Постанова № 38774445, 14.05.2014, Львівський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 травня 2014 року Справа № 147741/12/9104

Львівський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Онишкевича Т.В.,

суддів Попка Я.С., Іщук Л.П.,

з участю секретаря судових засідань Нефедової А.О.,

представника позивача Максимчука Ю.В.,

представників відповідача Лаврука В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Любомльської міжрайонної державної податкової інспекції Волинської області Державної податкової служби на постанову Волинського окружного адміністративного суду від 01 серпня 2012 року у справі за позовом приватного виробничо-комерційного підприємства «Плесо» до Любомльської міжрайонної державної податкової інспекції Волинської області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ :

У липні 2012 року приватне виробничо-комерційне підприємство «Плесо» (далі - ПВКП «Плесо») звернулося до суду з адміністративним позовом, у якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Любомльської міжрайонної державної податкової інспекції Волинської області Державної податкової служби (далі - МДПІ):

№ 0000052301 від 08.05.2012 року про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 48698,80 грн., з яких 41792,00 грн. основного платежу та 6906,80 грн. штрафних (фінансових) санкцій;

№ 0000042301 від 08.05.2012 року про збільшення грошового зобов'язання з податку на додану вартість (далі - ПДВ) у розмірі 327500,00 грн., з яких 262000,00 грн. основного платежу та 65500,00 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

Постановою Волинського окружного адміністративного суду від 01 серпня 2012 року у справі № 2а/0370/2340/12 позов було задоволено повністю.

У поданій апеляційній скарзі МДПІ просить скасувати вказане судове рішення та прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволенні позову ПВКП «Плесо». Апеляційну скаргу обґрунтовує тим, що укладений між позивачем та ПП «Універсалбуд» 02.06.2009 року договір підряду № 48 від 08.09.2008 року на виконання комплексу робіт по реконструкції кінотеатру під кафе-бар з танцювальним залом та більярдною в урочищі «Гряда» смт. Шацьк Шацького району Волинської області носив безтоварний характер, а отже відображення його результатів у податковому обліку позивача є безпідставним.

Представник відповідача у ході апеляційного розгляду підтримав вимоги, викладені у апеляційній скарзі, просив скасувати оскаржуване судове рішення та прийняти нове про відмову у задоволення позову ПВКП «Плесо».

Представник позивача у судовому засіданні апеляційного суду заперечив обґрунтованість доводів апелянта, просив залишити оскаржуване судове рішення без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Заслухавши суддю-доповідача та учасників процесу, перевіривши матеріали справи та доводи апелянта у їх сукупності, апеляційний суд приходить до переконання, що подана апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких мотивів.

Задовольняючи позовні вимоги ПВКП «Плесо», суд першої інстанції виходив із того, що під час проведеної МДПІ позапланової невиїзної документальної перевірки ПВКП «Плесо» з питань дотримання вимог податкового законодавства по проведенню взаєморозрахунків ПВКП «Плесо» з ПП «Універсалбуд» за період з ІІІ кварталу 2009 року по ІV квартал 2011 року, результати якої оформлено актом № 20/22/21746637 від 17.04.2012 року, правниками податкового органу зроблено висновок про безтоварність господарських операцій між позивачем та ПП «Універсалбуд» щодо виконання останнім комплексу робіт по реконструкції кінотеатру під кафе-бар з танцювальним залом та більярдною в урочищі «Гряда» смт. Шацьк Шацького району Волинської області відповідно до договору підряду № 48 від 08.09.2008 року. Тому позивачем безпідставно збільшено балансову вартість об'єкту та нараховано амортизацію на отриманні меблі, а також завищено податковий кредит в сумі 262000 грн.

Разом із тим, у ході розгляду справи суд першої інстанції дійшов висновку, що у позивача наявні всі необхідні первинні бухгалтерські документи щодо здійснення діяльності із ПП «Універсалбуд». Крім того, реальність господарських робіт підтверджується актом готовності зазначеного об'єкту до експлуатації.

