Рішення № 38783777, 06.05.2014, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКЙ СУД

Київської області

01032, м. Київ - 32, вул. Комінтерну, 16 тел. 235-24-26РІШЕННЯ

Іменем України

"06" травня 2014 р. Справа № 911/835/14

Суддя господарського суду Київської області Подоляк Ю.В., розглянувши справу

за позовом Прокурора Бородянського району Київської області в інтересах держави в особі Немішаєвської селищної ради, смт Немішаєведо Товариства з обмеженою відповідальністю «Євробуд», смт Немішаєве про визнання недійсним додатку до договору та стягнення 377878,00 грн.за зустрічним позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Євробуд», смт НемішаєведоНемішаєвської селищної ради, смт Немішаєвепровизнання недійсним договоруза участю представників:

прокуратури:Карман В.В, - посв. від 16.07.2013р. № 018382позивача за первісним позовом:Лавриненко Т.К. - дов. від 24.03.2014р. № 01-10/212відповідача за первісним позовом:Фролов М.Є. - дов. від 21.03.2014р.суть спору:

До господарського суду Київської області надійшла позовна заява прокурора Бородянського району Київської області (далі - прокурор) в інтересах держави в особі Немішаєвської селищної ради (далі - позивач) до товариства з обмеженою відповідальністю «Євробуд» (далі - відповідач) про визнання недійсним додатку - графік внесення частин платежу до договору про пайову участь (внесок) замовника у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури селища Немішаєве у разі будівництва (реконструкції) об'єкту від 09.01.2014р., укладеного між сторонами у справі та стягнення пайової участі (внеску) у розвиток інфраструктури населеного пункту в сумі 377878,00 грн.

В обґрунтування позовних вимог прокурор посилається на те, що оскаржуваний додаток не відповідає вимогам ч. 3, 9 ст. 40 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», відповідно до яких пайова участь у розвитку інфраструктури населеного пункту полягає у перерахуванні замовником коштів - внеску у створення і розвиток інфраструктури населеного пункту єдиним платежем або частинами за графіком що визначається договором в повному обсязі до відповідного місцевого бюджету до прийняття об'єкта будівництва в експлуатацію, позаяк, передбачені за спірним додатком платежі повинні відбуватися вже після прийняття об'єкта будівництва в експлуатацію, що на думку прокурора є підставою для визнання його недійсним в судовому порядку, а оскільки відповідачем об'єкт будівництва прийнятий в експлуатацію то в нього в силу приписів зазначеного закону виник обов'язок перерахувати на користь місцевого бюджету кошти - внесок у створення і розвиток інфраструктури населеного пункту у розмірі заявленої до стягнення суми.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Євробуд» до початку розгляду спору по суті звернулося до суду із зустрічною позовною заявою до Немішаєвської селищної ради про визнання недійсним договору про пайову участь (внесок) замовника у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури селища Немішаєве у разі будівництва (реконструкції) об'єкту від 09.01.2014р., укладеного між сторонами у справі, яка ухвалою господарського суду Київської області від 06.05.2014р. прийнята для спільного її розгляду з первісним позовом.

В обґрунтування зустрічних позовних вимог позивач за зустрічним позовом посилається на те, що оскаржуваний договір не відповідає вимогам ч. 9 ст. 40 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» відповідно до положень якої договір про пайову участь у розвитку інфраструктури населеного пункту укладається не пізніше ніж через 15 робочих днів з дня реєстрації звернення замовника про його укладення, але до прийняття об'єкта будівництва в експлуатацію, позаяк, оскаржуваний договір укладений між сторонами після прийняття об'єкта будівництва в експлуатацію, а не навпаки як зазначено Законом, що на думку позивача за зустрічним позовом є підставою для визнання його недійсним в судовому порядку.

Присутній в судовому засіданні прокурор повністю підтримав позовні вимоги за первісним позовом та просить суд їх задовольнити з мотивів викладених в позові. Поти зустрічних вимог прокурор усно заперечив, проте письмового відзиву не надав.

Представник відповідача за первісним позовом, присутній в судовому засіданні, усно заперечив проти вимог прокурора, проте письмового відзиву не надав, повністю підтримав свої зустрічні позовні вимоги та просить суд їх задовольнити з мотивів викладених в зустрічній позовній заяві.

Представник позивача за первісним позовом проти зустрічного позову заперечив, однак письмовий відзив на зустрічний позов не подав. Усно зазначив, що оскаржуваний договір та додаток до нього є добровільною двосторонньою домовленістю сторін договору, який укладений не на виконання вимог Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», а тому сам договір, додатки до нього та положення, які вони містять не можуть суперечити вказаному Закону, а відтак відсутні правові підстави визнавати їх недійсними.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення прокурора представників сторін, присутніх в судовому засіданні, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, суд

встановив:

Між Немішаєвською селищною радою та Товариством з обмеженою відповідальністю ««Євробуд» було укладено договір про пайову участь (внесок) замовника у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури селища Немішаєве у разі будівництва (реконструкції) об'єкту від 09.01.2014р. (далі - договір), відповідно до умов якого, товариство - замовник будівництва перераховує кошти до селищного бюджету на розвиток інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури селища Немішаєвепр при здійсненні будівництва об'єкта містобудування - житловий будинок № 3 по вул. Гагаріна № 10 в смт Немішаєве в розмірі 4% від кошторисної вартості житлових приміщень, що становить 377878 на рахунок Немішаєвської селищної ради відповідно до розрахунку згідно погодженого графіку.

Додатком до договору сторони погодили графік внесення частин платежу загальною сумою 377878 грн. на протязі п'яти місяців відповідно в розмірах: березень 2014р. - 70000 грн., квітень 2014р. - 70000 грн., травень 2014р. - 70000 грн., червень 2014р. - 80000 грн., липень 2014р. - 87878 грн.

Кошти повинні бути сплачені в повному обсязі до 01 серпня 2014р., можлива дострокова сплата коштів, але не рідше, ніж один раз на місяць.

Прокурор, звертаючись з даним позовом до суду зазначає, що оскаржуваний додаток до договору - графік внесення частин платежу не відповідає вимогам ч. 3, 9 ст. 40 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», у зв'язку з чим він підлягає визнанню недійним.

Відповідно до ч. 3 ст. 40 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», пайова участь у розвитку інфраструктури населеного пункту полягає у перерахуванні замовником до прийняття об'єкта будівництва в експлуатацію до відповідного місцевого бюджету коштів для створення і розвитку зазначеної інфраструктури.

Згідно ч. 9 ст. 40 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», договір про пайову участь у розвитку інфраструктури населеного пункту укладається не пізніше ніж через 15 робочих днів з дня реєстрації звернення замовника про його укладення, але до прийняття об'єкта будівництва в експлуатацію.

Прокурор зазначає, що згідно декларації про готовність об'єкта до експлуатації, зареєстрованої в інспекції Державного архітектурно-будівельного контролю у Київській області за № КС 143133581682 від 24.12.2013р., будівництво житлового будинку № 3 по вул. Гагаріна № 10 в смт Немішаєве Бородянського району, завершено і об'єкт прийнятий в експлуатацію 24.12.2013р.

Тобто оскаржуваний додаток - графік внесення частин платежу до договору про пайову участь (внесок) замовника у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури селища Немішаєве у разі будівництва (реконструкції) об'єкту від 09.01.2014р. на думку прокурора, укладений сторонами з порушенням вищезазначених норм закону, оскільки його укладено вже після прийняття об'єкта будівництва в експлуатацію, у зв'язку з чим він підлягає визнанню недійним, а пайовий внесок передбачений вказаним вище договором в розмірі 377878 грн. підлягає стягненню єдиним платежем.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Євробуд» звертаючись з зустрічним позовом до Немішаєвської селищної ради про визнання недійсним договору про пайову участь (внесок) замовника у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури селища Немішаєве у разі будівництва (реконструкції) об'єкту від 09.01.2014р., укладеного між сторонами у справі, обґрунтовуючи зустрічні позовні вимоги, посилається на те, оскаржуваний договір не відповідає вимогам ч. 9 ст. 40 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», оскільки договір був укладений після прийняття об'єкта будівництва в експлуатацію, у зв'язку з чим підлягає визнанню недійсним.

При вирішенні даного спору суд зазначає таке.

