Постанова № 38767143, 13.05.2014, Харківський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 травня 2014 р. Справа № 816/304/14Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Сіренко О.І.

Суддів: Любчич Л.В. , Спаскіна О.А.

за участю секретаря судового засідання Бутенко Ю.О.

представника позивача Зоценко З.В.

представника відповідача Давиденко Ю.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційними скаргами Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області, Товариства з обмеженою відповідальністю "Спецавтоцентр" на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 17.03.2014р. по справі № 816/304/14

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Спецавтоцентр"

до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області

про визнання недійсними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИЛА:

21 січня 2014 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Спецавтоцентр" (далі - позивач) звернулося до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області (далі - відповідач) про визнання недійсними та скасування податкових повідомлень-рішень № 0007822301/942, № 0007832301/943 від 25.12.2013, № 0004471702/80 від 22.07.2013.

17 березня 2014 року постановою Полтавського окружного адміністративного суду адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Спецавтоцентр" до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області про визнання недійсними та скасування податкових повідомлень - рішень задоволено частково.

Податкове повідомлення-рішення Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міністерства доходів у Полтавській області № 0004471702/80 від 22 липня 2013 року в частині збільшення суми грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб у розмірі 523 гривні 64 копійки, в тому числі - 522 гривні 64 копійки - за основним платежем, 1 гривня - за штрафними (фінансовими) санкціями визнано протиправним та скасовано.

В іншій частині позовних вимог відмовлено.

У апеляційній скарзі Кременчуцька об'єднана державна податкова інспекція Головного управління Міндоходів у Полтавській області просить постанову суду першої інстанції скасувати в частині задоволених позовних вимог та ухвалити в цій частині нове судове рішення, яким у задоволенні позову відмовити, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, неповне з'ясування обставин справи. В якості обґрунтування заявлених вимог Кременчуцька ОДПІ вказує на порушення позивачем по справі вимог п.п.169.4.1, п.п.169.4.2 ст. 169 та п.п.169.2.3 ст. 169 Податкового кодексу України та неправомірне застосування права на податкову пільгу як роботодавця до доходу, нарахованого на користь платників податків, який не є заробітною платою, а представляє собою винагороду за цивільно-правовим договором.

Не погодившись із рішенням суду першої інстанції, ТОВ "Спецавтоцентр" подало апеляційну скаргу, в якій просить постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 17.03.2014 року по справі скасувати в частині відмови у задоволенні позову, ухвалити нове рішення про задоволення позову в повному обсязі. Вважає, що судом першої інстанції не надано належної правової оцінки постанові Автозаводського районного суду м. Кременчука від 28 лютого 2012 року, якою встановлено факт відшкодування позивачем заборгованості перед Державним бюджетом України в сумі 476.083 грн. 67 коп. в ході проведення досудового слідства.

Заперечуючи проти апеляційної скарги, Кременчуцька ОДПІ просить вимоги ТОВ "Спецавтоцентр" залишити без задоволення, зважаючи на правомірність дій в частині прийняття податкового повідомлення-рішення №0004471702/80 від 22.07.2013р., нарахування грошового зобов'язання з податку на додану вартість та податку на прибуток.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника позивача та представника відповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги відповідно до ст. 195 КАС України, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга Кременчуцької ОДПІ підлягає задоволенню, а апеляційна скарга ТОВ "Спецавтоцентр" має бути залишена без задоволення з наступних підстав:

Судом першої інстанції встановлено, що Кременчуцькою ОДПІ в строк з 04.05.2011 по 13.05.2011 на підставі наказів № 2261 від 04.05.2011, № 2394 від 12.05.2011 проведено виїзну позапланову перевірку Акціонерного товариства закритого типу "Спецавтоцентр" з питань дотримання вимог податкового та валютного законодавства за період з 01.01.2008 по 31.03.2011.

