Ухвала суду № 38766685, 13.05.2014, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 травня 2014 р.Справа № 619/4595/13-аКолегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Дюкарєвої С.В.

Суддів: Жигилія С.П. , Перцової Т.С.

за участю секретаря судового засідання Мороз Є.В.

апелянта та представника апелянта ОСОБА_1

представника апелянта ОСОБА_2

представника позивача Цьомик К.М.

представника відповідача Пономарьової І.В.

третіх осіб ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8

представника третіх осіб ОСОБА_9

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційними скаргами ОСОБА_1, Товариства з обмеженою відповідальністю "Галлан ЛТД" на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 19.02.2014р. по справі № 619/4595/13-а

за позовом Прокурора Дергачівського району Харківської області

до Дергачівської міської ради Харківської області треті особи Товариство з обмеженою відповідальністю "Галант", ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_12

про скасування рішення,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач - прокурор Дергачівського району Харківської області, звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Дергачівської міської ради Харківської області, третя особа: Товариство з обмеженою відповідальністю "Галант", в якому просив суд скасувати рішення № 39/6 виконавчого комітету Дергачівської міської ради Харківської області народних депутатів "Про оформлення права особистої власності на приміщення по АДРЕСА_1" від 12.03.1996 року.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 19.02.2014 року адміністративний позов прокурора Дергачівського району Харківської області - задоволено.

Скасовано рішення № 39/6 виконавчого комітету Дергачівської міської ради народних депутатів "Про оформлення права особистої власності на приміщення по АДРЕСА_1" від 12.03.1996 року

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, Товариством з обмеженою відповідальністю "Галлан" та ОСОБА_1 подано апеляційні скарги.

В апеляційних скаргах, посилаючись на порушення судом першої інстанції, при прийнятті оскаржуваної постанови, норм матеріального та процесуального права, апелянти просять суд апеляційної інстанції постанову Харківського окружного адміністративного суду від 19.02.2014 року скасувати і залишити позовну заяву без розгляду.

В обґрунтування вимог апеляційних скарг апелянти посилаються на порушення судом першої інстанції приписів абз. 2 ч. 2 ст. 99, ч. 1 ст. 100 Кодексу адміністративного судочинства України, що призвело до неправильного вирішення справи, а також на доводи та обставини викладені в апеляційній скарзі.

Ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 24.04.2014 року залучено до участі у справі № 619/4595/13-а ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_12 в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору.

Відповідно ч. 1 ст. 195 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції може вийти за межі доводів апеляційної скарги в разі встановлення під час апеляційного провадження порушень, допущених судом першої інстанції, які призвели до неправильного вирішення справи.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, пояснення апелянта - ОСОБА_1 та його представника, представника другого апелянта ТОВ "Галлан ЛТД" - Яловенка С.М., представників сторін та третіх осіб - ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, перевіривши, в межах доводів апеляційних скарг, рішення суду першої інстанції та доводи апеляційних скарг, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню з наступних підстав.

З матеріалів справи встановлено, що 12.03.1996 року виконавчим комітетом Дергачівської міської ради народних депутатів прийнято рішення № 39/6, яким вирішено оформити право власності на приміщення в м. Дергачі по АДРЕСА_1, в цілому за ТОВ "Галант".

30.05.2013 року на пленарному засіданні Дергачівської міської ради Харківської області було прийнято рішення № 47 про направлення до прокуратури Дергачівського району Харківської області для надання правової оцінки копії рішення № 39/6 виконавчого комітету Дергачівської міської ради народних депутатів "Про оформлення права особистої власності на приміщення по АДРЕСА_1" від 12.03.1996 року та його відповідності вимогам законодавства із вжиттям заходів реагування у відповідності до Закону України "Про прокуратуру".

31.05.2013 року до архівного відділу Дергачівської районної державної адміністрації надіслано лист з проханням надати копію та ксерокопію рішення № 39/6 виконавчого комітету Дергачівської міської ради народних депутатів "Про оформлення права особистої власності на приміщення по АДРЕСА_1" від 12.03.96 та додатки, що містяться під цим рішенням.

Після надходження з архівного відділу Дергачівської районної державної адміністрації запитуваних документів, 10.06.2013 року Дергачівською районною державною адміністрацією до прокуратури Дергачівського району Харківської області надіслано архівну копію рішення № 39/6 виконавчого комітету Дергачівської міської ради народних депутатів "Про оформлення права особистої власності на приміщення по АДРЕСА_1" від 12.03.96 р. та додаток до нього завірену начальником Архівного відділу Дергачівської районної державної адміністрації ксерокопію висновку БТІ про оформлення права особистої власності на приміщення по вул. Ценральній, 18, копію рішення № 47 Дергачівської міської ради Х1ЛІ сесії VI скликання "Про розгляд рішення № 39/6 виконавчого комітету Дергачівської міської ради народних депутатів "Про оформлення права особистої власності на приміщення по АДРЕСА_1" від 12.03.1996 року", прийнятого 30.05.2013 року, інформацію міського голови, витяг з Протоколу № 42 сорок другої сесії VI скликання Дергачівської міської ради від 30.05.2013 року.

