Постанова № 38781657, 16.05.2014, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"15" травня 2014 р. Справа № 917/2521/13

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Сіверін В. І., суддя Терещенко О.І. , суддя Медуниця О.Є.

при секретарі Деппа-Крівіч А.О.

за участю представників:

позивача - Гречко С.І., дов. №247 від 23.12.2013 року

відповідача - Міняйло Г.Ю., дов. №19-14/8 від 02.01.2013 року

третьої особи - не з"явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача (вх. №910 П/1-18) на рішення господарського суду Полтавської області від 06.03.2014 року у справі № 917/2521/13

за позовом Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Полтавагаз", м. Полтава,

третя особа, яка не заявляє самостійні вимоги на предмет спору, на стороні позивача - Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", м. Київ,

до Полтавського обласного комунального виробничого підприємства теплового господарства "Полтаватеплоенерго", м. Полтава,

про стягнення 254 860,14 грн.

ВСТАНОВИЛА:

Позивач - Публічне акціонерне товариство по газопостачанню та газифікації "Полтавагаз" звернувся до господарського суду Полтавської області з позовом до Полтавського обласного комунального виробничого підприємства теплового господарства "Полтаватеплоенерго", відповідача, про стягнення 3% річних у розмірі і 254860,14 грн. за несвоєчасні розрахунки.

Рішенням господарського суду Полтавської області від 06.03.2014 року у справі № 917/2521/13 (суддя Сірош Д.М.) позов задоволено повністю: стягнуто з відповідача на користь позивача 254860,14 грн. - 3% річних, 5097,20 судового збору.

Відповідач не погодився з рішенням місцевого господарського суду, подав до Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу, в якій просить вказане рішення скасувати та прийняти нове рішення, яким у позові відмовити.

Апеляційну скаргу обгрунтовує тим, що в період з 09.09.2013 року по 01.01.2014 року було зупинено виконавче провадження з виконання рішення господарського суду Харківської області від 16.04.2013 року у справі №917/328/13-г, з урахуванням постанови Харківського апеляційного господарського суду від 04.07.2013 року у справі №917/328/13-г, яким це рішення було змінено , відповідно до яких з відповідача на користь позивача стягнуто 32195653,81 грн. основної заборгованості, 335623,10 грн. пені та 134541,26 3% річних за період з 06.06.2012 року по 16.02.2013 року за укладеним сторонами договором №211/11 ТКЕн від 30.09.2011 року.

А тому, на думку відповідача, позовні вимоги про стягнення з відповідача 254860,14 грн. 3% річних за прострочення виконання грошового зобов"язання за договором №211/11 ТКЕн від 30.09.2011 року є безпідставними, оскільки нараховані позивачем за період з 29.08.2013 року по 12.12.2013 року, коли виконавче провадження про стягнення, зокрема, основної заборгованості за цим договором, було зупинено.

Також, відповідач звертає увагу на те, що відповідно до статті 614 Цивільного кодексу України та статті 218 Господарського кодексу України відповідальність особи настає лише за наявності її вини, тоді як заборгованість за договором №211/11 ТКЕн від 30.09.2011 року виникла не з вини відповідача.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 07.04.2014 року (колегія суддів у складі: головуючий суддя Сіверін В.І., суддя Терещенко О.І., суддя Медуниця О.Є.) апеляційну скаргу відповідача було прийнято до провадження та призначено її до розгляду на 17.04.2014 року на 10:30 год.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 17.04.2014 року розгляд справи було відкладено на 15.05.2014 року на 12:00 год., у зв"язку із неявкою в судове засідання представника третьої особи.

Представник відповідача у судових засіданнях 17.04.2014 року та 15.05.2014 року підтримав апеляційну скаргу.

Представник позивача у судових засіданнях 17.04.2014 року та 15.05.2014 року проти її доводів заперечував, вважає оскаржуване рішення законним та обгрунтованим, просить залишити його без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Представник третьої особи в судове засідання 15.05.2014 року не з"явився, хоча належним чином повідомлявся про дату, час та місце його проведення, про що свідчить наявне в матеріалах справи поштове повідомлення 6102212972770 про вручення третій особі копії ухвали, якою було призначено розгляд апеляційної скарги в даному судовому засіданні.

