Постанова № 38764851, 15.05.2014, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 травня 2014 р.м.ОдесаСправа № 821/1638/13-а

Категорія: 8.3.2 Головуючий в 1 інстанції: Попов В.Ф.

Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

доповідача - судді Турецької І.О.

суддів - Стас Л.В., Косцової І.П.

за участю секретаря - Скоріної Т.С.

за участю сторін:

позивач - ОСОБА_1;

представник позивача - ОСОБА_2;

представник відповідача - Мірошниченко О.В.;

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Херсоні Головного управління Міндоходів у Херсонській області на постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 10 грудня 2013 року у справі за адміністративним позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Державної податкової інспекції у м. Херсоні Головного управління Міндоходів у Херсонській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі - ФОП ОСОБА_1, позивач) звернувся до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м. Херсоні Головного управління Міндоходів у Херсонській області (надалі - ДПІ, відповідач), у якому, з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог, просив:

- визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 21 листопада 2012 року № 004221702, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб на 1 740 562,18 грн., у тому числі за основним платежем на 1 160 374,79 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями на 580 187,39 грн.,та №004211702, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість за штрафними санкціями на 170,00 грн.;

- визнати протиправними дії відповідача щодо визнання нікчемними правочинів, укладених з контрагентами покупцями у період з 22 серпня 2011 року по 31 грудня 2011 року та такими, що не спрямовані на реальне настання наслідків, обумовлених ними відповідно до частин 1, 5 ст. 203, частин 1, 2 ст. 215, ст. 216 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України);

- зобов'язати відповідача відновити показники податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість, задекларовані позивачем за період з 22 серпня 2011 року по 31 грудня 2011 року по взаємовідносинам з контрагентами-покупцями, що були відкориговані в автоматизованій системі «Деталізована інформація по платнику податку на додану вартість щодо результатів автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні Державної податкової адміністрації України» на підставі акта документальної планової виїзної перевірки позивача № 1970/17-2/НОМЕР_1 від 27 вересня 2012 року.

В обґрунтування позивач зазначив, що спірні податкові повідомлення-рішення підлягають скасуванню, оскільки прийняті з порушенням встановленої законодавством процедури їх винесення, оскільки він не був ознайомлений з актом перевірки в передбачені законом строки та спосіб. Крім того, акт перевірки містить протиправні висновки про результати господарських операцій з придбання товарів у контрагентів, а саме про їх безтоварність.

Постановою Херсонського окружного адміністративного суду від 10 грудня 2013 року адміністративний позов - задоволено частково.

Суд визнав протиправним та скасував податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Херсоні Херсонської області Державної податкової служби від 21 листопада 2012 року № 004221702, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб на 1 740 562,18 грн.

Суд визнав протиправними дії Державної податкової інспекції у м. Херсоні Херсонської області Державної податкової служби щодо визнання нікчемними правочинів, укладених ФОП ОСОБА_1 з контрагентами-покупцями у період з 22 серпня 2011 року по 31 грудня 2011 року та такими, що не спрямовані на реальне настання наслідків, обумовлених ними відповідно до частин 1, 5 ст. 203, частин 1, 2 ст. 215, ст. 216 ЦК України.

Також, суд зобов'язав Державну податкову інспекцію у м. Херсоні Головного управління Міндоходів у Херсонській області відновити показники податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість, задекларованих фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 за період з 22 серпня 2011 року по 31 грудня 2011 року по взаємовідносинам з контрагентами-покупцями, що були відкориговані в автоматизованій системі «Деталізована інформація по платнику податку на додану вартість щодо результатів автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні Державної податкової адміністрації України» на підставі акта документальної планової виїзної перевірки ФОП ОСОБА_1 №1970/17-2/НОМЕР_1 від 27 вересня 2012 року.

В задоволенні решти позовних вимог - суд відмовив.

В апеляційній скарзі ДПІ ставиться питання про скасування судового рішення у зв'язку з порушенням судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

В судових засіданнях в суді апеляційної інстанції представник апелянта підтримав доводи апеляції та просив її задовольнити.

Позивач та його представник в судових засіданнях суду апеляційної інстанції проти апеляційної скарги заперечували та просили залишити її без задоволення, а постанову суду - без змін.

В судове засідання, яке відбулося 15 травня 2014 року сторони не з'явилися, повідомлені про день, час та місце розгляду належним чином.

Суд апеляційної інстанції розглянув справу у відповідності до положень ч.4 ст. 196 КАС України.

З'ясувавши обставини справи, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню на наступних підставах.

Судом першої інстанції було встановлено, що посадовими особами відповідача з 31 серпня 2012 року по 20 вересня 2012 року була проведена документальна планова виїзна перевірка позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01 липня 2009 року по 31 грудня 2011 року.

