Постанова № 38781251, 03.04.2014, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 квітня 2014 р. справа № 804/3760/14 Суддя Дніпропетровського окружного адміністративного суду Чорна В.В., одноособово розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Інвестмаш» до Державної податкової інспекції у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0000132203 від 07.03.2014 р., -

в с т а н о в и в:

14 березня 2014 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Інвестмаш» звернулося до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із зазначеним адміністративним позовом, в якому просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області № 0000132203 від 07.03.2014 р. про збільшення грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 174 491 грн., та нарахування штрафних (фінансових) санкцій в сумі 87 245,50 грн.

В обґрунтування позовних вимог, позивач зазначив, що не згоден з висновками акту № 324/04-62-22-3/31958937 від 14.02.2014 р. про результати документальної позапланової невиїзної перевірки фінансово-господарської діяльності з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість ТОВ «Інвестмаш» під час здійснення взаємовідносин з ПП «Вісмут» за вересень 2012 року, на підставі якого відповідачем було прийнято оскаржуване податкове повідомлення-рішення № 0000132203 від 07.03.2014 р. Зокрема, позивач заперечує висновок відповідача про нереальність здійснення господарських відносин ТОВ «Інвестмаш» з ПП «Вісмут», який ґрунтується на акті перевірки контрагента ПП «Вісмут», яким документально не підтверджено взаємовідносини ПП «Вісмут» з контрагентами за період з 01.10.2010 по 30.11.2013 р. Позивач стверджує, що реальність господарських операцій з вказаним контрагентом у періоді, що перевірявся, підтверджується належним чином оформленими первинними документами, що відповідають вимогам Закону «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні». Крім того, застосування наслідків нікчемності правочинів є виключною компетенцією суду, а не податкового органу. У разі ж, якщо контрагент не виконав свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету, це тягне відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи. Щодо відсутності товарно-транспортних документів, позивач зазначив, що товарно-транспортна накладна та подорожній лист не є документами первинного бухгалтерського обліку, що підтверджують обставини придбання та продажу товару. Наявність зазначених документів є обов'язковою лише для осіб, які здійснюють транспортне перевезення вантажів. Посилаючись на вказані вище обставини у їх сукупності, позивач просить задовольнити його позовні вимоги, та скасувати оскаржуване податкове повідомлення-рішення.

В судове засідання 03.04.2014 р. представник позивача не з'явився, надіслав заяву про розгляд справи в порядку письмового провадження без його участі.

Представник відповідача за довіреністю ОСОБА_1 надав письмові заперечення проти позову, та зазначив, що додаткових пояснень та доказів не має, потреба у виклику свідків чи проведенні судових експертиз по даній справі відсутня.

За викладених обставин, у відповідності до ч. 6 ст. 128 КАС України, справу розглянуто за наявними у ній доказами в порядку письмового провадження.

Дослідивши матеріали справи, судом встановлено наступні обставини.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Інвестмаш» зареєстровано як юридична особа 25.03.2002 р., перебуває на податковому обліку в Державній податковій інспекції у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області, та з 19.04.2002 р. є платником податку на додану вартість (а.с. 28, 29).

На підставі наказу № 164 від 04.02.2014 р. та повідомлення про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки № 2334/10/04-62-22-3, у період з 04.02.2014 р. по 08.02.2014 р. посадовими особами Державної податкової інспекції у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області проведено позапланову невиїзну документальну перевірку фінансово-господарської діяльності ТОВ «Інвестмаш» з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість під час здійснення взаємовідносин з ПП «Вісмут» за вересень 2012 року.

Для проведення перевірки ТОВ «Інвестмаш» листом № 74 від 25.12.2013 р. надало копії первинних документів: договорів, податкових накладних, актів виконаних робіт стосовно перевезення, видаткових накладних, платіжних доручень (а.с. 16).

Під час перевірки податковим органом також було використано матеріали акту про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Вісмут» з питань правомірності господарських операцій з платниками податків від 06.12.2013 р. № 397/223/38113463, а також бази даних податкового органу (а.с. 17).