За результатами перевірки складено акт № 3135/23-209/24389936 від 20.05.2011 (а.с. 33- 85 Т.1), в якому зафіксовано порушення позивачем вимог пункту 5.1 статті 5, підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" в частині заниження податку на прибуток в сумі 1655533,24 грн; підпунктів 7.4.1, 7.4.4, 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість", що призвело до заниження податку на додану вартість на загальну суму 1324426,00 грн; підпункту 169.2.3 пункту 169.2 статті 169 Податкового кодексу України щодо невірного перерахування до бюджету податку з доходів фізичних осіб за 2011 рік в сумі 522,64 грн., абз. "е" підпункту 4.2.9 пункту 4.2 статті 4, пункту 7.1 статті 7, підпункту 8.1.1 пункту 8.1 статті 8, абз. "а" пункту 19.2 статі 19 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб", що призвело до заниження податку з доходів фізичних осіб з 01.01.2008 по 31.12.2010 в сумі 465,85 грн.

На підставі акту перевірки № 3135/23-209/24389936 винесено податкові повідомлення - рішення (а.с. 22-28 Т.1):

№ 0004471702/80 від 22.07.2013, яким визначено грошове зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб на загальну суму 673,12 грн., в тому числі, основний платіж - 642,22 грн., штрафні санкції - 30,90 грн;

№ 0004712301/74 від 22.07.2013, яким донараховано грошове зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму - 1274518,75 грн.;

№ 0004702301/73 від 22.07.2013, яким визначено грошове зобов'язання з податку на прибуток на загальну суму 1702522,31 грн.

Рішенням Міністерства доходів і зборів України про результати розгляду повторної скарги від 12.12.2013 № 17406/6/99-99-10-01-15 (а.с. 120 - 126 Т.1) податкове повідомлення - рішення № 0004471702/80 від 22.07.2013 (а.с. 27-28 Т.1) залишено без змін, податкові повідомлення - рішення № 0004712301/74 від 22.07.2013, № 0004702301/73 від 22.07.2013 скасовані в частині донарахованого перевіркою податку на прибуток та податку на додану вартість за рахунок зменшення податкового кредиту та валових витрат по взаємовідносинах АТЗТ "Спецавтоцентр" з ПП "Калісто", ПП "Стройзаказ", ПП "Градко", ТОВ "Креміньтрансбіт", ПП "Сільгоспнафтопродуктсервіс-10", ТОВ "ТД "Автомеханіка", ПП "Поліцентрсервіс", ПП "Октант", ТОВ "Веста Транс", ТОВ "Континенталь - Меркурій", ТОВ "Трансодеталь - 2", ПП "Авіссістемз".

За наслідками адміністративного оскарження Кременчуцькою ОДПІ винесено податкові повідомлення-рішення (а.с. 29-32 Т.1):

№ 0007822301/942 від 25.12.2013, яким визначено грошове зобов'язання з податку на прибуток на загальну суму 913360,00 грн. (за основним платежем - 730688,00 грн., за штрафними санкціями - 182672,00 грн.), в тому числі за 9 місяців 2010 року за основним платежем - 669625,00 грн., за штрафними санкціями - 167406,25 грн.; за 2010 рік за основним платежем - 61063,00 грн., за штрафними санкціями - 15265,75 грн.;

№ 0007832301/943 від 25.12.2013, яким донараховано грошове зобов'язання з податку на додану вартість за червень - жовтень 2010 року на загальну суму - 730687,50 грн., в тому числі, за основним платежем - 584550,00 грн., за штрафними санкціями - 146137,50 грн.

Відмовляючи в задоволенні позову в частині визнання недійсним та скасування податкового повідомлення-рішення №0007832301/943 від 25.12.2013 року, суд першої інстанції виходив з того, що грошове зобов'язання з податку на додану вартість позивачу за червень-жовтень 2010 року визначено праввомірно.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Згідно з підпунктами 7.4.1, 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" № 168/97-ВР від 03.04.1997 (далі - Закон № 168/97-ВР) податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями.

Відповідно до пункту 3.4 Порядку заповнення і подання податкової декларації з податку на додану вартість, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 30.05.1997 N 166 "Про затвердження форми податкової декларації та Порядку її заповнення і подання", платник податку самостійно обчислює суму податкового зобов'язання, яку зазначає в декларації. Дані, наведені в декларації, повинні відповідати даним бухгалтерського та податкового обліку платника.

