Постанова № 38787298, 14.05.2014, Рівненський апеляційний господарський суд

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"14" травня 2014 р. Справа № 924/1484/13

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючої судді Олексюк Г.Є.

суддів Гудак А.В.

суддів Сініцина Л.М.

при секретарі судового засідання Юрчук Ю.М.

розглянувши апеляційну скаргу відповідача Фізична особа-підприємець ОСОБА_2 м.Полонне на рішення господарського суду Хмельницької області від 31.01.14 р.

у справі № 924/1484/13 (суддя Олійник Ю.П. )

позивач Прокурор Полонського району в інтересах держави в особі Понінківської селищної ради

відповідач Фізична особа-підприємець ОСОБА_2 м.Полонне

про дострокове розірвання договору оренди нежитлової будівлі №5 від 31.05.2011 року та стягнення 25716,44 грн., у т.ч. 17350,12 грн. заборгованості по орендній платі, 1079,99 грн. пені та 7286,33 грн. експлуатаційні витрати - електроенергія

за участю представників сторін:

позивача - Солодка Т.П.,представник, довіреність в справі

відповідача - не з'явився

прокурора -Білери І.В.

Судом роз'яснено представникам сторін права та обов'язки, передбачені ст.ст.20, 22 ГПК України.

Клопотання про технічну фіксацію судового процесу не поступало, заяв про відвід суддів не надходило.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Хмельницької області від 31 січня 2014 року у справі № 924/1484/13 (cуддя Олійник Ю.П.) позов прокурора Полонського району Хмельницької області в інтересах держави в особі Понінківської селищної ради до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 про дострокове розірвання договору оренди нежитлової будівлі №5 від 31.05.2011 року та стягнення 25716,44 грн., у т.ч. 17350,12 грн. заборгованості по орендній платі, 1079,99 грн. пені та 7286,33 грн. експлуатаційні витрати (електроенергія) задоволено частково.

Визнано недійсним договір оренди нежитлової будівлі № 5 від 31.05.2011 року, укладений між Понінківською селищною радою та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 з припиненням зобов'язань на майбутнє.

Стягнуто з фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 на користь Понінківської селищної ради 17350,12 грн. заборгованості по орендній платі, 387,76 грн. пені та 7286,33 грн. експлуатаційних витрат (електроенергія).

У позові в частині дострокового розірвання договору оренди нежитлової будівлі №5 від 31.05.2011 року та стягнення 692,23 грн. пені відмовлено.

Стягнуто з фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 в доход Державного бюджету України 1720,50 грн. судового збору .

Стягнуто з Понінківської селищної ради в доход Державного бюджету України 1147,00 грн. судового збору.

Задовольняючи частково позовні вимоги, з врахуванням приписів п.1 ч.1ст. 83 ГПК України , положень ч.1 ст. 207, ст. 230, 231, ч.1 ст. 283 ГК України, ст. 215, ч. 1 ст. 220, ч. 1 ст. 759 , 793 ЦК України, п. 2.3. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013р. №11 "Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними", п.2.12 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013р. №12 "Про деякі питання практики застосування законодавства про оренду (найм) майна", ч.1 ст.2 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" суд першої інстанції прийшов до висновку, що договір оренди нежитлової будівлі №5 від 01.05.11р. не відповідає вимогам ст. 793 Цивільного Кодексу України, оскільки не посвідчений нотаріально, а тому підлягає визнанню недійсним, з припиненням зобов'язань за ним на майбутнє.

Оскільки договір оренди визнається судом недійсним з припиненням зобов'язань за ним на майбутнє, відповідно до цього зобов'язання повині були виконуватись, а відтак суд стягнув з відповідача заборгованість по орендній платі у розмірі 17350,12грн. за період з червня 2011р. по вересень 2013р. та заборгованості по експлуатаційних витратах (за електроенергію) у розмірі 7286,33грн. за період з червня 2011р. по липень 2013р.

Здійснивши перерахунок пені, суд першої інстанції стягнув означену пеню частково в розмірі 387,76 грн.

Відмовляючи в задоволенні позову про дострокове розірвання договору оренди нежитлової будівлі № 5 від 31.05.2011р,суд першої інстанції вказав, що враховуючи визнання судом недійсним вищезазначеного договору, правові підстави його розірвання відсутні.