За результатами вказаної перевірки відповідачем складено Акт від 27 вересня 2012 року № 1970/17-2/НОМЕР_1 (надалі - Акт).

Актом перевірки встановлені наступні порушення :

- ч.5 ст. 203, ч.1 т ч.2 ст. 215, ст. 216 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України) в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених позивачем при придбанні та продажу товарів (послуг).

Товар (послуги) по вказаних правочинах у періоді у періоді з 22 серпня 2011 року по 31 грудня 2011 року не був переданий контрагентам - покупцям, в порушення ст. 662, 655 та 656 ЦК України;.

- невідповідність первинних документів нормам діючого законодавства, а також не підтвердження факту реального здійснення господарських операцій;

- відсутність об'єктів оподаткування при придбанні та продажу товарів (послуг) за період з 22 серпня 2011 року по 31 грудня 2011 року, які підпадають під визначення ст. 134, ст. 185 ПК України;

- п. 177.2 п.177.4 ст. 177 Розділу ІV, п.п. 139.1.1, 139.1.9 ст. 139 Розділу ІІІ, ст. 177 Розділу ІV ПК України, яке виразилося у заниженні податку з доходів фізичних осіб з підприємницької діяльності за 2011 рік в сумі 1160374,79 грн.;

- п.п.49.18.1 п. 49.18 ст. 49, п.203.1 ст. 203 ПК України, яке виразилося у несвоєчасному поданні до податкового органу податкової декларації по ПДВ за листопад 2011 року.

На підставі Акту 21 листопада 2012 року відповідачем були прийняті податкові повідомлення-рішення :

- № 004221702, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб на 1 740 562,18 грн., у тому числі за основним платежем на 1 160 374,79 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями на 580 187,39 грн.;

- №004211702, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість за штрафними санкціями на 170,00 грн.

Відповідно до ч.1 ст. 195 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Оскільки апелянтом не оскаржується відмова суду першої інстанції в задоволенні позовних вимог в частині скасування податкового повідомлення-рішення №004211702, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість за штрафними санкціями на 170 грн., суд апеляційної інстанції не переглядає постанову суду в цій частині.

Згідно зі вимогами ст. 159 КАС України, судове рішення повинно бути законним та обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції, приймаючи постанову по суті, в частині скасування податкового повідомлення-рішення № 004221702, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб на 1 740 562,18 грн., прийняв законне та обґрунтоване рішення, а в частині визнання протиправними дії відповідача щодо визнання нікчемними правочинів, укладених ФОП ОСОБА_1 з контрагентами-покупцями у період з 22 серпня 2011 року по 31 грудня 2011 року та такими, що не спрямовані на реальне настання наслідків, обумовлених ними та в частині зобов'язання відповідача відновити показники податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість, задекларованих фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 за період з 22 серпня 2011 року по 31 грудня 2011 року по взаємовідносинам з контрагентами-покупцями, що були відкориговані в автоматизованій системі, рішення суду неможливо вважати законним та обґрунтованим.

Роблячи такий висновок, суд апеляційної інстанції керувався наступним.

Матеріалами справи встановлено, що згідно з реєстраційними даними, видами господарської діяльності ФОП ОСОБА_1 є оптова торгівля паливом, роздрібна торгівля іншими непродовольчими товарами,не віднесеними до інших групувань, діяльність автомобільного вантажного транспорту, організація перевезення вантажів.

Податковий орган встановив, що фактично, згідно з даними обліку доходів та витрат у періоді з 22.08.2011 р. по 31.12.2011 р. ФОП ОСОБА_1 здійснював організацію перевезення вантажів, діяльність автомобільного транспорту.

Позивач оподаткування одержаних доходів здійснював за загальною системою оподаткування та був платником податку з доходів фізичних осіб від здійснення підприємницької діяльності та податку на додану вартість.

Зі змісту Акту вбачається, що позивачу грошові зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб збільшено у зв'язку зі зменшенням задекларованих витрат позивача за 2011 рік на 7 073 635,00 грн., показники задекларованого позивачем валового доходу (обсягу виручки) у сумі 7 073 635,00 грн. за 2011 рік відповідачем залишено без змін.

Відповідачем зазначено, що показники витрат за 2011 рік позивачем сформовано з порушенням підпунктів 139.1.1, 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 та п.п. 177.2, 177.4 ст. 177 ПК України.

Відповідач не прийняв до уваги документи позивача за 2011 рік, які стосувалися задекларованих ним витрат, у зв'язку з тим, що ці документи створені за результатами фактично не здійснених операцій з придбання паливно-мастильних матеріалів та документують придбання товарів, які не призначені та не використовувались у господарській діяльності позивача.

Такий висновок відповідача ґрунтується на тому, що у 2011 році позивач, декларуючи здійснення господарської діяльності з продажу паливно-мастильних матеріалів задокументував придбання цих матеріалів у ПММ у ТОВ «ТД Палладіум», ПП «Асцелла», ПП «Нафтатрейдер-ВР» та ПП «Таврійські нафтові регіони».

