Ухвала суду № 38774418, 29.04.2014, Львівський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 квітня 2014 року Справа № 876/11021/13

Львівський апеляційний адміністративний суд у складі :

головуючого судді Святецького В.В.

суддів Гудима Л.Я., Судової-Хомюк Н.М.,

з участю секретаря судового засідання Шуптар Т.О.,

представника позивача ОСОБА_1,

представника відповідача Шевчук І.З.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 09 липня 2013 року у справі за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 до державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Львова Головного управління Міндоходів про скасування податкового повідомлення-рішення,-

В С Т А Н О В И В :

10 червня 2013 року фізична особа-підприємець ОСОБА_3 звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому просив визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення державної податкової інспекції (ДПІ) у Шевченківському районі м. Львова Державної податкової служби України (форма «Р») за №0002151720/0/32894 від 30.12.2011 року.

Постановою від 09 липня 2013 року Львівський окружний адміністративний суд позов задовольнив в повному обсязі.

Не погодившись з таким рішенням суду першої інстанції, ДПІ у Шевченківському районі м. Львова подала апеляційну скаргу, оскільки вважає, що постанова прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права, при неповному з'ясуванні обставин, які мають значення для справи, що призвело до неправильного вирішення спору.

В апеляційній скарзі зазначає, що суд першої інстанції не звернув уваги на доводи податкового органу про перевищення позивачем обсягу загальної суми від здійснення операцій з поставки товарів (послуг) за період з квітня 2009 року по 31 березня 2010 року в розмірі 300000,00 грн., у зв'язку з чим він зобов'язаний був зареєструватись платником ПДВ.

Оскільки позивач не зареєструвався платником ПДВ, податковий орган вважає правомірним нарахування позивачу податкових зобов'язань з ПДВ та застосування штрафних санкцій, а тому просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою відмовити в задоволенні позову в повному обсязі.

Представник податкового органу в судовому засіданні апеляційного суду підтримав вимоги апеляційної скарги та просить їх задовольнити в повному обсязі.

Представник позивача заперечив вимоги апеляційної скарги та просить залишити скаргу без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи та доводи скарги, апеляційний суд вважає, що скарга не належить до задоволення з таких підстав.

Суд першої інстанції встановив, що за наслідками планової документальної перевірки суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_3 з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2008 року по 31.12.2010 року ДПІ у Шевченківському районі м. Львова прийняла податкове повідомлення-рішення за №0002151720/0/32894 від 30.12.2011 року, яким визначила позивачу суму грошового зобов'язання з ПДВ в розмірі 46351, 48 грн. (35993, 18 грн. основного платежу та 10358, 30 грн. штрафних (фінансових) санкцій).

Висновки податкового органу базуються на тому, що позивач на порушення підпункту 2.3.1 пункту 2.3 статті 2, пункту 9.4 статті 9 Закону України ,,Про податок на додану вартість", пункту 4 Порядку заповнення та подання податкової декларації з податку на додану вартість, затвердженого наказом ДПА України від 30.05.2007 року №166 та п. 4.1. ст. 4 Закону України ,,Про порядок погашення зобов'язань платників перед бюджетами та державними цільовими фондами" не зареєструвався платником ПДВ та не подавав податкові декларації з ПДВ.

Задовольняючи позовні вимоги та скасовуючи оскаржене податкове повідомлення-рішення, суд першої інстанції виходив з того, що позивач не допустив перевищення законодавчо визначеного обсягу загальної суми від здійснення операцій з поставки товарів (послуг) в розмірі 300000,00 грн. без ПДВ.

Такі висновки суду першої інстанції, на думку апеляційного суду відповідають фактичним обставинам справи, нормам матеріального і процесуального права та є вірними.

Так, відповідно до ст. 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Статтею 2 та пунктом 1 частини 1 статті 10 Закону України ,,Про державну податкову службу в Україні" (чинного на час виникнення спірних правовідносин) встановлено, що завданнями органів державної податкової служби є, зокрема, здійснення контролю за додержанням податкового законодавства, правильністю обчислення, повнотою і своєчасністю сплати до бюджетів, державних цільових фондів податків і зборів (обов'язкових платежів), а також неподаткових доходів, установлених законодавством.

Підпунктом 2.3.1 п.2.3 ст.2 Закону України від 03.04.1997 року №168/97-ВР ,,Про податок на додану вартість" (чинного на час виникнення спірних правовідносин) визначено, що особа підлягає обов'язковій реєстрації як платник податку у разі, коли загальна сума від здійснення операцій з поставки товарів (послуг), у тому числі з використанням локальної або глобальної комп'ютерної мережі, що підлягають оподаткуванню згідно з цим Законом, нарахована (сплачена, надана) такій особі або в рахунок зобов'язань третім особам, протягом останніх дванадцяти календарних місяців сукупно перевищує 300000 гривень (без урахування податку на додану вартість).

Відповідно до п.9.4 ст.9 Закону України ,,Про податок на додану вартість" якщо особа, на яку не поширюється дія пункту 2.3 статті 2 цього Закону, як платник податку, вважає за доцільне добровільно зареєструватися платником податку і відповідає вимогам підпункту 2.2 статті 2 цього Закону, така реєстрація провадиться за її заявою.

