Вирок № 38765385, 20.05.2014, Криворізький районний суд Дніпропетровської області

КРИВОРІЗЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 177/3754/13-к

Провадження № 1-кп/177/28/14

В И Р О К

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 травня 2014 року Криворізький районний суд Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді Приміч Г. І.

за участі: секретаря Ференц Я. З.,

прокурора Івченко С.М.

обвинувачених ОСОБА_1, ОСОБА_2

захисника обвинуваченого ОСОБА_1 ОСОБА_3

захисника обвинуваченої ОСОБА_2- ОСОБА_4

потерпілих ОСОБА_5, ОСОБА_6

представника потерпілих ОСОБА_7

представника цивільного відповідача ПАТ «УСК»ГАРАНТ-АВТО» -ОСОБА_8

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кривому Розі матеріали кримінального провадження, внесеного в Єдиний реєстр досудових розслідувань за № 12013040000000420 від 29.07.2013 року за обвинуваченням

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженки м. Кривий Ріг Дніпропетровської області, громадянки України, освіта повна загальна середня, пенсіонерки, одруженої, раніше не судимої ,

зареєстрованої та проживаючої за адресою: АДРЕСА_1,

ідентифікаційний номер № НОМЕР_1,

за ч. 3 ст. 286 КК України, -

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_5, уродженця с. Федорівка Високопільського району Херсонської області, громадянина України, раніше не судимого, освіта середньо-спеціальна, одруженого, на утриманні має трьох неповнолітніх дітей, працюючого вогнетримником відокремленого підрозділу «ДНІПРОЕНЕРГОСЕРВІС» ПАТ «ДТЕК «Дніпроенерго», зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_2, та проживаючого за адресою: АДРЕСА_3,

ідентифікаційний номер № НОМЕР_2

за ч. 3 ст. 286 КК України, -

В С Т А Н О В И В:

29.07.2013, близько 11 години 00 хвилин, у Криворізькому районі Дніпропетровської області, в світлу пору доби, по сухому асфальтному покриттю автодороги «Кіровоград-Запоріжжя» від м. Кривого Рогу в напрямку смт. Радушне Криворізького району Дніпропетровської області, в попутному напрямку рухалися технічно справні автомобілі «Деу Ланос» реєстраційний номер НОМЕР_13 під керуванням ОСОБА_2 та технічно справний автомобіль «ВАЗ-21154» реєстраційний номер НОМЕР_6 під керуванням водія ОСОБА_1

ОСОБА_2, виконуючи маневр повороту ліворуч на перехресті із другорядною дорогою на 160 км+700 м зазначеної дороги, керуючи автомобілем «Деу Ланос» реєстраційний номер НОМЕР_13, за відсутності факторів, які б не дозволяли їй діяти у відповідності з вимогами ПДР України, не впевнилася в тому, що маневр, який вона здійснює буде безпечним, в порушення вимог п. 10.1 ПДР України, при наявності на смузі зустрічного руху автомобіля «ВАЗ-21154» реєстраційний номер НОМЕР_6, скоїла зіткнення з автомобілем «ВАЗ-21154» реєстраційний номер НОМЕР_6 під керуванням водія ОСОБА_1, який на момент зіткнення, в порушення п. 14.6 (а) ПДР України, за відсутності факторів, які б не дозволяли йому діяти у відповідності з вимогами ПДР України, виконував маневр обгону керованого ОСОБА_2 автомобілю в зоні дії дорожнього знаку 1.22 «Перехрещення з другорядною дорогою».

Видимість з місця водія ОСОБА_1 в напрямку руху необмежена, тобто водій ОСОБА_1 мав можливість бачити дорожній знак, що інформує про наявність перехрестя нерівнозначних доріг попереду, і не повинен був здійснювати маневр обгону на перехресті, оскільки це заборонено вимогами п. 14.6 (а) ПДР України.

Дорожньо-транспортна пригода скоєна на технічно справних автомобілях, у задовільних дорожніх умовах, в світлу пору доби, при необмеженій видимості, у відсутності зовнішніх факторів, які б не дозволяли водіям ОСОБА_1 та ОСОБА_2 діяти у відповідності з вимогами ПДР України.

Сам факт зіткнення автомобіля «Деу Ланос» і автомобіля «ВАЗ-21154» свідчить про те, що водій ОСОБА_2 не впевнилася у відсутності на смузі руху, котру вона почала перетинати, інших ТЗ і маневр був небезпечним.

Водій ОСОБА_2 мала технічну можливість запобігти зіткненню з автомобілем «ВАЗ-21154», виконавши в робочому режимі вимоги п. 10.1 Правил дорожнього руху України, виконання яких було необхідною умовою попередження ДТП, а водій ОСОБА_1 мав технічну можливість запобігти зіткненню з автомобілем Деу Ланос», діючи відповідно до вимог п. 14.6 (а) ПДР України, виконання яких було необхідною умовою попередження ДТП.

В діях водія ОСОБА_2 вбачається невідповідність вимогам п. 10.1 ПДР України, які з технічної точки зору знаходяться в причинному зв'язку з ДТП, а в діях водія ОСОБА_1 вбачається невідповідність вимогам п. 14.6 (а) ПДР України, які з технічної точки зору знаходяться в причинному зв'язку з ДТП.

Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди постраждали пасажири автомобіля ВАЗ-21154, а саме:

Малолітня ОСОБА_10 ІНФОРМАЦІЯ_10, отримала тілесні ушкодження: садна в області чола, крововилив у м'які покривні тканини в області чола, крововилив під м'які оболонки і у бокові шлуночки головного мозку. Підплевральні і паренхіматозні крововиливи у паренхіму легень. Виявлені ушкодження в області голови мають ознаки ТЯЖКИХ тілесних ушкоджень як небезпечні для життя, що у даному випадку спричинили її смерть. Всі інші ушкодження мають ознаки ЛЕГКИХ тілесних ушкоджень, як такі що не спричинюють тривалий розлад здоров'я і не становлять небезпеку для життя. Потерпіла загинула на місці пригоди.

ОСОБА_11 ІНФОРМАЦІЯ_11 отримав тілесні ушкодження: садна задньої поверхні нижньої третини правого плеча, в проекції костей лопаток, на правій бічній поверхні тулубу в лівій поперековій області, задньо - внутрішньої поверхні нижньої третини лівого стегна, потиличній області по центру, забійна рана внутрішньої поверхні верхньої третини лівої гомілки крововилив м'яких покровах потиличної області, субарахноїдальний крововилив правої лобової частки, ушкодження правої легені та капсули, печінки, правої нирки, крововилив в клітковину середостіння, перелом тіла грудини, переломи 2-6 ребер справа по переньо-пахвовій лінії, 1-12ребер справа по біляхребетній лінії, 5-12 ребер справа по лопатковій лінії, 3-9 ребер зліва по задньо-пахвовій лінії, 9-12 ребер зліва по біляхребетній лінії, 12 ребра зліва по лопатковій лінії, перелом тіла правої лопатки, перелом верхньої третини правої стегнової кістки, які утворилися від ударних дій тупих твердих предметів та (або) при ударах об них із значною силою. Виявлені ушкодження , що входять до комплексу сполученої травми голови, тулубу, кінцівок - відносяться до ТЯЖКИХ тілесних ушкоджень за ознакою небезпеки для життя як такі, що утворили загрозливе для життя явище - шок важкого ступеню. Осколковий перелом в області щиколоток правих гомілкових кісток на трупі утворився від дії тупого предмету за деякий час до моменту настання смерті, орієнтовано не менш 7-14 діб, і має ознаки тілесних ушкоджень СЕРЕДНЬОГО ступеня за ознакою тривалого розладу здоров'я (строки загоєння кісткової тканини звичайно перевищують 21 добу). Потерпілий від отриманих травм помер в міській клінічній лікарні №2 м. Кривого Рогу.