Не погодившись з постановленим рішенням, представник відповідача звернувся з апеляційною скаргою, в якій вказує, що відсутні жодні законні підстави для звернення до суду прокурора Полонського району Хмельницької області в інтересах держави в особі Понінківської селищної ради до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 з вимогою про дострокове розірвання договору оренди нежитлової будівлі №5 від 31.05.2011 року та стягнення 25716,44 грн., у т.ч. 17350,12 грн. заборгованості по орендній платі, 1079,99 грн. пені та 7286,33 грн. експлуатаційні витрати -електроенергія.

Зокрема, наголошує, що ФОП ОСОБА_2 жодних прохань, звернень, вимог чи ін. форм волевиявлення Понінківської селищної ради щодо дострокового розірвання договору оренди нежитлової будівлі та стягнення 25716,44 грн. від Понінківської селищної ради не отримував.

Вважає безпідставним дострокове розірвання укладеного з відповідачем договору, при цьому покликається на положення ст.ст.782, 629, 526 ЦК України.

На думку скаржника, прокурор звертається до суду в інтересах держави в особі Понінківської селищної ради в інтересах позивача, - органу місцевого самоврядування, на балансі якого знаходиться майно комунальної форми власності, а не державної і в повноваження Понінківської селищної ради входить контроль за використанням майна, переданого нею в оренду. Крім цього, прокуратурою подано позовну заяву до суду без повного і всебічного дослідження і перевірки обставин цієї справи та недотримано законодавство, яке регулює відносини оренди комунального майна.

Скаржник наголошує, що Понінківська селищна рада не відмовлялася, не вимагала повернення орендованого майна та не надсилала відповідного повідомлення ОСОБА_2, тому в даній ситуації не має місце відмови Понінківської селищної ради від договору.

Зазначає, що позовна заява є безпідставною, так як прокурор звернувся з заявою в інтересах держави в особі органу місцевого самоврядування, на балансі якого знаходиться комунальне, а не державне майно.

На думку представника скаржника, прокурор помилково посилається на норми ст. 782 ЦК України, які на його думку застосовуються до даних відносин, так як ці норми суперечать ч. 1 ст. 26 Закону України «Про оренду державного та комунального майна», відповідно до якої одностороння відмова від договору оренди не допускається.

Скаржник просить суд апеляційної інстанції звернути увагу на момент звернення прокурора до суду, а саме вересень 2013р.

Також судом першої інстанції не враховані вимоги, що ставляться до форми правочину (договору оренди) спеціальним Законом України «Про оренду державного та комунального майна» та вибірково прийнято до уваги постанову ВГСУ № 12 «Про деякі питання практики застосування законодавства про оренду (найм) майна» від 29.05.2013 р.

Апелянт підкреслює, що згідно з цією постановою та відповідно до статті 638 ЦК України договір вважається укладеним, коли між сторонами досягнуто згоди з усіх істотних умов. Вичерпного переліку умов, істотних для договорів оренди (найму), ЦК України і ГК України не містять. Однак ,за змістом статей 759 - 762 ЦК України слід дійти висновку, що істотними для даного виду договорів є умови про предмет договору, плату за користування майном та строк такого користування.

Що ж до договорів оренди державного та комунального майна, то стаття 10 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" визначає умови, які є істотними для даних договорів, причому відповідно до статті 12 цього Закону договір оренди вважається укладеним з моменту досягнення домовленості з усіх істотних умов і підписання сторонами тексту договору. Водночас не виключається можливість передачі розбіжностей, що виникають при укладанні договору оренди, на вирішення господарського суду. У такому випадку договір оренди вважається укладеним з моменту набрання законної сили відповідним рішенням господарського суду і на умовах, зазначених у цьому рішенні.

Отже, лише за наявності у договорі істотних умов, якщо їх не врегульовано чинним законодавством, договір оренди майна можна вважати укладеним. При цьому умова договору щодо вартості об'єкта оренди державного або комунального майна повинна відповідати Методиці оцінки об'єктів оренди, затвердженій постановою Кабінету Міністрів України від 10.08.95 № 629 (з подальшими змінами та доповненнями).

У вирішенні спорів щодо визнання дійсним або недійсним договору оренди необхідно враховувати вимоги статей 220, 640, 759, 760, 794 ЦК України, статей 7-10, 12 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" (у редакціях, чинних на момент виникнення спірних правовідносин).

Вважає неправомірним, що прокуратурою не проведено перевірку по факту того, чому Понінківська селищна рада протягом майже 3 (трьох) років не вимагала в орендаря сплати орендної плати, а через 2,5 роки звернулася в прокуратуру, а не особисто до орендаря.