Якщо обсяг оподатковуваних операцій особи протягом звітного податкового періоду перевищує суму, визначену підпунктом 2.3.1 пункту 2.3 статті 2 цього Закону, не більше ніж у два рази, така особа зобов'язана надіслати податковому органу заяву про реєстрацію протягом двадцяти календарних днів, наступних за таким звітним податковим періодом.

Якщо особа укладає одну чи більше цивільно-правових угод (договорів), унаслідок виконання яких планується здійснення оподатковуваних операцій, обсяг яких перевищуватиме протягом звітного податкового періоду у два чи більше разів суму, визначену підпунктом 2.3.1 пункту 2.3 статті 2 цього Закону, то така особа зобов'язана зареєструватися як платник цього податку до кінця такого звітного податкового періоду.

Особа, що не надсилає таку заяву у таких випадках та у такі строки, несе відповідальність за ненарахування або несплату цього податку на рівні зареєстрованого платника без права нарахування податкового кредиту та отримання бюджетного відшкодування.

Разом з тим, вірно встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи те, що ФОП ОСОБА_3 не укладав цивільно-правові угоди (договори), внаслідок виконання яких планувалося би здійснення оподатковуваних операцій, обсяг яких перевищував би протягом звітного податкового періоду у два чи більше рази суму, визначену п.п.2.3.1 п.2.3 ст.2 Закону, (тобто 600000,00 грн.), що стало би причиною обов'язкової реєстрації платником ПДВ.

Підпунктом 2.3.1 п. 2.3 ст. 2 Закону України «Про податок на додану вартість» передбачено, що сума 300000,00 грн., від здійснення операцій з поставки товарів (послуг), що підлягають оподаткуванню, при перевищенні якої особа підлягає обов'язковій реєстрації платником ПДВ, розраховується без врахування податку на додану вартість, які входять до ціни придбаних товарів (робіт, послуг).

Під час перевірки, проведеної ДПІ у Шевченківському районі м. Львова, встановлено, що за період з квітня 2009 року по 31 березня 2010 року загальна сума від здійснення позивачем своєї господарської діяльності, що підлягає оподаткуванню, сукупно складає 330354,21 грн.

Однак, проводячи розрахунок загальної суми від здійснення позивачем операцій з поставки товарів (послуг) посадовими особами податкової інспекції не було відраховано з цієї суми податок на додану вартість, як того вимагає пп. 2.3.1 п.2.3 ст. 2 Закону України «Про податок на додану вартість», внаслідок чого податковий орган дійшов до помилкового висновку щодо перевищення позивачем встановленої цією нормою граничної суми в 300000 грн., доказів протилежного відповідачем до суду не надано.

Враховуючи вищевикладене, апеляційний суд дійшов висновку про те, що обов'язку реєструватися платником податку на додану вартість в квітні 2010 року та нараховувати податкові зобов'язання з ПДВ, починаючи з травня 2010 року у позивача не було.

Суд першої інстанції належним чином дослідив надані сторонами докази та встановив, що в Акті перевірки зазначено про перевищення обсягу виручки та визначено її розмір в сумі 330354,21 грн., однак, відповідачем не було представлено розрахунку і обґрунтованих пояснень чи відраховано з суми виручки позивача суму ПДВ, сплачену в ціні придбаного товару.

Оскільки податковий орган, на якого в силу ч.2 ст. 71 КАС України покладено обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, не надав суду належних та допустимих доказів перевищення позивачем визначеного законодавством обсягу виручки в розмірі 300 000 грн. без урахування суми ПДВ, суд першої інстанції прийняв правомірне та обґрунтоване рішення щодо задоволення позовних вимог.

За таких обставин апеляційний суд не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги, оскільки наведені обставини спростовують доводи апеляційної скарги про невідповідність постанови суду першої інстанції нормам матеріального та процесуального права.

Статтею 159 КАС України визначено, що судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

В силу ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасовано правильне по суті рішення з одних лише формальних міркувань.

Враховуючи вищенаведене, апеляційний суд визнає, що суд першої інстанції, вирішуючи даний публічно-правовий спір, правильно встановив обставини справи та ухвалив законне рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального права, постанова суду першої інстанції ґрунтується на повно, об'єктивно і всебічно з'ясованих обставинах, доводи апеляційної скарги їх не спростовують, а тому підстав для скасування постанови суду першої інстанції немає.

Керуючись ч. 3 ст. 160, ст. 195, ст. 196, п. 1 ч. 1 ст.198, ст. ст. 200, 205, 206, 254 КАС України, суд,-

У Х В А Л И В :

апеляційну скаргу державної податкової інспекції у Кам'янка-Бузькому районі Головного управління Міндоходів у Львівській області залишити без задоволення, а постанову Львівського окружного адміністративного суду від 18 березня 2013 року у справі № 2а-9969/12/1370 - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання нею законної сили шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції, а в разі складення ухвали в повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України - з дня складення ухвали в повному обсязі.

Ухвала в повному обсязі складена 05 травня 2014 року.

Головуючий суддя В.В. Святецький

Судді Л.Я. Гудим

Н.М. Судова-Хомюк