Ухвала суду № 38774400, 15.05.2014, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 826/10095/13-а Головуючий у 1-й інстанції:Келеберда В.І. Суддя-доповідач: Губська О.А.

У Х В А Л А

Іменем України

15 травня 2014 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Губської О.А.

суддів Парінова А.Б., Беспалова О.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Охоронне Агенство "СБО" на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 04 вересня 2013 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Охоронне Агенство "СБО" до Державної податкової інспекції у Святошинському районі міста Києва Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень-рішень №0000972260, №0000962260 від 26.02.2013 року, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Святошинському районі міста Києва з позовом, в якому просив визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення відповідача від 26.02.2013 року №0000972260, №0000962260.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 04 вересня 2013 року в задоволенні позову відмовлено повністю.

При цьому, суд виходив з відсутності сукупності умов, обставин та підстав з якими Закон України "Про оподаткування прибутку підприємств", Закону України «Про податок на додану вартість», Податковий кодекс України у взаємозв'язку з положеннями Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" пов'язують виникнення у позивача права на спірні суми податкового кредиту з ПДВ та валових витрат, у зв'язку із чим погодився з висновком податкового органу про те, що в порушення пп. 7.2.3 п. 7.2 ст. 7, пп. 7.4.4 п. 7.4 ст. 7, пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» в результаті чого занижено податок на додану вартість на суму 86339,0 грн.; п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5, п. 5.1 ст. 5, пп. 11.2.1 ст. 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 107 923,0 грн. та, як наслідок, не встановлено підстав для скасування податкових повідомлень-рішень від 26.02.2013 №0000972260, №0000962260

Не погоджуючись з вказаним рішенням суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального права, а також неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків обставинам справи, просив його скасувати та ухвалити нову постанову, якою позов задовольнити повністю.

Сторони, будучи належним чином повідомлені про дату, час та місце апеляційного розгляду справи, в судове засідання не з'явилися. Про причини своєї неявки суд не повідомили.

Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін в судовому засіданні - не обов'язкова, колегія суддів у відповідності до ч. 4 ст. 196 КАС України визнала можливим проводити апеляційний розгляд справи за відсутності представників сторін.

Згідно із ст. 41 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, постанова суду - без змін з таких підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, відповідачем було проведено позапланову невиїзну перевірку ТОВ «Охоронне Агентство «СБО» з питань правомірності обчислення та своєчасності сплати до бюджету податку на прибуток та податку на додану вартість по взаємовідносинах з ТОВ «Дормашавто» за січень 2011 року та березень 2011 року, за результатом якої складено акт від 12.02.2013 року №76/22-60/32424213.

Згідно висновків даного акту контролюючим органом встановлено порушення позивачем вимог податкового законодавства, зокрема пп. 7.2.3 п. 7.2 ст. 7, пп. 7.4.4 п. 7.4 ст. 7, пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» в результаті чого занижено податок на додану вартість на суму 86339,0 грн.; п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5, п. 5.1 ст. 5, пп. 11.2.1 ст. 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 107 923,0 грн.

В обґрунтування вказаних висновків відповідач вказав на відсутність реального здійснення операцій по операціям позивача з ТОВ «Дормашавто».

Враховуючи встановлені податковим органом в ході проведення перевірки порушень позивачем вимог податкового законодавства, відповідачем 26 лютого 2013 року прийнято податкові повідомлення-рішення:

№0000962260, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість на загальну суму 86 340 грн. (за основним платежем 86 339,0 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 1,0 грн.);

№0000972260, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток на загальну суму 107 924,0 грн. (за основним платежем 107 923,0 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 1,0 грн.).

Не погоджуючись з прийнятими контролюючим органом наведеними вище податковими повідомленнями-рішеннями, позивач звернувся до суду з вказаним позовом про їх скасування.

Суд дійшов висновку, про відмову у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Надаючи правову оцінку висновкам суду першої інстанції, доводам апеляційної скарги, виходячи з наявних у справі матеріалів, колегія суддів зазначає наступне.

Так, оскаржувані податкові повідомлення-рішення було прийнято відповідачем виходячи із встановлених в ході податкової перевірки позивача обставин, зокрема, щодо відсутності реального здійснення операцій по операціям позивача з ТОВ «Дормашавто», та відповідно зроблених на цій підставі висновків про порушення позивачем вимог податкового законодавства, а саме положень пп. 7.2.3 п. 7.2 ст. 7, пп. 7.4.4 п. 7.4 ст. 7, пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» в результаті чого занижено податок на додану вартість на суму 86339,0 грн.; п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5, п. 5.1 ст. 5, пп. 11.2.1 ст. 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

При цьому, предметом перевірки була правомірність обчислення та своєчасності сплати до бюджету податку на прибуток та податку на додану вартість по взаємовідносинах з ТОВ «Дормашавто» за січень 2011 року та березень 2011 року.