А тому, колегія суддів розглядає апеляційну скаргу за відсутності представника третьої особи за наявними у справі матеріалами відповідно до статті 75 Господарського процесуального кодексу України.

Заслухавши усні пояснення представників сторін, ознайомившись з доводами апеляційної скарги, дослідивши обставини і матеріали справи, в тому числі наявні у ній докази, відповідність викладених в рішенні висновків цим обставинам і доказам, а також перевіривши додержання та правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а рішення господарського суду першої інстанції слід залишити без змін, виходячи з наступного.

Як свідчать матеріали справи та було вірно встановлено місцевим господарським судом, рішенням господарського суду Полтавської області від 16.04.2013 року у справі № 917/328/13-г стягнуто з Полтавського обласного комунального виробничого комунального теплового господарства "Полтаватеплоенерго" на користь Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Полтавагаз" 32195 653,81 грн. основного боргу, 10000,00 грн пені, 134 541,26 грн - 3% річних, 68 820,00 грн судового збору.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 04.07.2013 р. у справі № 917/328/13-г рішення господарського суду Полтавської області змінено: стягнуто з Полтавського обласного комунального виробничого комунального теплового господарства "Полтаватеплоенерго" на користь Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Полтавагаз" 32195 653,81 грн. основного боргу, 335623,10 грн. пені, 134 541,26 грн. - 3% річних, 68 820,00 грн. судового збору.

Як вбачається зі змісту позовної заяви, позивач як на підставу позовних вимог посилається на те, що рішення господарського суду Полтавської області від 16.04.2013 року у справі № 917/328/13-г, з урахуванням постанови Харківського апеляційного господарського суду від 04.07.2013 р. у справі № 917/328/13-г, станом на день подання позовної заяви відповідачем не виконано, заборгованість у розмірі 32 195 653,81 грн. основного боргу в повному обсязі не сплачена, 335 623,10 грн. пені, 134541,26 грн. - 3% річних, 68820,00 грн. судових витрат також залишились несплаченими в повному обсязі.

А тому, позивачем нараховано на суму заборгованості 3% річних за період з 29 серпня 2013 року по 12 грудня 2013 року.

Відповідач у запереченнях на позов посилається на те, що 09.09.2013 р. Відділом примусового виконання рішень Державної виконавчої служби Полтавської області винесено постанову про зупинення виконавчого провадження по примусовому виконанню наказу № 917/328/13-г від 23.07.2013 р., виданого на виконання рішення господарського суду Полтавської області від 16.04.2013 р. та постанови Харківського апеляційного господарського суду від 04.07.2013 р. на підставі Закону України "Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу", з урахуванням змін від 15.05.2013 року.

При цьому, як зазначає відповідач, згідно з пунктом 15 частини 1 статті 34 Закону України "Про виконавче провадження" виконавче провадження підлягає обов'язковому зупиненню, у випадку внесення підприємства паливно-енергетичного комплексу до Реєстру підприємств паливно-енергетичного комплексу, які беруть участь у процедурі погашення заборгованості відповідно до Закону України "Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу".

Полтавське обласне комунальне виробниче підприємство теплового господарства "Полтаватеплоенерго" внесено до відповідного переліку, про що свідчить наявна в матеріалах справи виписка з реєстру.

Отже, як стверджує відповідач, він є учасником процедури погашення заборгованості, яка встановлена Законом України "Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу", у зв"язку з чим нарахування 3% річних є безпідставним.

Відповідно до статті 124 Конституції України, судові рішення є обов'язковими до виконання на всій території України.

Як зазначено в оглядовому листі Вищого господарського суду України № 01-06/767/2013 від 29.04.2013 року "Про деякі питання практики застосування господарськими судами законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора, яке не виконано боржником, не припиняє зобов'язальних правовідносин сторін договору, не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання та не позбавляє кредитора права на отримання сум, передбачених частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України.

Частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми.

Відповідно до статті 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

За змістом статей 598 - 609 Цивільного кодексу України рішення суду про стягнення боргу не є підставою для припинення грошового зобов'язання.

Отже, як вірно зазначив місцевий господарський суд, наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора, яке не виконано боржником, не припиняє зобов'язальних правовідносин сторін договору, не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання та не позбавляє кредитора права на отримання сум, передбачених частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України.

При цьому, право кредитора вимагати сплату боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способом захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредитору.

