Ухвала суду № 38774417, 29.04.2014, Львівський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 квітня 2014 року Справа № 876/14291/13

Львівський апеляційний адміністративний суд у складі :

головуючого судді Святецького В.В.

суддів Гудима Л.Я., Судової-Хомюк Н.М.,

з участю секретаря судового засідання Шуптар Т.О.,

представника позивача Миколайчука О.І.,

представника відповідача Задорожного І.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу державної податкової інспекції у Личаківському районі м. Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 04 листопада 2013 року у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю Виробничого підприємства ,,Будінвест" до державної податкової інспекції у Личаківському районі м. Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області про скасування податкових повідомлень-рішень,-

В С Т А Н О В И В :

06 вересня 2013 року товариство з обмеженою відповідальністю Виробниче підприємство (ТзОВ ВП) ,,Будінвест" звернулось до суду з адміністративним позовом, в якому просило скасувати податкові повідомлення-рішення державної податкової інспекції (ДПІ) у Личаківському районі м. Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області від 28.08.2013 року за №0000221540 та №0000231540.

Постановою від 04 листопада 2013 року Львівський окружний адміністративний суд позов задовольнив в повному обсязі.

Не погодившись з таким рішенням суду першої інстанції, ДПІ у Личаківському районі м. Львова подала апеляційну скаргу, оскільки вважає, що постанова прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права, при неповному з'ясуванні обставин, які мають значення для справи, що призвело до неправильного вирішення спору.

В апеляційній скарзі зазначає, що суд першої інстанції не звернув уваги на доводи податкового органу про те, що контрагентом позивача ТзОВ ,,Пайнер" за період серпень-жовтень 2012 року не підтверджено первинними документами здійснення господарських операцій, руху активів у процесі господарської діяльності. У вказаного товариства відсутні основні фонди, будівельна техніка для виконання будівельних робіт (послуг), відсутні ліцензії та дозвільні документи, що необхідні для ведення господарської діяльності.

Оскільки фактичного здійснення господарських операцій не було, податковий орган вважає правомірними оскаржені податкові повідомлення-рішення, а тому просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою відмовити в задоволенні позову в повному обсязі.

Представник податкового органу в судовому засіданні апеляційного суду підтримав вимоги апеляційної скарги та просить їх задовольнити в повному обсязі.

Представник позивача заперечила вимоги апеляційної скарги та просить залишити скаргу без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи та доводи скарги, апеляційний суд вважає, що скарга не належить до задоволення з таких підстав.

Суд першої інстанції встановив, що за наслідками позапланової виїзної документальної перевірки ТзОВ ВП ,,Будінвест" з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість у зменшення податкових зобов'язань з податку на додану вартість у наступних звітних (податкових) періодах за березень 2013 року, оформленої актом за №17/15-1/32327914 від 09.08.2013 року, ДПІ у Личаківському районі м. Львова 28.08.2013 року прийняла податкові повідомлення-рішення за №0000221540, яким зменшила позивачу розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 99902 грн. та №0000231540, яким визначила позивачу суму грошового зобов'язання з ПДВ на суму 230357,00 грн. ( 153571,00 грн. основного платежу та 76786,00 грн. штрафних (фінансових) санкцій).

Висновки податкового органу базуються на тому, що позивач на порушення пункту 44.1 статті 44, пункту 198.1 статті 198, пункту 200.1 статті 200 Податкового кодексу України допустив заниження податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету, на загальну суму 153571 грн., в т.ч. за жовтень 2012 року в сумі 99427 грн., за листопад 2012 року в сумі 54144 грн. та завищення залишку від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду, в сумі 99902 грн. за березень 2013 року.