В силу положень п.1 Розділу XIX «Прикінцеві положення» Податкового кодексу України, цей Кодекс набирає чинності з 1 січня 2011 року, при цьому, відповідно до пп. 1 п. 2 вказаного Розділу, з 01 січня 2011 року визнано таким, що втратив чинність Закон України "Про податок на додану вартість" (Відомості Верховної Ради України, 1997 р., N 21, ст. 156 із наступними змінами).

Крім того, відповідно до пп. 2 п. 2 Розділу XIX «Прикінцеві положення» Податкового кодексу України, з 1 квітня 2011 року втратив чинність Закон України "Про оподаткування прибутку підприємств" (Відомості Верховної Ради України, 1995 р., N 4, ст. 28 із наступними змінами), крім пункту 1.20 статті 1 цього Закону, який діє до 1 січня 2013 року.

Таким чином, до спірних правовідносин, які мали місце у січні та березні 2011 року, підлягають застосуванню положення Податкового кодексу України в редакції Закону N 2755-VI від 2 грудня 2010 року (набрав чинності з 01.01.2011 року) та Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28 грудня 1994 року N 334/94-ВР, який діяв до 01 квітня 2011 року.

Відповідно до пп. «а» п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Згідно з пп. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

П. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Відповідно до п. 201.10 ст. 201 ПК України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Отже, із положень зазначених норм законодавства вбачається, що формування податкового кредиту з податку на додану вартість допускається за умови підтвердження відповідних сум належним чином оформленими документами. Такими документами Податковий кодекс України визначає податкові накладні.

Так, в силу приписів п. 2.1. ст. 2 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", платниками податку є: з числа резидентів - суб'єкти господарської діяльності, бюджетні, громадські та інші підприємства, установи та організації, які здійснюють діяльність, спрямовану на отримання прибутку як на території України, так і за її межами.

Об'єктом оподаткування є прибуток, який визначається шляхом зменшення суми скоригованого валового доходу звітного періоду, визначеного згідно з пунктом 4.3 цього Закону на: суму валових витрат платника податку, визначених статтею 5 цього Закону; суму амортизаційних відрахувань, нарахованих згідно із статтями 8 і 9 цього Закону.

Пунктом 5.1 ст. 5 Закону визначено, що валовими витратами виробництва та обігу (далі - валові витрати) є сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

До складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті (п.п. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону).

Згідно п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Таким чином, підставою для формування валових витрат є наявність первинних бухгалтерських документів, що підтверджують понесені підприємством валові витрати. При цьому слід враховувати, що в податковому обліку відображаються виключно господарські операції, вчинені підприємством в рамках господарської діяльності.

З матеріалів справи вбачається та встановлено колегією суддів, що між позивачем (замовник) та ТОВ «Дормашавто» (виконавець) укладено договір №0701 на надання послуг з автоперевезення персоналу від 01.01.2011 року, згідно умов якого виконавець зобов'язується надавати замовнику послуги з автоперевезення персоналу замовника, а замовник зобов'язується оплатити ці послуги на умовах, вказаних у договорі.

Відповідно до п. 2.1 Договору, виконавець надає замовнику послуги автомобілем ПАЗ у кількості відповідно до замовлення. Замовник у разі необхідності може замовляти інший автотранспорт, передбачений додатком № 1 до цього договору. Виконавець використовує автомобіль відповідно до завдань Замовника та здійснює контроль за ефективністю його використання (п. 2.2 Договору).

В силу п. 2.3 Договору, час початку, час закінчення роботи автомобіля та проїзд за день (км) зазначається в подорожньому листі.

Пунктами 4.1-4.3 Договору передбачено, що вартість послуг встановлюється згідно розрахунку, що надається виконавцем щомісячно. Оплата здійснюється замовником на підставі рахунку за фактично використаний автотранспорт до 15 числа кожного наступного місяця за звітним згідно розцінок, встановлених у додатку №1 до цього договору. Оплата проводиться шляхом перерахування суми на розрахунковий рахунок виконавця.

