Рішення № 3878605, 11.06.2009, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел.230-31-34

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 25/90

11.06.09

За позовом

Акціонерного товариства закритого типу «Страхова компанія «Азов»

до

Відкритого акціонерного товариства «Банк «Біг Енергія»

про

стягнення заборгованості

Суддя Морозов С.М.

Секретар судового засідання Денисенко А.В.

Представники:

від позивача : Нікітюк Є.О. (довіреність від 09.02.2009);

від відповідача : Щадко М.В. (довіреність )

В судовому засіданні 11 червня 2009 року за згоди представників сторін було оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Обставини справи:

Акціонерне товариство закритого типу «Страхова компанія «Азов» (надалі - позивач) звернулося до суду з позовом до Відкритого акціонерного товариства «Банк «Біг Енергія»(надалі –відповідач, Банк) про стягнення 94576,58 грн. в тому числі процентів за користування коштами в розмірі 90863,11 грн., пені за прострочення терміну повернення коштів в розмірі 1395,96 грн. , інфляційних втрат в сумі 1968,51 грн. та 3% річних в розмірі 349,00 грн.

Відповідач відзиву на позовну заяву не надав, участь свого представника в судових засіданнях не забезпечив. Про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

Розгляд справи відбувався з урахуванням положень ст. 75 ГПК України за наявними у справі матеріалами.

10 червня 2009р. від відповідача до суду надійшло клопотання про передачу даної справи за підсудністю до Господарського суду Донецької області. Клопотання мотивоване тим, що договір, виконання якого є предметом даного спору, було укладено між позивачем та банком в особі Маріупольської філії.

Судом було відхилено клопотання відповідача, оскільки сторонами договору №6-2002 від 22.05.2002р. є АТЗТ «Страхова компанія «Азов»та ВАТ «Банк Біг Енергія», тобто сторони в даній справі. Крім того, відповідачем не було надано доказів того, що Маріупольська філії уповноважена відповідачем бути стороною в суді. За таких обставин, у суду відсутні правові підстави для передачі справи за підсудністю за місцезнаходженням філії відповідача.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

22 травня 2002 року між позивачем (Клієнт) і відповідачем (Банк) було укладено Генеральний договір про залучення грошових коштів на вклад № 6-2002 (надалі –Договір №6-2002), у відповідності до якого Клієнт надає Банку грошові кошти в тимчасове користування на основі строковості, оплатності і повернення, а Банк оплачує Клієнту проценти і повертає вклад з нарахованими на нього процентами згідно умовам цього Договору.

Згідно п. 1.3 Договору №6-2002 сума вкладу, строк розміщення вкладу, процентна ставка, порядок і періодичність виплати процентів обумовлюються сторонами в кожному окремому випадку розміщення коштів в додатковій угоді до цього договору, яка є його невід’ємною частиною.

У відповідності до умов Додаткової угоди № 16 від 30.05.2008 до Договору №6-2002 сума вкладу з 30 травня 2008 року на депозитному рахунку позивача складає 850000,00 грн.

За умовами Додаткової угоди №17 від 08.12.2008 до Договору №6-2002 за користування грошовими коштами Відповідач щомісячно нараховує плату, виходячи із розрахунку 17% річних.

У відповідності до п. 3.5 Договору №6-2002 нараховані по вкладу проценти перераховуються на поточний рахунок позивача щомісячно, в перший банківський день місяця, наступного за розрахунковим періодом, а також по закінченню терміну, обумовленому в додатковій угоді.

На виконання умов Договору №6-2002 позивачем було перераховано на депозитний рахунок, відкритий відповідачем, 850 000,00 грн., що не заперечується відповідачем.

Відповідно до п.2.1.2 Договору №6-2002 Клієнт має право отримати від Банку нараховані проценти за користування вкладом на умовах, визначених цим договором та додатковими угодами.

Як стверджує позивач та не спростовано відповідачем, відповідачем не перераховані позивачу проценти за користування вкладом за грудень 2008 року в сумі 10215, 33 грн., за січень 2009 року –12777,95 грн., за лютий 2009 року –11 541,37 грн., за березень 2009 року –12777,95 грн. Всього по Договору №6-2002 відповідачем не перераховано позивачу процентів за користування вкладом на суму 47312,60 грн.

Враховуючи той факт, що у строки та в порядку, визначеними пп. 3.5, 2.1.2 Договору №6-2002, сума процентів за користування вкладом позивача в розмірі 850 000,00 грн. не була перерахована позивачу, а саме не зарахована на його поточний рахунок, у відповідача виникла заборгованість перед позивачем в розмірі суми нарахованих процентів за користування вкладом протягом грудня 2008 року –березня 2009 року в загальній сумі 47312,60 грн.