ОСОБА_12, ІНФОРМАЦІЯ_12, отримала тілесні ушкодження у вигляді: забійної рани 4-го пальця лівої кисті, перелому нігтьової фаланги 4-го пальця лівої кисті, які за своїм характером відносяться до тілесних ушкоджень середнього ступеня тяжкості за ознакою тривалого розладу здоров'я (більше 21 доби).

Тобто, невідповідність вимогам п. 10.1 ПДР України ОСОБА_2 та невідповідність вимогам п. 14.6 (а) ПДР України ОСОБА_1 знаходяться в прямому причинному зв'язку з дорожньо-транспортною пригодою та суспільно-небезпечними наслідками, - спричинення середнього ступеня тяжкості тілесних ушкоджень потерпілій ОСОБА_12 а також загибель кількох осіб.

В ході судового засідання обвинувачена ОСОБА_2 свою вину у скоєнні вказаного кримінального правопорушення передбаченого ч. 3 ст. 286 КК України визнала повністю. Не заперечувала того факту, що 29.07.2013 року, вона їхала за кермом автомобіля Ланос, який належить її чоловіку, з м. Кривого Рогу в напрямку смт. Радушне Криворізького району на дачу, в її автомобілі в якості пасажирів перебувало троє її дітей. Вона рухалася близько 70 км\год, дорожнє покриття було сухе, вона не відволікалася від керування та рухалася в правому ряду. Приближаючись до повороту на дачі, який знаходився зліва по напрямку її руху, вона знизила швидкість до 40\км\год, при цьому її обігнало ряд автомобілів, проїхавши дорожній знак «Перехрещення з другорядною дорогою», вона ввімкнула лівий поворот, за скільки метрів до повороту - не пам'ятає, подивилася в дзеркала з права на ліво і не побачивши перешкод для маневру розпочала маневр повороту ліворуч, після чого її донька крикнула «Куда он прёт?» і відбулося зіткнення.

Стверджувала, що контакт відбувся передньою лівою частиною її автомобіля з автомобілем ВАЗ, в яку саме частину автомобіля ВАЗ прийшовся удар вона не пам'ятала, але наполягала, що зіткнення відбулося на зустрічній смузі руху, але точного місця зіткнення вона не пам'ятає, як не пам'ятає і того чи був її автомобіль до зіткнення на зустрічній смузі руху всіма колесами, чи лише передніми. Підтвердила, що після зіткнення автомобіль ВАЗ декілька разів перевернуло, після чого він перевалився за відбійник та зупинився в положенні колесами догори. Свій автомобіль до моменту огляду вона не рухала.

Пояснювала, що її водійський стаж на момент ДТП склав 3 роки, ДТП за її участі сталася вперше, наслідки ДТП усвідомлює, відшкодувала потерпілій ОСОБА_12 та ОСОБА_6, кожній окремо, по дві тисячі гривен в рахунок відшкодування матеріальної шкоди. Стверджувала, що на момент ДТП її відповідальність була застрахована.

Позов про відшкодування моральної шкоди, поданий позивачами визнала частково, на яку саме суму, уточнити не могла.

Обвинувачений ОСОБА_1 свою вину визнав повністю, в судовому засіданні пояснив, що 29.07.2013 року на прохання свого знайомого ОСОБА_11, на власному автомобілі ВАЗ, відвіз ОСОБА_11 та його доньку ОСОБА_12 з онукою ОСОБА_13 до м. Кривого Рогу для обстеження в лікарні. Повертаючись додому, виїхавши з м. Кривого Рогу в напрямку смт. Радушне, при цьому залізничний переїзд був закритий, у зв'язку з чим сформувалася колона, в якій вони рухалися четверті чи п'яті. На автомобілі Ланос, який рухався попереду, загорівся лівий поворот, після чого вказаний автомобіль з права випередили два автомобілі, марки яких він не пам'ятає, після чого покажчик повороту в Ланосі вимкнувся. Автомобіль ВАЗ 2199, який рухався попереду його автомобіля і відповідно позаду автомобіля Ланос, включив лівий поворот та розпочав маневр обгону, після чого він також включив лівий поворот та розпочав обгін автомобілю Ланос, при цьому відстань між його автомобілем та автомобілем Ланос складала близько 25 метрів.

Наполягав, що в момент коли він включив лівий поворот та розпочав обгін автомобіля Ланос, останній рухався з вимкненим покажчиком повороту, але в момент коли їх автомобілі порівнялися, він побачив, що на автомобілі Ланос раптово ввімкнувся покажчик лівого повороту, у зв'язку з чим, намагаючись уникнути зіткнення він пришвидшився, але зіткнення уникнути не вдалося, автомобіль Ланос своєю лівою передньою частиною вдарив його автомобіль в задні праві двері, в результаті чого його авто понесло праворуч, при цьому декілька разів перевертало з коліс на дах. Керований ним автомобіль зупинився на зустрічній смузі руху за відбійником, в положенні на даху, колесами догори. Наполягав на тому, що зіткнення відбулося на зустрічній смузі руху відносно руху їх автомобілів.

Обернувшись він виявив відсутність в автомобілі пасажирів ОСОБА_11 та малолітньої ОСОБА_13, які не були пристебнуті пасками безпеки. Підтвердив той факт, що малолітня ОСОБА_13 не перебувала в дитячому автомобільному кріслі, сиділа на сидінні між ногами ОСОБА_11

Після зіткнення, вибігши з автомобіля, він кинувся шукати дитину та ОСОБА_11, які як виявилося, знаходилися в канаві за бетонною огорожею, при цьому в дитини ще билося серце, він намагався надати їм допомогу, але до приїзду швидкої дитина померла, а ОСОБА_11 помер у лікарні.

Пояснював, що пішов на обгін, сподіваючись, що автомобіль Ланос не буде повертати, оскільки покажчик лівого повороту на ньому виключився, і знову включився лише коли Ланос пересік осьову лінію. Не заперечував, що проводив маневр обгону одночасно з автомобілем Ваз 2199, дорожній знак «Перехрещення з другорядною дорогою» не бачив через інші автомобілі, але знав про його наявність. Зазначив, що потерпілим відшкодував матеріальну шкоду в розмірі 10 000 грн. на поховання дитини.

Крім визнання вини самими обвинуваченими, їх вина в інкримінованому кримінальному правопорушенні підтверджується також поясненнями потерпілих:

Так, потерпіла ОСОБА_12 в судовому засіданні пояснювала, що 29.07.2013 року вона разом зі своєю малолітньою донькою ОСОБА_13 та батьком ОСОБА_11 вирушили до лікарні в м. Кривому Розі, оскільки у дитини був низький гемоглобін, а батько - на черговий огляд, у зв'язку з переломом ноги. Оскільки батько не міг керувати автомобілем, він попросив ОСОБА_1 відвезти їх до лікарні, на що останній погодився. Під час поїздки в автомобілі Ваз під керування ОСОБА_1 вона сиділа на передньому пасажирському сидінні, а ОСОБА_11- на задньому пасажирському сидінні, поклавши зламану ногу через все сидіння, та тримав ОСОБА_13 на руках. Вона та ОСОБА_1 були пристебнуті пасками безпеки, а батько та донька не були пристебнуті пасками безпеки через їх відсутність на задньому пасажирському сидінні, крісла для дитини в авто не було.