На підтвердження реального та належного виконання умов вказаного договору в матеріалах справи наявні: копія Договору №0701 від 01.01.2011 року, Додаток № 1 від 01.01.2011 року до Договору №0701, акти здачі-прийняття робіт від 31.01.2011 року № ОУ-00000310113 та від 31.03.2011 року №ОУ-00000172, а також податкові накладні від 31.01.2011 року № 310113 та від 31.03.2011 року № 172.

Так, в Додатку № 1 від 01.01.2011 року до Договору №0701 встановлено тариф на оплату послуг за користування автомобільним транспортом ТОВ «Дормашавто». Зокрема, за користування автомобілем ПАЗ та ЛАЗ-699 передбачено тариф 12,35 грн./км (без паливно-мастильних матеріалів - 10,27 грн./км.), Газель - 11,96 грн./км (без паливно-мастильних матеріалів - 09,62 грн./км.).

Колегія суддів зазначає, що в матеріалах відсутні документи на підтвердження того, що замовником, на підстав п. 2.1 Договору, замовлявся інший автотранспорт, визначений Додатком № 1, окрім автомобіля ПАЗ, який підлягав використанню за умовчанням.

Зі змісту актів виконаних робіт від 31.01.2011 року № ОУ-00000310113 та від 31.03.2011 року №ОУ-00000172 слідує, що позивачу було надано послуги по автоперевезенню персоналу « 1 шт.» на загальну суму 252124,49 грн. (в т.ч. ПДВ 20% - 42020,75 грн.) та відповідно на загальну суму 265 906,00 грн. (в т.ч. ПДВ 20% - 42020,75 грн.).

Також, в матеріалах містяться податкові накладні від 31.01.2011 року № 310113 та від 31.03.2011 року № 172, виписані контрагентом позивача, на суму 252124,49 грн. (в т.ч. ПДВ 20% - 42020,75 грн.) та відповідно на суму 265 906,00 грн. (в т.ч. ПДВ 20% - 42020,75 грн.).

Зі змісту акту перевірки також вбачається, що позивачем до перевірки було надано, крім іншого, платіжні доручення для підтвердження проведених виплат на виконання зазначеного договору. Тобто, факт здійснення оплати за договором відповідачем не оскаржується.

Разом з тим, на думку колегії суддів, з наявних документів не видається за можливе дійти висновку про реальність здійснення вищевказаної господарської операції, так як не підтверджуються обставини щодо того, який автомобіль (автомобілі) фактично використовувався, час початку, час закінчення роботи автомобіля та проїзд за день (км), тобто не підтверджено обґрунтованість розрахунків за фактично використаний автотранспорт, так як в матеріалах справи відсутні, зокрема, замовлення, подорожні листи, рахунки за фактично використаний автотранспорт, хоча складення сторонами цих документів є обов'язковим в силу умов самого Договору (п. 2.1, п. 2.3, п. 4.1 Договору).

При цьому, колегія суддів враховує те, що згідно Додатку № 1 встановлено тариф за користування автомобілем ПАЗ - 12,35 грн./км (без паливно-мастильних матеріалів - 10,27 грн./км.), в той же час, з актів виконаних робіт слідує, що позивачу надано послуги з перевезення за січень 2011 року на загальну суму 252124,49 грн., за березень 2011 року - 265 906,00 грн. Таким чином, позивачем отримано послуги з перевезення персоналу за січень 2011 року на відстань близько 17 000 км та приблизно таку ж відстань за березень 2011 року, при цьому, вказані витрати та необхідність отримання послуг саме у такому обсязі не підтверджуються жодними розрахунками.

Крім того, позивачем не надано підтверджених доказами пояснень щодо використання отриманих послуг з автоперевезення персоналу у власній господарській діяльності, основним видом якої за КВЕД є діяльність приватних охоронних служб.

Частинами 2 та 3 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Відповідно до п. 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року № 88 первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Судом першої інстанції вірно зауважено, що зокрема акти здачі-прийняття робіт, копії яких наявні в матеріалах справи, не містять даних, що давали б змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, в порушення зазначених вище норм.

Таким чином, колегія суддів, виходячи із наявних у справі матеріалів, дійшла висновку про обґрунтованість позиції відповідача, з якою погодився суд першої інстанції, щодо відсутності реального здійснення господарських операцій між позивачем та ТОВ «Дормашавто» за договором №0701 на надання послуг з автоперевезення персоналу від 01.01.2011 року.