Правочини з придбання та продажу товарів із цими контрагентами позивача податковими органами за місцем реєстрації постачальників визнано нікчемними (недійсними) в силу приписів ЦК України.

На думку контролюючих органів, ці постачальники документували фактично не здійснені операції з продажу ПММ через відсутність у них необхідних трудових та майнових ресурсів для фактичного здійснення таких операцій.

Доказом безтоварності операцій позивача з постачання йому товарів, відповідач вважає відсутність у постачальників товарно-транспортних накладних на переміщення паливно-мастильних матеріалів.

За актом перевірки відповідач стверджує, що задекларовані позивачем витрати за 2011 рік для обчислення податку на доходи фізичних осіб є витратами по зберіганню, переміщенню та продажу товарів, придбаних по правочинам, визнаним нікчемними (недійсними), а тому ці витрати не можуть бути враховані для обчислення податку на доходи позивача.

Оскільки такі витрати пов'язані з обслуговуванням безтоварних операцій, то вони не пов'язані з отриманням оподатковуваного доходу платника податку, а тому в силу приписів ст.139 ПК України не можуть бути враховані для обчислення податку на доходи за 2011 рік.

У зв'язку з тим, що позивач задокументував придбання товарів за правочинами з ТОВ «ТД Палладіум», ПП «Асцелла», ПП «Нафтатрейдер-ВР» та ПП «Таврійські нафтові регіони», визнаних нікчемними (недійсними), то нікчемними (недійсними) є його правочини з подальшого продажу товарів.

Враховуючи, що господарські операції з продажу товарів визнано такими, що не відбулись, відповідачем встановлено відсутність об'єктів оподаткування по операціям з придбання товарів (послуг) у підприємств постачальників та по операціям з продажу цих товарів (послуг) підприємцям покупцям у період з 22 серпня 2011 року по 31 грудня 2011 року в розумінні ст. 134 та ст. 185 ПК України.

За правилами, встановленими ПК України для формування податкового кредиту з ПДВ та витрат для обчислення податку на доходи фізичних осіб головними підставами є належне документальне підтвердження операцій з придбання товарів, нарахування при цьому ПДВ та зв'язок такого придбання з оподатковуваною господарською діяльністю платника податків.

Колегія суддів апеляційного суду дійшла висновку про те, що твердження відповідача стосовно безтоварності операцій з поставки товарів від ТОВ «ТД Палладіум», ПП «Асцелла», ПП «Нафтатрейдер-ВР» та ПП «Таврійські нафтові регіони» позивачу ґрунтується на підставі одностороннього вивчення обставин здійснення господарської діяльності з продажу товарів.

Аналіз доказів, які містяться в матеріалах справи щодо кожної господарської операції свідчать про наступне.

Щодо порушення податкового законодавства по господарської операції з ТОВ «ТД Палладіум».

Як свідчать матеріали справи, ФОП ОСОБА_1 не мав господарських відносин з ТОВ «ТД Палладіум», що підтверджується уточнюючим розрахунком з додатком №5 декларації з ПДВ за вересень 2011 р., якій був наданий податковому органу, відповідно до ст.50 ПК України і їм прийнятий, копією розшифровки податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів Д5 від 19.01.2012 р. уточнюючого декларацію з ПДВ вересня 2011 р., копією квитанції №2 про прийняття контролюючим органом Д5 за №90000635661.

Таким чином, позивач не включав до складу валових витрат вартість товару в сумі 280 000 грн., ні до складу податкового кредиту суму ПДВ в розмірі 56 000 грн. згідно видаткових та податкових накладних ТОВ «ТД Палладіум».

Щодо неправомірності включення ФОП ОСОБА_4 до складу валових витрат вартості товару в сумі 274 679,05 грн. та до складу податкового кредиту ПДВ в сумі 54 935,81 грн. згідно видаткових та податкових накладних отриманих від ПП «Нафтотрейдер-ВР».

При визначені податкового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб за 2011 рік по господарським операціям з ПП «Нафтотрейдер-ВР» ДПІ у м. Херсоні було враховано акт документальної позапланової невиїзної перевірки дотримання вимог податкового та валютного законодавства ФОП ОСОБА_1 з платником податків ПП «Нафтатрейдер-ВР» за грудень 2011 року.

На підставі акту від 04 квітня 12 року №365/17-2/НОМЕР_1 ДПІ у м. Херсоні були винесені податкові повідомлення-рішення, а саме:

- за № 0005311702, яким визначено грошове зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб на загальну суму 51 502,33 грн., у тому числі за основним платежем у сумі 41 201,86 грн. та за штрафними санкціями у сумі 10 300,47 грн.;

- за №0005321702, яким визначено грошове зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 9 968,75 грн., у тому числі за основним платежем у сумі 7 975,00 грн. та за штрафними санкціями у сумі 1 993,75 грн.;

- за №0005331702, яким встановлено зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 46 961,00 грн.