Після відвідання лікарні вона зателефонувала матері ОСОБА_6 та повідомила, що вони виїжджають додому. Вказувала, що перед ДТП водій ОСОБА_1 рухався близько 90-100 км\год, вів себе адекватно, не відволікався, по телефону не розмовляв. Автомобіль Ланос під керуванням ОСОБА_2, вона побачила після того, як його обігнали два автомобілі, що рухалися попереду їх автомобіля, при цьому під'їхавши до автомобіля Ланос, ОСОБА_1 зменшив швидкість, впевнився, що відсутні перешкоди для обгону на зустрічній смузі руху, включив лівий поворот та почав маневр обгону автомобіля Ланос, який в цей час тримався правіше та не зміщувався вліво. Наполягала на тому, що маневр обгону був розпочатий до перехрестя, в момент початку обгону автомобіля Ланос, на останньому не був ввімкнений лівий поворот, а вже коли автомобілі Ланос та ВАЗ порівнялися, вона в праве бокове скло побачила, як ОСОБА_2 включила поворот та почала повертати ліворуч. При цьому, ОСОБА_1 намагаючись уникнути зіткнення додав швидкості, але зіткнення уникнути не вдалося і автомобіль ОСОБА_2 своєю лівою передньою частиною вдарив в праві задні двері автомобіля ВАЗ, в результаті чого автомобіль понесло праворуч, при цьому тричі перекрутило, перед відбійником автомобіль ВАЗ став на праві колеса, після чого перевалився через відбійник та зупинився на даху автомобіля, колесами вверх, і зупинився завдяки бетонній плиті. Відстебнувши паси безпеки, вона виявила відсутність доньки та батька, які випали з автомобіля через розбите заднє скло. Очевидці повідомили її, що донька та батько знаходяться в канаві, за бетонною плитою. ЇЇ малолітня донька ОСОБА_13 померла на місці ДТП, а батько помер у лікарні. В результаті ДТП вона отримала тілесні ушкодження у вигляді перелому четвертого пальця правої руки.

Потерпіла ОСОБА_6 в судовому засіданні пояснила, що 29.07.2013 року її чоловік ОСОБА_11, донька - ОСОБА_12 з онукою ОСОБА_13 поїхали до м. Кривого Рогу в лікарню. Оскільки у ОСОБА_11 була зламана нога, у зв'язку з чим встановлено апарат «Єлізарова», він не міг керувати автомобілем та попросив свого знайомого ОСОБА_1 відвезти їх до лікарні, на що останній погодився.

Їй зателефонувала донька ОСОБА_12 близько 11-00 години та повідомила, що все гаразд вони повертаються додому, але через 15-20 хвилин роздався ще один дзвінок і донька повідомила, що вони розбилися. Прибувши на місце ДТП, вона побачила на узбіччі дороги в напрямку смт. Радушне Криворізького району, автомобіль ВАЗ яким керував ОСОБА_1, який знаходився за відбійником, був перевернутий на дах, колесами догори, а на зустрічній смузі руху стояв автомобіль Ланос, з відірваним бампером, який лежав на дорозі.

На час її прибуття на місце ДТП онука вже була мертвою та лежала в кареті швидкої допомоги, а чоловіка ОСОБА_11 каретою швидкої допомоги було направлено до лікарні, де він і помер.

Стверджувала, що єдиною травмою її чоловіка, до моменту ДТП, був перелом ноги, який він отримав впавши з дерева.

Потерпілий ОСОБА_5 в ході судового засідання пояснював, що 29.07.2013 року, його дружина ОСОБА_12 разом з їх малолітньою донькою ОСОБА_13 та тестем ОСОБА_11, на автомобілі Ваз під керуванням ОСОБА_1 поїхали до лікарні м. Кривого Рогу для обстеження. З телефонного дзвінка ОСОБА_6 він дізнався, що сталася ДТП, в якій його донька загинула на місці ДТП. Прибувши на місце ДТП він побачив карету швидкої допомоги, в якій лежала мертва донька, а біля неї - дружину, в якої був зламаний 4 палець правої руки. Тесть каретою швидкої допомоги був направлений до лікарні, де помер. Автомобіль Ваз знаходився за відбійником в перевернутому стані, колесами догори, а на протилежній стороні дороги знаходився автомобіль Ланос, від якого відірвало бампер, що лежав на дорозі.

Допитана в судовому засіданні в якості свідка ОСОБА_16 пояснила, що 29.07.2013 року вона перебувала в автомобілі Ланос, яким керувала її мати ОСОБА_2, на передньому пасажирському сидінні, вони їхали на дачу з м. Кривого Рогу в напрямку смт. Радушне Криворізького району. Їх неодноразово обганяли інші автомобілі. Наполягала на тому, що перед поворотом на дачу її мати знизила швидкість, подивилася в дзеркала, та включила покажчик лівого повороту, в підтвердження чого вона чула характерне клацання. Після того, як ОСОБА_2 включила покажчик повороту, на зустрічній смузі руху, відбулося зіткнення, в результаті якого автомобіль, який їх обганяв, перевернувся декілька разів та зупинився на зустрічній смузі руху.

Вина обвинувачених також підтверджується протоколом огляду місця дорожньо-транспортної події від 29.07.2013 року, яким зафіксовано, що на 160 км. + 700 м автодороги Кіровоград-Запоріжжя, 29.07.2013 року в світлу пору доби за ясної погоди, відбулося зіткнення транспортних засобів ВАЗ 21154 НОМЕР_6 під керування ОСОБА_1 та ДЕУ Ланос НОМЕР_13 під керуванням ОСОБА_2, при цьому місце події знаходиться в зоні дії знаку 1.22, після ДТП автомобіль ВАЗ знаходився в положенні колесами догори, за межами проїзної частини, справа по ходу руху, а автомобіль Деу Ланос біля лівого краю проїзної частини по ходу руху; на дорозі мала місце осип скла та передній бампер автомобіля Деу. На місці дорожньо-транспортної пригоди виявлено труп малолітньої ОСОБА_13, на тілі якої малися синці синюшно-смугастої форми на лівій половині обличчя, в лівій лобній ділянці, смугасте садно на лівій гомілці та стопі (а.с. 7-20 т.1);

Факт смерті ОСОБА_13 підтверджується лікарським свідоцтвом про смерть № НОМЕР_14 від 30.07.2013 року, згідно з яким смерть ОСОБА_13 настала на автодорозі Кривий Ріг-Запоріжжя, в результаті зіткнення легкових автомобілів, внаслідок набряку головного мозку, інших внутрішньочерепних травм (а.с. 65 т.1).

