Ухвала суду № 38777464, 08.05.2014, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 травня 2014 р. Справа № 876/12498/13

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді - Носа С. П.,

суддів - Сапіги В. П., Яворського І. О.;

за участю:

секретаря судового засідання - Корнієнко О. А.;

позивача - ОСОБА_1;

представника позивача - ОСОБА_2;

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 23 вересня 2013 року про залишення без розгляду позовної заяви в справі за позовом ОСОБА_1 до Яворівської районної державної адміністрації Львівської області, Управління агропромислового розвитку Яворівської районної державної адміністрації Львівської області третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача голова Яворівської районної державної адміністрації Львівської області Романюк Микола Степанович про скасування розпорядження, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, -

ВСТАНОВИВ:

20 серпня 2013 року Львівським окружним адміністративним судом зареєстровано позовну заяву ОСОБА_1 до Яворівської районної державної адміністрації Львівської області, Управління агропромислового розвитку Яворівської районної державної адміністрації Львівської області третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача голова Яворівської районної державної адміністрації Львівської області Романюк Микола Степанович про скасування розпорядження голови Яворівської районної державної адміністрації Львівської області від 18 березня 2013 року № 87к «Про звільнення ОСОБА_1» та поновлення на посаді начальника відділу фінансово-кредитного забезпечення та економічного аналізу Управління агропромислового розвитку Яворівської районної державної адміністрації; стягнення з Управління агропромислового розвитку Яворівської районної державної адміністрації на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за час вимушеного прогулу (з урахуванням суми виплаченої вихідної допомоги та допомоги по безробіттю) (з урахуванням уточнень позовних вимог).

В обґрунтування вимог позовної заяви зазначено, що звільнення проведено з грубими порушеннями законодавства про працю.

Ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 23 вересня 2013року позовну заяву залишено без розгляду.

Зазначену ухвалу мотивовано тим, що відсутні поважні причини для поновлення строку звернення до адміністративного суду.

Не погоджуючись з постановленою ухвалою, позивачем - ОСОБА_1, подано апеляційну скаргу до Львівського апеляційного адміністративного суду, в якій висловлено прохання скасувати оскаржувану ухвалу та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

В поданій апеляційні скарзі зокрема вказано, що поважними причинами пропущення строку звернення до суду є неодноразові звернення до органів прокуратури, а також необізнаність з правовими норами, що регулюють строки звернення до суду в такій категорії спорів.

Позивач та його представник, у судовому засіданні, вимоги апеляційної скарги підтримали та просять таку задовольнити.

Інші особи, які беруть участь у справі, в судове засідання не з'явились, про дату, час і місце апеляційного розгляду були повідомлені належним чином, а тому, суд, відповідно до ч. 4 ст. 196 КАС України, вважає можливим проведення розгляду справи за їхньої відсутності.

Судом апеляційної інстанції заслухано суддю-доповідача, пояснення позивача та його представника, досліджено матеріали справи та проаналізовано доводи апеляційної скарги, внаслідок чого зроблено висновок про відсутність підстав для задоволення такої.

Статтею 71 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Згідно із ст. 86 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до ст. 99 КАС України адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.

Частиною 1 ст. 100 КАС України встановлено, що адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд на підставі позовної заяви та доданих до неї матеріалів не знайде підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, про що постановляється ухвала.

Встановлено, що розпорядженням Яворівської районної адміністрації № 87к «Про звільнення ОСОБА_1» від 18 березня 2013 року позивача звільнено із посади начальника відділу фінансово-кредитного забезпечення та економічного аналізу Управління агропромислового розвитку Яворівської районної державної адміністрації (а. с. 19).

Вказане розпорядження стосується звільнення позивача з публічної служби, а тому, відповідно до вимог ч. 3 ст. 99 КАС України, для звернення до суду за захистом своїх прав свобод та інтересів порушених такого роду розпорядженням, особі надано місячний строк, який обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Як вірно зазначено судом першої інстанції місячний строк звернення до суду обчислюється з дня вручення працівникові копії наказу про звільнення чи видачі трудової книжки або з дня відмови від їх одержання.