Зазначені податкові повідомлення-рішення були оскаржені ФОП ОСОБА_1 до Херсонського окружного адміністративного суду та скасовані постановою суду від 22 листопада 2012 року № 2-а-1549/12/2170, яка залишена без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 15 квітня 2014 року.

Отже, послання відповідача на зазначені в акті порушення, є - безпідставним.

Стосовно неправомірності включення ФОП ОСОБА_1 до складу валових витрат вартості товару в сумі 391 220,25 грн. та до складу податкового кредиту ПДВ в сумі 78 244,05 грн. згідно видаткових та податкових накладних стриманих від ПП «Асцелла».

При встановленні порушень законодавства з боку ФОП ОСОБА_1 перевіряючими враховано акт перевірки ПП «Асцелла» від 06 січня 2012 року №4/15-2/37542527 про результати проведення зустрічної звірки щодо документального підтвердження господарських відносин із платниками податків за період з 01 жовтня 2011 року по 31 жовтня 2011 року, їх реальності та повноти відображення в обліку.

Так, відповідачем зазначено, що у зв'язку з тим, що ПП «Асцелла» не знаходиться за фактичним місцем реєстрації та не надає до ГВПМ ДПІ у м. Херсоні документальних підтверджень фінансово-господарської діяльності у повному обсязі, не має основних фондів, транспортних засобів, технічного персоналу всі угоди ПП «Асцелла» за жовтень 2011 року мають ознаки нікчемності.

На підставі вказаного, перевіряючими зроблено висновок, що ФОП ОСОБА_1 не мав права включати до складу валових витрат вартості товару в сумі 391 220,25 грн. та до складу податкового кредиту ПДВ в сумі 78 244,05 грн. згідно видаткових та податкових накладних отриманих від ПП «Асцелла».

У той же час перевіряючими зазначено, що господарські операції ФОП ОСОБА_1С з ПП «Асцелла» підтверджено первинними документами, які не відповідають чинному законодавству та не мають юридичного статусу.

Так, матеріалами справи встановлено, що Між ФОП ОСОБА_1 та ПП «Асцелла» укладено договір поставки дизельного палива від 14 жовтня 2011 року №36.

За умовами договору продавець поставляє, а покупець приймає нафтопродукт в кількості 9 280,0 л загальною вартістю 81 664 грн., розрахунок за отриманий товар здійснюється у безготівковій формі шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок продавця, термін дії договору до повного виконання.

На виконання умов зазначеного договору ПП «Асцелла» відвантажило товар, що підтверджується:

видатковими накладними №РН-0000046 від 17 жовтня 2011 року на суму 40 832 грн. у т.ч. ПДВ 6 805,33 грн., №РН-0000047 від 17 жовтня 2011 року на суму 40 832 грн. у т.ч. ПДВ 6 805,33 грн.;

податковими накладними№13 від 17 жовтня 2011 року на суму 40 832 грн., №14 від 17 жовтня 2011 року на суму 40 832 грн.;

товаро - транспортною накладною від 17 жовтня 2011 року №602097.

Також, між ФОП ОСОБА_1 та ПП «Асцелла» укладено договір поставки дизельного палива від 25 жовтня 2011 року №37.

За умовами договору продавець поставляє, а покупець приймає нафтопродукт в кількості 45 460 л загальною вартістю 387 802 грн., розрахунок за отриманий товар здійснювався у безготівковій формі шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок продавця, термін дії договору до повного виконання.

На виконання умов зазначеного договору ПП «Асцелла» відвантажило товар, що підтверджується:

- видатковими накладними №РН-0000058 від 25 жовтня 2011 року на суму 346 970,00 грн. у т.ч. ПДВ 57 828,06 грн., №РН-0000056 від 28 жовтня 2011 року на суму 40 832 грн. 00 коп. у т.ч. ПДВ 6 805,33 грн.;

- податковими накладними №24 від 25 жовтня 2011 року на суму 346 970 грн., №22 від 28 жовтня 2011 року на суму 40 832 грн.;

- товаро - транспортними накладними від 25 жовтня 2011 року №602098, №602096.

Оплата за отриманий товар здійснена в безготівковій формі та підтверджується платіжними дорученнями № 108 від 20 жовтня 2011 року на суму 81 664 грн., № 127 от 28 жовтня 2011 року на суму 200 000 грн., № 140 від 31 жовтня 2011 року на суму 146 970 грн., № 211 від 04 листопада 2011 року на суму 39 440 грн.

На момент виписки податкових накладних ПП «Асцелла» було платником ПДВ згідно свідоцтва про реєстрацію від 05 липня 2011 року №100343224 та значилось в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

Придбаний у ПП «Асцелла» товар сумісний з напрямом господарської діяльності позивача.