Згідно з висновком експерта № 1554 від 29.07.2013 року у малолітньої ОСОБА_13 були виявлені садна в області чола, крововилив у м'які покривні тканини в області чола, крововилив під м'які оболонки і у бокові шлуночки головного мозку. Підплевральні і паренхіматозні крововиливи у паренхіму легень. Вказані тілесні ушкодження прижиттєві, виникли незадовго до настання смерті, можуть відповідати даті 29.07.2013 року, виникли від дії тупих твердих предметів, якими могли бути деталі салону автомобіля за обставин ДТП, що підтверджується характером, локалізацією і особливостями виявлених тілесних ушкоджень у вигляді переваги внутрішніх ушкоджень над зовнішніми. Тілесні ушкодження в області голови є тяжкими як небезпечні для життя, що у даному випадку спричинили смерть, а інші тілесні ушкодження мають ознаки легких тілесних ушкоджень, як такі, що не спричиняють тривалий розлад здоров'я і не становлять небезпеки для життя (а.с. 68-69 т.1). Актом судово-медичного дослідження встановлено, що смерть ОСОБА_13 настала від закритої внутрішньочерепної травми з крововиливами під оболонки і бокові шлуночки головного мозку, яка ускладнилась набряком головного мозку (а.с.70-72 т.1).

Ще один потерпілий від вказаної ДТП ОСОБА_11 був доставлений до 2-ї міської лікарні м. Кривого Рогу, де у відділенні реанімації помер, що підтверджується карткою первинного обліку інформації, яка надійшла по телефону до Криворізького РВ ГУМВС України в Дніпропетровській області, витягом з кримінального провадження, довідками КЗ «Криворізька міська клінічна лікарня № 2» ДОР від 30.07.2013 року, протоколом огляду трупа (а.с. 6, 116, 121,122, 123-124 т.1). Факт смерті ОСОБА_11 підтверджується також свідоцтвом про смерть та лікарським свідоцтвом про смерть (а.с. 73, 126 т.1).

Згідно висновку експерта № 1565 від 30.07.2013 року у ОСОБА_11 були виявлені ушкодження: садна задньої поверхні нижньої третини правого плеча, в проекції остей лопаток, на правій бічній поверхні тулубу в лівій поперековій області, задньо-внутрішньої поверхні нижньої третини лівої гомілки, крововиливи м'яких покровах потиличної області, субарахноїдальний крововилив правої лобової частки; ушкодження правої легені та капсули печінки, правої нирки, крововилив в клітковину середостіння; перелом тіла грудини, переломи 2-6 ребер справа по передньо-паховій лінії, 1-12 ребер права по біляхребетній лінії, 5-12 ребер справа по лопатковій лінії; 3-9 ребер зліва по задньо-паховій лінії, 9-12 ребер зліва по біляхребетній лінії, 12 ребра зліва по лопатковій лінії; перелом тіла правої лопатки, перелом верхньої третини правої стегнової кістки, які утворилися від ударних дій тупих твердих предметів та (або) при ударах об них із значною силою, що можливо в умовах ДТП від 29.07.2013 року (а.с. 105-108 т.1). Осколочний перелом в області щиколоток правих гомілкових кісток утворився від дії тупого твердого предмету за деякий час до моменту настання смерті, що підтверджує свідчення потерпілих ОСОБА_6 та ОСОБА_12, про наявність у ОСОБА_11 перелому ноги, для огляду якого він їздив у лікарню м. Кривого Рогу в день ДТП.

Ушкодження, що входять до комплексу сполученої травми голови, тулубу, кінцівок - відносяться до тяжких тілесних ушкоджень за ознакою небезпеки для життя як такі, що викликали загрозливе для життя явище - шок важкого ступеня. Вказані тілесні ушкодження стали причиною смерті ОСОБА_11 (а.с. 108-111 т.1).

В результаті ДТП також була травмована ОСОБА_12, яка в момент ДТП знаходилася на передньому пасажирському сидінні автомобіля ВАЗ під керуванням ОСОБА_1, що окрім інших доказів, підтверджується витягом з кримінального провадження порушеного за повідомленням Апостолівської ЦРЛ (а.с. 176 т.1). Відповідно до висновку судово-медичної експертизи від 10.09.2013 року, у ОСОБА_12 малися тілесні ушкодження - забійна рана 4-го пальця лівої кисті; перелом нігтьової фаланги 4-го пальця лівої кисті, які відносяться до тілесних ушкоджень середнього ступеня тяжкості за ознакою тривалого розладу здоров'я (більше 21 доби), час виникнення яких відповідає 29.07.2013 року. Вказані ушкодження виникли від дії тупих твердих предметів (предмету) з обмеженою травмуючої поверхнею, що могли бути у обстановці ДТП в середині салону автомобіля (а.с. 171-172 т.1)

Також вина обвинувачених підтверджується протоколами слідчих експериментів, які були досліджені в судовому засіданні, в яких учасники ДТП вказували на обставини ДТП, та в яких визначено місце зіткнення транспортних засобів (а.с. 151-159,198-201 т.1).

Відповідно до висновків авто-технічної експертизи, у даній дорожній обстановці водій автомобіля «Деу Ланос» ОСОБА_2 повинна була діяти згідно до вимог п. 10.1 ПДР України, відповідно до якого перед початком руху, перестроюванням та будь-якою зміною напрямку руху водій повинен переконатися, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху, а водій автомобіля «Ваз 21154» ОСОБА_1 повинен був діяти згідно до вимог п. 14.6 ч. «а» ПДР України, згідно з якими обгін на перехресті заборонено, тобто мав утриматися він обгону на перехресті.

Невідповідність дій ОСОБА_2 вимогам п. 10.1 ПДР України та невідповідність дій ОСОБА_1 вимогам п. 14.6«а» ПДР України, з технічної точки зору знаходяться у причинному зв'язку з настанням ДТП. Кожен із водіїв, у випадку дотримання вказаних пунктів ПДР України, мав технічну можливість уникнути зіткнення, були відсутні будь-які перешкоди технічного характеру, які не дозволяли кожному із водіїв виконати вимоги вказаних пунктів ПДР України (а.с. 165-166, 208-210 т.1).

Факт наявності у обвинувачених права керування транспортними засобами, а також належності транспортних засобів, підтверджуються довідками ГУ МВС України в Дніпропетровській області та посвідченням водія (а.с. 21, 25, 49, 103 т.1), при цьому автомобіль яким керувала ОСОБА_2 належить на праві власності ОСОБА_19, а вона мала права керування ним, про що вказано у свідоцтві про реєстрацію транспортного засобу (а.с. 25 т.1).

Висновками щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного чи іншого сп'яніння встановлено, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на момент ДТП не перебували в стані алкогольного чи іншого сп'яніння (а.с. 35, 57 т.1);

Оцінивши у сукупності досліджені по кримінальному провадженню докази, суд дійшов висновку щодо повного підтвердження вини обвинувачених ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у скоєнні кримінального правопорушення та правильності їх кваліфікації за ч.3 ст. 286 КК України за ознаками: порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило потерпілому середньої тяжкості тілесне ушкодження та загибель кількох осіб.

При визначенні виду й міри покарання кожному з обвинувачених окремо, суд враховує характер і ступінь тяжкості скоєного кримінального правопорушення, яке є тяжким, наслідки вказаного правопорушення у вигляді смерті 2 осіб та заподіяння тілесних ушкоджень середньої тяжкості одній особі, а також суд враховує те, що вказане кримінальне правопорушення є необережним, кожен з обвинувачених свою вину визнав, щиро покаявся, активно сприяв розкриттю кримінального правопорушення, усвідомив наслідки вчиненого та покаялися у вчиненому. Також суд враховує особу кожного з обвинувачених окремо, зокрема те, що ОСОБА_1 не судимий, працює, має на утриманні 3-х неповнолітніх дітей, за місцем роботи та проживання характеризується позитивно, на обліку у психіатра та нарколога не перебуває (а.с. 37-48 т.1), після ДТП надав матеріальну допомогу постраждалим в розмірі 10 000 грн. на поховання дитини, що суд розцінює як обставини які пом'якшують покарання, в силу ст.. 66 КК України.

