Постанова № 38787285, 15.05.2014, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"15" травня 2014 р. Справа№ 910/25700/13

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Мальченко А.О.

суддів: Буравльова С.І.

Жук Г.А.

при секретарі судового засідання Гаркуші В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали апеляційної скарги публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «ПриватБанк»

на рішення господарського суду міста Києва

від 28.01.2014 року

у справі №910/25700/13 (суддя - Мандриченко О.В.)

за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_2, м. Київ,

до публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «ПриватБанк», м. Дніпропетровськ, в особі відокремленого підрозділу Печерської філії ПАТ КБ «ПриватБанк», м. Київ,

про стягнення 11 985,57 грн.

за участю представників:

від позивача: ОСОБА_2 - особисто (паспорт серії НОМЕР_1);

від відповідача:. Хитрова Л.В.- представник (довіреність №52 від 22.01.2010 року);

ВСТАНОВИВ:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_2 (надалі - ФОП ОСОБА_2) звернувся до господарського суду міста Києва з позовом до публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «ПриватБанк» (надалі - ПАТ «КБ «ПриватБанк») в особі його відокремленого підрозділу Печерської філії ПАТ КБ «ПриватБанк» про стягнення 11 985,57 грн., вимоги за яким обґрунтовані тим, що відповідач в порушення норм чинного законодавства України та умов договору банківського рахунку здійснив списання грошових коштів в сумі 24 668,00 грн., понад наявний вхідний залишок, який на момент списання становив 9 129,15 грн.

Рішенням господарського суду міста Києва від 28.01.2014 року у справі №910/25700/13 позовні вимоги задоволено повністю, стягнуто з публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «ПриватБанк» в особі його відокремленого підрозділу Печерської філії ПАТ КБ «ПриватБанк» на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 11 985,57 грн. безпідставно списаних коштів.

З даним рішенням ПАТ «КБ «ПриватБанк» не погодилось та звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить його скасувати як таке, що прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права, неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи та ухвалити нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 05.03.2014 року апеляційну скаргу прийнято до провадження колегією суддів у складі: головуючого судді Мальченко А.О., суддів: Агрикової О.В., Жук Г.А. та призначено до розгляду на 24.03.2014 року.

Відповідач скористався правом, наданим статтею 96 Господарського процесуального кодексу України, надав відзив на апеляційну скаргу, в якому просив залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення господарського суду міста Києва без змін.

24.03.2014 року у зв'язку з перебуванням судді Агрикової О.В. на лікарняному, розпорядженням секретаря судової палати Київського апеляційного господарського суду для розгляду апеляційної скарги у справі №910/25700/13 було сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Мальченко А.О., судді Буравльов С.І., Жук Г.А.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 24.03.2014 року апеляційна скарга прийнята до провадження у складі колегії суддів: головуючий суддя - Мальченко А.О., судді Буравльов С.І., Жук Г.А. та призначена до розгляду на 24.03.2014 року.

В судових засіданнях 24.03.2014 року, 07.04.2014 року та 24.04.2014 року колегією суддів, у зв'язку з необхідністю витребування у відповідача та огляду в судовому засіданні оригінала заяви ФОП ОСОБА_2 від 10.02.2011 року на відкриття карткового рахунку в ПАТ «КБ «ПриватБанк», а також надання відповідачем письмових пояснень з відповідними доказами щодо порядку визначення і встановлення позивачеві розміру кредитного ліміту, доказів інформування останнього про встановлення банком кредитного ліміту, в порядку статті 77 ГПК України, оголошувались перерви до 07.04.2014 року, 24.04.2014 року та 15.05.2014 року відповідно.

В судовому засіданні 15.05.2014 року представник скаржника підтримав доводи апеляційної скарги, просив її задовольнити, а рішення господарського суду від 28.01.2014 року скасувати та постановити нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Представник відповідача проти вимог апеляційної скарги заперечив повністю, вважає її безпідставною та необґрунтованою, у зв'язку з чим просив суд апеляційної інстанції відмовити в її задоволенні, а судове рішення залишити без змін.