14.06.2013 року, після отримання рішення Дергачівської міської ради від 30.05.2013 за № 47, прокуратурою Дергачівського району Харківської області винесено постанову про проведення перевірки у порядку нагляду за додержанням і застосуванням законів, за наслідками проведення якої позивач звернувся з даним позовом до суду.

З приводу доводів апеляційних скарг щодо пропуску прокурором строку звернення до суду з позовом, що є підставою для залишення адміністративного позову без розгляду, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 99 Кодексу адміністративного судочинства України, адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Тобто, чинне законодавство обмежує звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів. Це, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними.

Практика Європейського суду з прав людини також свідчить про те, що право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків на звернення до суду за захистом порушених прав (справа "Стаббігс на інші проти Великобританії", справа "Девеер проти Бельгії").

Як свідчать матеріали справи, позивач звернувся до суду з адміністративним позовом 25.06.2013 року із вимогою щодо скасування рішення виконавчого комітету Дергачівської міської ради народних депутатів "Про оформлення права особистої власності на приміщення по АДРЕСА_1" від 12.03.1996 року № 39/6.

Відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 99 Кодексу адміністративного судочинства України, для звернення до адміністративного суду суб'єкта владних повноважень встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня виникнення підстав, що дають суб'єкту владних повноважень право на пред'явлення передбачених законом вимог.

Строк у шість місяців, у даній категорії справ, визнано законодавцем достатнім для того, щоб суб'єкт владних повноважень звернувся з позовом до суду.

Наслідки пропуску строку звернення до адміністративного суду визначені у ст. 100 цього Кодексу, за приписами частини 1 якої адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд на підставі позовної заяви та доданих до неї матеріалів не знайде підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, про що постановляється ухвала.

Встановлення процесуальних строків законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених Кодексом адміністративного судочинства України певних процесуальних дій. Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними; після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.

Поважними причинами пропуску строку звернення до суду відповідно до вимог Кодексу адміністративного судочинства України визнаються обставини, які є об'єктивно непереборними та не залежать від волевиявлення сторони і пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення сторонами у справі процесуальних дій.

Аналіз змісту наведених норм права свідчить про те, що залишення позову без розгляду, у зв'язку з пропуском строку звернення до суду, може мати місце тільки при встановленні обставин щодо початку перебігу строку звернення до суду, зокрема, встановлення дня виникнення підстав, що надали суб'єкту владних повноважень право на пред'явлення передбачених законом вимог; та з'ясування причин пропуску цього строку.

Під час судового розгляду справи встановлено, що днем виникнення підстав для звернення прокурора Дергачівського району Харківської області до суду з даним позовом є 14.06.2013 року - дата отримання рішення № 39/6 виконавчого комітету Дергачівської міської ради народних депутатів "Про оформлення права особистої власності на приміщення по АДРЕСА_1" від 12.03.96 р. разом із додатком до нього - ксерокопії висновку БТІ про оформлення права особистої власності на приміщення по вул. Ценральній, 18, копії рішення № 47 Дергачівської міської ради ХІLІ сесії VI скликання "Про розгляд рішення № 39/6 виконавчого комітету Дергачівської міської ради народних депутатів "Про оформлення права особистої власності на приміщення по АДРЕСА_1" від 12.03.1996 року", прийнятого 30.05.2013 року, інформації міського голови, витягу з Протоколу № 42 сорок другої сесії VI скликання Дергачівської міської ради від 30.05.2013 року, на підставі яких прокуратурою проведено перевірку в порядку нагляду за додержанням і застосуванням законів.

За результатами проведеної прокуратурою Дергачівського району Харківської області перевірки було встановлено, що вказане рішення прийнято з порушенням вимог діючого на той час законодавства та є підстави для його скасування у судовому порядку, що і зумовило звернення позивача до суду з даним позовом.

Твердження апелянтів про те, що прокурор був обізнаний про існування оскаржуваного рішення ще в 2010 року, під час проведення прокуратурою району перевірки (за зверненнями мешканців гуртожитку, розташованого по АДРЕСА_1 Харківської області, від 24.02.2010 та 31.08.2010 рр.) щодо можливих порушень вимог чинного законодавства під час ухвалення господарським судом Харківської області рішення від 18.06.2009 у справі № 61/82-09 за позовом ТОВ "Галлан ЛТД" до Дергачівської міської ради про визнання права власності за позивачем на вказаний гуртожиток, що підтверджується листом Дергачівського КПТІ "ІНВЕНРОС", листами прокуратури Дергачівського району від 24.03.2010 року, 07.06.2010 року, 29.06.2010 року, 06.10.2010 року, а також у 2012 році під час розгляду Дергачівським районним судом справи № 2010/2933/12 за позовом Дергачівської міської ради до ОСОБА_1, директора ТОВ "Галан ЛТД" Бондаренко В.А., треті особи: служба у справах дітей Дергачівської РДА, приватний нотаріус Харківського МНО ОСОБА_14, 18 громадян (мешканців спірного гуртожитку) про примусову передачу гуртожитку по АДРЕСА_1 у власність територіальної громади міста Дергачі на безоплатній основі та про визнання правочину недійсним, колегія суддів не приймає у якості належного доказу на підтвердження пропуску позивачем строку звернення до суду.

Колегія суддів зазначає, що початок перебігу строку звернення до суду з позовом суб'єкта владних повноважень законодавець пов'язує саме з днем виникнення підстав, що надали суб'єкту владних повноважень право на пред'явлення передбачених законом вимог, а не з днем, коли позивач дізнався про існування такого рішення.

Як зазначає прокурор, під час проведення прокуратурою перевірки за вказаними зверненнями у 2010 році не встановлено наявність рішення виконавчого комітету Дергачівської міської ради народних депутатів від 12.03.1996 за № 39/6 "Про оформлення права особистої власності на приміщення по АДРЕСА_1", оскільки інформація про нього не містилась ні у матеріалах звернень мешканців гуртожитку, ні в матеріалах господарської справи № 61/82-09 про визнання права власності на гуртожиток, а тому і не вживались заходи щодо визнання недійсним рішення, що стало підставою для відчуження будівлі.

Відповідно до копії листа Дергачівського КПТІ "ІНВЕНРОС" від 21.06.2012 р. № 910 у відповідь на запит Дергачівського районного суду Харківської області вбачається, у 2008 році підприємством здійснене відновлення інвентарної справи на гуртожиток по АДРЕСА_1, оскільки остання не була повернута після проведення прокуратурою району перевірки щодо відповідної будівлі. Також, згідно із вказаною інформацією рішення виконавчого комітету Дергачівської міської ради народних депутатів від 12.03.1996 за № 39/6 та реєстраційне посвідчення будівлі гуртожитку відновити не вдалося та в матеріалах інвентарної справи з 2008 року вони відсутні, а тому і не могли бути вивчені прокуратурою району під час перевірки у 2010 році та пізніше. ( а.с. 196). З якого приводу прокуратурою району до 2008 року була витребувана інвентарна справа позивачеві невідомо, оскільки строк зберігання відповідних матеріалів закінчився.

Згідно ст. 69 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Статтею 70 КАС України встановлено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування.

За таких обставин, колегія суддів зазначає, що лист Дергачівського КПТІ "ІНВЕНРОС" № 206 від 30.04.2010 року не може слугувати належним доказом у справі на підтвердження того факту, що позивач був обізнаний про існування рішення виконавчого комітету Дергачівської міської ради народних депутатів від 12.03.1996 за № 39/6 та підстави його прийняття, а саме: висновку БТІ від 26.03.1996 року про можливе оформлення права особистої власності на приміщення по АДРЕСА_1 в цілому на ім'я ТОВ "Галант", оскільки з останнього не вбачається, що вказані документи, на момент проведення прокуратурою перевірки у 2010 році, знаходились в межах вищезазначеної інвентаризаційної справи та були досліджені позивачем.

Крім того, як зазначає позивач, у 2012 році прокуратура Дергачівського району дійсно брала участь як третя особа у розгляді Дергачівським районним судом справи № 2010/2933/12 за позовом Дергачівської міської ради до ОСОБА_1, директора ТОВ "Галан ЛТД" Бондаренко В.А., треті особи: служба у справах дітей Дергачівської РДА, приватний нотаріус Харківського МНО ОСОБА_14, 18 громадян (мешканців спірного гуртожитку) про примусову передачу гуртожитку по АДРЕСА_1 у власність територіальної громади міста Дергачі на безоплатній основі та про визнання правочину недійсним. Однак, під час розгляду справи лише відповідачі посилались на наявність рішення виконавчого комітету Дергачівської міської ради народних депутатів від 12.03.1996 за № 39/6 як на підставу оформлення права власності на гуртожиток, але ні останні, ні інші учасники процесу не вказували на незаконність цього рішення, а також не порушували питання про необхідність надання оцінки законності цього рішення.