Щодо ОСОБА_2, то суд враховує те, що вона є пенсіонером, за місцем проживання характеризується позитивно, на обліку у психіатра та нарколога не перебуває (а.с. 101, 246 т.1, 134-135 т. 3), раніше не судима, частково відшкодувала матеріальну шкоду потерпілим ОСОБА_12 та ОСОБА_6, кожній окремо по 2000 грн., що суд розцінює як обставини які пом'якшують покарання, в силу ст.. 66 КК України.

При призначені обвинуваченим покарання, суд враховує також думку потерпілих ОСОБА_6, ОСОБА_12 та ОСОБА_20, які просили суд не застосовувати до обвинувачених покарання у вигляді реального позбавлення волі, але наполягали на призначенні додаткового покарання у вигляді позбавлення права керування транспортними засобами (а.с. 133 т.3).

У зв'язку з вище викладеним, суд прийшов до висновку, що кожному з обвинувачених слід обрати основне та додаткове покарання в межах санкції інкримінованої статті, та з застосуванням ст. 75 КК України звільнити їх від відбуття основного покарання у виді позбавлення волі з випробуванням, оскільки їх виправлення можливе без реального відбуття основного покарання. Враховуючи характер вчиненого правопорушення та його тяжкі суспільно-небезпечні наслідки , - загибель двох осіб, суд вважає за необхідне призначити додаткове покарання у виді позбавлення права керування транспортними засобами, до реального відбування, в силу ст. 77 КК України.

ОСОБА_6, ОСОБА_12 та ОСОБА_5 подали до суду цивільний позов в рамках кримінального провадження, в якому просили суд стягнути солідарно з ПАТ «Українська страхова компанія «Гарант-авто», ПАТ «Українська акціонерна страхова компанія «АСКА» моральну шкоду на користь ОСОБА_6 та ОСОБА_20 кожного окремо в розмірі 6882 грн., та на користь ОСОБА_12 в розмірі - 18764 грн., а також стягнути солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 моральну шкоду на користь ОСОБА_6 в розмірі - 93118 грн., на користь ОСОБА_12 - 131 236 грн., на користь ОСОБА_5 - 143 118 грн.

В обґрунтування позову, уточнюючи вимоги якого в судовому засіданні, кожен з позивачів та їх представник, вказують, що в результаті ДТП, яка сталася з вини ОСОБА_1 та ОСОБА_2, вони втратили відповідно доньку, батька, чоловіка, а ОСОБА_12 крім цього, отримала тілесні ушкодження середньої тяжкості. ОСОБА_6 оцінює свою моральну шкоду завдану їй смертю чоловіка в 100 000 грн., та обґрунтовує тим, що в результаті смерті найближчої людини вона сумує, перебуває у тяжкому психічному стані, що посилюється спогляданням страждань її доньки ОСОБА_12, яка втратила батька, внаслідок чого змінився звичний для неї спосіб життя, для відновлення якого необхідне вжиття значних зусиль. Крім цього, зі смертю її чоловіка значно погіршилося матеріальне становище в її сім'ї.

ОСОБА_12 оцінюючи свої моральні страждання в 150 000 грн. обґрунтовує їх тим, що в результаті вказаної ДТП, їй заподіяна непоправна шкода, оскільки вона переживає сильні душевні страждання зумовлені смертю її єдиної малолітньої доньки, втратою батька, а також пережила моральні страждання зумовлені фізичним болем в результаті заподіяних їй травм середньої тяжкості, у зв'язку з отриманням яких вона змушена проводити курси реабілітації. Вона досі не може забути ту страшну аварію, боїться користуватися транспортом, а спокій, моральна рівновага, нормальне спілкування у колі сім'ї та друзів втрачені на тривалий час. ЇЇ досі не залишає почуття тривоги, відсутній нормальний сон, їй важко користуватися будь-яким транспортом, що призводить до суттєвих змін у її житті та необхідності вжиття додаткових зусиль для відновлення звичного способу життя.

Позивач ОСОБА_5 оцінював моральну шкоду завдану йому смертю доньки в 150 000 грн. В обґрунтування заявленої суми моральної шкоди вказував, що в результаті вчинення злочину відносно найближчої людини - доньки, він пережив сильні душевні страждання, досі не може змиритися з тим, що більше ніколи її не побачить, таку втрату неможливо пережити.

Обґрунтовуючи розмір своїх позовних вимог, кожен із позивачів, вважав, що страхові компанії, які застрахували цивільно-правову відповідальність ОСОБА_1 та ОСОБА_2 мають нести солідарну відповідальність за заподіяну винними особами моральну шкоду в межах ліміту відповідальності страховика, який визначений п. 27.3 ст. 27 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» зі змінами внесеними законом від 05.07.2012 року, та встановлений щодо одного померлого на рівні 12 мінімальних заробітних плат у місячному розмірі, встановлених на день настання страхового випадку, і виплачується рівними частинами. Виходячи з розміру мінімальної заробітної плати 1147 грн., яка була встановлена на 29.07.2013 року, позивачі вважали за необхідне стягнути зі страхових компаній солідарно на користь ОСОБА_6 6882 грн. в рахунок відшкодування моральної шкоди завданої смертю чоловіка ОСОБА_11, на користь ОСОБА_5 - 6882 грн. в рахунок відшкодування моральної шкоди завданої смертю доньки та на користь ОСОБА_12 - 18764 грн., з яких 6882 грн. в рахунок відшкодування моральної шкоди завданої смертю доньки, 6882 грн. в рахунок моральної шкоди завданої смертю батька та 5000 грн. в рахунок відшкодування моральної шкоди завданої ушкодження її здоров'я в результаті ДТП, відповідно до п. 9.3 ст. 9, ст. 26-1 Закону України ««Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».

Решту суми моральної шкоди вважали за необхідне стягнути з безпосередніх винуватців ДТП - ОСОБА_1 та ОСОБА_2 солідарно, в силу ст. 1168, ч.2 ст. 1188, 1194 ЦК України, як різницю між фактичним розміром моральної шкоди і страховою виплатою.

Представник ПАТ «Українська акціонерна страхова компанія «АСКА» до суду не з'явився, відповідно до їх письмової заяви (а.с. 112,113 т.3), просили справу розглянути за їх відсутності. Позов не визнали, в обґрунтування заперечень вказували, що за змістом закону «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» право на відшкодування моральної шкоди завданої ДТП, за рахунок страховика мала б лише ОСОБА_12, як потерпіла, яка вижила при ДТП, і лише за умови встановлення вини ОСОБА_2 При цьому, вважали позов до страхової компанії передчасним, оскільки позивачі не зверталися безпосередньо до страхової компанії за отриманням страхового відшкодування, необхідні документи не подавали. Обов'язок солідарної відповідальності страхових компаній, у разі вини декількох власників джерел підвищеної небезпеки, взагалі не передбачений законом і не встановлений договором, а тому ці вимоги є необґрунтованими. Стверджували, що страхова компанія не була повідомлена по ДТП в порушення вимог ст. 33 Закону «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів », у зв'язку з чим право на відшкодування в порядку ст. 1194 ЦК України втрачено (а.с.104-110 т.3).