Разом з тим, просить апеляційний суд зобов'язати прокурора Полонського району Хмельницької області провести перевірку дотримання вимог законодавства про оренду комунального майна Понінківською селищною радою та порушення права оренди ФОП ОСОБА_2

Враховуючи наведені у апеляційній скарзі обставини, просить скасувати рішення господарського суду Хмельницької області від "31" січня 2014р. у справі № 924/1484/13 та відмовити у позові. Визнати договір оренди нежитлової будівлі №5 від 31.05.2011 року,укладений між Понінківською селищною радою та ФОП ОСОБА_2 дійсним. Стягнути з прокурора Полонського району Хмельницької області в інтересах держави в особі Понінківської селищної ради на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 913,50 грн.судового збору за подання апеляційної скарги.

Відповідно до поданого відзиву Понінківська селищна рада вважає рішення суду першої інстанції законним і обґрунтованим, яке прийняте у повній відповідності норм матеріального і процесуального права, а апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 безпідставною і такою, що не підлягає до задоволення.

Зазначає, що твердження відповідача про те, що жодних прохань, звернень, вимог чи інших форм волевиявлення Понінківської селищної ради щодо дострокового розірвання договору оренди та стягнення заборгованості від Понінківської селищної ради він не отримував не відповідає дійсності, оскільки селищною радою йому неодноразово надсилались претензії щодо сплати заборгованості , одне з яких було ним отримано 08.05.2013р.

Намагання Понінківської селищної ради щодо урегулювання ситуації з заборгованістю ОСОБА_2 за договором оренди в досудовому порядку залишилися ним проігноровані. Тому Понінківською селищною радою було вирішено звернутись до прокуратури Полонського району за примусовим стягненням боргу з ОСОБА_2 за договором оренди нежитлової будівлі №5 від 31.05.2011року та достроковим розірванням даного договору за неналежне виконання зобов'язань, відповідно до п.п.10.4., 10.8. Договору, які передбачають, що за ініціативою однієї із сторін цей Договір може бути розірваний рішенням господарського суду у випадках передбачених законодавством, та чинність цього Договору припиняється достроково за рішенням господарського суду.

Зазначає, що відповідач на підтвердження своїх доводів про те, що відносини оренди між ними тривають з 2007 року, а не з 31.05.11р., коли відповідач здійснив капітальний ремонт орендованого приміщення не надав жодного юридичного документа. Долучений ним договір майнового найму від 15.07.2007року, укладений між Орендарем - Понінківською селищною радою та Суборендарем - Хмельницькою філією ПП «Портер» в особі директора А.К. Гавчука на суборенду приміщення площею 100 кв.м. по АДРЕСА_1 в Понінківському будинку культури просить не брати до уваги ,оскільки він не доводить відношення ФОП ОСОБА_2 до договірних відносин за спірним договором; не відповідає встановленій законом формі, оскільки строк цього договору становить три роки ,але його не посвідчено нотаріально.

Капітальний ремонт приміщення в будинку культури по АДРЕСА_1 відповідачем проведено за власної ініціативи, без будь-яких договірних зобов"язань з керівництвом Понінківського КПК на повернення затрачених коштів на ремонт.

Договірні відносини ОСОБА_2 з Понінківською селищною радою розпочалися з 31.05.2011р. на підставі спірного Договору. В Договорі не було обумовлено можливості зарахування раніше затрачених коштів на ремонт орендованого приміщення в рахунок орендної плати, а п.5.4. Договору орендаря даного приміщення зобов'язано своєчасно здійснювати капітальний, поточний та інші види ремонтів орендованого майна. З цих же підстав рішенням Понінківської селищної ради від 29.08.2013року №7 відповідачу ОСОБА_2 було відмовлено у зарахуванні затрачених коштів на ремонт орендованого приміщення, оскільки він проводив даний ремонт ще до укладення Договору.

Зазначає ,що за приписами ч.2 ст.793 ЦК України договір найму будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини) строком на три роки і більше підлягає нотаріальному посвідченню. Договір оренди нежитлової будівлі №5 від 31.05.2011 року не відповідає зазначеному, а тому відповідно до ч.1 ст.220 ЦК України є нікчемним,що не виключає можливості визнання його недійсним .