За результатами перевірки складено акт № 324/04-62-22-3/31958937 від 14.02.2014 року, за висновками якого, позивачем у періоді, що перевірявся, занижено ПДВ, що підлягає сплаті до бюджету, на загальну суму 174 491 грн., у тому числі: в січні 2013 р. - на суму 161 491 грн., в серпні 2013 р. - на суму 13 000 грн. (а.с. 14-27).

Зокрема, перевіркою встановлено, що позивачем безпідставно включено до складу податкового кредиту, відображеного у додатку 5 до декларацій з ПДВ за січень, серпень 2013 року, суму у розмірі 174 491,45 грн. по взаємовідносинам з ПП «Вісмут» у вересні 2012 року, які не були спрямовані на реальне настання правових наслідків, в тому числі, у січні 2013 р. - 161 491 грн., у серпні 2013 р. - 13 000 грн. Зазначений висновок податкового органу в акті перевірки обґрунтовується посиланням на відсутність у позивача товарно-транспортних накладних, які б підтверджували фактичне транспортування товару за договором перевезення № 10-мр від 04.05.2012 р. з ПП ОСОБА_2, а також документів, які б підтверджували якість придбаного товару. Крім того, при проведенні перевірки відповідач керувався висновками акту № 397/223/38113463 від 06.12.2013 р. зустрічної звірки ПП «Вісмут», якими не підтверджено реальність здійснення вказаним підприємством господарської діяльності з його контрагентами у період з 01.10.2010 по 30.11.2013 р.

На підставі вищевказаного акту перевірки, відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000132203 від 07.03.2014 р., яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з ПДВ на 174 491 грн., та застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 87 245,5 грн.

Не погодившись із зазначеним податковим повідомленням-рішенням, позивач 14.03.2014 р. звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із зазначеним адміністративним позовом.

Дослідивши наявні у справі докази, проаналізувавши норми чинного законодавства України, суд не погоджується з висновком відповідача, зробленим в акті перевірки від 14.02.2014 р. № 324/04-62-22-3/31958937, щодо неспрямованості правочинів, які укладені позивачем з ПП «Вісмут», на настання правових наслідків, та віднесення податковим органом таких правочинів до дій, направлених виключно на мінімізацію податкових зобов'язань, з наступних причин.

У відповідності до інформаційного листа Вищого адміністративного суду України від 20.07.2010 р. № 1112/11/13-10 «Проблемні питання застосування законодавства у справах за участю органів державної податкової служби», процесуальна діяльність суду із встановлення обґрунтованості права платника податку на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування з податку на додану вартість повинна включати такі етапи:

1. встановлення факту здійснення господарської операції. При цьому дослідженню підлягають усі первинні документи, які належить складати залежно від певного виду господарської операції - договори, акти виконаних робіт, документи про перевезення, зберігання товарів тощо;

2. встановлення спеціальної правосуб'єктності учасників господарської операції. Особа, яка видає податкову накладну, повинна бути зареєстрована як платник податку на додану вартість на момент вчинення відповідної господарської операції;

3. встановлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг) і господарською діяльністю платника податку;

4. встановлення дотримання платником податку спеціальних вимог щодо документального підтвердження сум податкового кредиту та/або бюджетного відшкодування з податку на додану вартість;

5. встановлення факту надмірної сплати податку на додану вартість у ціні товарів (послуг), що придбані платником податку.

Аналогічна позиція викладена також у листі Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 р. № 742/11/13-11.

У вищевказаному листі Вищого адміністративного суду України також зазначено, що не є обов'язковою передумовою для визначення контролюючим органом грошових зобов'язань визнання недійсними (у тому числі і нікчемними) правочинів, які укладалися за ланцюгом між попередніми посередниками, через ланцюг яких декларувався рух товарів чи послуг, нібито придбаних останнім у такому ланцюгу платником податку. При цьому взаємовідносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом.

Оцінюватися при дослідженні факту здійснення господарської операції повинні відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку.

Отже, судом підлягає дослідженню факт реальності договорів, укладених у спірному періоді між позивачем та ПП «Вісмут».