Представник ПАТ «Українська страхова компанія «Гарант-Авто»», в судовому засіданні позов визнала частково, підтвердила факт договірних відносин між страховою компанією та ОСОБА_1, але представник стверджувала, що за змістом Закону «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» право на відшкодування моральної шкоди за рахунок страхової компанії має лише потерпілий в ДТП, тобто в даній справі лише ОСОБА_12 і лише в розмірі не більше 5 % ліміту, встановленого договором страхування. Виплата моральної шкоди родичам загиблих за рахунок страхової компанії законом не передбачена. Крім цього, наполягала, що до спірних правовідносин мають застосовуватися норми закону «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», які були чинними на момент укладення відповідних договорів страхування.

Заперечувала можливість солідарної відповідальності страхових компаній за шкоду завдану водіями, як таку, що не передбачені ні законом ні умовами договору страхування. Визнала вимоги про відшкодування за рахунок страхової компанії «Гарант-Авто» моральної шкоди на користь ОСОБА_12, як потерпілої в результаті ДТП, в сумі що не перевищує ліміт відповідальності страховика, тобто в сумі не більше 5000 грн., обов'язок по сплаті яких вважала за необхідне покласти на обидві страхові компанії пропорційно до вини осіб, цивільно-правову відповідальність яких вони страхували, тобто на «Гарант-Авто», пропорційно до частки вини ОСОБА_1 (а.с.184-186 т.3)

Дослідивши в судовому засіданні всі матеріали кримінального провадження, суд прийшов до висновку про часткове задоволення позову з наступних підстав.

Відповідно до ст. 11 ЦПК України суд розглядає справи в межах позовних вимог.

Відповідно до ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода, серед іншого, полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Відповідно до ч.1 ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті, тобто крім випадку якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки. Тобто в останньому випадку шкода відшкодовується незалежно від вини.

Відповідно до ч.1 ст. 1187 ЦК України діяльність по використанню транспортного засобу є джерелом підвищеної небезпеки.

Згідно з ч.2 ст. 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку. При цьому, відповідно до ч.5 ст. 1187 ЦК України така особа не відповідає за шкоду лише у разі, якщо її завдано в результаті непереборної сили чи умислу потерпілого.

Судом встановлено, що 29.07.2013 року мала місце дорожньо-транспортна пригода, за участю автомобілів ВАЗ 21154, реєстраційний номер НОМЕР_6 під керуванням ОСОБА_1, який є власником даного автомобіля, та автомобілем ДЕУ Ланос реєстраційний номер НОМЕР_13, власником якого є ОСОБА_19, але в момент ДТП яким керувала ОСОБА_2, яка вказана у свідоцтві про реєстрацію транспортного засобу як особа, що має право керування (а.с. 25 т.1), а отже ОСОБА_1 та ОСОБА_2, в розумінні ч.2 ст. 1187 ЦК України, є особами, які на відповідній правовій підставі володіли транспортними засобами в момент ДТП.

В результаті вказаної дорожньо-транспортної пригоди були травмовані ОСОБА_13 та ОСОБА_11, які від отриманих травм померли, а також ОСОБА_12, яка змінила прізвище на ОСОБА_12 02.08.2013 року внаслідок реєстрації шлюбу (а.с. 170 т.1), яка отримала тілесні ушкодження середньої тяжкості. Кожен з вказаних осіб, в момент ДТП перебував в якості пасажирів в салоні автомобіля ВАЗ 21154, під керуванням ОСОБА_1, а отже є особами потерпілими в результаті дорожньо-транспортної пригоди та іншими особами в розумінні ч.2 ст. 1188 ЦК України (тобто не водіями автомобіля).

Згідно з ч.2 ст. 1188 ЦК України, яка є спеціальною нормою, якщо внаслідок взаємодії джерел підвищеної небезпеки було завдано шкоди іншим особам, особи, які спільно завдали шкоди, зобов'язані її відшкодувати незалежно від їхньої вини.

Оскільки судом встановлено, що причиною ДТП були винні дії обох водіїв - ОСОБА_1 та ОСОБА_2, кожен з яких допустив порушення ПДР України, які знаходяться в причинною зв'язку з наслідками ДТП, то вказані водії мають нести солідарну відповідальність перед потерпілими, оскільки їх взаємопов'язаними, сукупними діями завдано неподільної шкоди.

Вказаний висновок відповідає п. 8 Постанови Пленуму ВСС України з розгляду цивільних справ і кримінальних справ № 4 від 01.03.2013 року «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки».

В момент ДТП цивільно-правова відповідальність обох водіїв була застрахована, що підтверджується полісом АВ/6648592 від 08.08.2012 року дійсним до 07.08.2013 року укладеним між ПрАТ «Українська акціонерна страхова компанія «АСКА»» та ОСОБА_22 (а.с. 26 т.1) та полісом АВ/4655735 від 24.10.2012 року укладеним між ПАТ «Українська страхова компанія «Гарант-Авто» та ОСОБА_1 та дійсним до 23.10.2013 року (а.с. 22 т.1).

Про факт ДТП, кожна із страхових компаній була повідомлена у 3 денний строк, як того вимагає ст. 33 Закону «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», що підтверджується відповідними повідомленнями від 31.07.2013 року (а.с. 79, 180 т.3). Заявою до ПрАТ «Українська акціонерна страхова компанія «АСКА»» датованою 31.07.2013 року від імені ОСОБА_19, завіреною Криворізькою дирекцією ПрАТ УАСК «АСКА», спростовується доводи представника відповідача ПрАТ УАСК «Аска» про відсутність повідомлення страхової компанії про страховий випадок, а отже спростовуються заперечення в частині відсутності обов'язку УАСК «Аска» провести виплату страхового відшкодування.

Оскільки в результаті даної ДТП ОСОБА_12 отримала тілесні ушкодження середнього ступеня тяжкості, що було встановлено у судовому засіданні, то відповідно до ст. 23 ЦК України вона має право на відшкодування моральної шкоди завданої фізичним болем та душевними стражданнями, яких вона зазнала в результаті ушкодження її здоров'я. Враховуючи ступінь тяжкості тілесних ушкоджень, а саме те, що в неї було зламано 4-й палець лівої кисті, характер вчиненого відносно неї правопорушення, яке є неумисним, її фізичні страждання, але враховуючи і те, що ОСОБА_12 не надала суду доказів необхідності вжиття нею додаткових реабілітаційних заходів для відновлення свого здоров'я, необхідністю здійснення яких вона частково обґрунтовувала розмір завданої їй моральної шкоди, виходячи з принципів розумності та справедливості, суд вважає за необхідне стягнути на її користь 5000 гривен в рахунок відшкодування моральної шкоди завданої її здоров'ю.

Відповідно до ст. 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Відносини у сфері обов'язкового страхування

цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних

засобів в Україні регулюються спеціальним законом «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів » (далі Закон), який спрямований на забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та майну потерпілих при експлуатації наземних транспортних засобів на території України.

Вказаний Закон, відповідно до ст. 5 ЦК України, п. 9.4 ст. 9 Закону «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», має застосовуватися до спірних правовідносин в редакції, яка була чинною на момент укладення договорів страхування з ОСОБА_1 та ОСОБА_22, тобто в редакції Закону зі змінами внесеними Законом № 3462-VI, які набрали чинності 08.01.2012 року. Всі наступні зміни, які вносилися до Закону, набрали чинності після дати укладення договорів страхування, а Закон № 5090-VI, на норми якого посилаються позивачі, окрім того, що набрав чинності після укладення договорів страхування, в п. 2 розділу ІІ Закону № 5090-VI прямо вказує, що його положення не застосовуються до договорів страхування, які були укладені до набрання ним чинності.