18 травня 2007 року між позивачем (Вкладник) і відповідачем (Банк) було укладено Депозитний договір № 02-2007 (надалі –Договір №02-2007), у відповідності до якого Вкладник вносить тимчасово вільні кошти, а Банк приймає їх на строковий депозитний рахунок. Пунктом 1.2 Договору №02-2007 визначений термін повернення вкладу –18 травня 2009 року.

Додатковою угодою №2 від 07.02.2008 сторони погодили суму вкладу в розмірі 260000,00 грн.

За умовами п. 1.3 Договору №02-2007 в редакції Додаткової угоди №3 від 08.12.2008 за користування грошовими коштами Відповідач щомісячно нараховує плату, виходячи із розрахунку 17,7% річних.

У відповідності до п. 3.6 Договору №02-2007 нараховані по вкладу проценти перераховуються на поточний рахунок позивача щомісячно, в перший банківський день місяця, наступного за розрахунковим періодом, а також по закінченню терміну дії договору.

На виконання умов Договору №02-2007 позивачем було перераховано на депозитний рахунок, відкритий відповідачем, 260 000,00 грн., що не заперечується відповідачем.

Відповідно до п.2.1.2 Договору №02-2007 Вкладник має право отримати від Банку нараховані проценти за користування вкладом на умовах, визначених цим договором.

Як стверджує позивач та не спростовано відповідачем, відповідачем не перераховані позивачу проценти за користування вкладом за січень 2009 року в сумі 3908,55 грн., за лютий 2009 року –3530,30 грн., за березень 2009 року –3908,55 грн. Всього по Договору №02-2007 відповідачем не перераховано позивачу процентів за користування вкладом на суму 11 347,40 грн.

Враховуючи той факт, що у строки та в порядку, визначеними п.п. 3.6, 2.1.2 Договору №02-2007, сума процентів за користування вкладом позивача в розмірі 260 000,00 грн. не була перерахована позивачу, а саме не зарахована на його поточний рахунок, у відповідача виникла заборгованість перед позивачем в розмірі суми нарахованих процентів за користування вкладом протягом січня –березня 2009 року в загальній сумі 11 347,40 грн.

12 грудня 2007 року між позивачем (Вкладник) і відповідачем (Банк) було укладено Договір банківського вкладу № 12-2007 (надалі –Договір №12-2007), у відповідності до якого Вкладник вносить тимчасово вільні кошти, а Банк приймає їх на строковий депозитний рахунок. Сума депозитного вкладу складає 590000,00 грн. Пунктом 1.2 Договору №12-2007 в редакції додаткової угоди № 1 від 19.12.2008 визначений термін повернення вкладу –19 червня 2009 року.

За умовами п. 1.3 Договору №12-2007 в редакції Додаткової угоди №1 від 19.12.2008 за користування грошовими коштами Відповідач щомісячно нараховує плату, виходячи із розрахунку 19% річних.

У відповідності до п. 3.6 Договору №12-2007 нараховані по вкладу проценти перераховуються на поточний рахунок позивача щомісячно, в перший банківський день місяця, наступного за розрахунковим періодом, а також по закінченню терміну дії договору.

На виконання умов Договору №12-2007 позивачем було перераховано на депозитний рахунок, відкритий відповідачем, 590 000,00 грн., що не заперечується відповідачем.

Відповідно до п.2.1.2 Договору №12-2007 Вкладник має право отримати від Банку нараховані проценти за користування вкладом на умовах, визначених цим договором.

Як стверджує позивач та не спростовано відповідачем, відповідачем не перераховані позивачу проценти за користування вкладом за грудень 2008 року в сумі 4562,02 грн., за січень 2009 року в сумі 9520,82 грн., за лютий 2009 року –8599,45 грн., за березень 2009 року –9520,82 грн. Всього по Договору №12-2007 відповідачем не перераховано позивачу процентів за користування вкладом на суму 32203,11 грн.

Враховуючи той факт, що у строки та в порядку, визначеними п.п. 3.6, 2.1.2 Договору №12-2007, сума процентів за користування вкладом позивача в розмірі 590 000,00 грн. не була перерахована позивачу, а саме не зарахована на його поточний рахунок, у відповідача виникла заборгованість перед позивачем в розмірі суми нарахованих процентів за користування вкладом протягом грудня 2008 року –березня 2009 року в загальній сумі 32203,11 грн.

Згідно із ст. 1058 ЦК України за договором банківського вкладу (депозиту) одна сторона (банк), що прийняла від другої сторони (вкладника) або для неї грошову суму (вклад), що надійшла, зобов'язується виплачувати вкладникові таку суму та проценти на неї або дохід в іншій формі на умовах та в порядку, встановлених договором.

