Рішення № 3878507, 29.05.2009, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел.230-31-34

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 52/221

29.05.09

Господарський суд міста Києва у складі судді Чебикіної С.О., розглянувши справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Ніко»до Товариства з обмеженою відповідальністю «Авто-Палац-Сервіс»про стягнення 30 494,72 грн. за участю представника позивача –Лисюка О.Г., довіреність № 05/01/09 від 05.01.2009 р., відповідача –не з’явився,

ВСТАНОВИВ:

У квітні 2009 року позивач звернувся до господарського суду м. Києва з позовом до відповідача про стягнення 25 988,10 грн. основного боргу, 1 725,89 грн. пені, 1 247,43 грн. 24% річних, 1 533,30 грн. інфляційної складової боргу, а загалом 30 494,72 грн. боргу у зв’язку з неналежним виконанням останнім зобов’язань з оплати товару за договором поставки № 08.02.08/1 від 08.02.2008 року.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 22.04.2009 року порушено провадження у справі та призначено до розгляду на 15.05.2009 року.

У судовому засіданні 29.05.2009 року представник позивача в порядку ст. 22 ГПК України подав заяву про уточнення позовних вимог, якою просив стягнути з відповідача 25 988,10 грн. основного боргу, 2 211,98 грн. пені, 1 707,69 грн. 24% річних, 1 533,31 грн. інфляційної складової боргу, а загалом 31 440,82 грн. боргу та підтримав позовні вимоги у повному обсязі.

Представник відповідача в судове засідання 29.05.2009 року не з’явився, відзив на позов не надав, про час і місце судового засідання був повідомлений належним чином.

Враховуючи те, що нез’явлення представника відповідача не перешкоджає розгляду справи по суті, а матеріали справи є достатніми для вирішення спору в даному судовому засіданні, суд вважає за можливе розглянути позов у відсутності представника відповідача, за наявними у справі матеріалами згідно з вимогами статті 75 Господарського процесуального кодексу України.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що 08.02.2008 року між позивачем та відповідачем укладено договір поставки № 08.02.08/1, за умовами якого продавець зобов’язався передати у власність покупцю, а покупець –прийняти і оплатити продукцію –мастильні матеріали, автохімія та автокосметика (товар), на умовах, визначених цим договором.

Умовами договору було встановлено, що продаж товару здійснюється на умовах відстрочки платежу на 21 день, від дати відвантаження (п. 3.1.).

На виконання умов договору позивач відповідно до видаткових накладних: № 07524 від 30.10.08; № 07658 вiд 05.11.08; № 07923 вiд 14.11.08; № 08353 вiд 05.12.08 поставив відповідачу товар на загальну суму 25 988,10 грн.

Проте, відповідач отриманий на суму 25 988,10 грн. товар не оплатив.

04.02.2009 року позивач направив відповідачу претензію за вих. № 090129/2 від 29.01.2009р. з вимогою сплатити суму заборгованості протягом 7 днів з дати отримання претензії. Відповідач згідно відмітки в повідомленні про вручення поштового відправлення № 6997760 отримав зазначену претензію 06.02.2009 року, однак залишив претензію без відповіді та задоволення.

Отже, позивач виконав взяті на себе зобов’язання за договором з поставки товару, а відповідач не виконав належним чином взяті на себе зобов’язання з оплати отриманого товару та має перед позивачем заборгованість у сумі 25 988,10 грн.

Доказів сплати вказаної заборгованості відповідачем суду не надано.

Ст.ст. 525, 526 ЦК України визначено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

За таких обставин, позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача боргу в сумі 25 988,10 грн. є обґрунтованими, і тому підлягають задоволенню.

Статтею 230 ГК України визначено, що порушення зобов’язання є підставою для застосування господарських санкцій (неустойка, штраф, пеня).

Відповідно до п. 5.1. договору покупець за порушення строку оплати товару сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ України від вартості неоплаченого товару за кожен день прострочення.

Пунктом 5.3. договору було встановлено, що у разі, якщо прострочення платежу триватиме більше 30 календарних днів, продавець має право, крім стягнення передбаченої п. 5.1. пені, додатково стягнути з покупця 24% річних від простроченої суми за весь період прострочення.

Статтею 627 ЦК України встановлено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Враховуючи вищевикладені норми закону та умови договору, позивачем у зв'язку з простроченням виконання зобов'язання з оплати отриманого товару нараховано 2 211,98 грн. пені та 1707,69 грн. 24% річних відповідно до наданого розрахунку, який відповідає вимогам закону.

Отже, позовні вимоги про стягнення 2 211,98 грн. пені та 1707,69 грн. 24% річних є обґрунтованими і підлягають задоволенню.

Враховуючи, що відповідач прострочив виконання зобов’язання з оплати поставленої продукції за договором, з нього на користь позивача на підставі ст. 625 ЦК України підлягають стягненню 1 533,31 грн. інфляційної складової боргу, які нараховані позивачем відповідно до вимог закону та умов договору.

У відповідності із ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести обставини, на які вона посилається як на підстави своїх вимог чи заперечень.

Відповідач доказів на спростування обставин, повідомлених позивачем, не надав.

Державне мито у сумі 314,41 грн. та витрати позивача на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 118,00 грн. підлягають стягненню з відповідача.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 33, 49, 75, 82-85 ГПК України, господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Авто-Палац-Сервіс»(03115, м. Київ, вул. М.Краснова, 27, код 32595360) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Ніко»(01133, м. Київ, бул. Л.Українки, 5, код 32158818) 25 988 (двадцять п’ять тисяч дев’ятсот вісімдесят вісім) грн. 10 коп. основного боргу, 2 211 (дві тисячі двісті одинадцять) грн. 98 коп. пені, 1 707 (одну тисячу сімсот сім) грн. 69 коп. 24% річних, 1 533 (одну тисячу п’ятсот тридцять три) грн. 31 коп. інфляційної складової боргу, 314 (триста чотирнадцять) грн. 41 коп. державного мита та 118 (сто вісімнадцять) грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Після вступу рішення в законну силу видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття, а у разі, якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення, воно набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя С.Чебикіна