Відповідно до п. 1.3 ст. 1 Закону зі змінами внесеними Законом № 3462-VI, які набрали чинності 08.01.2012 року потерпілі - юридичні та фізичні особи, життю, здоров'ю та\або майну яких заподіяло шкода внаслідок ДТП з використанням транспортного засобу. Цей Закон має на меті забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та/або майну потерпілих внаслідок ДТП та захисту майнових інтересів страхувальників (ст. 3 Закону).

Відповідно до ст. 22 Закону при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідності страховика відшкодовує у встановленому Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна в результаті ДТП життю, здоров'ю третьої особи. Згідно з п. 22.3 ст. 22 Закону потерпілому відшкодовується також моральна шкода, передбачена п. 1,2 ст. 23 ЦК України, розмір якої встановлено судом, при цьому страховик відшкодовує не більше 5 % ліміту, а різницю відшкодовує особа, яку визнано винною у скоєні ДТП.

Як вбачається з полісів обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності (а.с. 22, 26 т.1), ліміт відповідальності страховиків за шкоду заподіяну життю та здоров'ю визначено в розмірі 100 000 грн., тобто за рахунок страхових компаній на користь ОСОБА_12 може бути відшкодовано не більше 5000 грн. (5% від 100000 грн.). Оскільки суд прийшов до висновку, що розмір моральної шкоди, яка підлягає відшкодуванню ОСОБА_12 у зв'язку з ушкодження її здоров'я в результаті ДТП складає 5000 грн., відповідальність обох водіїв була застрахована, вина водіїв є неподільною, а солідарна відповідальність страховиків законом не передбачена, то суд вважає за необхідне стягнути з кожного із страховиків на користь ОСОБА_12 по 2500 грн. в рахунок відшкодування моральної шкоди завданої їй ушкодженням здоров'я в результаті ДТП.

Що стосується позовних вимог про відшкодування моральної шкоди завданої в результаті смерті ОСОБА_11 та малолітньої ОСОБА_13, то така моральна шкода, в силу ст. 1167, ч.2 ст. 1188 ЦК України підлягає відшкодуванню шляхом солідарного стягнення з ОСОБА_1 та ОСОБА_2, як безпосередніми винуватцями ДТП. Вимоги позивачів про часткове стягнення моральної шкоди зі страховиків не підлягає задоволенню, оскільки Законом «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» не передбачено можливості відшкодування моральної шкоди за рахунок страхової компанії членам сім'ї чи близьким родичам потерпілого у разі його смерті.

Частина 2 ст. 1168 ЦК України визначає, що моральна шкода, завдана смертю фізичної особи, відшкодовується її чоловікові (дружині), батькам (усиновлювачам), дітям (усиновленим), а також особам, які проживали з нею однією сім'єю.

Отже, право на відшкодування моральної шкоди завданої смертю ОСОБА_11 має право лише ОСОБА_12 та ОСОБА_6, як відповідно донька та дружина померлого (а.с.162-165, 170-171 т.3), а право на відшкодування моральної шкоди завданої смертю ОСОБА_13 мають право лише батьки померлої ОСОБА_13, ІНФОРМАЦІЯ_10 - ОСОБА_12 та ОСОБА_5 (а.с. 62 т.1, 166, 169-170,172 т. 3).

Визначаючи розмір моральної шкоди, яка підлягає стягненню на користь ОСОБА_6 у зв'язку зі смертю її чоловіка, суд враховує глибину та тривалість душевних страждань ОСОБА_6, яка в результаті ДТП втратила чоловіка з яким прожила в шлюбі повних 24 роки (а.с. 87 т.1 зворот, 164 т.3), враховує безповоротність такої втрати, зусилля яких треба буде вжити позивачу для організації свого життя без чоловіка, для відновлення спокою та сну, а також те, що шкоди завдано ненавмисним правопорушенням, та з врахуванням принципів розумності, справедливості вважає за необхідне стягнути на користь ОСОБА_6 70 000 грн. в рахунок відшкодування моральної шкоди завданою смертю чоловіка ОСОБА_11

Визначаючи розмір моральної шкоди, яка підлягає стягненню на користь ОСОБА_12 в рахунок відшкодування моральної шкоди завданої смертю батька та доньки, суд враховує глибину та тривалість її душевних страждань пов'язаних з одночасною втратою двох найближчих людей, безповоротність та істотність такої втрати, величину зусиль, яких треба буде вжити позивачу для того, щоб відновити свій емоційний стан, те, що смерть доньки та батька фактично відбулася на її очах, що порушило її спокій та сон, викликало страх до руху в транспорті, суд також враховує те, що батько хоч і був її рідною людиною, але все ж таки вона мала свою сім'ю - чоловіка та доньку. Також суд враховує характер правопорушення, яким завдано шкоди, яке є неумисним, те що сама ОСОБА_12 допустила перевезення її малолітньої дитини в транспортному засобі без використання спеціальних засобів, що дають змогу пристебнути дитину за допомогою ременів безпеки ( в порушення п. 22.11 ПДР України), тому з врахуванням принципів розумності і справедливості вважає за необхідне стягнути на її користь 100 000 грн. в рахунок відшкодування моральної шкоди завданою смертю батька та дитини.

Що стосується вимог ОСОБА_5 про відшкодування моральної шкоди завданої смертю доньки ОСОБА_13, суд враховує глибину, тяжкість душевних страждань його як батька, який втратив дитину, якій на момент смерті не виповнилося і 1 року (а.с. 62-63 т.1), безповоротність та тяжкість цих наслідків ДТП, обсяг зусиль, яких доведеться вжити позивачу для відновлення свого емоційного стану, характер правопорушення яким завдано шкоди, яке є неумисним, та виходячи з принципів розумності і справедливості вважає за необхідне стягнути на його користь 70 000 грн. в рахунок відшкодування моральної шкоди завданої смертю доньки.

При визначенні розміру моральної шкоди, суд також враховує і можливість реального відшкодування шкоди, тобто враховує майновий стан відповідачів, де ОСОБА_2 - пенсіонерка, розмір пенсії якої складає 1170,51 грн., проживає разом з дітьми, ОСОБА_23 та ОСОБА_24, яким ІНФОРМАЦІЯ_20 року виповнилося 18 років, стан її здоров'я, яка стоїть на обліку у травматолога ( а.с. 134, 135, 174,175, 178,179 т.3), ОСОБА_1 - працює, його середньомісячний заробіток складає 6 322,99 грн., має на утриманні трьох неповнолітніх дітей: доньок: ОСОБА_25, ІНФОРМАЦІЯ_13, ОСОБА_26, ІНФОРМАЦІЯ_14, сина - ОСОБА_27, ІНФОРМАЦІЯ_15 (а.с. 45-48 т.1, 176 т.3).

Вирішуючи питання про речові докази, суд в силу п.1, п. 5 ч.9 ст.100 КПК України вважає необхідним речові докази:

автомобіль ВАЗ 21154, реєстраційний номер НОМЕР_6, визнаний постановою слідчого, слідчого відділу по ДТП СУ ГУМВС України в Дніпропетровській області від 05.09.2013 року речовим доказом (а.с. 139 т. 1), який переданий під розписку ОСОБА_1 (а.с.21 т.1, 12 т.2), - залишити законному володільцю ОСОБА_1;

автомобіль «Деу Ланос» д\н НОМЕР_13 визнаний постановою слідчого, слідчого відділу по ДТП СУ ГУМВС України в Дніпропетровській області від 05.09.2013 року речовим доказом (а.с. 140 т.1), який знаходиться на майданчику Криворізького РВ ГУМВС України в Дніпропетровській області ( а.с. 173 т. 3), - повернути законному володільцю ОСОБА_19 (а.с. 25 т.1).