На підставі інформаційно-аналітичної довідки ДПІ у Печерському районі м. Києва щодо ТзОВ ,,Пайнер" від 20.03.2012 р. №5440/7/22.10-11 ДПІ у Личаківському районі дійшла висновку про порушення податкового законодавства, допущеного позивачем при укладенні з ТзОВ ,,Пайнер" договору підряду, який не мав мети настання реальних наслідків. Згідно листа ДПІ у Печерському районі м. Києва від 01.04.2013 р. №6219/7/15.3-11 вказане товариство за ІV кв. 2012р. податкові розрахунки сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку за формою 1-ДФ, податкову звітність з податку на прибуток за 2012 р. до ДПІ не подавало, стан платника - 28 (триває процедура припинення), засновник, керівник, головний бухгалтер в одній особі, основний вид діяльності - будівництво житлових і нежитлових будівель (41.20), статутний фонд - 888 грн.. Згідно відомостей бази даних у товариства відсутні власні/орендовані основні фонди, основні засоби для виконання будівельно-монтажних робіт, відсутні дозвільні документи (ліцензії). Наведені обставини, на думку податкового органу свідчать про нікчемність здійснення господарських операцій, що не підтвердженні первинними документами.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що позивач правомірно сформував податковий кредит з ПДВ по господарських операціях з ТзОВ ,,Пайнер".

Такі висновки суду першої інстанції, на думку апеляційного суду відповідають фактичним обставинам справи, нормам матеріального і процесуального права та є вірними.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу (ПК) України визначено, що податковим кредитом є сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до пункту 44.1 статті 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Статтею 198 ПК України встановлено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності (пункт 198.1).

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (пункт 198.2).

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду (пункт 198.3).

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу) (пункт 198.6).

Відповідно п. 201.10 ст.201 ПК України, податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Таким чином, право на нарахування податкового кредиту обумовлюється наявністю факту придбання платником податку товарів, робіт, послуг, основних фондів, нематеріальних активів, в ціні яких платником податку-покупцем сплачений (нарахований) податок на додану вартість, та їх використання у власній господарській діяльності.

Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 9 Закону України ,,Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

На підставі викладеного апеляційний суд дійшов висновку, що будь-які документи мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

Таким чином, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

З матеріалів справи, апеляційний суд вбачає, що 10.04.2009 року на підставі рішення виконавчого комітету Львівської міської ради №1370 від 25.12.2006 року ТзОВ ВП ,,Будінвест" отримало дозвіл на виконання будівельних робіт за №98-08-ж на будівництво 4-х поверхового з мансардним поверхом житлового будинку з вбудованими приміщеннями торгівлі, офісами, стоянкою для автомобілів на вул. І.Рутковича, 11-а у м. Львові, що підтверджується листом Інспекції ДАБК у Львівській області від 11.03.2013 р..

01.08.2012 року ТзОВ ВП ,,Будінвест" та ТзОВ ,,Пайнер" уклали договір підряду за №1081, згідно якого Підрядник (ТзОВ ,,Пайнер") зобов'язався виконати будівельно-монтажні роботи у житловому будинку по вул. Рутковича, 11-а у м. Львові, а Замовник (ТзОВ ВП ,,Будінвест") зобов'язався прийняти роботи та оплатити їх вартість. Договірна вартість робіт за договором складала 5500000 грн., в т.ч. ПДВ 916667 грн. (п.2.1 Договору).

На підтвердження виконання умов договору позивач надав Акти приймання виконаних будівельних робіт установленої форми КБ-2в за серпень, жовтень, листопад 2012 року, підсумкові відомості ресурсів відповідно до Актів виконаних будівельних робіт, реєстр актів виконаних робіт, податкові накладні, картки рахунку 631 за 2012р. по контрагенту ТзОВ ,,Пайнер".

Оплата робіт за договором підряду на загальну суму 1738544,04 грн. підтверджується платіжними дорученнями від 11.09.2012 р. № 2885, від 12.09.2012 р. № 2888, від 03.10.2012 р. № 2937, від 16.10.2012 р. №2967 , від 18.10.2012 р. № 2971, від 22.10.2012 р № 2983, від 31.10.2012 р. №2967, від 13.11. 2012 р. № 3043, від 19.11.2012 р. № 3058, від 19.11.2012 р. № 3060, від 21.12.2012 р. № 3143, від 25.12.2012 р. № 3151, від 27.12.2012 р. № 3159. Оплата за надані послуги також відображена позивачем бухгалтерським проведенням Дт 631 Кт 311 на суму 1738544,04 грн..

