Постанова № 38783172, 13.05.2014, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 травня 2014 р. Справа № 804/4884/14 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі судді Кучми К.С., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі м.Дніпропетровська про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

У квітні 2013 року позивач звернувся до адміністративного суду з вищезазначеним позовом. В обґрунтування позовних вимог зазначив, що відповідачем 28 березня 2014 року були винесені рішення про застосування фінансових санкцій за несвоєчасне подання звітів №83, 84, 85, 86, 87, 88, 89, 90. Позивач вважає, що вищезазначені рішення прийняті в порушення норм чинного законодавства, оскільки відповідачем застосовані норми законодавства, яке на момент винесення оскаржуваних рішень, втратило чинність.

За таких обставин, позивач просив суд: визнати дії Управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі м.Дніпропетровська протиправними та скасувати рішення про застосування фінансових санкцій за несвоєчасне подання звітів № 83, 84, 85, 86, 87, 88, 89, 90 від 28.03.2014 року, прийняті начальником УПФ України в Ленінському районі м.Дніпропетровська.

Позивач в судове засідання не з'явився, про день та час його проведення повідомлявся належним чином. Позивач 12.05.2014 року подав до суду клопотання, в якому позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив розглядати справу за його відсутності, в зв'язку із сімейними обставинами.

Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнала, просила суд у задоволенні позову відмовити та зазначила, що надала суду всі докази щодо спростування заявлених позовних вимог та не заперечувала проти подальшого розгляду справи в порядку письмового провадження.

У письмових запереченнях на позов відповідач зазначив, що за порушення вчинені до 01.01.2011 року, органи Пенсійного фонду застосовують фінансові санкції, передбачені законами, що діяли на момент вчинення порушення, в тому числі фінансові санкції, встановлені п.5 ч.9 ст.106 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», за несвоєчасне подання відомостей, що використовуються в системі персоніфікованого обліку, та звітності за звітні періоди, строк подання яких виник до 01.01.2011 року. Тому відповідач просив суд у задоволенні позову відмовити, посилаючись на необґрунтованість заявлених позовним вимог.

Згідно ч.6 ст.128 КАС України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Таким чином, частина 6 статті 128 КАС України, надає суду можливості проводити подальший розгляд справи в порядку письмового провадження.

Суд, дослідивши матеріали справи вважає, що адміністративний позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що ФОП ОСОБА_1 (ідентифікаційний код НОМЕР_1) перебуває на обліку в Управлінні Пенсійного фонду України в Ленінському районі м.Дніпропетровська, як платник внесків з 25.06.1998 року. Вид діяльності - діяльність їдалень та послуги з постачання готової їжі.

Судом також встановлено, що 28 березня 2014 року позивачем були отримані рішення УПФ України в Ленінському районі м.Дніпропетровська про застосування фінансових санкцій за несвоєчасне подання звітів, а саме:

Рішення № 83 від 28.03.2014 року про застосування фінансової санкції за несвоєчасне подання звіту за 2005 рік, було прийнято відповідно до пункту 5 частини 9 статті 106 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 року №1058-ІV та акт довільної форми № 18 від 28.03.2014 року;

Рішення № 84 від 28.03.2014 року про застосування фінансової санкції за несвоєчасне подання звіту за 2004 рік, було прийнято відповідно до пункту 5 частини 9 статті 106 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 року №1058-ІV та акт довільної форми без номеру від 28.03.2014 року.

Рішення № 85 від 28.03.2014 року про застосування фінансової санкції за несвоєчасне подання звіту за 2005 рік, було прийнято відповідно до пункту 5 частини 9 статті 106 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 року №1058-ІV та Акт довільної форми без номеру від 28.03.2014 року.

Рішення № 86 від 28.03.2014 року про застосування фінансової санкції за несвоєчасне подання звіту за 2005 рік, було прийнято відповідно до пункту 5 частини 9 статті 106 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 року №1058-ІV та акт довільної форми без номеру від 28.03.2014 року.