Доказів зворотного матеріали справи не містять та під час судового розгляду справи не встановлено.

Отже, матеріали справи не містять належних доказів щодо обізнаності прокурора до червня 2013 року про обставини та підстави прийняття рішення виконавчого комітету Дергачівської міської ради народних депутатів "Про оформлення права особистої власності на приміщення по АДРЕСА_1" від 12.03.96 р. № 39/6, що, в свою чергу, слугувало підставою для звернення прокурора із даним позовом до суду.

Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що позивачем дотримано шестимісячний строк звернення до суду з даним позовом, передбачений ч. 2 ст. 99 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому відсутні підстави для задоволення апеляційних скарг апелянтів та залишення даного адміністративного позову без розгляду.

Переглянувши рішення суду першої інстанції по суті вирішених позовних вимог, колегія суддів зазначає наступне.

Частиною 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено критерії, якими керується адміністративний суд при перевірці рішень, дій та бездіяльності суб'єктів владних повноважень.

Відповідність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень передбаченим частиною 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України критеріям перевіряється судом з урахуванням закріпленого статтею 9 Кодексу адміністративного судочинства України принципу законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Перевіряючи юридичну та фактичну обґрунтованість мотивів, які покладені суб'єктом владних повноважень в основу спірного рішення на відповідність вимогам ч. 3 ст. 2 КАС України, колегія суддів виходить з наступного.

Під час судового розгляду справи встановлено, що оскаржуване рішення прийнято Дергачівською міською радою на підставі висновку БТІ від 26.03.1996 року про можливе оформлення права особистої власності на приміщення по АДРЕСА_1 в цілому на ім'я ТОВ "Галант", в якому вказано, що оформлення права особистої власності можливе на підставі п. 6.5 Інструкції про порядок реєстрації будинків та домоволодінь у містах і селищах міського типу УРСР, затвердженого МКГ УРСР 31 січня 1966 року.

Проте, зазначена Інструкція втратила чинність ще 19.01.1996 року на підставі наказу Державного комітету України по житлово-комунальному господарству від 13 грудня 1995 року № 56 "Про затвердження правил державної реєстрації об'єктів нерухомого майна, що знаходяться у власності юридичних та фізичних осіб", в яких п. 6.5 також відсутній.

Отже, рішення виконавчого комітету Дергачівської міської ради народних депутатів № 39/6 про оформлення права особистої власності на приміщення в м. Дергачі по АДРЕСА_1 в цілому за ТОВ "Галант" прийнято відповідачем на підставі висновку БТІ, що був винесений не у відповідності діючому на той час законодавству.

У відповідності до вимог частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Згідно з вимогами статті 6 Конституції України органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах та відповідно до законів України.

Колегія суддів зазначає, що усі рішення та дії суб'єкта владних повноважень мають підзаконний характер, тобто повинні бути прийняті (вчинені) на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що визначені законом.

З огляду на встановлені у справі обставини, колегія суддів приходить до висновку, що відповідач, приймаючи оскаржуване рішення "Про оформлення права особистої власності на приміщення по АДРЕСА_1" від 12.03.1996 року № 39/6 на підставі вищезазначеного висновку БТІ, діяв не на підставі та не у спосіб, що передбачені Конституцією України та Законами України, а тому суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог та його скасування.

У відповідності до ст. 159 КАС України судове рішення повинне бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Перегляну вши рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційних скарг, колегія суддів вважає, що постанова Харківського окружного адміністративного суду від 19.05.2014 року відповідає вимогам ст. 159 КАС України, підстав для задоволення вимог апеляційних скарг колегією суддів не встановлено.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 198 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін.

Відповідно до ч.1 ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову чи ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку та прийняв законне і обґрунтоване рішення, з дотриманням норм матеріального і процесуального права.

Доводи апеляційних скарг, з наведених вище підстав, висновків суду першої інстанції не спростовують, а тому підстав для його скасування не вбачається.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, п.1 ч.1 ст. 199, ст.200, п.1 ч.1 ст.205, ст.ст.206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційні скарги ОСОБА_1, Товариства з обмеженою відповідальністю "Галлан ЛТД" залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 19.02.2014р. по справі № 619/4595/13-а залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя (підпис)Дюкарєва С.В.Судді(підпис) (підпис) Жигилій С.П. Перцова Т.С. Повний текст ухвали виготовлений 19.05.2014 р.