Згідно виданих ТзОВ ,,Пайнер" податкових накладних за № 29001 від 30.08.2012 року, № 29002 від 30.08.2012 року, № 16014 від 17.10.2012 року, № 29009 від 30.10.2012 року, № 18019 від 19.11.2012 року товариство позивача віднесло до складу податкового кредиту за серпень, жовтень та листопад 2012 року ПДВ в загальній сумі 289757,34 грн..

На підставі інформації бази даних АС ,,Податковий блок": Система автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПС України ДПІ у Личаківському районі встановила відхилення задекларованих ТзОВ ВП ,,Будінвест" по господарських операціях з ТзОВ ,,Пайнер" в розмірі 99006,00 грн. за серпень 2012 року, 53927,00 грн. за жовтень 2012 року та 100513,00 грн. за листопад 2012 року.

Суд першої інстанції належним чином дослідив надані сторонами докази та встановив, що господарські операції товариства позивача з ТзОВ ,,Пайнер" мали реальний характер, оскільки підтверджуються належним чином оформленими первинними документами бухгалтерського та податкового обліку: договором підряду, актами приймання виконаних будівельних робіт установленої форми КБ-2в за серпень, жовтень, листопад 2012 року, підсумковими відомостями ресурсів, податковими накладними, платіжними дорученнями.

Відповідність вказаних документів вимогам Закону України ,,Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", а податкових накладних - вимогам п. 201.1 ст. 201 ПК України податковим органом не спростовується.

На час здійснення господарських операцій з позивачем ТзОВ ,,Пайнер" було зареєстроване у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців та мало свідоцтво платника ПДВ, що не заперечується відповідачем.

Доводи податкового органу про нікчемність укладеного між позивачем та його контрагентом правочину базуються лише на інформації з бази даних та інформації ДПІ у Печерському районі м. Києва. Однак, на думку апеляційного суду, зазначені інформації не є безспірним доказом неправомірності віднесення до складу податкового кредиту сумм ПДВ по господарських операціях, оскільки виходячи із приписів пункту 198.6 ст. 198 ПК України тільки відсутність податкової накладної безспірно позбавляє платника податку права на включення до податкового кредиту сплачених (нарахованих) сум податків у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг).

Податковий орган, на якого в силу приписів ч. 2 ст. 71 КАС України покладено обов'язок щодо доказування правомірності своїх рішень, не надав суду належних та допустимих доказів на підтвердження факту відсутності реального виконання будівельних робіт контрагентом позивача - ТзОВ ,,Пайнер" .

Таким чином, висновки податкового органу щодо фактичної відсутності господарських операцій між позивачем та його контрагентом базуються лише на припущеннях, не підтверджуються жодними первинним документами бухгалтерського та податкового обліку, а тому прийняті на підставі таких висновків податкові повідомлення-рішення є протиправними.

За таких обставин апеляційний суд не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги, оскільки наведені обставини спростовують доводи апеляційної скарги про невідповідність постанови суду першої інстанції нормам матеріального та процесуального права.

Статтею 159 КАС України визначено, що судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

В силу ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасовано правильне по суті рішення з одних лише формальних міркувань.

Враховуючи вищенаведене, апеляційний суд визнає, що суд першої інстанції, вирішуючи даний публічно-правовий спір, правильно встановив обставини справи та ухвалив законне рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального права, постанова суду першої інстанції ґрунтується на повно, об'єктивно і всебічно з'ясованих обставинах, доводи апеляційної скарги їх не спростовують, а тому підстав для скасування постанови суду першої інстанції немає.

Керуючись ч. 3 ст. 160, ст. 195, ст. 196, п. 1 ч. 1 ст.198, ст. ст. 200, 205, 206, 254 КАС України, суд,-

У Х В А Л И В :

апеляційну скаргу державної податкової інспекції у Личаківському районі м. Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області залишити без задоволення, а постанову Львівського окружного адміністративного суду від 04 листопада 2013 року у справі № 813/6804/13-а - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання нею законної сили шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції, а в разі складення ухвали в повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України - з дня складення ухвали в повному обсязі.

Ухвала в повному обсязі складена 05 травня 2014 року.

Головуючий суддя В.В. Святецький

Судді Л.Я. Гудим

Н.М. Судова-Хомюк