Матеріалами справи підтверджено, що між позивачем та ПП «Вісмут» укладено договори поставки № 1 від 03.09.2012 р., та № 9 від 01.09.2012 р., відповідно, згідно умов яких ТОВ «Інвестмаш» придбало у ТОВ «Поліметал Торг» (нова назва ПП «Вісмут») товари непродовольчого характеру, визначені відповідними видатковими накладними (труби стальні, ротаційні з'єднання, катанка, причеп для перевезення труб, та інше) (а.с. 34-36, 49-50).

На підтвердження виконання вказаних договорів, позивачем надано акти виконаних робіт, видаткові накладні, акти здачі-приймання робіт, та інші документи первинного бухгалтерського обліку, копії яких знаходяться в матеріалах справи (а.с. 37-48, 55-90).

Так, на виконання умов договору № 1 від 03.09.2012 р. продавцем було виписано видаткові накладні № 660 від 04.09.2012 р., № 661 від 05.09.2012 р., № 662 від 05.09.2012 р., № 663 від 06.09.2012 р., № 664 від 07.09.2012 р., № 665 від 12.09.2012 р., № 666 від 19.09.2012 р., № 667 від 25.09.2012 р., № 668 від 26.09.2012 р., № 669 від 26.09.2012 р., № 670 від 27.09.2012 р., та відповідно податкові накладні № 209 від 04.09.2012 р. (труби стальні в асортименті), № 210 від 05.09.2012 р. (ротаційні з'єднання), № 211 від 05.09.2012 р. (катанка), № 212 від 06.09.2012 р. (ротаційні з'єднання), № 213 від 07.09.2012 р. (труби стальні в асортименті), № 214 від 12.09.2012 р. (катанка), № 215 від 19.09.2012 р. (катанка), № 216 від 25.09.2012 р. (труби стальні в асортименті), № 217 від 26.09.2012 р. (катанка), № 218 від 26.09.2012 р. (труби стальні в асортименті), № 219 від 27.09.2012 р. (труби стальні в асортименті) на загальну суму 409 548,91 грн., в тому числі ПДВ 68 258,15 грн.

Факт перевезення придбаних ТМЦ (зокрема, катанки) за видатковими накладними від 05.09.2012 р., № 19 від 12.09.2012 р., № 21 від 27.09.2012 р., № 20 від 19.09.2012 р., підтверджується договором № 10 від 04.05.2012 р. з ПП ОСОБА_2, згідно п.п. 1.1, 3.2 якого, останній надає автотранспорт - автомобіль DAF LDV, держномер АЕ 9803 СІ, для перевезення вантажу згідно маршруту, обумовленого замовником. Підставою для розрахунків є двохсторонній акт приймання-здачі виконаних робіт та талон замовника за формою ТЗ-1 (а.с. 91-92).

На виконання умов договору, сторонами підписано акти приймання-здачі виконаних робіт № 18 від 05.09.2012 р., № 19 від 12.09.2012 р., № 21 від 27.09.2012 р., № 20 від 19.09.2012 р. (а.с. 93, 96, 99, 102), якими підтверджується доставка продукції (вантажу) замовника за маршрутом Наб. Заводська, 11 - вул. Юдіна, 15-б, та визначена вартість послуг перевезення. До кожного акту долучено рахунок на оплату, та талон замовника, наявність якого є обов'язковою згідно п. 3.2 договору перевезення № 10 від 04.05.2012 р. (а.с. 94-95, 97-98, 100-101, 103-104).

Крім того, в матеріалах справи наявні копії товарно-транспортних накладних № 05/09 від 05.09.2012 р., № 12/09 від 12.09.2012 р., № 19/09 від 19.09.2012 р., № 26/09 від 26.09.2012 р. на транспортування вантажу згідно видаткових накладених від 05.09.2012 р., від 12.09.2012 р., від 19.09.2012 р., від 26.09.2012 р., із зазначенням пунктів навантаження та розвантаження, що відповідають актам приймання-здачі виконаних робіт з перевезення вантажу (а.с 51-54).