Стосовно неправомірності включення ФОП ОСОБА_1 до складу валових витрат вартості товару в сумі 177 350,95 грн. та до складу податкового кредиту ПДВ в сумі 35 470,19 грн. згідно видаткових та податкових накладних отриманих від ПП «Таврійські нафтові регіони».

Між ФОП ОСОБА_1 та ПП «Таврійські нафтові регіони» (далі - ПП «ТНР») укладено договір поставки дизельного палива (Евро) УКТ ЗЕД 2710194110 від 23 листопада 2011 року №23111-1.

На виконання умов договору продавець поставив, а покупець придбав дизельне паливо (Евро) УКТ ЗЕД 2710194110 в кількості 23 346 л загальною вартістю 212 821,05 грн., що підтверджується:

видатковими накладними №РН-0001080 від 23 листопада 2011 року 4 905 л на суму 44 880,75 грн. у т.ч. ПДВ 7 480,13 грн., №РН-0001125. від 09 грудня 2011 року 4 240 л на суму 38 711,20 грн. у т.ч. ПДВ 6 451,87 грн., №РН-0001138 від 15 грудня 2011 року 5 056 л на суму 46 009,60 грн. у т.ч. ПДВ 7 668,27 грн., №РН-0001147 від 16 грудня 2011 року 9 145 л на суму 83 219,50 грн. у т.ч. ПДВ в сумі 13 869,92 грн.;

податковими накладними №1084 від 23 листопада 2011 року 4 905 л на суму 44 880,75 грн., №1129 від 09 грудня 2011 року 4 240 л на суму 38 711,20 грн., №1142 від 15 грудня 2011 року 5 056 л на суму 46 009,60 грн., №1151 від 16 грудня 2011 року 9 145 л на суму 83 219,50 грн.;

товаро - транспортними накладними від 23 листопада 2011 року №2311-5 на перевезення 4 905 л, від 09 грудня 2011 року №0912-3 на перевезення 4 240 л, від 15 грудня 2011 року №1512-3 на перевезення 5 056 л, від 05 січня 2012 року №0501-3 на перевезення 4 240 л.

Оплата за отриманий товар здійснена в безготівковій формі та підтверджується платіжними дорученнями № 427 від 24 листопада 2011 року на суму 44 880,75 грн., № 469 від 14 грудня 2011 року на суму 38 711,20 грн., № 559 від 23 грудня 2011 року на суму 83 219,50 грн., № 480 від 16 грудня 2011 року на суму 46 009,60 грн.

Твердження ДПІ у м. Херсоні про те, що відповідно до ТТН за одним і тим же номером 2311-5 ФОП ОСОБА_1 придбав різну кількість палива, а саме: 4 240 л (автомобіль ГАЗ 35-07 №070-93 ХО) та 4 905 л (автомобіль ГАЗ 3307 НОМЕР_2), спростовуються наступним.

Так, єдина ТТН від 23 листопада 2011 року №2311-5 на перевезення 4 905 л дизельного палива, автопідприємство - ПП ОСОБА_5, автомобіль ГАЗ 3307 НОМЕР_3, водій ОСОБА_6, що відповідає видатковій накладній №РН-0001080 від 23 листопада 2011 року (дизельне пальне - 4 905 л на суму 44 880,75 грн. у т.ч. ПДВ 7 480,13 грн.) та податковій накладній №1084 від 23.11.2011 р. (дизельне пальне - 4 905 л на суму 44 880,75 грн.)

Про перевезення 4 240 л зазначено у ТТН від 09 грудня 2011 року №0912-3 та ТТН від 05 січня 2012 року №0501-3.

Окрім того, між ФОП ОСОБА_1 та ПП «Таврійські нафтові регіони» було укладено договір зберігання №1 від 09 грудня 2011 року, згідно умов якого Поклажодавець передає а Зберігач приймає на відповідальне зберігання дизельне паливо у кількості 4 240 л на суму 38 711,20 грн. зі строком зберігання з 09 грудня 2011 .року по 08 січня 2012 року, Поклажодавець сплачує Зберігачу за послуги в безготівковій формі на розрахунковий рахунок 0,5% в місяць від вартості переданого на зберігання майна. Надані послуги підтверджуються актом приймання дизельного палива у кількості 4 240 л на суму 38 711,20 грн. на зберігання, акту передачі дизельного палива у кількості 4 240 л на суму 38 711,20 грн. із зберігання Поклажодавцю.

За надані послуги із зберігання ФОП ОСОБА_1 сплатив ПП «Таврійські нафтові регіони» 193 грн. відповідно рахунку №27, що підтверджується платіжним дорученням № 589 від 25 січня 12 на суму 193 грн.

На час виписки накладних ПП «Таврійські нафтові регіони» було платником ПДВ згідно свідоцтва про реєстрацію від 03 червня 2008 року №100119558 та значилось в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. Придбаний у ПП «Таврійські нафтові регіони» товар сумісний з напрямом господарської діяльності позивача.

