Постанова № 38783156, 13.05.2014, Волинський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 травня 2014 року Справа № 803/787/14

Волинський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого, судді Денисюка Р.С.,

при секретарі судового засідання Грущецькому П.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Володимир-Волинської районної державної адміністрації Волинської області про поновлення на роботі,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1) звернувся в суд з адміністративним позовом до Володимир-Волинської районної державної адміністрації Волинської області (далі - відповідач, Володимир-Волинська РДА) про поновлення на посаді головного спеціаліста юридичного відділу апарату Володимир-Волинської РДА.

В уточненні до позову від 05 травня 2014 року позивач збільшив позовні вимоги та просив суд поновити його на посаді головного спеціаліста юридичного відділу апарату Володимир-Волинської РДА та зобов'язати відповідача відновити виплату середньомісячної заробітної плати з моменту поновлення на роботі, а також компенсувати втрачену заробітну плату з 18 березня 2014 року (а.с.18-21), однак у судовому засіданні 05 травня 2014 року позивач просив суд не брати до уваги вказане уточнення.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що у жовтні 2011 року позивач був прийнятий на посаду головного спеціаліста юридичного відділу апарату Володимир-Волинської РДА. Розпорядженням від 18 березня 2014 року №22-ос його було звільнено з посади на підставі пункту 3 статті 36 Кодексу законів про працю України, а також Законів України «Про військовий обов'язок та військову службу», «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».

ОСОБА_1 вважає своє звільнення незаконним з тих підстав, що статтею 119 Кодексу законів про працю України, частиною другою статті 21, частиною другою статті 39 Закону України «Про військовий обов'язок та військову службу» визначені трудові гарантії для військовослужбовців, які мобілізовані на особливий період, зокрема, за ними зберігається місце роботи та середньомісячний заробіток. На підставі вищевикладеного просить суд поновити його на посаді головного спеціаліста юридичного відділу апарату Володимир-Волинської РДА.

У судове засідання 13 травня 2014 року позивач не з'явився, подав до суду заяву в якій просив розглядати справу за його відсутності. У судовому засіданні 05 травня 2014 року позовні вимоги підтримав та просив суд їх задовольнити.

Представник відповідача у судовому засіданні 05 травня 2014 року позовні вимоги в частині поновлення ОСОБА_1 визнала. У судове засідання 13 травня 2014 року не з'явилася, однак подала до суду заяву про розгляд справи за її відсутності.

Дослідивши письмові матеріали справи суд дійшов висновку, що адміністративний позов слід задовольнити повністю з наступних підстав.

Судом встановлено, що від Володимир-Волинського об'єднаного районного комісаріату на адресу Володимир-Волинської РДА надійшла повістка про виклик у зв'язку з мобілізацію солдата запасу ОСОБА_1 (а.с.6).

Пунктом 1 розпорядження Володимир-Волинської РДА від 18 березня 2014 року №22-ос відповідно до Законів України «Про військовий обов'язок та військову службу», «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», пункту 3 статті 36 Кодексу законів про працю України, наказу військового комісара Володимир-Волинського об'єднаного районного військового комісаріату від 18 березня 2014 року №10 «Про оголошення часткової мобілізації» звільнено ОСОБА_1 з посади головного спеціаліста юридичного відділу апарату райдержадміністрації у зв'язку із частковою мобілізацією та призовом його на військову службу з 18 березня 2014 року (а.с.5).

Надаючи правову оцінку цьому розпорядженню суд зазначає наступне.

Спірні правовідносини виникли стосовно поновлення на роботі державного службовця, який був мобілізований та призваний на військову службу в особливий період, а тому врегульовані Конституцією України, Кодексом законів про працю України, Законом України «Про військовий обов'язок та військову службу» та Законом України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».

Як визначено у статті 65 Конституції України, захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов'язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.

При цьому, у частині п'ятій статті 17 Конституції України передбачено, що держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей.

Частиною четвертою статті 2 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» до одного із видів військової служби віднесена військова служба за призовом під час мобілізації, на особливий період.

Основи мобілізаційної підготовки та мобілізації в Україні, засади організації цієї роботи визначені Законом України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», у частині п'ятій статті 4 якого визначено, що вид, обсяги, порядок і строк проведення мобілізації визначаються Президентом України в рішенні про її проведення.

Указом Президента України від 17 березня 2014 року №303/2014 «Про часткову мобілізацію», який затверджений Законом України від 17 березня 2014 року N 1126-VII оголошено та проведено часткову мобілізацію на території Вінницької, Волинської, Дніпропетровської, Донецької, Житомирської, Закарпатської, Запорізької, Івано-Франківської, Київської, Кіровоградської, Луганської, Львівської, Миколаївської, Одеської, Полтавської, Рівненської, Сумської, Тернопільської, Харківської, Херсонської, Хмельницької, Черкаської, Чернівецької, Чернігівської областей, міста Києва.