Рішення № 87 від 28.03.2014 року про застосування фінансової санкції за несвоєчасне подання звіту за 2006 рік, було прийнято відповідно до пункту 5 частини 9 статті 106 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 року №1058-ІV та акт довільної форми без номеру від 28.03.2014 року.

Рішення № 88 від 28.03.2014 року про застосування фінансової санкції за несвоєчасне подання звіту за 2007 рік, було прийнято відповідно до пункту 5 частини 9 статті 106 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 року №1058-ІV та акт довільної форми без номеру від 28.03.2014 року.

Рішення № 89 від 28.03.2014 року про застосування фінансової санкції за несвоєчасне подання звіту за 2008 рік, було прийнято відповідно до пункту 5 частини 9 статті 106 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 року №1058-ІV та акт довільної форми без номеру від 28.03.2014 року.

Рішення № 90 від 28.03.2014 року про застосування фінансової санкції за несвоєчасне подання звіту за 2009 рік, було прийнято відповідно до пункту 5 частини 9 статті 106 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 року №1058-ІV та акт довільної форми без номеру від 28.03.2014 року.

Як вбачається з вищезазначених рішень про застосування фінансових санкцій, відповідач посилається на п.5 ч.9 ст.106 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 року № 1058-ІV.

Проте, суд зазначає, що відповідно до пп. й) п.12 ч.11 Розділу VIII Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 08.07.2010 року № 2464-VI, (в редакції станом на момент виникнення правовідносин між сторонами), який набрав чинності 01.01.2011 року, передбачено, що у Законі України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (Відомості Верховної Ради України, 2003 р., №№ 49-51, ст.376 із наступними змінами), частини першу - дев'яту статті 106 виключено.

Отже, відповідно до ст.58 Конституції України, закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії у часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи. Крім того, відповідно до ч.2 ст.6 Конституції України, органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів України.

Таким чином, з 01.01.2011 року втратили чинність норми, які визначали склад правопорушення і розміри відповідальності за встановлені в вищезазначених актах порушення.

Виходячи зі змісту п.7 Перехідних положень Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», органи пенсійного фонду зберегли повноваження щодо контролю за правильністю нарахування, своєчасністю сплати страхових внесків, застосування фінансових санкцій, якими вони були наділені до набрання чинності цим Законом, в тому числі повноваження, передбачені ст.106 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».

Отже, органи пенсійного фонду можуть стягувати ті недоїмки, штрафи та пеню, які виникли до 01.01.2011 року. Механізм стягнення цих сум відповідає змісту ст.106 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та застосовується з посиланням на п.7 Перехідних положень Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».

Проте, органи Пенсійного фонду України з 01.01.2011 року не вправі за порушення нараховувати штрафи та пеню, визначені ст.106 Закону № 1058, оскільки передбачені відповідними нормами склади правопорушень та санкції втратили чинність, і їх застосування з 01.01.2011 року суперечить ст.58 Конституції України.

Частина 2 ст.19 Конституції України передбачає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Тому, суд зазначає, що аналіз норм чинного законодавства та матеріалів справи показує, що відповідачем прийняті протиправні рішення на підставі норм закону, які втратили чинність на момент виникнення правовідносин між сторонами.

В силу ч.3 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ст.11 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з частинами 1, 2 статті 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Таким чином, суд приходить до висновку, що рішення № 83, 84, 85, 86, 87, 88, 89, 90 від 28.03.2014 року про застосування фінансових санкцій за неподання, несвоєчасне подання, подання не за встановленою формою звітності до органів ПФУ, прийняті УПФ України в Ленінському районі м.Дніпропетровська є протиправними та підлягають скасуванню.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.10, 11, 69, 71, 94, 122, 128, 158 - 163, 167 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати рішення № 83, 84, 85, 86, 87, 88, 89, 90 від 28.03.2014 року про застосування фінансових санкцій за неподання, несвоєчасне подання, подання не за встановленою формою звітності до органів Пенсійного фонду України, прийняті Управлінням Пенсійного фонду України в Ленінському районі м.Дніпропетровська.

Постанова суду набирає законної сили відповідно до вимог ст.254 КАС України та може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд в порядку та строки, передбачені ст.186 КАС України.

Суддя Кучма К.С.