Вказує, що суд першої інстанції всебічно та повно дослідивши дані обставини, прийняв обґрунтоване рішення щодо визнання недійсним договору оренди нежитлової будівлі №5 від 31.05.2011р., з припиненням зобов'язань на майбутнє та стягнув з відповідача заборгованість по орендній платі, експлуатаційних витратах, пені.

Просить залишити рішення господарського суду Хмельницької області від 31.01.2014 року у даній справі без змін, а апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 - без задоволення.

Відзивом на апеляційну скаргу ,який ідентичний відзиву Понінківської селищної ради, прокурор Полонського району серед іншого не погоджується з твердженнями апелянта про те ,що позовна заява є безпідставною, оскільки прокурор звернувся з заявою в інтересах держави в особі органу місцевого самоврядування, на балансі якого знаходиться комунальне, а не державне майно. З посиланням на ст. 2 ГПК України та рішення Конституційного Суду України від 8 квітня 1999 року у справі № 3-рп/99 за конституційним поданням Вищого арбітражного суду України та Генеральної прокуратури України щодо офіційного тлумачення положень статті 2 Арбітражного процесуального кодексу України ,зазначає, що прокурором в позовній заяві чітко обґрунтована позиція з посиланням на норми матеріального права, що підтверджувалось також поданими до справи доказами, про порушення інтересів держави.

Просить рішення господарського суду Хмельницької області від 31.01.2014р. у даній справі залишити без змін, апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 - без задоволення.

В судове засідання апелянт та його представник не з'явилися, про час та місце апеляційного перегляду справи повідомлені належним чином та заздалегідь ,про що свідчать повідомлення відділення поштового зв'язку про вручення ухвали Рівненського апеляційного господарського суду від 04 квітня 2014 року про призначення судового розгляду на 14 травня 2014 року (т.2 а.с.28,30 ).

Стаття 22 Господарського процесуального кодексу України зобов'язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами. Оскільки явка в судове засідання представників сторін - це право, а не обов'язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез'явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.

Статтею 77 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.

Враховуючи, що явка сторін обов»язковою не визнавалась ,обмеженість строків вирішення спору,судова колегія не вбачає підстав для відкладення розгляду справи та визнала за можливе розглянути справу у відсутність апелянта та його представника.

В судовому засіданні представник позивача та прокурор апеляційну скаргу заперечили з підстав, викладених у відзиві. Просять рішення господарського суду залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Відповідно до статті 101 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.У процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу.

Заслухавши пояснення представника позивача та прокурора, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши повноту з'ясування та доведеність всіх обставин, що мають значення для справи, дослідивши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права при винесенні оскарженого рішення, судова колегія вважає, що апеляційна скарга Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 не підлягає до задоволення з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судомпершої інстанції 01 травня 2011 року між сторонами підписано договір оренди нежитлової будівлі від №5.

Відповідно до п.1.1 Договору позивач як орендодавець передає, а відповідач як орендар приймає у строкове платне користування нежитлове приміщення у будівлі Понінківського будинку культури площею 128,8 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1, вартістю згідно експертно-грошової оцінки 61567,00грн.

Згідно з п.2.1 договору орендар вступає у строкове платне користування майном у термін, вказаний у договорі, але не раніше дати підписання сторонами цього договору та акта приймання-передачі майна.

На виконання договору позивачем передано, а відповідчем прийнято у строкове платне користування приміщення, що підтверджується підписаним сторонами актом приймання-передачі від 31.05.11р.

Згідно з п.п.3.1, 3.2 договору орендна плата за цим договором становить 10046,40грн. на рік і сплачується з урахуванням індексу інфляції до 10-го числа місяця, наступного за розрахунковим у розмірі 837,20грн. в місяць. Згідно з п.3.4 договору орендна плата, перерахована несвоєчасно або не у повному обсязі, підлягає індексації з нарахуванням пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ на дату нарахування пені від суми заборгованості з урахуванням індексації за кожен день прострочення, включаючи день оплати.

Згідно п.3.5 комунальні послуги сплачуються окремо згідно виставлених рахунків. Згідно з п.10.1 договору цей договір діє з 31.05.11р. по 31.05.16.р.

В матеріалах справи містяться розрахунки позивача щодо заборгованості відповідача по орендній платі , яка становить 17350,12грн. за період з червня 2011р. по вересень 2013р., а заборгованість по експлуатаційних витратах (за електроенергію) - 7286,33грн. за період з червня 2011р. по липень 2013р. При цьому позивачем надані докази часткового погашення відповідачем заборгованості.

Крім того, судом першої інстанції встановлено, що позивачем надані виставлені відповідачу рахунки на оплаті за електроенергію за кожний місяць, а також акти контрольного зняття показів приладу обліку-електролічильника в орендованому приміщенні за кожний місяць та договір № 86 від 23.02.2009р. між позивачем та ВАТ ЕК „Хмельницькобленерго" про постачання електричної енергії на підтвердження надання електроенергії в орендоване приміщення по окремому лічильнику.

Відповідно до п.3.4 договору, у зв»язку з несвоєчасною сплатою орендної плати відповідачу нараховано пеню у розмірі 1079,99грн. за період з 11.03.13р. по 10.09.13.

Разом з тим, відповідач просив зарахувати витрачені кошти на ремонт орендованого приміщення в рахунок орендної плати, однак, рішенням Понінківської селищної ради від 29.08.2013р. № 7 відповідачу відмовлено у цьому.

Аналізуючи встановлені обставини справи, Рівненський апеляційний господарський суд вважає за необхідне застосувати настпуні приписи законодавства.

Відповідно до положень ч.1 ст.283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Згідно з ч. 6 ст. 283 ГК України, до відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

За приписами ч.1 ст.759 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк, а ч.1 ст.2 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" визначено, що орендою є засноване на договорі строкове платне користування майном, необхідним орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності.

Як правильно встановлено судом першої інтсанції, позивачем надано договір оренди нежитлової будівлі №5 від 01.05.11року , підписаний сторонами і не посвідчений нотаріально.

Однак, форма договору найму будівлі або іншої капітальної споруди визначена нормами статті 793 Цивільного Кодексу України, згідно якої договір найму будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини) укладається у письмовій формі. Договір найму будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини) строком на три роки і більше підлягає нотаріальному посвідченню. Наданий позивачем договір зазначеним нормам не відповідає.

Відповідно до приписів ст.204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Згідно з ч.1 ст.220 ЦК України в разі недодержання сторонами вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору такий договір є нікчемним.

Відповідно до положень частини другої статті 215 ЦК України нікчемний правочин, на відміну від оспорюваного, є недійсним незалежно від наявності чи відсутності відповідного рішення суду. Однак це не виключає можливості подання та задоволення позову про визнання нікчемного правочину (господарського договору) недійсним. Аналогічна правова позиція викладена у п.2.5.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013р. №11"Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними".

Згідно з п. 2.3. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013р. №11 "Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними" якщо, вирішуючи господарський спір, суд встановить, що зміст договору, пов'язаного з предметом спору, суперечить законодавству, чинному на момент укладення договору, він, керуючись п.1 ч.1 ст.83 ГПК України, вправі за власною ініціативою визнати цей договір недійсним повністю або у певній частині із застосуванням за необхідності й наслідків визнання недійсним нікчемного правочину (абз.2 ч.5 ст.216 ЦК України). Крім того, така ж правова позиція наведена у Постанові ВГСУ від 9.10.2013р. по справі № 916/1278/13.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що договір оренди нежитлової будівлі №5 від 01.05.11р., який не посвідчений нотаріально, не відповідає ст. 793 Цивільного Кодексу України та враховуючи положення ст.ст. 203,215,220 Цивільного Кодексу України, ст. 207 Господарського Кодексу України , ст. 83 ГПК України підлягає визнанню недійсним.

Крім того, судова колегія відзначає, що з урахуванням статті 236 ЦК України і ч. 3 ст. 207 ГК України зобов'язання за визнаним недійсним договором оренди припиняються на майбутнє. Тому договір оренди правомірно визнаний судом першої інтсанції недійсним з припиненням зобов'язань за ним на майбутнє . (Аналогічна правова позиція викладена у п.2.12 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013р. №12 "Про деякі питання практики застосування законодавства про оренду (найм) майна". ).

Колегія суддів зауважує, що місцевий господарський суд правомірно встановив, що у разі визнання судом недійсним спірного договору, правові підстави його розірвання відсутні. Відповідно позовні вимоги в цій частині є безпідставні і у їх задоволенні було відмовлено.

Покликання апелянта, на неправильне застосування судом першої інстанції норм законодавства, які регулюють відносини оренди комунального майна та порушення прокурором вимог ст. 651 ЦК України не заслуговують на уваги.