Позивачем не заперечується факт обізнаності з існуванням оскаржуваного розпорядження, однак вказується про юридичну необізнаність та звернення до органів прокуратури.

Водночас, на думку суду апеляційної інстанції, поважними причинами є ті обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення відповідних дій, а існування таких причин підтверджується достатньою кількістю належних та допустимих доказів.

Відповідно до ст. 68 Конституції України кожен зобов'язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей. Незнання законів не звільняє від юридичної відповідальності.

Наведені позивачем причини пропущення строку звернення до суду, на думку суду апеляційної інстанції не є поважними, оскільки вищевказаним ознакам не відповідають.

Зважаючи на викладене, вірними, на думку суду апеляційної інстанції, є висновки суду першої інстанції про пропущення позивачем строку звернення до суду, передбаченого ч. 3 ст. 99 КАС України, а також відсутність підстав для поновлення такого строку, що зумовлює застосування наслідків встановлених ст. 100 КАС України.

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції вважає, що ухвала суду першої інстанції ґрунтується на повно, об'єктивно і всебічно з'ясованих обставинах, доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують, тому підстав для скасування ухвали суду першої інстанції немає.

Поряд з цим суд апеляційної інстанції зазначає, що ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 17 жовтня 2013 року було відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 23 вересня 2013 року про залишення без розгляду позовної заяви в справі № 813/6451/13-а.

Частиною 6 ст. 187 КАС України передбачено, що до апеляційної скарги додається, зокрема, документ про сплату судового збору.

Згідно із ч. 2 ст. 87 КАС України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Позивачем у поданій апеляційній скарзі зазначено про те, що він звільнений від сплати судового збору на підставі п. 1 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір».

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору звільняються позивачі - за подання позовів про стягнення заробітної плати, поновлення на роботі та за іншими вимогами, що випливають із трудових правовідносин.

Суд апеляційної інстанції вважає, що положенням п. 1 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» надано пільги щодо сплати судового збору виключно у випадку подання позовів про стягнення заробітної плати, поновлення на роботі та за іншими вимогами, що випливають із трудових правовідносин.

За подання апеляційної скарги позивачі у спорі про стягнення заробітної плати, поновлення на роботі та за іншими вимогами, що випливають із трудових правовідносин не звільнені від сплати судового збору.

Отже, з позивача слід стягнути суму несплаченого судового збору за подання апеляційної скарги на ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 23 вересня 2013 року про залишення без розгляду позовної заяви в справі № 813/6451/13-а.

Частиною 1 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» встановлено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Статтею 22 Закону України «Про Державний бюджет України на 2013 рік» встановлено розмір мінімальної заробітної плати станом на 01 січня 2013 року - 1147 грн.

Відповідно до Закону України «Про судовий збір» розмір судового збору за подання апеляційної скарги на ухвалу суду становить 0,05 розміру мінімальної заробітної плати.

Отже розмір несплаченого позивачем судового збору за подання апеляційної скарги на ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 23 вересня 2013 року про залишення без розгляду позовної заяви в справі № 813/6451/13-а становить 57 грн 35 к. (1147 х 0,05).

Керуючись ст. ст. 98, 99, 100, 158-160, 195, 196, п. 1 ч. 1 ст. 199, ст. ст. 200, 205, 206, 254 КАС України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 23 вересня 2013 року про залишення без розгляду позовної заяви в справі № 813/6451/13-а - без змін.

Стягнути з ОСОБА_1 57 (п'ятдесят сім) гривень 35 (тридцять п'ять) копійок несплаченого судового збору за подання апеляційної скарги на ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 23 вересня 2013 року про залишення без розгляду позовної заяви в справі № 813/6451/13-а.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення.

Ухвала може бути оскаржена у касаційному порядку, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України, протягом двадцяти днів з дня набрання ухвалою законної сили, а у випадку коли, відповідно до частин 3 та 7 ст. 160 КАС України, складення ухвали в повному обсязі відкладено - з дня складення ухвали в повному обсязі.

Головуючий суддя: С. П. Нос

Судді: В. П. Сапіга

І. О. Яворський

Ухвалу складено в повному обсязі 13 травня 2014 року