Враховуючи наведене, апеляційний суд вважає вірним висновок суду першої інстанції, що податкове повідомлення-рішення №0000972260, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток на загальну суму 107 924,0 грн. (за основним платежем 107 923,0 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 1,0 грн.) прийнято відповідачем правомірно.

В той же час, щодо оскаржуваного ППР №0000962260, колегія суддів звертає увагу відповідача та суду першої інстанції, що його прийнято на підставі встановлених в ході перевірки позивача порушень останнім приписів Закону України "Про податок на додану вартість".

Як було зазначено вище, з 01.01.2011 року набрав чинності Податковий кодекс України, відповідно до пп. 1 п. 2 Розділу XIX «Прикінцеві положення» цього Кодексу, з 01 січня 2011 року визнано таким, що втратив чинність Закон України "Про податок на додану вартість" (Відомості Верховної Ради України, 1997 р., N 21, ст. 156 із наступними змінами).

Колегія суддів приймає до уваги доводи апелянта відносно того, що Закон України "Про податок на додану вартість" на час виникнення спірних правовідносин (що виникли на підставі договору від 01.01.2011 року) втратив чинність, в той же час, податковий орган, з яким погодився суд першої інстанції, встановив порушення позивачем вимог пп. 7.2.3 п. 7.2 ст. 7, пп. 7.4.4 п. 7.4 ст. 7, пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 саме вказаного Закону, на підставі чого було прийнято податкове повідомлення-рішення №0000962260.

Разом з тим, колегія суддів, вирішуючи питання щодо правомірності прийняття вказаного рішення, виходить з того, що в даному випадку знайшла своє підтвердження позиція контролюючого органу щодо відсутності реального здійснення господарських операцій між позивачем та ТОВ «Дормашавто» за договором №0701 від 01.01.2011 року, а відтак і висновок про заниження платником податку на додану вартість на суму 86339,0 грн., при цьому, положення ПК України, аналогічно до положень Закону, не дозволяють віднесення сум ПДВ до складу податкового кредиту за відсутності фактичного здійснення господарської операції, крім того, судова колегія враховує ту обставину, що до позивача, згідно спірного ППР, було застосовано штрафну санкцію у розмірі 1 грн., що передбачено саме приписами Податкового Кодексу, а не Закону.

З наведеного, колегія суддів дійшла висновку, що податкове повідомлення-рішення №0000962260 від 26 лютого 2013 року прийнято податковим органом обґрунтовано, на підставі встановлених в ході перевірки і підтверджених під час розгляду справи порушень позивачем вимог податкового законодавства, у зв'язку з чим останнім було занижено суму податку на додану вартість в розмірі 86339,0 грн. Тому дане ППР скасуванню не підлягає, так як, самі лише формальні міркування не можуть бути єдиною і достатньою підставою для цього, зважаючи на доведеність порушень платником норм податкового законодавства.

Отже, враховуючи все вище зазначене, судова колегія, за результатами розгляду даної апеляційної скарги виходить з того, що позиція відповідача щодо відсутності реального здійснення господарських операцій між позивачем та ТОВ «Дормашавто» за договором №0701 на надання послуг з автоперевезення персоналу від 01.01.2011 року, з якою погодився суд першої інстанції, є обґрунтованою, відтак, податкові повідомлення-рішення №0000962260, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість на загальну суму 86 340 грн. (за основним платежем 86 339,0 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 1,0 грн.); та №0000972260, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток на загальну суму 107 924,0 грн. (за основним платежем 107 923,0 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 1,0 грн.), прийняті відповідачем правомірно.

Доводи, викладені в апеляційній скарзі, не знайшли свого підтвердження, оскаржувана постанова прийнята судом відповідно до норм матеріального та процесуального права, а тому підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні.

Відповідно до ст. 200 КАС України - суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки судове рішення ухвалене судом першої інстанції відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в справі, підтвердженими доказами, а доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, то колегія суддів апеляційної інстанції підстав для його скасування не вбачає.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, суд

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Охоронне Агенство "СБО" на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 04 вересня 2013 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Охоронне Агенство "СБО" до Державної податкової інспекції у Святошинському районі міста Києва Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень-рішень №0000972260, №0000962260 від 26.02.2013 року - залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 04 вересня 2013 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання ухвали в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя О.А. Губська

Суддя А.Б. Парінов

Суддя О.О. Беспалов

Головуючий суддя Губська О.А.

Судді: Парінов А.Б.

Беспалов О.О.