Відповідно до ч. 1 ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього кодексу.

Статтею 203 Цивільного кодексу України визначено загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, зокрема, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно ч. 1 ст. 12 Цивільного кодексу України, особа здійснює свої цивільні права вільно, на власний розсуд.

Відповідно до ч. 1, 4 ст. 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Дво - чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін.

Відповідно до положень ст. 3 Цивільного кодексу України до загальних засад цивільно го законодавства належать, зокрема: свобода договору; свобода підприємницької діяльності, яка не заборонена законом.

Положеннями ст. 627 Цивільного кодексу України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторо ни є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного зако нодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Прокурор та позивач за зустрічним позовом - ТОВ «Євробуд» не довели що оскаржуваний правочин та додаток до нього вчинявся сторонами на виконання вимог Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності».

Дії сторін щодо укладання спірного договору та додатку після завершення будівництва і прийняття об'єкта в експлуатацію свідчить про протилежне, а саме про їх добровільне волевиявлення на укладення даного правочину та додатків до нього на умовах які вони містять.

Вказане також підтверджується пунктом п. 5.3 договору, відповідно до якого, цей договір укладений сторонами добровільно.

За вказаних обставин укладання сторонами спірного правочину та додатку до нього після завершення товариством будівництва і прийняття об'єкта в експлуатацію, спрямовано на набуття цивільних прав та обов'язків сторін у відносинах схожих на відносини, які врегульовує Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» та використання сторонами в договорі та додатку до нього термінів подібних вищезазначеному закону не є свідченням того що він укладений саме на виконання Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», а відтак оскаржуваний договір та додаток до нього укладені відповідно до приписів перелічених вище положень ст.ст. 3, 11, 627 Цивільного кодексу України та не суперечить положенням вказаного закону і не порушують його приписи.

Сторонами договору та додатку до нього додержані загальні вимоги, визначені в ст. 203 Цивільного кодексу України, яких є необхідним для чинності правочину, а тому відсутні підстави для визнання їх недійсними.

З огляду на зазначене вимоги за первісним позовом про визнання недійними додатку - графік внесення частин платежу до договору про пайову участь (внесок) замовника у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури селища Немішаєве у разі будівництва (реконструкції) об'єкту від 09.01.2014р. та за зустрічним позовом про визнання недійсним договору про пайову участь (внесок) замовника у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури селища Немішаєве у разі будівництва (реконструкції) об'єкту від 09.01.2014р. є недоведені та безпідставні, у зв'язку з чим, суд відмовляє в їх задоволенні.

Що стосується вимог прокурора про стягнення пайової участі (внеску) у розвиток інфраструктури селища Немішаєве в сумі 377878,00 грн., то суд зазначає наступне.

Звертаючись з позовом у вказаній частині вимог, прокурор вважає, що оскільки об'єкт будівництва прийнятий в експлуатацію то в силу приписів Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» у відповідач виник обов'язок перерахувати на користь місцевого бюджету кошти - пайовий внесок передбачений вказаним вище договором в розмірі 377878 грн. єдиним платежем.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно приписів статей 525, 526 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Оскільки укладений між сторонами договір про пайову участь (внесок) замовника у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури селища Немішаєве у разі будівництва (реконструкції) об'єкту від 09.01.2014р. та додаток до нього - графік внесення частин платежу відповідають вимогам чинного законодавства та не визнані судом недійсними, то зобов'язання за ними повинні виконуватись відповідно до умов вищезазначеного договору.

Судом встановлено, що відповідно до умов додатку - графік внесення частин платежу до договору укладеного між сторонами у справі, відповідач за первісним позовом повинен на протязі п'яти місяців вносити пайовий внесок у розвиток інфраструктури селища Немішаєве: у наступних розмірах у березні 2014р. - 70000 грн., у квітні 2014р. - 70000 грн., у травні 2014р. - 70000 грн., у червені 2014р. - 80000 грн., у липні 2014р. - 87878 грн. Кошти повинні бути сплачені в повному обсязі до 01 серпня 2014р., можлива дострокова сплата коштів, але не рідше, ніж один раз на місяць.