Статтею 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" № 996 від 16.07.1999 передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Проте, на підтвердження правильності формування податкового кредиту у розмірі 476833,33 грн. від операцій з ПП "Ажур-М" та у розмірі 107716,67 грн. від операцій з ТОВ "Вел - Маркет" позивачем представлені лише копії податкових накладних (а.с. 32 -39 Т.2), видаткових накладних (а.с. 40-44 Т.2) та банківські виписки (а.с. 185-201 Т.1).

При цьому, договори, акти приймання-передачі товару, довіреності на отримання товару, товарно-транспортні накладні та інші документи, які б свідчили про фактичне виконання господарських операцій між ТОВ "Спецавтоцентр" та ПП "Ажур-М" та ТОВ "Вел - Маркет" позивачем не надано.

Крім того, відповідно до постанови Автозаводського районного суду м. Кременчука від 28.02.2012, винесеної за результатами судового розгляду кримінальної справи № 11131009007, матеріалами кримінальної справи та повним визнанням головою правління ОСОБА_4 своєї вини доведено незаконне формування головою правління Акціонерного товариства закритого типу "Спецавтоцентр" ОСОБА_4 податкового кредиту на підставі податкових накладних № 2005 від 24.06.2010, №2121 від 01.07.2010, № 2734 від 04.08.2010, № 2101 від 30.06.2010, складених від імені ПП "Ажур-М", та податкових накладних № 341 від 01.09.2010, № 336 від 16.09.2010, № 337 від 16.09.2010, № 1344 від 15.10.2010, виписаних від імені ТОВ "Вел-маркет", шляхом документального проведення по бухгалтерському та податковому обліку неіснуючих господарських операцій з цими контрагентами, за якими не здійснювалось фактичного постачання товарно-матеріальних цінностей, послуг (а.с.104-106 Т.1).

З наведеного вбачається, що висновки відповідача у акті перевірки про заниження ТОВ "Спецавтоцентр" суми податку на додану вартість у розмірі 584550,00 грн. є цілком обґрунтованими з огляду на те, що позивачем не було надано до перевірки належних первинних бухгалтерських документів в повному обсязі, на підтвердження правомірності формування податкового кредиту за рахунок сум податку на додану вартість, сплачених за операціями з придбання товару та послуг у ПП "Ажур-М" та ТОВ "Вел-Маркет", а також з урахуванням того факту, що в ході судового розгляду кримінальної справи було доведено факту документального проведення по бухгалтерському та податковому обліку неіснуючих господарських операцій з цими контрагентами з-боку ТОВ "Спецавтоцентр".

Доводи позивача у апеляційній скарзі на погашення заборгованості перед Держаним бюджетом України на загальну суму 476.083 грн. 67 коп. у ході проведення досудового слідства , висновків суду не спростовують.

Відповідно до підпункту 54.3.2 пункту 54.3 статті 54 Податкового кодексу України контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо дані перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, заявлених у податкових (митних) деклараціях, уточнюючих розрахунках.

Колегія суддів зазначає, що вказана норма не дає підстави для її розширеного тлумачення та не передбачає винятків у випадку погашення суми заборгованості винною особою у процесі досудового розслідування.

Відмовляючи в задоволенні адміністративного позову в частині визнання недійсним та скасування податкового повідомлення-рішення №0007822301/942 від 25.12.2013 року, суд першої інстанції виходив з того, що грошове зобов'язання з податку на прибуток позивачу на загальну суму 913360,00 грн. визначено правомірно.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Відповідно до пункту 5.1 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" № 334/94-ВР від 28.12.1994 під валовими витратами виробництва та обігу розуміється сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Згідно з підпунктом 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" до складу валових витрат включаються: суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