Проаналізувавши вищезазначені норми законодавства, суд дійшов висновку, що ОСОБА_1 як військовослужбовець запасу мобілізований на період особливого періоду, відповідно до свого конституційного обов'язку був зобов'язаний відбути до місця зборів для проходження військової служби, а тому об'єктивно не міг продовжувати виконувати свою роботу у Володимир-Волинській районній державній адміністрації Волинської області. У зв'язку з цим, законодавець передбачив низку соціальних та трудових гарантій для військовослужбовців.

Зокрема, за правилом частини другої статті 21 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», громадяни України для виконання обов'язків, пов'язаних із взяттям на військовий облік, призовом або прийняттям на військову службу, а також особи, які направляються районними (міськими) військовими комісаріатами на медичний огляд (медичне обстеження в амбулаторних чи стаціонарних умовах), лікування, звільняються від роботи на час, необхідний для виконання зазначених обов'язків та перебування в лікувальному закладі охорони здоров'я, із збереженням за ними місця роботи, займаної посади і середньої заробітної плати.

Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо забезпечення проведення мобілізації» від 27 березня 2014 року N 1169-VII, який набув чинності з 01 квітня 2014 року, соціальні та трудові гарантії військовослужбовців, які мобілізовані на особливий період були розширені.

Так, статтю 39 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» було доповнено частиною другою, яка передбачає, що за громадянами України, які проходять військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, але не більше одного року, зберігаються місце роботи (посада), середній заробіток на підприємстві, в установі, організації, незалежно від підпорядкування та форм власності.

Також, статтю 119 Кодексу законів про працю України було доповнено частиною третьою у якій визначено, що працівникам, які призвані на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, але не більше одного року, гарантується збереження місця роботи, посади і середнього заробітку.

На думку суду, оскільки ОСОБА_1 станом на 01 квітня 2014 року продовжував нести військову службу у зв'язку з мобілізацією на особливий період, тому на нього згідно з принципом зворотної дії законів у часі, який визначений у статті 58 Конституції України поширюється дія соціальних гарантій які були встановлені у частині другій статті 39 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» та частині третій статті 119 Кодексу законів про працю України та які діють для позивача з 01 квітня 2014 року.

Це означає, що йому гарантується збереження місця роботи, посади і середнього заробітку, а тому права та законні інтереси ОСОБА_1 підлягають відновленню шляхом прийняття судом постанови про поновлення позивача на посаді головного спеціаліста юридичного відділу апарату Володимир-Волинської РДА з 18 березня 2014 року.

За правилом частини другої статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України, суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять.

Суд зазначає, що пункт 1 розпорядження Володимир-Волинської РДА від 18 березня 2014 року №22-ос, яким ОСОБА_1 звільнено з посади у зв'язку з мобілізацією, станом на день винесення був правомірним та відповідав чинному на той час законодавству. Однак, враховуючи те, що позивач перебуває на державній службі, а поновлення на роботі неможливе без скасування правового акту, яким позивач був звільнений, для повного захисту прав та законних інтересів ОСОБА_1 суд вважає необхідним вийти за межі позовних вимог та скасувати пункт 1 розпорядження Володимир-Волинської районної державної адміністрації Волинської області від 18 березня 2014 року №22-ос.

Керуючись ст.ст.11, 17, 158, 160 ч.3, 162, 163, 186 КАС України, на підставі Кодексу законів про працю України, Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», суд

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Скасувати пункт 1 розпорядження Володимир-Волинської районної державної адміністрації Волинської області від 18 березня 2014 року №22-ос.

Поновити ОСОБА_1 (44700, АДРЕСА_1, ідентифікаційний код НОМЕР_1) на посаді головного спеціаліста юридичного відділу апарату Володимир-Волинської районної державної адміністрації Волинської області (44700, Волинська обл., м. Володимир-Волинський, вул. Небесної Сотні, буд. 3, ідентифікаційний код юридичної особи 04051359) з 18 березня 2014 року.

Постанова суду в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді головного спеціаліста юридичного відділу апарату Володимир-Волинської районної державної адміністрації Волинської області з 18 березня 2014 року підлягає до негайного виконання.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 186 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо таку апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Львівського апеляційного адміністративного суду через Волинський окружний адміністративний суд. Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови, повний текст якої буде складений 16 травня 2014 року. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Львівського апеляційного адміністративного суду.

Головуючий Р.С. Денисюк