Тобто, вказані платежі у відповідних розмірах відповідач вносити один раз протягом місяця березня 2014р., протягом місяця квітня 2014р., протягом місяця травня 2014р., протягом місяця червня 2014р., протягом місяця липня 2014р. Інакше кажучи перший платіж товариство повинно було здійснити до квітня 2014р., другий до травня 2014р і т.д.

З відтиску штемпеля поштової установи на конверті, в якому надійшла позовна заява прокурора до господарського суду Київської області, вбачається, що прокурор з вказаною позовною заявою звернувся до господарського суду Київської області 12.03.2014р.

Тобто, на час звернення прокурора з вказаною позовною заявою до суду у відповідача не виник обов'язок та не настав строк передбачений умовами договору, додатку - графік внесення частин платежу до договору укладеного між сторонами у справі, щодо внесення частин платежу пайового внеску у розвиток інфраструктури селища Немішаєве.

За таких обставин, прокурор звернувся до суду з вказаною позовною заявою за захистом прав позивача за первісним позовом, які на час звернення до суду з даним позовом не були порушенні відповідачем за первісним позовом, у зв'язку з чим заявлені вимоги є безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню.

Враховуючи викладене суд відмовляє в задоволенні заявлених вимог прокурора щодо стягнення з відповідача за первісним позовом пайового внеску у розвиток інфраструктури селища Немішаєве в сумі 377878,00 грн. з огляду на їх безпідставність.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд враховує таке.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Згідно пп. 1 п. 2 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» ставки судового збору за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру встановлюються у таких розмірах: 2 відсотки ціни позову, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 60 розмірів мінімальних заробітних плат.

Згідно пп. 2 п. 2 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» ставки судового збору за подання до господарського суду позовної заяви немайнового характеру встановлюються у таких розмірах: 1 розмір мінімальної заробітної плати.

Відповідно до абз. 2 п. 2.2 Постанови пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України» від 21.02.2013р. № 7 (надалі - Постанова) до позовних заяв немайнового характеру відносяться вимоги, які не підлягають вартісній оцінці. Подання до господарського суду таких заяв оплачується судовим збором згідно з підпунктом 2 пункту 2 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір».

Відповідно до п. 2.10 Постанови у випадках об'єднання в одній заяві вимог як майнового, так і немайнового характеру судовий збір згідно з пунктом 3 статті 6 Закону України «Про судовий збір» підлягає сплаті як за ставками, встановленими для позовів майнового характеру, так і за ставками, встановленими для розгляду позовних заяв зі спорів немайнового характеру.

Відповідно до п. 11 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» органи прокуратури - при здійсненні своїх повноважень звільняються від сплати судового збору.

Згідно п 4.6 Постанови пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України» від 21.02.2013р. № 7 приймаючи рішення зі справи, провадження в якій порушено за заявою прокурора, господарський суд у разі повного або часткового задоволення позову (скарги) стягує судовий збір з відповідача (повністю або пропорційно задоволеним вимогам), якщо він не звільнений від сплати судового збору; у разі ж повної або часткової відмови в позові судовий збір стягується з визначеного прокурором позивача (так само повністю або пропорційно задоволеним вимогам), за винятком випадків, коли останнього звільнено від сплати судового збору та коли позивачем у справі є сам прокурор. Стягнення відповідних сум судового збору здійснюється в доход державного бюджету України.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України відшкодування витрат по сплаті судового збору за первісним позовом покладаються судом на позивача за первісним позовом, відшкодування витрат по сплаті судового збору за зустрічним позовом покладаються судом на позивача за зустрічним позовом.

Керуючись ст. 124 Конституції України, ст.ст. 43, 33, 44, 49, 77, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

вирішив:

1. В задоволенні первісного позову відмовити повністю.

2. Стягнути з Немішаєвської селищної ради (07853, Київська обл., Бородянський район, смт Немішаєве, вул. Садова, 3, ідентифікаційний код 04359867) в доход державного бюджету 8775 (вісім тисяч сімсот сімдесят п'ять) грн. 56 коп. витрат по сплаті судового збору.

3. Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

4. В задоволенні зустрічного позову відмовити повністю.

Дане рішення господарського суду Київської області набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення і підписання та може бути оскаржено в апеляційному порядку.

Суддя Подоляк Ю.В.

Дата підписання рішення 16.05.2014р.