Відповідно до підпункту 10.5 статті 10 Закону України "Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу", з урахуванням змін від 15.05.2013 року, реструктуризована заборгованість не підлягає індексації, на неї не нараховується пеня, штрафні та інші фінансові санкції, крім випадків розірвання договору про реструктуризацію заборгованості, укладеного відповідно до цього Закону.

При цьому, норми вказаного Закону не забороняють проведення добровільної сплати боргу та не передбачають зупинення нарахування інфляційних та річних на заборгованість, яка не була реструктуризована.

Як свідчать матеріали справи, рішення господарського суду Полтавської області від 16.04.2013 року у справі № 917/328/13-г, з урахуванням постанови Харківського апеляційного господарського суду від 04.07.2013 р. у справі № 917/328/13-г, щодо стягнення основної суми заборгованості не виконано в повному обсязі.

Відповідно до бухгалтерського обліку Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Полтавагаз" відповідачем 26.09.2013 р. проведена оплата в сумі 1 097 000,00 грн.

Отже, сума основного боргу відповідача становить 28 963 041,26 грн.

Таким чином, колегія суддів погоджується із висновком місцевого господарського суду про наявність достатніх правових підстав для задоволення позову.

Відповідач апеляційну скаргу обгрунтовує тим, що в період з 09.09.2013 року по 01.01.2014 року було зупинено виконавче провадження з виконання рішення господарського суду Харківської області від 16.04.2013 року у справі №917/328/13-г, з урахуванням постанови Харківського апеляційного господарського суду від 04.07.2013 року у справі №917/328/13-г, яким це рішення було змінено , відповідно до яких з відповідача на користь позивача стягнуто 32195653,81 грн. основної заборгованості, 335623,10 грн. пені та 134541,26 3% річних за період з 06.06.2012 року по 16.02.2013 року за укладеним сторонами договором №211/11 ТКЕн від 30.09.2011 року.

А тому, на думку відповідача, позовні вимоги у даній справі №917/2521/13 про стягнення з відповідача 254860,14 грн. 3% річних за прострочення виконання грошового зобов"язання за №211/11 ТКЕн від 30.09.2011 року є безпідставними, оскільки нараховані позивачем за період з 29.08.2013 року по 12.12.2013 року, коли виконавче провадження про стягнення, зокрема, основної заборгованості за цим договором, було зупинено.

Однак, колегія суддів не може погодитись із такими твердженнями, оскільки, як вже зазначалося вище, зупинення виконавчого провадження з примусового стягнення основної заборгованості за договором, з урахуванням положень Закону України "Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу", не означає зупинення нарахування інфляційних та річних на заборгованість, яка не була реструктуризована, оскільки згідно з підпунктом 10.5 статті 10 цього Закону лише реструктуризована заборгованість не підлягає індексації, нарахуванню штрафних санкцій і норми цього Закону не забороняють проведення добровільної сплати боргу.

Також, відповідач в апеляційній скарзі посилається на те, що відповідно до статті 614 Цивільного кодексу України та статті 218 Господарського кодексу України відповідальність особи настає лише за наявності її вини, тоді як заборгованість за договором №211/11 ТКЕн від 30.09.2011 року виникла не з вини відповідача.

Однак, колегія суддів не може погодитися із такими посиланнями, оскільки, як вірно зазначив господарський суд першої інстанції, стягнення 3% річних не є засобом відповідальності, оскільки цей захід на відміну від штрафу та пені не є штрафною санкцією, а є способом захисту майнового права та інтересу кредитора, суть якого полягає у отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредитору.

Таким чином, колегія суддів зазначає, що місцевий господарський суд, приймаючи оскаржуване рішення, повністю дослідив обставини, які мають значення для справи, правильно застосував норми матеріального та процесуального права, а тому підстави для скасування або зміни вказаного рішення відсутні.

Враховуючи викладене та керуючись статтями 33, 43, 99, 101, пунктом 1 статті 103, статтею 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів,-

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Полтавської області від 06.03.2014 року у справі № 917/2521/13 залишити без змін.

Дана постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена протягом двадцяти днів до Вищого господарського суду України.

Повний текст постанови складено 19.05.2014 року.

Головуючий суддя Сіверін В. І.

Суддя Терещенко О.І.

Суддя Медуниця О.Є.