15.05.2014 року в судовому засіданні колегією суддів було оголошено вступну та резолютивну частини постанови господарського суду апеляційної інстанції.

Заслухавши пояснення позивача та представника скаржника, перевіривши, на підставі наявних у матеріалах справи доказів правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, з урахуванням доводів апеляційної скарги, судова колегія дійшла висновку про відсутність підстав для її задоволення з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено місцевим господарським судом, 06.04.2010 року між публічним акціонерним товариством «Комерційний банк «ПриватБанк» (у тексті договору - банк) та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 (у тексті договору - клієнт) було укладено договір банківського рахунку на комплексне обслуговування, згідно якого позивачеві у Печерській філії ПАТ КБ «ПриватБанк» був відкритий поточний банківський рахунок у національній валюті №26001060590606 (а.с.9-11).

За умовами договору банк приймає і зараховує на рахунок, відкритий клієнту, грошові кошти, що йому надходять, виконує розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунку та здійснює інші операції за рахунком (рахунками) у порядку та на умовах, передбачених цим договором та згідно з умовами регламенту/правилами на комплексне банківське обслуговування.

З допомогою дистанційного керування рахунком банк здійснює розрахунково-касове обслуговування клієнта за всіма відкритими у нього рахунками на основі розрахункових документів в електронному вигляді. Сторони визнають юридичну силу платежів та виписок, здійснених через систему дистанційного обслуговування клієнта, як еквівалента паперових носіїв.

Засобами мобільного зв'язку банк повідомляє клієнта про стан його рахунку (рахунків) у банку за допомогою коротких текстових повідомлень (sms).

Згідно п.п. 2.1.2, 2.1.4 договору банк зобов'язується здійснювати для клієнта операції, які передбачені для рахунків цього виду законами України та регламентом/правилами на комплексне банківське обслуговування, та виключно в межах залишку грошових коштів на рахунку клієнта; списувати грошові кошти з рахунків клієнта на підставі його розпорядження та/або здійснювати договірне списання та здійснювати списання у випадках, встановлених чинним законодавством.

Відповідно до п.п.3.2.5, 3.2.6 договору клієнт зобов'язаний здійснювати оплату за виконання банком операцій і надання послуг за цим договором згідно з чинними тарифами банку; не перевищувати платіжних лімітів, встановлених на КПК клієнта. У разі виникнення перевитрати платіжного ліміту за будь-якою з карток відшкодувати зазначені перевитрати та комісію банку.

Кожного разу, перед тим, як скористатися послугою, клієнт ознайомлюється з тарифами банку зручним для нього шляхом (через сайт банку http://www.privatbank.ua, https:/client-bank.privatbank.ua, звернувшись безпосередньо до обслуговуючого відділення або іншим способом) та користується послугами тільки у разі, якщо він згоден оплатити банку винагороду в розмірі, зазначеному чинними на дату надання послуг тарифами банку (п.3.2.7 догвоору).

Відповідно до п. 4.1 договору такий укладений на невизначений термін, набуває чинності з дня його підписання обома сторонами та скріплення печатками і припиняє свою дію відповідно до умов регламенту/правил на комплексне банківське обслуговування та чинного законодавства України.

Судом також встановлено, що в цей же день, 06.04.2010 року сторонами був підписаний Регламент/правила на комплексне банківське обслуговування (надалі - регламент), який є додатком до договору банківського рахунку на комплексне обслуговування (а.с.12-19).

Згідно п. 2.11 регламенту доручення платників про списання коштів зі своїх рахунків банки приймають до виконання виключно в межах залишку коштів на рахунках. Платіжні вимоги на примусове списання коштів з рахунків платників банки приймають незалежно від наявності на них достатнього залишку коштів та виконують їх у межах залишку коштів (2.12 регламенту).

Пунктом 2.13 регламенту передбачено, що у разі, якщо немає/недостатньо коштів на рахунку платника, то банк не здійснює облік заборгованості платника, несплаченої в строк, та не веде реєстр розрахункових документів, неоплачених у строк у зв'язку з відсутністю коштів на рахунку платника.