На виконання умов договору № 9 від 01.09.2012 р., продавцем було виписано видаткові накладні № 611 від 03.09.2012 р., № 612 від 03.09.2012 р., № 613 від 28.09.2012 р., № 614 від 28.09.2012 р., та відповідно податкові накладні № 169 від 03.09.2012 р. (установка абразивно-відрезна), № 168 від 03.09.2012 р. (тельфер для станків), № 170 від 28.09.2012 р. (кран-балка), № 171 від 28.09.2012 р. (причеп технологічний 2 ПТУ для перевезення труб).

Документи на підтвердження транспортування придбаного обладнання позивачем не надані. Разом з тим, на підтвердження подальшого використання придбаного обладнання у власній господарській діяльності позивачем надано договір від 28.09.2012 р. оренди нежитлового приміщення (цех ПТО) за адресою: вул. Юдіна, 15-б, площею 174 кв.м, для розміщення обладнання, що перебуває на балансі ТОВ «Інвестмаш» (навантажувально-розвантажувальний кран-балка Г/П-2Т, причеп технологічний 2ПТУ для перевезення труб, та іншого обладнання (а.с. 107-108), акт приймання-передачі майна за договором оренди (а.с. 109), акти введення в експлуатацію придбаного обладнання (а.с. 111-114), а також акти виконаних робіт з третіми особами, що підтверджують виконання робіт силами придбаного позивачем обладнання (а.с. 115-124) на підставі укладених договорів послуг з нарізки труб (а.с. 125-129).

Всі зазначені вище документи відповідають вимогам ч. 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Так, згідно ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» № 996-ХІV від 16.07.1999 р., первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Частиною 2 ст. 9 зазначеного Закону передбачено, що первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Відповідно до п. 2.4 ст. 2 наказу Міністерства фінансів України № 88 від 24.05.1995 р. "Про затвердження Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку", первинні документи для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складається документ, назва документа (форма), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посада, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Отже, наявні в матеріалах справи документи є первинними бухгалтерсько-фінансовими документами в розумінні вказаного Закону, підтверджують факт переміщення товарно-матеріальних цінностей та отримання останніх позивачем, а також факт їх подальше використання у власній господарській діяльності. Відповідно, висновки акту перевірки про те, що надані позивачем первинні документи є лише паперовими носіями та не підтверджують фактичне здійснення господарських операцій, є безпідставними.

Згідно п.198.6 ст. 198 ПК України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту, згідно п.198.2 ст. 198 ПК України вважається дата тієї події, що відбулася раніше, зокрема, дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Враховуючи те, що у позивача як на момент його перевірки, так і під час судового розгляду справи були в наявності всі податкові накладні та інші первинні документи, які підтверджують факт придбання товару, то останній правомірно сформував податковий кредит по господарським операціям з ПП «Вісмут».

При цьому, зазначені висновки суду не спростовуються відсутністю у позивача товарно-транспортних документів на підтвердження перевезення частини придбаних ТМЦ, що, на думку відповідача, є підтвердженням нереальності правочину.

В даному питанні суд враховує позицію Вищого Адміністративного суду України, викладену в ухвалі від 26.06.2012 р. по справі № К-27230/10, в ухвалі від 19.07.2012 р. по справі № К-30744/10, де чітко визначено, що, у відповідності до розділу 1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні затверджених Наказом Міністерства транспорту України №363 від 14.10.1997р. товарно-транспортна документація - комплект юридичних документів, на підставі яких здійснюють облік, приймання, передавання, перевезення, здавання вантажу та взаємні розрахунки між учасниками транспортного процесу, а товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.