Запобіжний захід у виді домашнього арешту з покладеними обов'язками відносно ОСОБА_1 та ОСОБА_2, обраний 27.11.2013 року та продовжений ухвалами суду від 16.01.2014 року, 21.02.2014 року, 06.05.2014 року (а.с.4-5, 9,10 т.2, 49, 89-90, 150-151 т.3), залишити без змін, до набрання вироком законної сили.

Суд, також вважає за необхідне стягнути з обвинувачених в рівних частках на користь держави процесуальні витрати за залучення експерта для проведення судових авто- технічних експертиз № 70/27-681 від 20.09.2013 року в розмірі 391,2 грн. (а.с. 164 т.1) та № 58/27-329 від 24.10.2013 року в розмірі 489 грн. (а.с. 207 т.1), в силу ч.2 ст. 124 КПК України, що складає суму по 440,10 грн. з кожного (391,20 грн. + 489,00 грн. =880,20 грн. : 2 =440,10 ргн.), оскільки зазначені суми підтверджені довідками науково-дослідного експертно-криміналістичного центру при ГУМВС України в Дніпропетровській області

Керуючись п.1, п.5 ч.9 ст. 100, ч. 2 ст. 124, ст.. 128, 129, ст. 177, ст. 331, ч.2 ст. 373, ст.ст. 374, 376, п.1 ч.2 ст. 395 КПК України, ст. 11 ЦПК, ст. 16, 23, 1167, 1187, ч.2 ст. 1188, 1193, 1194 ЦК України, Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно - правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», суд, -

З А С У Д И В:

Визнати ОСОБА_2 та ОСОБА_1 винуватими за ч. 3 ст. 286 КК України та піддати покаранню у виді 5 (п'яти) років позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 3 (три) роки.

На підстав ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_2 та ОСОБА_1 від відбування основного покарання у виді позбавлення волі з випробуванням 3 (три) роки.

На підставі ст. 76 КК України зобов'язати ОСОБА_2 та ОСОБА_1 періодично з'являтися для реєстрації в кримінально - виконавчу інспекцію і повідомляти кримінально - виконавчу інспекцію про зміну місця проживання, роботи.

В силу ст. 77 КК України додаткове покарання у виді позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 3 (три) роки, підлягає реальному виконанню.

Початок строку відбування покарання ОСОБА_2 та ОСОБА_1, кожному окремо, обчислювати з моменту проголошення вироку.

Запобіжний захід відносно ОСОБА_2 та ОСОБА_1 не змінювати та залишити у виді домашнього арешту з покладеними обов'язками, до набрання вироком законної сили.

Стягнути солідарно з ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_5, уродженця с. Федорівка Високопільського району Херсонської області, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_2, та проживаючого за адресою: АДРЕСА_3, ідентифікаційний номер № НОМЕР_2 та ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженки м. Кривий Ріг Дніпропетровської області, зареєстрованої та проживаючої за адресою: АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер № НОМЕР_1, на користь ОСОБА_12, ІНФОРМАЦІЯ_12, уродженки м. Зеленодольськ Апостолівського району Дніпропетровської області, ідентифікаційний номер НОМЕР_10, 100 000 (сто тисяч) гривен в рахунок відшкодування моральної шкоди, завданої смертю батька ОСОБА_11 та доньки ОСОБА_13

Стягнути солідарно з ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_5, уродженця с. Федорівка Високопільського району Херсонської області, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_2, та проживаючого за адресою: АДРЕСА_3, ідентифікаційний номер № НОМЕР_2 та ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженки м. Кривий Ріг Дніпропетровської області, зареєстрованої та проживаючої за адресою: АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер № НОМЕР_1, на користь ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_17, уродженця м. Апостолове, Дніпропетровської області, ідентифікаційний номер НОМЕР_11, 70 000 (сімдесят тисяч) гривен, в рахунок відшкодування моральної шкоди завданої смертю доньки ОСОБА_13

Стягнути солідарно з ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_5, уродженця с. Федорівка Високопільського району Херсонської області, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_2, та проживаючого за адресою: АДРЕСА_3, ідентифікаційний номер № НОМЕР_2 та ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженки м. Кривий Ріг Дніпропетровської області, зареєстрованої та проживаючої за адресою: АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер № НОМЕР_1, на користь ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_19, уродженки м. Зеленодольськ Апостолівського району Дніпропетровської області, ідентифікаційний номер НОМЕР_12, 70 000 (сімдесят тисяч) гривен, в рахунок відшкодування моральної шкоди завданої смертю чоловіка ОСОБА_11

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Українська страхова компанія «Гарант-Авто», юридична адреса м. Київ, пров. Новопечерський, 19\3, фактична адреса: м. Київ, вул. Червоноармійська, 15/2, п\р 26501562 в АТ «Райффайзен Банк Аваль» м. Києва, МФО 300335, ЄДРПОУ 16467237, на користь ОСОБА_12, ІНФОРМАЦІЯ_12, уродженки м. Зеленодольськ Апостолівського району Дніпропетровської області, ідентифікаційний номер НОМЕР_10, 2500 (дві тисячі п'ятсот) гривен в рахунок відшкодування моральної шкоди завданої ушкодженням здоров'я.

Стягнути з ПрАТ «Українська акціонерна страхова компанія АСКА», м. Донецьк, пр. Ілліча, 100, р/р 265060100448 в АТ «проКредит Банк» м. Київ, МФО 320984, ЄДРПОУ 13490997, на користь ОСОБА_12, ІНФОРМАЦІЯ_12, уродженки м. Зеленодольськ Апостолівського району Дніпропетровської області, ідентифікаційний номер НОМЕР_10, 2500 (дві тисячі п'ятсот) гривен, в рахунок відшкодування моральної шкоди завданої ушкодженням здоров'я.

В іншій частині позовних вимог ОСОБА_12 , ОСОБА_5, ОСОБА_6 - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_5, уродженця с. Федорівка Високопільського району Херсонської області, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_2, та проживаючого за адресою: АДРЕСА_3, ідентифікаційний номер № НОМЕР_2 та ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженки м. Кривий Ріг Дніпропетровської області, зареєстрованої та проживаючої за адресою: АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер № НОМЕР_1, на користь держави, з кожного окремо по 440 (чотириста сорок) гривен 10 копійок, в рахунок відшкодування процесуальних витрат за залучення експерта для проведення судових авто- технічних експертиз № 70/27-681 від 20.09.2013 року та № 58/27-329 від 24.10.2013 року.

Речові докази:

- автомобіль ВАЗ 21154, реєстраційний номер НОМЕР_6, який переданий під розписку ОСОБА_1, - залишити законному володільцю ОСОБА_1.

- автомобіль «Деу Ланос» д\н НОМЕР_13, який знаходиться на майданчику Криворізького РВ ГУМВС України в Дніпропетровській області, - повернути законному володільцю ОСОБА_19.

На вирок суду може бути подана апеляційна скарга до апеляційного суду Дніпропетровської області через Криворізький районний суд Дніпропетровської області протягом 30 днів з дня його проголошення.

Суддя: