Рішення № 38783773, 13.05.2014, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Київської області

01032, м. Київ - 32, вул. Комінтерну, 16 тел. 235-24-26РІШЕННЯ

Іменем України

"13" травня 2014 р. Справа № 911/605/14

Суддя господарського суду Київської області Подоляк Ю.В., розглянувши справу

за позовом Комунального підприємства Білоцерківської міської ради «Білоцерківтепломережа», м. Біла Церквадо Управління освіти і науки Білоцерківської міської ради, м. Біла Церквапро стягнення 7392856,01 грн.за участю представників:

позивача:Колесник Т.А. - дов. від 30.12.2013р. № 166відповідача:Соколюк О.В. - дов. від 27.03.2014р. № 253 суть спору:

До господарського суду Київської області надійшла позовна заява Комунального підприємства Білоцерківської міської ради «Білоцерківтепломережа» (далі - позивач) до Управління освіти і науки Білоцерківської міської ради (далі - відповідач) про стягнення 7392856,01 грн., з яких 7176547,99 грн. основний борг, 21685,40 інфляційні втрати, 36491,74 грн. 3% річних та 158130,88 грн. пеня.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором про закупівлю за державні кошти від 31.10.2013р. № 680 щодо здійснення розрахунку за надані послуги з опалення та підігріву води, у строки визначені договором.

Присутній в судовому засіданні представник позивача повністю підтримав позовні вимоги та просить суд їх задовольнити з мотивів викладених в позові.

Присутній в судовому засіданні представник відповідача погоджується з позовними вимогами позивача в частині стягнення 7026371,98 грн. основного боргу, про що зазначає у відзиві на позовну заяву, в решті заявленої до стягнення суми основного боргу відповідач заперечує з підстав того, що ним за надані послуги з опалення та підігріву води на виконання умов договору про закупівлі за державні кошти від 31.10.2013р. № 680 було сплачено 150176,01 грн.

Також відповідач подав до суду клопотання від 12.05.2014р. про зменшення штрафних санкцій посилаючись на те, що він є бюджетним закладом у соціальній сфері, який фінансується за рахунок коштів місцевого бюджету і є неприбутковою організацією, що підтверджується Положенням про Управління освіти і науки Білоцерківської міської ради, в результаті чого заборгованість відповідачем перед позивачем виникла внаслідок відсутністю відповідного фінансування місцевого бюджету, у зв'язку з чим відповідач просить суд зменшити на 100% розмір пені, інфляційних втрат та 3% річних.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, присутніх в судовому засіданні, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, суд

встановив:

Між сторонами у справі було укладено договір про закупівлю за державні кошти від 31.10.2013р. № 680 (далі - договір), відповідно до умов якого позивач - теплопостачальна організація зобов'язався постачати замовнику - відповідачу послуги з опалення та підігріву холодної води, а замовник зобов'язався їх прийняти на межі балансової належності з найменшими втратами та оплатити послуги за встановленими тарифами органом місцевого самоврядування (п. 1.1, 1.2 договору).

Відповідно до п. 3.1 договору ціна цього договору становить 8080643,45 грн. з урахуванням ПДВ.

Згідно п. 4.3 договору оплата за спожиті послуги з опалення та підігріву води здійснюється замовником (споживачем) шляхом 100% поточної плати протягом місяця поставки. Остаточний розрахунок за фактично спожиті послуги з опалення та підігріву холодної води здійснюється до 5 числа місяця наступного за місяцем поставки послуг з опалення та підігріву холодної води.

Пунктом 5.4 договору встановлено, що приймання - передача послуг з опалення та підігріву холодної води, поставленої теплопостачальною організацією замовнику (споживачу), оформлюється щомісячним актом приймання-передачі. Теплопостачальна організація складає та передає контролером чи надсилає простим листом на адресу замовника (споживача) пакет розрахункових документів: Акт приймання-передачі, рахунок-фактура - щомісячно, акт звірки взаєморозрахунків - щоквартально, в двох примірниках, по одному для кожної із сторін. Замовник (споживач) зобов'язаний на протязі 3 (трьох) робочих днів після отримання пакету документів підписати, скріпити печаткою та передати на адресу теплопостачальної організації один примірник акту приймання-передачі, акту звірки взаєморозрахунків або письмово надати обґрунтовані заперечення. У разі відсутності письмових заперечень акти вважаються погодженими і підлягають відображенню у бухгалтерському обліку теплопостачальної організації та замовника (споживача).

Цей договір набирає чинності з 01.10.2013р. і діє до 31.12.2013р. (10.1 договору).