Згідно із п. 11.1, 11.3, 11.4, 11.5, 11.7 вказаних правил основними документами на перевезення вантажів є товарно-транспортні накладні та дорожні листи вантажного автомобіля. Дорожній лист вантажного автомобіля є документом, без якого перевезення вантажів не допускається. Оформлення перевезень вантажів товарно-транспортними накладними здійснюється незалежно від умов оплати за роботу автомобіля. Товарно-транспортну накладну на перевезення вантажів автомобільним транспортом Замовник (вантажовідправник) повинен виписувати в кількості не менше чотирьох екземплярів. Після прийняття вантажу згідно з товарно-транспортною накладною водій (експедитор) підписує всі її екземпляри. Перший екземпляр товарно-транспортної накладної залишається у замовника (вантажовідправника), другий - передається водієм (експедитором) вантажоодержувачу, третій і четвертий екземпляри, засвідчені підписом вантажоодержувача (у разі потреби й печаткою або штампом), передається Перевізнику.

Разом з тим, вказані правила перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні не встановлюють правил податкового обліку валових витрат платників податку, а лише встановлюють права, обов'язки та відповідальність власників автомобільного транспорту (перевізників). При цьому, документи, обумовлені вказаними правилами, зокрема, товарно-транспортна накладна та подорожній лист, не є документами первинного бухгалтерського обліку, що підтверджують обставини придбання та продажу товарно-матеріальних цінностей.

При цьому, невиконання контрагентом своїх обов'язків перед бюджетом не може бути підставою для неможливості формування валових витрат та податкового кредиту на підставі господарських операцій інших суб'єктів господарювання, оскільки, відповідно до ст. 61 Конституції України, юридична відповідальність особи має індивідуальний характер, а тому до відповідальності може бути притягнутий лише порушник, яким у даному випадку позивач не є. Таким чином, доводи, якими податковий орган мотивував правомірність оскаржуваного податкового рішення, не є переконливими.

Таку ж позицію підтримує і Міністерство доходів і зборів України в листі від 19.09.2013 р. за № 11569/6/99-99-22-01-03-15/1128, в якому зазначено, що підставами для формування податкового кредиту є наявність належним чином оформленої податкової накладної, митної декларації, заяви зі скаргою на постачальника, поданої відповідно до пункту 201.10 статті 201 Кодексу, бухгалтерської довідки, складеної відповідно до пункту 198.5 статті 198 Кодексу, або інших документів, передбачених пунктом 201.11 статті 201 Кодексу.

Товарно-транспортна накладна не міститься в переліку документів, що визначають право на формування податкового кредиту.

Отже, за наявності у Товариства з обмеженою відповідальністю «Інвестмаш» належним чином оформлених первинних документів, що підтверджують факт придбання товарів/послуг та їх використання у власній господарській діяльності, а також податкових накладних, виписаних постачальником товарів/послуг, останній має право на їх врахування при формуванні показників податкової звітності.

Посилання відповідача на акт про неможливість проведення зустрічної звірки контрагента позивача ПП «Вісмут» також є недоцільним, оскільки з приводу цього є чисельна судова практика, зокрема Правова позиція Верховного Суду України у розглядуваній категорії спорів, відображена, зокрема, у постанові цього суду від 31.01.2011 року № 14/11 у справі за позовом закритого акціонерного товариства "Мукачівський лісокомбінат" до Мукачівської об'єднаної державної податкової інспекції в Закарпатській області про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення. Так, за тотожних обставин та на підставі вказаних норм Закону Верховний Суд України дійшов висновку про те, що чинне законодавство України не ставить в залежність виникнення у платника ПДВ права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншим суб'єктом господарювання.

На підставі викладених вище обставин у їх сукупності, суд дійшов висновку про те, що податкове повідомлення-рішення відповідача № 0000132203 від 07.03.2014 р. є протиправним та підлягає скасуванню.

Керуючись ч. 6 ст. 128, ст.ст. 160-162, 167 КАС України, суд, -

п о с т а н о в и в:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Інвестмаш» -задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області № 0000132203 від 07.03.2014 р. про збільшення грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 174 491 грн., та нарахування штрафних (фінансових) санкцій в сумі 87 245,50 грн.

Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги через Дніпропетровський окружний адміністративний суд з одночасним направленням копії апеляційної скарги особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня проголошення постанови. Якщо судом у відповідності до частини 3 статті 160 КАС України було проголошено вступну та резолютивну частину постанови, а також в разі прийняття постанови у письмовому провадженні, апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя В.В. Чорна