Під час здійснення розрахунків можуть застосовуватись розрахункові документи на паперових носіях та в електронному вигляді. Здійснення розрахункових операцій можливе із застосуванням таких видів платіжних інструментів: меморіального ордера, платіжного доручення, платіжної вимоги-доручення, платіжної вимоги, розрахункового чека, акредитива (п. п. 2.14., 2.15 регламенту).

Відповідно до п. 3.1 регламенту клієнт, виходячи з технічних можливостей своїх та обслуговуючого банку, може подавати до банку розрахункові документи як на паперових носіях, так і у вигляді електронних розрахункових документів, використовуючи системи дистанційного обслуговування. Спосіб подання клієнтом документів до банку передбачається в цьому договорі/регламенті/правилах.

Під час використання систем дистанційного обслуговування рахунку клієнт має дотримуватися всіх вимог, що встановлює банк з питань безпеки оброблення електронних розрахункових документів. Дистанційне розпорядження вважається таким, що передане клієнтом та прийняте банком до виконання, якщо клієнт: для доступу до системи ввів правильне значення засобу ідентифікації, увів код операції та всі параметри, які запитуються системою, підтвердив це розпорядження. Якщо клієнт не підтвердив розпорядження на здійснення операції, то банк операцію не виконує. Під час оброблення електронних документів банк у тому числі здійснює перевірку електронного підпису кожного електронного розрахункового документа та пакета в цілому (п.п. 3.14, 3.15, 3.17 регламенту).

Згідно п.п. 5.48, 5.49 регламенту контроль використання коштів із картрахунків здійснюється власниками цих рахунків. У разі виявлення шахрайських операцій, відповідно до кримінального та цивільного законодавства України, відповідальність за можливе шахрайське її використання несе особа, що виявлена впродовж слідства причетною до здійснення шахрайських операцій, або клієнт, якщо згідно з Правилами платіжних систем фінансова відповідальність за шахрайські операції не може бути перенесена на сторону, що оформила незаконну операцію.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 19.06.2013 року з банківського рахунку позивача без його відома та згоди, в порушення вимог статті 1073 Цивільного кодексу України, пункту 2.1.2. договору, пункту 2.11. регламенту/правил на комплексне обслуговування, згідно яких доручення платників про списання коштів зі своїх рахунків банки приймають до виконання виключно в межах залишку коштів на рахунках, були списані грошові кошти в сумі 24 668,00 грн., не зважаючи на те, що залишок на цю дату складав 9 129,15 грн., що підтверджується банківськими виписками по рахунку позивача (а.с. 28-29).

Як зазначив позивач, 19.06.2013 року за допомогою засобів мобільного зв'язку ним було отримане текстове повідомлення про списання з його банківського рахунку грошових коштів у розмірі 24 668,00 грн. При цьому, станом на 18.06.2013 року та 19.06.2013 року (дата списання коштів), вхідний залишок на його рахунку №26001060590606 складав 9 129,15 грн. На переконання позивача, відповідач зобов'язаний був повернути вказане електронне платіжне доручення без виконання, оскільки вказана в ньому сума платежу значно перевищувала залишок на рахунку, а кредитний ліміт, який відповідав нульовому значенню, не дозволяв відповідачеві проводити такий платіж.

З матеріалів справи вбачається, що у зв'язку з вказаними обставинами, 20.06.2013 року позивач звертався до Печерської філії ПАТ «КБ «ПриватБанк» з письмовою заявою про проведення розслідування факту несанкціонованого втручання до системи дистанційного управління рахунком «Приват-24» та повернення грошей на його банківський рахунок (а.с.21).

У відповідь на вказане звернення відповідачем був направлений лист за вих. №20.1.0.0.0/7 від 18.07.2013 року, в якому банк просив зачекати на отримання інформації та результатів перевірки по спірному списанню грошових коштів (а.с. 23).

Оскільки станом на 25.10.2013 року банк не надав відповіді на запит, позивач надіслав на адресу ПАТ КБ «ПриватБанк» та його Печерської філії претензію (а.с. 24) з вимогою протягом 5 днів з дня її отримання перерахувати залишок грошових коштів у сумі 7 680,10 грн. Докази направлення претензії наявні в матеріалах справи (а.с. 26).

Як вбачається з матеріалів справи, відповідь на претензію відповідач не надав, однак, листом від 19.10.2013 року №30.1.0.0/2-130620/3353, надісланим на адресу позивача 08.11.2013 року, повідомив останнього про результати розгляду заяви та відмову у поверненні коштів (а.с.27), що і зумовило позивача звернутися до суду з вимогою про стягнення з ПАТ КБ «ПриватБанк» в особі його відокремленого підрозділу Печерської філії ПАТ КБ «ПриватБанк» 11 985,57 грн.

Заявлена сума складається із залишку коштів на рахунку ФОП ОСОБА_2 станом на 19.06.2013 року в розмірі 9 129,15 грн., списаних відповідачем, а також зарахованих на рахунок 21.06.2013 року коштів в розмірі 1 711,42 грн., 02.12.2013 року - в розмірі 4 097,00 грн., за вирахуванням витрачених ним коштів в сумі 2 952,00 грн. (01.07.2013 року), що підтверджується виписками по його рахунку (а.с. 30-33).

Як стверджує позивач, залишок грошових коштів на його банківському рахунку має складати 11 985,57 грн.

Задовольняючи позовні вимоги, місцевий господарський суд правомірно виходив з того, що грошові кошти, які перевищували вхідний залишок позивача були списані відповідачем без його відома та згоди (розпорядження), кредитування банківського рахунку клієнта в порядку овердрафту не здійснювалося, а тому відповідно до статті 1073 Цивільного кодексу України банк повинен був негайно після виявлення порушення зарахувати списану суму на рахунок клієнта.

Заперечуючи проти позову, відповідач наголошував на тому, що списання грошових коштів на підставі платіжного доручення №379 від 19.06.2013 року, яке відповідало вимогам законодавства та не містило ознак фіктивності, було проведено у ПК «Приват-24» за допомогою використання вірного ключа електронного цифрового підпису та пароля, що належать ФОП ОСОБА_2, відтак, вина банку у спірному списанні коштів відсутня, відповідно, підстав для застосування статті 1073 Цивільного кодексу України немає.

Колегія суддів з даними твердженнями скаржника не погоджується, вважає їх безпідставними та такими, що не відповідають дійсним обставинам справи, враховуючи наступне.

Матеріали справи свідчать, що між сторонами виникли зобов'язання, які мають ознаки договору банківського рахунка, за яким, згідно частини 1 статті 1066 Цивільного кодексу України, банк зобов'язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком.

Банк не має права визначати та контролювати напрями використання грошових коштів клієнта та встановлювати інші, не передбачені договором або законом, обмеження його права розпоряджатися грошовими коштами на власний розсуд (частина 3 статті 1066 Цивільного кодексу України).

Згідно з частиною 1 статті 1068 Цивільного кодексу України банк зобов'язаний вчиняти для клієнта операції, які передбачені для рахунків даного виду законом, банківськими правилами та звичаями ділового обороту, якщо інше не встановлено договором банківського рахунка. Банк зобов'язаний за розпорядженням клієнта видати або перерахувати з його рахунка грошові кошти в день надходження до банку відповідного розрахункового документа, якщо інший строк не передбачений договором банківського рахунка або законом (частина 3 статті 1068 Цивільного кодексу України).

Нормами частини 1 статті 1071 Цивільного кодексу України встановлено, що банк може списати грошові кошти з рахунка клієнта на підставі його розпорядження.

У відповідності до положень пункту 2.10 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Правління НБУ від 21.01.2004 року №22 (далі - Інструкція) клієнт, виходячи з технічних можливостей своїх та обслуговуючого банку, може подавати до банку розрахункові документи як на паперових носіях, так і у вигляді електронних розрахункових документів, використовуючи системи дистанційного обслуговування. Спосіб подання клієнтом документів до банку передбачається в договорі банківського рахунку.