У відповідності до ст. 1061 ЦК України банк виплачує вкладникові проценти на суму вкладу в розмірі, встановленому договором банківського вкладу. Проценти на банківський вклад нараховуються від дня, наступного за днем надходження вкладу у банк, до дня, який передує його поверненню вкладникові або списанню з рахунка вкладника з інших підстав. У разі повернення вкладу виплачуються усі нараховані до цього моменту проценти.

Згідно з п.2.4 глави 2 Постанови Правління Національного банку України «Про затвердження Положення про порядок здійснення банками України вкладних (депозитних) операцій з юридичними і фізичними особами»№ 516 від 03.12.2003 року, за договором банківського вкладу (депозиту) одна сторона (банк), що прийняла від іншої сторони (вкладника) або для неї грошову суму (вклад), що надійшла, зобов'язується виплачувати вкладникові цю суму та проценти на неї або дохід в іншій формі на умовах та в порядку, установлених договором.

Частиною 1 статті 1060 ЦК України передбачено, що договір банківського вкладу укладається на умовах видачі вкладу на першу вимогу (вклад на вимогу) або на умовах повернення вкладу зі спливом встановленого договором строку (строковий вклад).

Згідно з п.3.3 глави 3 Постанови Правління Національного банку України «Про затвердження Положення про порядок здійснення банками України вкладних (депозитних) операцій з юридичними і фізичними особами»№ 516 від 03.12.2003 року банки повертають вклади (депозити) та сплачують нараховані проценти у строки, що визначені умовами договору банківського вкладу (депозиту) між вкладником і банком.

Відповідно до частини першої ст. 55 Закону України «Про банки і банківську діяльність»відносини банку з клієнтом регулюються законодавством України, нормативно-правовими актами Національного банку України та угодами (договорами) між клієнтом та банком.

У відповідності до ст. 75 Закону України «Про банки і банківську діяльність»(надалі –Закон про банки) у разі істотної загрози платоспроможності банку Національний банк України призначає тимчасову адміністрацію.

Згідно із ст. 85 цього закону з метою створення сприятливих умов для відновлення фінансового стану банку, який відповідав би встановленим цим Законом та нормативно-правовими актами Національного банку України вимогам, Національний банк України має право введення мораторію на задоволення вимог кредиторів під час здійснення тимчасової адміністрації, але на строк не більше шести місяців.

Постановою Правління НБУ № 134 від 13.03.2009 року у відповідача призначено тимчасову адміністрацію строком на 1 рік та з метою створення сприятливих умов для фінансового стану банку введено мораторій на задоволення вимог кредиторів строком на 6 місяців.

У відповідності до ст. 2 Закону про банки мораторій –це зупинення виконання банком майнових зобов’язань і зобов’язань щодо сплати податків і зборів (обов’язкових платежів), строк виконання яких настав до дня введення мораторію, та зупинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобов’язань та зобов’язань щодо сплати податків і зборів (обов’язкових платежів), застосованих до прийняття рішення про введення мораторію.

Згідно з ч.2 статті 58 Закону України «Про банки і банківську діяльність»банк не відповідає за невиконання або несвоєчасне виконання зобов'язань у разі оголошення мораторію на задоволення вимог кредиторів, зупинення операцій по рахунках, арешту власних коштів банку на його рахунках уповноваженими органами державної влади.

Частиною другою ст. 85 Закону про банки визначено, що мораторій на задоволення вимог кредиторів поширюється на зобов’язання, строки виконання яких настали до призначення тимчасової адміністрації.

Відповідачем не спростовано, що нараховані проценти він повинен був перерахувати до введення мораторію, тобто до 13.03.2009, але порушив договірні зобов’язання, а після введення мораторію перерахування стало неможливим, оскільки мораторій поширюється на зобов’язання, строки виконання яких настали до призначення тимчасового адміністратора. Таким чином, зобов’язання за договорами було порушене відповідачем до введення мораторію.

Однак дана обставина не впливає негативно на права позивача щодо судового захисту своїх прав. Так, згідно із частиною третьою ст. 85 Закону України про банки протягом дії мораторію: 1) забороняється стягнення на підставі виконавчих документів та інших документів, за якими здійснюється стягнення відповідно до законодавства України; 2) не нараховується неустойка (штраф, пеня), інші фінансові санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов’язань і зобов’язань щодо сплати податків і зборів (обов’язкових платежів).