У підпункті 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону № 334/94-ВР вказано, що не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Колегія суддів вважає безпідставним віднесення позивачем до складу валових витрат видатків по оплаті товарів та послуг ПП "Ажур-М" та ТОВ "Вел-Маркет" на загальну суму 2922750,00 грн., з огляду на визнання головою правління Акціонерного товариства закритого типу "Спецавтоцентр" ОСОБА_4 під час розгляду кримінальної справи своєї вини по незаконному формуванню податкового кредиту на підставі податкових накладних № 2005 від 24.06.2010, №2121 від 01.07.2010, № 2734 від 04.08.2010, № 2101 від 30.06.2010, складених від імені ПП "Ажур-М", та податкових накладних № 341 від 01.09.2010, № 336 від 16.09.2010, № 337 від 16.09.2010, № 1344 від 15.10.2010, виписаних від імені ТОВ "Вел-Маркет" шляхом документального проведення по бухгалтерському та податковому обліку неіснуючих господарських операцій з цими контрагентами, за якими не здійснювалося фактичного постачання товарно-матеріальних цінностей.

Посилання позивача у апеляційній скарзі порушення судом першої інстанції норм процесуального права та не врахування висновку судово-економічної експертизи № 44 по кримінальній справи № 11131009007, є безпідставними.

Згідно частини 5 статті 82 Кодексу адміністративного судочинства України, висновок експерта для суду не є обов'язковим, однак незгода суду з ним повинна бути вмотивована в постанові або ухвалі.

Залишаючи поза увагою вказаний висновок судово-економічної експертизи, суд першої інстанції навів мотиви своєї незгоди з ним з огляду на досліджений зміст висновку, наголосив на неузгодженості дослідницької та підсумкової частин, невідповідності іншим доказам у справі, а також на допущенні експертом помилки в дослідницькій частині висновку при зазначенні обов'язкових реквізитів видаткової накладної за № 2734 від 04.08.2010, таких як "кількість товару", "ціна без ПДВ", "ціна з ПДВ" (накладна - а.с. 41 т.2, акт перевірки - а.с. 38 т.1), що вплинуло на обчислення суми заниження податку. Наведене дає підстави вважати дії суду першої інстанції в цій частині правомірними.

Оцінюючи висновки суду першої інстанції в частині визнання правомірним донарахування відповідачем податку з доходів фізичних осіб за період з 31.07.2010 по 01.12.2010 у розмірі 119,58 грн., колегія суддів зазначає наступне.

Пунктом 1.15 статті 1 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб" визначено, що податковий агент - юридична особа (її філія, відділення, інший відокремлений підрозділ) або фізична особа чи представництво нерезидента - юридичної особи, які незалежно від їх організаційно-правового статусу та способу оподаткування іншими податками зобов'язані нараховувати, утримувати та сплачувати цей податок до бюджету від імені та за рахунок платника податку, вести податковий облік та подавати податкову звітність податковим органам відповідно до закону, а також нести відповідальність за порушення норм цього Закону.

Абзацем "а" пункту 19.2 статті 19 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб" передбачено, що особи, які відповідно до цього Закону мають статус податкових агентів, зобов'язані: своєчасно та повністю нараховувати, утримувати та сплачувати (перераховувати) до бюджету податок з доходу, який виплачується на користь платника податку та оподатковується до або під час такої виплати та за її рахунок.

Відповідно до підпункту 8.1.1 пункту 8.1 статті 8 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб" податковий агент, який нараховує (виплачує) оподатковуваний дохід на користь платника податку, утримує податок від суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену у відповідних пунктах статті 7 цього Закону.

Пунктом 7.1 статті 7 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб" визначено, що ставка податку становить 15 відсотків від об'єкта оподаткування.

Отже, на ТОВ "Спецавтоцентр", як на податкового агента, покладено обов'язок своєчасно та повністю нараховувати, утримувати та сплачувати (перераховувати) до бюджету податок з доходу, який виплачується на користь платника податку.

Відповідно до підпункту 4.2.9 пункту 4.2 статті 4 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб" до складу загального місячного оподатковуваного доходу включається дохід, отриманий платником податку від його працедавця як додаткове благо, а саме у вигляді: вартості безоплатно отриманих товарів (робіт, послуг).