Неправомірність включення ФОП ОСОБА_1 до складу валових витрат вартості товару в сумі 177 350,95 грн. та до складу податкового кредиту ПДВ в сумі 35 470,19 грн. згідно видаткових та податкових накладних отриманих від ПП «Таврійські нафтові регіони» та, як наслідок визнання всіх угод ФОП ОСОБА_1 з його контрагентами постачальниками нікчемними, ДПІ у м. Херсоні обґрунтовує актом позапланової виїзної перевірки ПП «Таврійські нафтові регіони» від 27 серпня 2012 року №1683/22-4/34668958 з питань дотримання вимог податкового законодавства при взаєморозрахунках з ПП «А-Ліра» за жовтень 2010 року, вересень, листопад 2011року, ПНВИП «Атон» за січень, лютий 2011 року; ПП «Інтер-Тур» за лютий 2011 року, квітень 2012 року з контрагентами покупцями за вказаний період.

ДПІ у м. Херсоні в акті перевірки ФОП ОСОБА_1 не наводить зв'язку господарської діяльності позивача з господарською діяльністю ПП «А-Ліра» , ПНВКП «Атон», ПП «Інтер-Тур» з яким позивач в даному разі не мав безпосередніх господарських відносин, та які не надали документи для перевірки податковому органу.

Крім того, не підтвердження господарських взаємовідносин контрагента ФОП ОСОБА_1 - ПП «Таврійські нафтові регіони» навіть по періодам не співпадає з господарською діяльністю ФОП ОСОБА_1.

У будь-якому випадку, ненадання документів до перевірки, суб'єктом господарювання, який не мав безпосередніх господарських відносин з позивачем, не може бути підставою для зменшення витрат та податкового кредиту позивача.

Виходячи з положень п.п.198.3, 198.6 ст.198 ПК України для віднесення відповідним сум податків, сплачених у складі ціни товару, до податкового кредиту, не передбачається умова про сплату цих сум до бюджету постачальниками товарів/послуг.

Зважаючи на зазначене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що порушення податкової дисципліни контрагентами ТОВ «ТД Палладіум», ПП «Асцелла», ПП «Нафтатрейдер-ВР», ПП «Таврійські нафтові регіони» не може тягнути відповідальність для ФОП ОСОБА_1 та обмежувати його у праві на включення сплачених сум податків на додану вартість до складу податкового кредиту, оскільки відповідальність за порушення чинного законодавства несе порушник, а не третя особа, а ФОП ОСОБА_1 виконав всі передбачені законом умови щодо включення цих сум до складу податкового кредиту та має документальні підтвердження його розміру.

Законом на платника податків не покладено функцію контролю за нарахуванням та сплатою ПДВ до бюджету постачальниками товарів (робіт, послуг), контролю за веденням ними бухгалтерського та податкового обліків та контролю за звітуванням ними до податкового органу по податках та зборах.

Вказану функцію законом покладено саме на податкову службу, а єдиним документом, що підтверджує для покупця цих товарів сплату або намір сплатити ПДВ до бюджету є податкова накладна. У разі, якщо контрагент позивача не виконав свого зобов'язання зі сплати ПДВ до бюджету, настає відповідальність та відповідні негативні наслідки саме щодо цієї особи.

Ця обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на податковий кредит з ПДВ.

До форми чи змісту податкових накладних позивача, актів виконаних робіт, договорів не було заявлено жодних зауважень.

За законом платник податків, не може нести відповідальність за дії контрагентів при відсутності вини, інакше порушуються основні конституційні засади: дотримання принципу справедливості як невід'ємного елемента верховенства права (ст. 8 Конституції України), індивідуальний характер відповідальності - тобто що відповідати має саме той, хто припустився порушення (ст. 61 Конституції України), забезпечення доведеності вини (ст. 129 Конституції України). Варто наголосити, що вищенаведена позиція цілком і в повній мірі відповідає міжнародній судовій практиці, зокрема, практиці Європейського суду з прав людини.

В акті перевірки податкового органу зазначено, що основним контрагентом-покупцем послуг ФОП ОСОБА_1 є - ІП «Кока-Кола Беверіджез Україна Лімітед», відповідно до умов договору від 01 вересня 2011 року №У-190-11 про надання транспортно-експедиційних послуг по перевезенню вантажів автомобільним транспортом

Однак, як вважає податкова інспекція, надання послуг даному підприємству, є неможливим, оскільки у ФОП ОСОБА_1 відсутні фонди, технічний персонал, виробничі активи, складські приміщення, транспортні засоби.

Тому, зазначений правочин є нікчемним в силу ч.1, 2 ст.203, п.1, 2 ст.215, ст.218, та як наслідок, всі угоди укладені ФОП ОСОБА_1 з контрагентами-покупцями є недійсними.