Отже, мораторій не впливає на право кредитора (позивача) звернутися до суду із позовними вимогами та на право суду розглянути та задовольнити їх, оскільки стадія судового розгляду не є стягненням за виконавчими документами, позовні вимоги не стосуються стягнення неустойки чи фінансових санкцій.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України (надалі –ЦК України) зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України, суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно зі статтею 525 ЦК України та ч.7 статті 193 ГК України одностороння відмова від зобов’язання не допускається, крім випадку коли право такої відмови встановлено договором або законом.

Стаття 629 ЦК України передбачає, що договір є обов’язковим для виконання сторонами.

У відповідності до частини третьої ст. 1066 ЦК України банк не має права визначати та контролювати напрями використання грошових коштів клієнта та встановлювати інші, не передбачені договором або законом, обмеження його права розпоряджатися грошовими коштами на власний розсуд.

Крім того, статтею 1074 ЦК України встановлені обмеження права розпоряджатись рахунком, за якою обмеження прав клієнта щодо розпоряджання грошовими коштами, що знаходяться на його рахунку, не допускається, крім випадків обмеження права розпоряджання рахунком за рішенням суду у випадках, встановлених законом.

Таким чином, враховуючи все вищезазначене та беручи до уваги те, що терміни перерахування процентів за користування вкладами настали, а банком нараховані проценти на суми вкладів не сплачені, чим порушено вимоги договорів та чинного законодавства, тому позовні вимоги позивача щодо стягнення з відповідача сум процентів за користування вкладами в загальному розмірі 90863,11 грн. (в тому числі 47312,60 грн. по Договору № 6-002, 11347,40 грн. по Договору № 02-2007 та 32203,11 грн. по Договору №12-2007) є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

У відповідності до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Згідно зі ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Однак, у відповідності до ст. 85 Закону України про банки протягом дії мораторію не нараховується неустойка (штраф, пеня), інші фінансові санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов’язань.

З урахуванням викладеного, позовні вимоги про стягнення пені у сумі 1395,96 грн. не підлягають задоволенню.

У відповідності до ст. 536 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Вказана стаття кореспондується зі ст. 1048 ЦК України, за якою позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики.

Крім того, положеннями статті 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Договорами встановлені розміри процентів на суми вкладів розмірі 17,7%, 17,7% та 19% річних. Вказані проценти є платою за користування грошовими коштами позивача, нарахування якої передбачено ст. ст. 536, 1948 ЦК України. В разі ж прострочення відповідачем виконання грошового зобов’язання по поверненню основної суми вкладу, застосуванню підлягає ст. 625 ЦК України, якою встановлений спеціальний розмір санкцій (процентів) за невиконання такого зобов’язання після закінчення строку користування вкладом.

Враховуючи те, що Договором вже встановлений розмір процентів за користування коштами, а нарахування 3% річних на вже нараховані проценти за вкладом законодавством не передбачено, позовні вимоги про стягнення 3% річних на нараховані проценти за період з грудня 2008 року по березень 2009 року по Договорам № 6-002, № 02-2007 та №12-2007 є необґрунтованими та не підлягають задоволенню.

Враховуючи те, що законодавство України не відносить стягнення суми інфляційних втрат до фінансових санкцій, зважаючи на відсутність контррозрахунку відповідача, стягненню з відповідача на користь позивача підлягає сума інфляційних в розмірі 1968,51 грн.

З урахуванням викладеного, позовні вимоги підлягають задоволенню в частині стягнення 92 831,62 грн., в тому числі нарахованих процентів за користування вкладами в розмірі 90863,11 грн. та інфляційних втрат в розмірі 1968,51 грн.

Судові витрати позивача пропорційно сумі задоволених вимог у сумі 1043,96 грн. (928,32 грн. державного мита та 115,64 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу) відповідно до положень статті 49 ГПК України покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 33,49, 82-85 ГПК України, господарський суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Відкритого акціонерного товариства «Банк «Біг Енергія»(ідентифікаційний код: 20023463, адреса: 01032, м. Київ, вул. Комінтерну, буд.15) на користь Акціонерного товариства закритого типу „Страхова компанія «Азов»(ідентифікаційний код 24646706, адреса: 87510, Донецька область, м. Маріуполь, Просп. Адмірала Луніна,18/3, р/р 26504480612002 в ЗАТ «Донгорбанк»у м Донецьк, МФО 335742) 92 831,62 грн. (дев’яносто дві тисячі вісімсот тридцять одну гривню 62 копійки) та судові витрати в розмірі 1043,96 (одна тисяча сорок три гривні 96 копійок) грн. Видати наказ.

В іншій частині в позові відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття.

Суддя

С.М. Морозов

Дата підписання повного тексту рішення 15.06.2009р.