За визначенням, наведеним у пункті 1.1 статті 1 цього Закону, додаткові блага - це кошти, матеріальні чи нематеріальні цінності, послуги, інші види доходу, що виплачуються (надаються) платнику податку його працедавцем (самозайнятою особою), якщо такий дохід не є заробітною платою чи виплатою, відшкодуванням чи компенсацією за цивільно-правовими угодами, укладеними з таким платником податку (далі - інші виплати і винагороди).

За приписами наведених норм позивач, який є податковим агентом, зобов'язаний включати до складу загального місячного оподаткованого доходу працівників безоплатно отримані ними кошти, послуги.

Судом першої інстанції встановлено, що в період з 31.07.2010 по 01.12.2010 ТОВ "Спецавтоцентр" сплатило на користь ЗАТ "Київстар Дж.Ес.Ем", ВАТ "Укртелеком", ЗАТ "Український мобільний зв'язок" кошти за користування працівниками роумінгом послугами зв'язку.

Відповідно до наказу № 2/01 від 04.01.2010 (а.с.216 т.2) номера телефонів, за якими здійснювалися послуги з надання роумінгу, закріплені за працівниками підприємства ОСОБА_4, ОСОБА_6, ОСОБА_7, проте у вказаних працівників закордонні відрядження відсутні, що не спростовувалося представником позивача.

Докази користування послугами роумінгу та здійснення міжнародних дзвінків у зв'язку з фінансово-господарською діяльністю підприємства в матеріалах справи відсутні.

Отже, сума коштів, сплачених ТОВ "Спецавтоцентр" за користування працівниками роумінгом без підтвердження використання цих послуг у господарській діяльності товариства, є додатковим благом працівників. Доказів на підтвердження утримання та сплати податку з доходів фізичних осіб за період з 31.07. 2010 по 01.12.2010 у розмірі 119,58 грн. позивачем не надано.

З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції в частині безпідставного не перерахування ТОВ "Спецавтоцентр" до бюджету податку з доходів фізичних осіб у розмірі 119,58 грн.

Задовольняючи позовні вимог ТОВ "Спецавтоцентр" в частині визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0004471702/80 від 22.07.2013, щодо донарахування податку на доходи з фізичних осіб у розмірі 522,64 грн. та штрафних санкцій у розмірі 1 грн., суд першої інстанції виходив з того, що позивачем правомірно застосована податкова соціальна пільга при нарахуванні винагороди за виконану роботупрацівникам.

Колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Відповідно до підпункту 169.4.1 пункту 169.4 статті 169 Податкового кодексу України податкова соціальна пільга застосовується до доходу, нарахованого на користь платника податку протягом звітного податкового місяця як заробітна плата (інші прирівняні до неї відповідно до законодавства виплати, компенсації та винагороди), якщо його розмір не перевищує суми, що дорівнює розміру місячного прожиткового мінімуму, діючого для працездатної особи на 1 січня звітного податкового року, помноженого на 1,4 та округленого до найближчих 10 гривень.

Згідно з п.п. 169.2.3. п.169.2 ст. 169 ПК України, податкова соціальна пільга не може бути застосована до:

доходів платника податку, інших ніж заробітна плата;

заробітної плати, яку платник податку протягом звітного податкового місяця отримує одночасно з доходами у вигляді стипендії, грошового чи майнового (речового) забезпечення учнів, студентів, аспірантів, ординаторів, ад'юнктів, військовослужбовців, що виплачуються з бюджету;

доходу самозайнятої особи від провадження підприємницької діяльності, а також іншої незалежної професійної діяльності.

Відповідно до підпункту 14.1.48 пункту 14.1 статті 14 ПК України, заробітна плата для цілей розділу IV цього Кодексу - основна та додаткова заробітна плата, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, які виплачуються (надаються) платнику податку у зв'язку з відносинами трудового найму згідно із законом.