Суд апеляційної інстанції вважає правомірними задоволення вимог прокурора в інтересах позивача в частині стягнення заборгованості відповідача по орендній платі у розмірі 17350,12грн. за період з червня 2011р. по вересень 2013р. та заборгованості по експлуатаційних витратах (за електроенергію) у розмірі 7286,33грн. за період з червня 2011р. по липень 2013р. ,оскільки частиною 3 ст. 18 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" встановлений обов'язок орендаря вносити орендну плату своєчасно і у повному обсязі; орендар за користування об'єктом оренди вносить орендну плату незалежно від наслідків господарської діяльності.

Крім того, в силу ст.526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 230 ГК України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно з ч.1 ст. 546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися, крім іншого, неустойкою.

Положення ст. 231 ГК України констатують , що у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Відповідно до п.3.4 Договору від 01.05.2011р була передбачена сплата відповідачем пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ на дату нарахування пені від суми заборгованості з урахуванням індексації за кожен день прострочення, включаючи день оплати.Позивачем нараховано відповідачу пеню у розмірі 1079,99грн. за період з 11.03.13р. по 10.09.13р.. Однак, позивачем не враховані положення ч.6 ст. 232 ГК України, згідно якої нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Перевіривши розрахунки пені, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції , що правомірною є нарахована пеня у розмірі 387,76 грн.

Суд апеляційної інстанції вважає безпідставними покликання представника апелянта про те, що ФОП ОСОБА_2 жодних прохань, звернень, вимог чи ін. форм волевиявлення Понінківської селищної ради щодо дострокового розірвання договору оренди нежитлової будівлі та стягнення 25716,44 грн. від Понінківської селищної ради не отримував. Наведене спростовується наявними в матеріалах справи претензіями щодо сплати заборгованості (т.1,а.с.20,23,26) Відповідно до поштового повідомлення про вручення відправлення, ОСОБА_2 було отримано претензію 08.05.2013р.(т.1,а.с.19 )

Також є безпідставними вимоги апелянта ,у яких він просить суд зобов'язати прокурора Полонського району провести перевірку дотримання вимог законодавства про оренду комунального майна Понінківською селищною радою та порушення права оренди ФОП ОСОБА_2 та визнати договір оренди нежитлової будівлі №5 від 31.05.2011 року, укладений між Понінківською селищною радою та ФОП ОСОБА_2 дійсним, оскільки за приписами ч. 3 ст. 101 ГПК України в апеляційній інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Апеляційний господарський суд не може погодитись з твердженнями апелянта про безпідставність звернення з даним позовом прокурора, оскільки згідно зі ст. 2 ГПК України в позовній заяві прокурор самостійно визначає, в чому саме полягає порушення інтересів держави, та обґрунтовує необхідність їх захисту, вказує орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах .

Конституційний Суд України в рішенні від 08.04.1999р. у справі № 1-1/99 зазначив, що під поняттям орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах, зазначеним у ч. 2 ст. 2 ГПК України, потрібно розуміти орган державної влади чи орган місцевого самоврядування, якому законом надані повноваження органу виконавчої влади. При цьому, поняття інтереси держави є оціночним поняттям та прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Заявляючи даний позов, прокурор Полонського району правомірно і мотивовано визначив як орган, уповноважені державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, так і конкретні порушення відповідачем інтересів держави в особі цих органів.

Інші доводи апеляційної скарги не спростовують по суті правильного висновку суду, викладеного у рішенні.

В силу ст.ст. 33, 38, 43,47 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності, коли кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, а суд, оцінивши подані по справі докази за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, повинен прийняти рішення за результатами обговорення усіх цих обставин.

Апеляційний господарський суд вважає, що судом першої інстанції в порядку статті 43 Господарського процесуального кодексу України всебічно, повно і об'єктивно досліджено матеріали справи та вірно застосовані норми процесуального і матеріального права, у зв'язку з чим відсутні правові підстави для задоволення апеляційної скарги ФОП ОСОБА_2 та скасування чи зміни рішення господарського суду Хмельницької області від 31 січня 2014 року у справі № 924/1484/13.

Судовий збір за подачу апеляційної скарги у зв»язку з відмовою в її задоволенні на підставі ст. 49 ГПК України покладається на апелянта .

Керуючись ст.ст. 49,99,101,103,105 ГПК України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Рішення господарського суду Хмельницької області від 31 січня 2014 року у справі № 924/1486/13 залишити без змін, а апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку.

Головуюча суддя Олексюк Г.Є.

Суддя Гудак А.В.

Суддя Сініцина Л.М.