Банк, що обслуговує платника із застосуванням систем дистанційного обслуговування, зобов'язаний перевірити відповідність номера рахунку платника і його коду (номера), що зазначені в електронному розрахунковому документі, і приймати цей документ до виконання, лише якщо вони належать цьому платнику.

Колегією суддів апеляційного господарського суду встановлено, що платіжне доручення №379 від 19.06.2013 року, копія якого надана апелянтом на паперовому носії (а.с.104), було оформлено відповідно до вимог Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Правління НБУ від 21.01.2004 року №22 щодо зазначення обов'язкових в них реквізитів.

Відповідно до пункту 2.25 Інструкції платежі з рахунків клієнтів банк здійснює в межах залишків коштів на цих рахунках на початок операційного дня.

Умовами договору банківського рахунку (пункт 2.1.2) передбачений обов'язок банку здійснювати для клієнта операції, які передбачені для рахунків цього виду законами України та регламентом/правилами на комплексне банківське обслуговування, та виключно в межах залишку грошових коштів на рахунку клієнта.

Таким чином, чинне законодавство України, яке регулює відносини договору банківського рахунку, передбачає дві підстави списання грошових коштів з рахунка: договірне списання на підставі розпорядження клієнта та списання без розпорядження клієнта на підставі рішення суду.

Як вірно встановлено місцевим господарським судом, грошові кошти, які перевищували вхідний залишок позивача були списані відповідачем без його відома та згоди (розпорядження), при цьому кредитування банківського рахунку клієнта в порядку овердрафту не здійснювалося.

В ході апеляційного розгляду скарги представник скаржника, посилаючись на безпідставність позовних вимог, повідомив суд про підписання 10.02.2011 року між ПАТ КБ «ПриватБанк» та ФОП ОСОБА_2 заяви про відкриття поточного рахунку та картки зі зразками підписів та відбитками печатки, копію якої долучив до своїх письмових пояснень від 04.04.2014 року (а.с.108).

Апелянт стверджує, що підписавши дану заяву, ФОП ОСОБА_2 приєднався до «Умов та правил надання банківських послуг» (надалі - Умови), Тарифів банку, які разом із Заявою складають Договір банківського обслуговування б/н від 10.02.2011 року та взяв на себе зобов'язання виконувати умови цього договору. Таким чином, на момент списання коштів з рахунку позивача, останньому на поточний рахунок №26001060590606 був встановлений кредитний ліміт в сумі 17 000,00 грн. та в електронному вигляді доведений до його відома через засоби електронного зв'язку системи Клієнт-Банк, як це передбачено Умовами та правилами надання банківських послуг.

Представник відповідача пояснив, що розрахунок кредитного ліміту проводився у відповідності до затвердженої внутрішньобанківської методики, на підставі даних про рух грошових коштів за поточним рахунком, платоспроможності позивача, його кредитної історії та інших критеріїв, визначених нормативними актами НБУ (п.3.18.1.5 Умов).

Щодо тверджень скаржника про встановлення та доведення кредитного ліміту позивач категорично заперечив, посилаючись на приписи статті 345 Господарського кодексу України та статті 1055 Цивільного кодексу України, надавши на спростування заявленого відповідачем, виписку зі свого поточного рахунку за період з 17.06.2013 року по 20.06.2013 року по системі «Приват-24», з якої вбачається, що кредитний ліміт позивача відповідає нульовому значенню.

Судова колегія критично ставиться до тверджень скаржника про встановлення позивачеві кредитного ліміту та доведення до відома останнього про даний факт через систему клієнт-банк, враховуючи наступне.

Згідно п.3.18.1 Умов та Тарифів надання банківських послуг (п. 3.18 Умови обслуговування кредитних лімітів на поточних рахунках корпоративних клієнтів. Тарифи) про розмір ліміту Банк інформує Клієнта на свій вибір: або у письмовій формі, або через встановлені засоби електронного зв'язку (системи клієнт-банк, інтернет клієнт банк, sms-повідомлення та інше).

З п.3.18.2.3.2 Умов слідує, що Банк не менше ніж один раз на місяць проводить перерахунок ліміту згідно п.3.18.1.5 розділу «Умови та правила надання банківських послуг».