Даючи правову оцінку доводам апелянта та висновкам суду, що викладені у оскаржуваному судовому рішення, апеляційний суд виходить із таких міркувань.

Відповідно до вимог пункту 5.1 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (який був чинним на час виникнення спірних правовідносин між сторонами) валові витрати це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Підпунктом 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 цього Закону передбачено, що не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Пунктом 8.1.1 пункту 8.1 статті 8 Закону визначено, що під терміном "амортизація" основних фондів і нематеріальних активів слід розуміти поступове віднесення витрат на їх придбання, виготовлення або поліпшення, на зменшення скоригованого прибутку платника податку у межах норм амортизаційних відрахувань, установлених цією статтею.

Відповідно до підпункту 8.1.2 пункту 8.1 цієї статті амортизації підлягають зокрема витрати на проведення всіх видів ремонту, реконструкції, модернізації та інших видів поліпшення основних фондів.

Згідно з пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8 1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Підпунктом 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» передбачено, що не дозволяється включення до податкового кредиту сум сплаченого (нарахованого) податку на додану вартість, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пп.7.2.6 цього Закону).

Відповідно до пп. 7.5.1 п. 7.5. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківською рахунку платника податку на оплату товарів, або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів.

На думку апеляційного суду, надання податковому органу належним чином оформлених документів, передбачених законодавством про податки та збори, з метою одержання податкової вигоди є підставою для її одержання, якщо податковий орган не встановив та не довів, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, є наслідком укладення нікчемних правочинів або коли відомості ґрунтуються на інших документах, недійсність даних в яких установлена судом.

Про необґрунтованість податкової вигоди можуть також свідчити підтверджені доказами доводи податкового органу, зокрема про наявність таких обставин:

неможливість реального здійснення платником податків зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності;

відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності у зв'язку з відсутністю управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів;

облік для цілей оподаткування тільки тих господарських операцій, які безпосередньо пов'язані з виникненням податкової вигоди, якщо для такого виду діяльності також потрібне здійснення й облік інших господарських операцій;

здійснення операцій з товаром, що не вироблявся або не міг бути вироблений в обсязі, зазначеному платником податків у документах обліку;

відсутність первинних документів обліку.

Таким чином, докази, на які послався позивач на обґрунтування своєї позиції, з якою погодився суд першої інстанції, є обов'язковими, але не вичерпними, оскільки предмет доказування у справі, що розглядається, становлять обставини, що підтверджують або спростовують реальність здійснення самої господарської операції (поставки товару), а відтак і обґрунтованість визначення податкового кредиту позивача. Зокрема, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Згідно зі статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

При цьому дослідженню підлягають усі первинні документи, які належить складати залежно від певного виду господарської операції: договори, акти виконаних робіт, документи про перевезення, зберігання товарів тощо.

Необхідно перевірити фізичні, технічні та технологічні можливості певної особи до вчинення тих чи інших дій, що становлять зміст господарської операції, як-от: наявність кваліфікованого персоналу, основних фондів, у тому числі транспортних засобів для перевезення або виробництва, приміщень для зберігання товарів тощо, якщо такі умови необхідні для здійснення певної операції; можливість здійснення операцій з відповідною кількістю певного товару у відповідні строки з урахуванням терміну його придатності, доступності на ринку тощо; наявність відповідних ліцензій та інших дозвільних документів, що необхідні для ведення певного виду господарської діяльності.

Як встановлено судом, між позивачем та ПП «Універсалбуд» 08.09.2008 року було укладено договір підряду № 48 від 08.09.2008 року (а.с. 24-27).

За умовами договору підрядник зобов'язувався своїми силами і засобами організувати та здійснити виконання комплексу робіт по реконструкції кінотеатру під кафе-бар з танцювальним залом та більярдною в урочищі «Гряда» смт. Шацьк Шацького району Волинської області.