Абзацом другим статті 2 Кодексу законів про працю України від 10.12.71 р. N 322-VIII (далі - КЗпП України) встановлено, що працівники реалізують право на працю шляхом укладення трудового договору про роботу на підприємстві, в установі, організації або з фізичною особою. Працівники мають право, зокрема, на матеріальне забезпечення в порядку соціального страхування у разі хвороби, повної або часткової втрати працездатності.

У відповідності до частини 1 статті 21 КЗпП України, трудовий договір є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов'язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов'язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Судом першої інстанції встановлено, що наказом ТОВ "Спецавтоцентр" № 3/08В від 29.11.2010 прийнято на роботу на конкурсній основі з випробувальним строком автослюсарів (а.с.99 т.2).

Наказом ТОВ "Спецавтоцентр" № 3/09В від 30.11.2010 у зв'язку з погіршенням погодних умов та немвизнано таким, що не вступив у законну силу, та запропоновано автослюсарям укласти трудову угоду з графіком роботи, що залежить від умов погоди, із зазначенням обсягу роботи та відповідної суми оплати праці (а.с.100 Т. 2).

Між позивачем та гр. ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_3, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13 укладено угоди (а.с.101-107 т.2).

Колегія суддів, надаючи оцінку змісту вказаних угод, вважає, що вони не мають характеру трудових договорів, натомість мають ознаки цивільно-правового договору. Трудовий договір - це угода щодо здійснення і забезпечення трудової функції. На відміну від трудового договору, цивільно-правовий договір є угодою двох або більше осіб стосовно встановлення, зміни або припинення цивільних прав і обов'язків. За трудовим договором працівник зобов'язаний виконувати роботу з визначеної професії, спеціальності, посади відповідної кваліфікації. При цьому, по закінченні виконання певного завдання трудова діяльність не припиняється. Натомість, цивільно-правові договори застосовуються, як правило, для виконання конкретної роботи, що спрямована на одержання результатів праці, і у разі досягнення цієї мети договір вважається виконаним і дія його припиняється.

Угоди, укладені між ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_3, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13 та ТОВ "Спецавтоцентр" зобов'язують громадян виконати чітко обумовлений та обмежений обсяг роботи до певного строку за плату. Сторонами визначено договірну вартість роботи, яка доручається виконавцям, при цьому повний розрахунок здійснюється після прийому-здачі всього обсягу доручених робіт, що підтверджується двостороннім актом. З наведеного вбачається, що сам процес праці з огляду на норми чинного КЗпП України між сторонами не врегульований, а основною метою укладених угод є досягнення чітко обумовлених результатів праці, що свідчить про їх цивільно-правовий характер.

Керуючись нормами п.п.14.1.48 п. 14.1 ст. 14, п.п. 169.2.3 п.169.2 ст. 169, п.п. 169.4.1 п. 169.4 ст. 169 Податкового кодексу України, колегія суддів дійшла висновку, що виплата винагороди за цивільно-правовими договорами між ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_3, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13 та ТОВ "Спецавтоцентр" не є заробітною платою та відповідно виключає підстави для застосування податкової соціальної пільги.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вбачає підстави для скасування постанови суду першої інстанції в частині задоволення позову ТОВ "Спецавтоцентр".

Відповідно до положень п. 4 ч. 1 ст. 202 КАС України, підставою для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, п. 3 ст. 198, п. 4 ч.1 ст. 202, 205, 207, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області задовольнити.

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Спецавтоцентр" - залишити без задоволення.

Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 17.03.2014р. по справі № 816/304/14 скасувати в частині визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0004471702/08 від 22 липня 2013 року в частині збільшення суми грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб у розмірі 523 гривні 64 копійки, в тому числі 522 гривні 64 копійки - за основним платежем, 1 гривня - за штрафними (фінансовими) санкціями.

В цій частині в позові Товариству з обмеженою відповідальністю "Спецавтоцентр" - відмовити.

В іншій частині постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 17.03.2014 року по справі №816/304/14 - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання постанови у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя (підпис)Сіренко О.І.Судді(підпис) (підпис) Любчич Л.В. Спаскін О.А. Повний текст постанови виготовлений 19.05.2014 р.

Помічник судді Цюпак О.П.