При цьому, Клієнт зобов'язується письмово повідомляти Банк про свою незгоду із запропонованим Банком у відповідності з п.3.18.2.3.2 Лімітом в строк не пізніше 2 (Двох) банківських днів з дати отримання від Банка повідомлення про перерахунок Ліміту (п.3.18.2.2.15 Умов).

Відповідно до статей 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Аналізуючи Умови та правила надання банківських послуг, з урахуванням вищенаведених приписів закону, судова колегія дійшла висновку про те, що саме на відповідача має бути покладено обов'язок по наданню доказів на підтвердження правомірності вчинених ним дій по списанню коштів з рахунку в сумі, що перевищує вхідний залишок.

В ході розгляду справи суд апеляційної інстанції зобов'язував відповідача надати для огляду в судовому засіданні оригінал заяви ФОП ОСОБА_2 від 10.02.2011 року на відкриття поточного рахунку в ПАТ «КБ «ПриватБанк», а також письмові пояснення з посиланням на відповідні докази, які підтверджують факт встановлення позивачеві кредитного ліміту, доведення до відома останнього розміру такого ліміту, однак дані вимоги відповідачем виконані не були.

Ставлячись критично до пояснень апелянта про те, що встановлення ліміту відноситься до компетенції Головного офісу ПАТ КБ «ПриватБанк», чим останній пояснює труднощі у наданні суду необхідної інформації, слід зазначити, що такі спростовуються поданими позивачем суду апеляційної інстанції доказами.

Так, до своїх письмових пояснень від 29.04.2014 року ФОП ОСОБА_2 долучив свою електронну переписку з відповідачем, датовану 07.04.2014 року (після судового засідання), в якій йде мова про активацію на рахунку позивача кредитного ліміту в сумі 18 800,00 грн., встановлену кредитним комітетом Печерської філії ПАТ КБ «ПриватБанк».

Згідно зі статтею 1073 Цивільного кодексу України у разі несвоєчасного зарахування на рахунок грошових коштів, що надійшли клієнтові, їх безпідставного списання банком з рахунка клієнта або порушення банком розпорядження клієнта про перерахування грошових коштів з його рахунка банк повинен негайно після виявлення порушення зарахувати відповідну суму на рахунок клієнта або належного отримувача, сплатити проценти та відшкодувати завдані збитки, якщо інше не встановлено законом.

Оскільки відповідач порушив зі своєї сторони договірні зобов'язання, здійснивши, всупереч п.2.1.2 договору, п.2.11 регламенту безпідставне списання з рахунка позивача грошових коштів понад наявний на ньому залишок, останній, у відповідності до приписів вищенаведеної норми, повинен зарахувати відповідну суму на рахунок позивача.

Отже, висновок місцевого господарського суду про обґрунтованість вимог позивача та наявність підстав для їх задоволення є вірним, а доводи апеляційної скарги даного висновку не спростовують.

Згідно зі статтею 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Враховуючи вищенаведене, судова колегія вважає, що рішення господарського суду міста Києва від 28.01.2014 року у справі №910/25700/13 прийнято відповідно до вимог чинного законодавства, з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги законних та обґрунтованих висновків суду першої інстанції не спростовують, а тому підстав для його скасування чи зміни не вбачається, відповідно, апеляційна скарга публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «ПриватБанк» має бути залишена без задоволення.

Судовий збір за розгляд апеляційної скарги у зв'язку з відмовою в її задоволенні на підставі статті 49 ГПК України покладається на апелянта.

Керуючись статтями 4-3, 32, 33, 43, 49, 99, 101 - 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «ПриватБанк» на рішення господарського суду міста Києва від 28.01.2014 року у справі №910/25700/13 залишити без задоволення.

2. Рішення господарського суду міста Києва від 28.01.2014 року у справі №910/25700/13 залишити без змін.

3. Матеріали справи №910/25700/13 повернути до господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з дня набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.

Головуючий суддя А.О. Мальченко

Судді С.І. Буравльов

Г.А. Жук