Постанова № 38764555, 14.05.2014, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"14" травня 2014 р. Справа№ 910/25324/13

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Рудченка С.Г.

суддів: Агрикової О.В.

Сухового В.Г.

при секретарі судового засідання Степанці О.В.,

від позивача - Тараненко А.П., від відповідача - не з'явились,

розглянувши апеляційну скаргу

приватного акціонерного товариства «Український страховий дім»

на рішення господарського суду міста Києва від 28.02.2014 року

у справі №910/25324/13 (суддя Шкурдова Л.М.)

за позовом приватного акціонерного товариства

«Страхова компанія «Уніка», м. Київ,

до приватного акціонерного товариства

«Український страховий дім», м. Київ,

про стягнення 46364,97 грн.,-

ВСТАНОВИВ:

У грудні 2013 року ПАТ «Страхова компанія «Уніка» (далі - позивач) подало до господарського суду міста Києва позов до ПАТ «Український страховий дім» (далі - відповідач) про стягнення 45864,97 грн. в порядку регресу та 1720,50 грн. судових витрат. В обґрунтування своїх вимог позивач посилався на те, що відповідач в силу вимог ст. 27 Закону України «Про страхування» та ст. 993 ЦК України зобов'язаний відшкодувати йому 46364,97 грн. витрат, пов'язаних зі сплатою страхового відшкодування, а також 950,00 грн. витрат на послуги евакуатора.

Рішенням господарського суду міста Києва від 28.02.2014 року у справі №910/25324/13 позов задоволено частково. Присуджено до стягнення з ПАТ «Український страховий дім» на користь ПАТ «Страхова компанія «Уніка» 32813,58 грн. страхового відшкодування в порядку регресу та 1217,64 грн. витрат по сплаті судового збору. При прийнятті оскаржуваного рішення місцевий господарський суд дійшов до висновку про обґрунтованість вимог позивача в частині стягнення з відповідача 32363,58 грн. страхового відшкодування з врахуванням коефіцієнту фізичного зносу пошкодженого автомобіля та 950,00 грн. витрат на послуги евакуатора. В решті позову суд першої інстанції відмовив у зв'язку з тим, що позивачем при здійсненні розрахунку позовних вимог не було враховано фізичного зносу пошкодженого автомобіля.

Не погодившись з прийнятим рішенням ПАТ «Український страховий дім» подало до Київського апеляційного господарського суду скаргу, в якій просить скасувати рішення господарського суду міста Києва від 28.02.2014 року у справі №910/25324/13 та прийняти нове, яким у задоволені позовних вимог відмовити повністю. В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач посилається на рецензію №27/01/14 від 30.01.2014 року на звіт про оцінку вартості матеріального збитку, заданої власнику КТЗ №31/07/13 від 08.08.2013 року, згідно якої вказаний звіт не відповідає вимогам нормативно-правових актів з оцінки майна, є неякісним і не може бути використаний, а тому, на думку відповідача, цей звіт не є належним доказом у справі.

Позивач не скористався своїм правом згідно ч. 1 ст. 96 ГПК України та не надав суду відзив на апеляційну скаргу, що, згідно ч. 2 ст. 96 ГПК України, не перешкоджає перегляду рішення місцевого господарського суду.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 07.04.2014 року у справі №910/25324/13 апеляційну скаргу ПАТ «Український страховий дім» на рішення господарського суду міста Києва від 28.02.2014 року у справі №910/25324/13 прийнято до провадження, розгляд справи призначений на 30.04.2014 року.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 23.04.2014 року у справі №910/25324/13 було виправлено описку у резолютивній частині ухвали, а саме: дату судового засідання 30.04.2014 року виправлено на 14.05.2014 року.

В судовому засіданні 14.05.2014 року представник позивача заперечила проти задоволення вимог апеляційної скарги, просила спірне судове рішення залишити без змін. Представники відповідача в судове засідання 14.05.2014 року не з'явились, відповідач про причини неявки суд не повідомив, про дату, час та місце судового засідання повідомлений належним чином 28.04.2014 року, про що свідчить відповідне повідомлення про вручення поштового відправлення, долучене до матеріалів справи. Приймаючи до уваги обізнаність відповідача про дату, час та місце розгляду справи, колегія суддів, враховуючи положення ст. 102 ГПК України, дійшла до висновку про можливість розгляду справи за відсутності представників відповідача.

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, дійшла до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду не підлягає зміні або скасуванню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, 05.07.2012 року між ПАТ «СК «Уніка» (страховик) та ОСОБА_3 (страхувальник) був укладений договір добровільного комплексного страхування на транспорті №024052/4002/0000078 (а.с. 23-32), предметом якого є страхування транспортного засобу «Toyota Corolla», р.н. НОМЕР_1.

15.07.2013 року о 16:20 год. на 59 км. 650 м. дороги М-05 Київ-Одеса відбулась дорожньо-транспортна пригода (далі - ДТП) за участю транспортних засобів: 1) «ВАЗ 217030», р.н. НОМЕР_2 , що належить та під керуванням водія ОСОБА_4, 2) «Toyota Corolla», р.н. НОМЕР_1, що належить та під керуванням ОСОБА_3, що вбачається з довідки №12/047 від 16.07.2013 року (а.с. 20) та довідки №9231516 про ДТП від 18.07.2013 року (а.с. 21), виданих ВДАІ Васильківського МВ ГУМВС України в Київській області.