Таким чином, податкові зобов'язання на суму 1 700 957 грн. у відповідності до п.187.1 ст.187 ПКУ за період з 22 серпня 2011 року по 31 грудня 2011 року підлягають коригуванню, а право контрагентів-покупців на податковий кредит з ПДВ сформований за рахунок ФОП ОСОБА_1 не виникає.

Разом з тим, всі первинні документи складені на виконання умов договору від 01 вересня 2011 року №У-187-11 про надання транспортно-експедиційних послуг по перевезенню вантажів автомобільним транспортом, укладеного з ІП «Кока-Кола Беверіджез Україна Лімітед» були досліджені Господарським судом Київської області при постановленні рішення від 13 грудня 2012 у справі №26/121-12 за позовом ФОП ОСОБА_1 до ІП «Кока-Кола Беверіджез Україна Лімітед» про стягнення 2 701 762 грн. основного боргу, 58 846,60 грн. 3% річних та 296 344,91 грн. пені у зв'язку з неналежним виконанням останнім, зобов'язань із оплати наданих експедиторських послуг за договором №У-187-11 від 01 вересня 2011 року, яким позовні вимоги ФОП ОСОБА_1 задоволені.

Колегія суддів вважає, що відповідачем не надано до суду належних доказів відсутності фактичного виконання позивачем господарських операцій за спірними правочинами, що інформація, яку містять документи, надані позивачем до суду на обґрунтування своїх вимог, не відповідає дійсності, про відсутність витрат позивача у спірних правовідносинах, про несумісність предмету спірних правочинів з напрямом господарської діяльності позивача, про відсутність використання позивачем отриманих товарів в господарській діяльності, про відсутність змін у складі і структурі активів осіб, котрі є сторонами спірних правочинів, про те, що позивач діяв без належної обачності й обережності, про наявність взаємопов'язаності позивача та його контрагента, що позивач отримував податкову вигоду з порушенням приписів податкового законодавства і йому мало бути відомо про порушення, які допускали його контрагенти та, що без участі покупця податкова вигода не могла бути одержана.

При здійсненні господарської операції з боку позивача обов'язковому контролю підлягають наявність у постачальника дозвільної документації на складання податкової накладної, відповідність реквізитів податкової накладної фактичним даним на момент вчинення правочину та фактична наявність товару або здійснення роботи чи послуги, отримання (надання) яких документуються сторонами господарської операції.

Законодавством України не передбачено обов'язок суб'єкта господарювання здійснювати контроль за дотриманням закону іншими платниками податків.

Такий контроль покладено на органи державної податкової служби.

Оскільки у позивача наявні належним чином оформлені податкові накладні, сплачений у повному обсязі податок на додану вартість у складі вартості придбаних товарів (послуг), призначених для використання у господарській діяльності, тому колегія суддів апеляційного суду вважає, що позивачем виконані всі вимоги податкового законодавства щодо формування податкового кредиту та витрат, і він має право на відображення таких операцій у податковій звітності.

Згідно з висновком Акта, позивачем порушено ч. 5 ст. 203, ч.ч. 1, 2 ст. 215, ст. 216 ЦК України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання наслідків, що обумовлені ними, по правочинах, здійснених позивачем при придбанні та продажу товарів (послуг). Товар (послуги) по вказаних правочинах у періоді з 22 серпня 2011 року по 31 грудня 2011 року не був переданий контрагентам-покупцям, зазначеним в додатку до акта перевірки, в порушення ст. 662, 655 та 656 ЦК України.

За змістом ст. 234 ЦК України правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків (на що фактично вказує відповідач), є фіктивним. Фіктивний правочин визнається недійсним судом.

Тобто, такий правочин є оспорюваним і може бути визнаний недійсним виключно судом.

Суд першої інстанції зазначив, що за відсутності фактів, що відповідно до законодавства свідчили б про нікчемність цих правочинів, чи судових рішень про визнання їх недійсними, висновки ДПІ у м. Херсоні, викладені в акті є протиправними.

Суд апеляційної інстанції з цим висновком суду першої інстанції погоджується, але разом з тим вважає, що суд першої інстанції необґрунтовано задовольнив вимоги, якими визнав протиправними дії ДПІ у м. Херсоні Херсонської області щодо визнання нікчемними правочинів, укладених ФОП ОСОБА_1 з контрагентами-покупцями та необґрунтовано зобов'язав відповідача відновити показники податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість, задекларованих фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 за період з 22 серпня 2011 року по 31 грудня 2011 року по взаємовідносинам з контрагентами-покупцями.

До такого висновку, суд апеляційної інстанції дійшов враховуючи наступне.

Пункт 3 Порядку у оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом ДПА України від 22 грудня 2010 року № 984, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 12 січня 2011 року № 34/18772 (надалі - Порядок № 984) зазначає, що результати документальних перевірок оформлюються у формі акта або довідки.