На виконання умов договору позивач в період жовтень - грудень 2013 року надав відповідачу послуги з опалення та підігріву води на загальну суму 7176547,99 грн., що підтверджується актом приймання-передачі робіт/послуг з опалення та підігріву холодної води у жовтні 2013р. від 25.10.2013р. № 680/13/10 на суму 1281303,14 грн., актом приймання-передачі робіт/послуг з опалення та підігріву холодної води у листопаді 2013р. від 25.11.2013р. № 680/13/11 на суму 2540691,99 грн., актом приймання-передачі робіт/послуг з опалення та підігріву холодної води № 680/13/12 на суму 3354552,86 грн., які підписані в двосторонньому порядку повноважними представниками сторін та скріплені печатками підприємств, засвідчені копії яких залучені до матеріалів справи.

Відповідач погоджується з позовними вимогами позивача в частині стягнення 7026371,98 грн. основного боргу, в решті заявленої до стягнення суми основного боргу відповідач заперечує з підстав того, що ним за надані послуги з опалення та підігріву води згідно договору про закупівлі за державні кошти від 31.10.2013р. № 680 було сплачено 150176,01 грн.

Судом досліджені надані відповідачем платіжні доручення в підтвердження здійсненої ним оплати в сумі 150176,01 грн. та встановлено, що призначення платежу вказане в платіжних дорученнях за іншим договором, у зв'язку з чим суд відхиляє зазначені заперечення відповідача та не приймає їх до уваги при вирішенні спору, оскільки відсутні підстави вважати, що відповідач здійснив розрахунок за надані послуги з опалення та підігріву води за договором про закупівлі за державні кошти від 31.10.2013р. № 680.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно приписів статей 525, 526 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Положеннями частини 1 статті 901 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 903 ЦК України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Проте, всупереч згаданих приписів закону, положень укладеного між сторонами договору, відповідач не виконав своїх договірних зобов'язань щодо здійснення розрахунку за надані послуги з опалення та підігріву води у визначені договором строки, в зв'язку з чим за останнім на час розгляду справи рахується заборгованість в розмірі 7176547,99 грн. Доказів сплати вказаного боргу відповідач суду не надав.

Статтею 599 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Таким чином, суд вважає, що позивачем правомірно заявлено позов про стягнення 7176547,99 грн. заборгованості за надані послуги з опалення та підігріву води.

Враховуючи те, що відповідач порушив строки виконання грошового зобов'язання щодо здійснення розрахунку за надані послуги з опалення та підігріву води, позивач просить суд на підставі ст. 625 ЦК України стягнути з відповідача інфляційні втрати з простроченої суми за загальний період прострочення з 06.11.2013р. по 14.02.2014р. в сумі 21685,40 грн., 3% річних з простроченої суми за загальний період прострочення з 06.11.2013р. по 14.02.2014р. в сумі 36491,74 грн.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Здійснений позивачем розрахунок інфляційних втрат та трьох процентів річних відповідає вимогам законодавства та обставинам справи, а тому вимога в цій частині підлягає задоволенню.

Також, позивач просить суд на підставі п. 4.6 договору стягнути з відповідача за порушення строків оплати спожитих послуг з опалення та підігріву води, пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, за кожен день прострочення оплати, що за розрахунком позивача за загальний період прострочення з 06.11.2013р. по 14.02.2014р. складає 158130,88 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Згідно зі ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки, а згідно частини першої ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Ст. 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» визначає, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Статтею 3 вказаного Закону встановлено, що розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня.

Крім того, відповідно до частини 6 ст. 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язань припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Здійснений позивачем розрахунок пені відповідає вимогам законодавства та обставинам справи, а тому вимога позивача про стягнення 158130,88 грн. є доведеною та обґрунтованою.

Відповідач подав до суду клопотання від 12.05.2014р. про зменшення штрафних санкцій посилаючись на те, що він є бюджетним закладом у соціальній сфері, який фінансується за рахунок коштів місцевого бюджету і є неприбутковою організацією, що підтверджується Положенням про Управління освіти і науки Білоцерківської міської ради, в результаті чого заборгованість відповідача перед позивачем виникла внаслідок відсутністю відповідного фінансування місцевого бюджету, у зв'язку з чим відповідач просить суд зменшити на 100% розмір пені, інфляційних втрат та 3% річних.

Суд зазначає, що приписами ст. 83 ГПК України, передбачено право суду зменшувати у виняткових випадках лише розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Відповідно до п. 3.1 та п. 4.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» від 17.12.2013р. № 14 інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 ЦК України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.

Оскільки інфляційні втрати та 3% річних не є штрафною санкцією та за своєю правовою природою не є неустойкою, то у суду відсутні підстави для зменшення розміру заявлених позивачем до стягнення 3% річних та інфляційних втрат.

Разом з тим, відповідно до ст. 233 ГК України, у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій

Згідно із п. 3 ст. 83 ГПК України господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Зазначені приписи законодавства надають право суду, саме зменшити розмір заявленої до стягнення суми неустойки, а не звільнити боржника від передбаченої договором відповідальності за порушення грошових зобов'язань у вигляді сплати встановленої сторонами договору неустойки.

Відповідно до абз. 1 підпункту 3.17.4 підпункту 3.17 пункту 3 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» від 26.12.2011р. № 18, вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (пункт 3 статті 83 ГПК), господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

Суд, вирішуючи подане відповідачем клопотання про зменшення розміру штрафних санкцій враховує те, що доказів наявності понесення позивачем збитків, які б перевищували чи дорівнювали б розміру заявленої до стягнення суми неустойки (пені) позивач не надав. Розмір пені, яку просить позивач стягнути з відповідача є занадто великими та не співрозмірним із можливими збитками.

Враховуючи, що відповідач є бюджетним закладом у соціальній сфері, який фінансується за рахунок коштів місцевого бюджету і є неприбутковою організацією та несвоєчасність виконання відповідачем своїх договірних зобов'язань щодо здійснення розрахунку за надані послуги з опалення та підігріву води у строки та розмірі визначені договором, сталося в зв'язку з відсутністю відповідного фінансування місцевого бюджету, розмір пені, яку позивач просить стягнути з відповідача є занадто великими та не співрозмірним із можливими збитками, суд вважає за можливе скористатися правом, наданим п. 3 ч. 1 ст. 83 ГПК України, та зменшити розмір пені на 90 % від заявленої до стягнення - 158130,88 грн., а саме: зменшити суму пені, що підлягає стягненню до 15813 грн.

З огляду на зазначене та враховуючи, що борг відповідача перед позивачем на час прийняття рішення не погашений, його розмір підтверджується наявними матеріалами справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача 7176547,99 грн. основного боргу, 21685,40 грн. інфляційних втрат, 36491,74 грн. 3% річних та 15813 грн. пені є доведеними, обґрунтованими, відповідачем не спростовані, а відтак підлягають задоволенню. В решті позову суд відмовляє.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд враховує таке.

Відповідно до п. 4.3 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України» від 21.02.2013р. № 7 у разі коли господарський суд на підставі пункту 3 статті 83 ГПК зменшує розмір неустойки (штрафу, пені), витрати позивача, пов'язані зі сплатою судового збору, відшкодовуються за рахунок відповідача у сумі, сплаченій позивачем за позовною вимогою, яка підлягала б задоволенню, якби зазначений розмір судом не було зменшено.

Згідно абз. 3 п. 2.4 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» від 17.12.2013р. № 14, судовий збір в разі зменшення судом розміру пені покладається на відповідача повністю, без урахування зменшення такого розміру.

Таким чином, витрати по сплаті судового збору відповідно до статті 49 ГПК України покладаються на відповідача.

Керуючись ст. 124 Конституції України, ст.ст. 43, 33, 44, 49, 77, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

вирішив:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Управління освіти і науки Білоцерківської міської ради (09100, Київська область, м. Біла Церква, вул. Шевченка, 122, ідентифікаційний код 02143809) на користь Комунального підприємства Білоцерківської міської ради «Білоцерківтепломережа» (09100, Київська обл., м. Біла Церква, вул. Мережна, 3, ідентифікаційний код 04654336) 7176547 (сім мільйонів сто сімдесят шість тисяч п'ятсот сорок сім) грн. 99 коп. основного боргу, 21685 (двадцять одну тисячу шістсот вісімдесят п'ять) грн. 40 коп. інфляційних втрат, 36491 (тридцять шість тисяч чотириста дев'яносто одну) грн. 74 коп. 3% річних , 15813 (п'ятнадцять тисяч вісімсот тринадцять) грн. пені, 73080 (сімдесят три тисячі вісімдесят) грн. витрат по сплаті судового збору.

3. В решті позову відмовити.

Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

Дане рішення господарського суду Київської області набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення і підписання та може бути оскаржено в апеляційному порядку.

Суддя Подоляк Ю.В.

Дата підписання рішення 21.05.2014р.