Внаслідок ДТП було пошкоджено автомобіль «Toyota Corolla», р.н. НОМЕР_1, вартість відновлювального ремонту склала 45947,47 грн., а з урахуванням значення коефіцієнту його фізичного зносу - 32363,58 грн., що вбачається зі звіту №31/07/13 від 08.08.2013 року про оцінку вартості матеріальної шкоди, завданої власнику КТЗ (а.с. 33-52). У вказаному звіті також зазначено наступне: коефіцієнт фізичного зносу = 0,40; КТЗ має сліди відновлювальних робіт.

Згідно страхового акту №00121047 від 22.08.2013 року сума страхового відшкодування до виплати ОСОБА_3 склала 46364,97 грн., з яких 45947,47 грн. вартість матеріального збитку, 950,00 грн. послуги евакуатора та 532,50 грн. від'ємна франшиза (а.с. 9).

Позивач здійснив виплату страхового відшкодування в розмірі: 46364,97 грн., що підтверджується платіжним дорученням №029957 від 28.08.2013 року (а.с. 54).

Статтею 27 Закону України «Про страхування» та ст. 993 ЦК України визначено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Отже, як вірно встановив суд першої інстанції, позивач, здійснивши виплату страхового відшкодування, набув право вимоги до відповідальної за заподіяні збитки особи в межах виплаченої суми.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.

Постановою Васильківського міськрайонного суду Київської області від 02.08.2013 року у справі №362/4257/13п ОСОБА_4 було визнано винним у вчиненні зазначеного ДТП та притягнуто до відповідальності за вчинення правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП.

Цивільно-правова відповідальність власника транспортного засобу винної в дорожньо-транспортній пригоді особи на момент ДТП була застрахована у ПАТ «Український страховий дім» за полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів АВ 8555949 (лист МТСБУ №7/2-28/5697 від 21.02.2014 року з додатком, а.с. 114-115).

Згідно із ст. 29 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.

Витрати, пов'язані з евакуацією транспортного засобу з місця ДТП, підтверджуються товарним чеком №001 від 15.07.2013 року на послуги евакуатора в сумі 950,00 грн. (а.с. 16).

Відповідно до ч. 2 п. 12.1. ст. 12 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи.

Полісом №АВ 8555949 встановлено ліміт відповідальності ПАТ «Український страховий дім» за шкоду заподіяну майну в розмірі 50000,00 грн., франшиза - 500,00 грн.

Відтак, як вірно вказав суд першої інстанції та з чим погоджується колегія суддів, до стягнення з відповідача на користь позивача підлягає 32813,58 грн. (32363,58 грн. вартості відновлювального ремонту з урахуванням фізичного зносу пошкодженого автомобіля + 950,00 грн. витрат на послуги евакуатора - 500,00 грн. франшизи).

Доводи відповідача про те, що звіт про оцінку вартості матеріальної шкоди, заданої власнику КТЗ №31/07/13 від 08.08.2013 року, не є належним доказом у справі з посиланням на рецензію №27/01/14 від 30.01.2014 року, згідно якої вказаний звіт не відповідає вимогам нормативно-правових актів з оцінки майна, є неякісним і не може бути використаний, колегією суддів відхиляються, оскільки проведення рецензування наслідків оцінки вартості матеріальної шкоди, заданої власнику КТЗ, в розумінні Закону України «Про страхування» та Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» не тягне за собою наслідків визнання судом такої оцінки неналежним доказом у справі.

При цьому, рецензія №27/01/14 складена 30.01.2014 року, тобто до прийняття рішення у справі №910/25324/13, а відповідачем не обґрунтовано в порядку ст.ст. 33, 34 ГПК України згідно ст. 101 ГПК України неможливості подання вказаної рецензії суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього. Також, відповідачем не подавалось суду першої інстанції клопотання про призначення судової експертизи у справі №910/25324/13 з метою визначення вартості відновлювального ремонту пошкодженого автомобіля.

З огляду на викладене вище, колегія суддів дійшла до висновку про те, що місцевий господарський суд, виконавши всі вимоги процесуального закону і всебічно перевіривши обставини справи, вирішив спір у відповідності з нормами матеріального права, в рішенні місцевого господарського суду повно відображені обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Таким чином, колегія суддів встановила, що обставини, на які посилається скаржник, не можуть бути підставою для зміни або скасування рішення господарського суду міста Києва від 28.02.2014 року у справі №910/25324/13.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 43, 99, 101, 103-105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу приватного акціонерного товариства «Український страховий дім» на рішення господарського суду міста Києва від 28.02.2014 року у справі №910/25324/13 залишити без задоволення.

2. Рішення господарського суду міста Києва від 28.02.2014 року у справі №910/25324/13 залишити без змін.

3. Справу №910/25324/13 повернути до господарського суду міста Києва.

Головуючий суддя С.Г. Рудченко

Судді О.В. Агрикова

В.Г. Суховий