У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт, а у разі відсутності порушень - довідка.

Акт - службовий документ, який підтверджує факт проведення документальної перевірки фінансово-господарської діяльності платника податків і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби.

В свою чергу, діяльність із складання актів перевірок є службовою діяльністю працівників органу державної податкової служби на виконання своїх посадових обов'язків із збирання доказової інформації щодо дотримання платником податків податкової дисципліни.

Наявність акту перевірки чи включення до його змісту певних висновків самі собою не створюють жодних перешкод для діяльності платника податків.

Виходячи з наведеного, суд апеляційної інстанції вважає, що дії контролюючого органу щодо викладення в акті перевірки певних висновків, а також щодо використання складеного за результатами проведеної перевірки акту в службовій діяльності, зокрема, при проведенні перевірок інших суб'єктів господарювання не порушують права чи інтереси особи, не впливають на її суб'єктивні права та обов'язки.

Окрім того, колегія суддів зазначає, що у разі, коли платник податків вважає, що викладена в акті перевірки інформація є такою, що не відповідає дійсності та/або зашкоджує його діловій репутації, такий платник не позбавлений можливості здійснити захист своєї ділової репутації в порядку цивільного або господарського судочинства.

Відповідно до п.74.1 ст.74 ПК України, податкова інформація, зібрана відповідно до цього Кодексу, може зберігатися та опрацьовуватися в інформаційних базах контролюючих органів або безпосередньо посадовими (службовими) особами контролюючих органів.

Перелік інформаційних баз, а також форми і методи опрацювання інформації визначаються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує, державну податкову і митну політику.

Система автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України є програмним продуктом, який було розроблено для реалізації Порядку взаємодії органів державної податкової служби при опрацюванні розшифровок податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість у розрізі контрагентів, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 18 квітня 2008 року № 266 (надалі також - Порядок; в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин).

Пунктом 2.21 Порядку передбачено, що підсумки перевірок за результатами автоматизованого співставлення податкової звітності з ПДВ на центральному рівні відображаються в описовій частині акта перевірки (камеральної, документальної невиїзної, планової, позапланової перевірки) або довідки у розрізі періодів та операцій з одним контрагентом та фіксуються в АС «Аудит». По мірі підписання актів перевірки та узгодження податкових зобов'язань, визначених податковим повідомленням-рішенням, прийнятим за результатами таких перевірок, уточнюються результати автоматизованого співставлення на центральному рівні податкової звітності з ПДВ за поданням підрозділу, яким завершено процедуру такого узгодження та яким прийнято таке повідомлення-рішення.

Наведені законодавчі положення дають підстави для висновку про те, що процес зіставлення даних податкової звітності у розрізі контрагентів є формальним рівнем податкового контролю, на стадії якого податковий орган фактично порівнює задекларовані контрагентами кореспондуючі суми податкових зобов'язань та податкового кредиту з метою оперативного виявлення платників, що підлягають документальній перевірці

Зазначений етап контрольно-перевірочної роботи не передбачає здійснення податковим органом оцінки дотримання платником вимог податкового законодавства та аналізу змісту та характеру правовідносин, що стали підставою для формування даних податкового обліку платника. Адже питання правильності відображення платником в обліку проведених господарських операцій досліджуються податковим органом при проведенні податкової перевірки платника з дослідженням фінансово-господарських документів, пов'язаних з нарахуванням і сплатою податку.

Висновок щодо правильності (або недостовірності) задекларованих платником даних податкового обліку як підстави для внесення змін до вказаної бази даних може бути зроблений податковим органом після визначення платникові податкових зобов'язань та їх узгодження у встановленому законом порядку.

Матеріалами справи встановлено, що податковим органом були прийнято податкове повідомлення-рішення, що, у відповідності до положень закону, слугувало підставою для внесення відповідної інформації до баз даних.

Враховуючи, що судом першої інстанції було допущено неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, постановлене судове рішення на підставі ст.202 КАС України підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про часткове задоволення вимог позивача.

Керуючись ст.ст. 195, 196, 198, 202, 205, 207, 254 КАС України, суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Державну податкову інспекцію у м. Херсоні Головного управління Міндоходів у Херсонській області - задовольнити частково.

Постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 10 грудня 2013 року - скасувати.

Прийняти у справі нову постанову, якою адміністративний позов фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Державну податкову інспекцію у м. Херсоні Головного управління Міндоходів у Херсонській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Херсоні Херсонської області Державної податкової служби від 21 листопада 2012 року № 004221702, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб на 1 740 562,18 грн.

У задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.

Постанова суду набирає законної сили негайно після її проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня виготовлення повного тексту.

Доповідач - суддя І.О.Турецька

суддя Л.В. Стас

суддя І.П. Косцова

Повний текст постанови складено 20.05.2014 року.