На підтвердження виконання умов вказаного договору позивачем надано суду копії видаткових накладних №1958 від 20.08.2009 року, №15552 від 25.08.2009 року, №15553 від 28.08.2009 року, №1554 від 31.08.2009 року та податкової накладної №0246 від 31.08.2009 року.

Окрім того ПП «Плесо» надано суду копію акту готовності об'єкта до експлуатації без дати та номера (а.с. 35-37)

Разом з тим, відповідно до акту перевірки від 24.12.2010 року № 673/23-2/23974897 ДПІ у Личаківському районі м. Львова для здійснення господарської діяльності ПП «Універсалбуд» не мало власних офісних, виробничих приміщень, земельних ділянок, транспортних засобів, про що свідчать дані декларації з податку на прибуток за 2009-2010 роки.

Під час перевірки позивачем не було надано оригіналів товарно-транспортних накладних на перевезення будівельних матеріалів, доручення на отримання товарів, внутрішніх прибуткових накладних на оприбуткування товарів, документів, що підтверджують транспортування товару, документів, які підтверджують навантажувально-розвантажувальні роботи, документів на оренду складських приміщень.

Апеляційний суд приймає до уваги надані МДПІ відомості про те, що відповідно до бази даних ДПС, податкової звітності, Системи автоматизованого співставлення в розрізі контрагентів на рівні ДПА України ПП «Універсалбуд» та його контрагенти проводили транзитні фінансові потоки, спрямовані на здійснення операцій надання податкової вигоди переважно контрагентам, які не виконують свої податкові зобов'язання, зокрема, у випадках, коли операції здійснюються через посередників з метою штучного формування валових витрат та податкового кредиту.

Окрім того, відповідно до постанови Сихівського районного суду м. Львова від 29.12.2011 року у справі № 1-104/11 на підставі пп. «в», «г», «є» ст. 1 Закону України «Про амністію» у 2011 році» було звільнено від кримінальної відповідальності за ст.ст. 27, 28, 205 ч. 2, 367 ч. 2 КК України ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 ОСОБА_8, які впродовж 2009-2010 років організували реєстрацію, придбання та перереєстрацію на малозабезпечених «підставних» осіб за грошову винагороду ТОВ «Віктор Кр», ТОВ «Екопласт Львів», ТОВ «Іртас», ПП «Універсалбуд», ПП «Західпрестижтрейд», ПП БФ «Віалекс», ПП «МААБ», ТОВ «Маюн», ТОВ «Львівський спеціалізований комбінат № 2», ТОВ «Миколаїв Авто».

З огляду на викладене апеляційний суд погоджується із доводами апелянта про те, що висновки МДПІ, зроблені у ході перевірки та відображені у акті від 17.04.2012 року № 20/22/21746637, відповідають дійсним обставинам, а отже оспорювані податкові повідомлення-рішення № 0000052301 від 08.05.2012 року та № 0000042301 від 08.05.2012 року були прийняті обґрунтовано і підстав для визнання їх протиправними і скасування немає.

Таким чином, оскільки при вирішенні даного публічно-правового спору судом першої інстанції було допущено порушення норм матеріального права, а мотиви, з яких виходив суд під час ухвалення свого рішення, не відповідають фактичним обставинам справи, оскаржувана постанова підлягає скасуванню з прийняттям нової про відмову у задоволенні позову.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 198, 202, 205, 207, 254 КАС України апеляційний суд,

ПОСТАНОВИВ :

апеляційну скаргу Любомльської міжрайонної державної податкової інспекції Волинської області Державної податкової служби задовольнити.

Постанову Волинського окружного адміністративного суду від 01 серпня 2012 року № 2а/0370/2340/12 скасувати та прийняти нову, якою у задоволенні позову приватного виробничо-комерційного підприємства «Плесо» відмовити.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складання у повному обсязі шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя Т.В.Онишкевич

Судді В.П.Дякович

Л.П.Іщук

Постанова у повному обсязі складена 15 травня 2014 року.