Постанова № 38763836, 08.05.2014, Закарпатський окружний адміністративний суд

ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

08 травня 2014 року м. Ужгород№ 807/379/14

Закарпатський окружний адміністративний суд у складі:

головуючої судді Маєцька Н.Д.

за участю секретаря судового засідання Сологуб Д.Я. та сторін, які беруть участь у справі:

представника позивача: Пукіш О.В.,

представника відповідача: Борсенко О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовною заявою Колективного підприємства "Райагробуд" до Свалявської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Закарпатській області про визнання неправомірним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В:

Відповідно до ч.3 ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України 08 травня 2014 року було проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Повний текст постанови виготовлено та підписано 15 травня 2014 року.

До Закарпатського окружного адміністративного суду звернулося Комунальне підприємство «Райагробуд» (далі - Позивач, КП «Райагробуд») з позовом до Свалявської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Закарпатській області (далі - Відповідач, Свалявської ОДПІ) у якому просить скасувати податкове повідомлення-рішення відповідача №0000032200/3/2200/03584154 від 10.01.2014р.

В обґрунтування позовних вимог, Позивач посилається на необґрунтованість висновків відповідача, які викладені у акті перевірки про недійсність правочинів між позивачем та його контрагентом ТОВ «Золота долина». В обґрунтування своїх доводів позивач покликається на статтю 204 ЦК України якою закріплено презумпцію правомірності правочину, а тому, позивач стверджує, що правочин є чинним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Позивач зазначає, що оскільки договір в у судовому порядку недійсним не визнано у відповідача відсутні підстави вважати договір недійсним. Реальність господарських операцій між позивачем та ТОВ «Золота долина» доводить наявними первинними документами.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав та просив суд їх задоволити.

Відповідач проти позову заперечив з підстав, викладених у письмових запереченнях проти позову. Заперечення відповідача ґрунтуються на доказуванні нереальності господарських операцій між позивачем та ТОВ «Золота Долина». Так, відповідач вказує на відсутності у ТОВ «Золота Долина» господарських передумов для виконання зобов'язань. Також відповідач вказує на те, що відомості, які зазначені у первинних документах не відповідають дійсності, оскільки особа яка за документами приймала участь у господарських операціях взагалі не перебувала на території України. У зв'язку з тим, що господарські операції не носили реального характеру відповідач заперечує право позивача на включення сум до податкового кредиту за такими операціями.

В судовому засіданні представник відповідача заперечив проти позовних вимог та просив суд відмовити у їх задоволенні.

Розглянувши подані позивачем та відповідачем документи, заслухавши пояснення представників сторін, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення позову виходячи з наступного.

Судом встановлено, що Свалявською ОДПІ проведено документальну виїзну перевірку позивача з питань фінансово - господарських взаємовідносин з ТОВ «Золота Долина» за період з 01.02.2013 по 01.10.2013р. За наслідками перевірки складено акт від 13.12.2013р. №25/2200/03584154 (далі - Акт перевірки), яким визначено нарахування податку на додану вартість в сумі 136650грн. За актом перевірки Свалявською ОДПІ прийнято податкове повідомлення - рішення №0000032200/3/2200/03584154 від 10.01.2014р яким позивачу збільшено грошове зобов'язання з податку на додану вартість на суму 204975грн. (в тому числі 136650грн. основного платежу та 68325грн. штрафної санкції).

15.01.2013р. між КП «Райагробуд» та ТОВ «Золота Долина» був укладений договір за яким ТОВ «Золота Долина» зобов'язувалася постачати КП «Райагробуд» будівельні матеріали, пиломатеріали та лісопродукцію.

Документальне оформлення господарських операцій здійснювалося сторонами шляхом складання накладних та податкових накладних. Розрахунки між сторонами договору відбувалися у безготівковій формі про, що позивачем надано копії квитанцій до прибуткових касових ордерів.

На підставі отриманих від ТОВ «Золота Долина» податкових накладних КП «Райагробуд» включив суми податку на додану вартість до податкового кредиту.

При проведенні перевірки позивача використано відомості акту перевірки від 11.10.2013р. №12/07-12-22/30242635 ТОВ «Золота Долина» яким встановлено, що згідно даних Єдиного державного реєстру директором ТОВ «Золота Долина» з 22.04.2013 є громадянин Чеської Республіки Кравчек Душан. Директор є єдиним працівником ТОВ «Золота Долина», при цьому зафіксовано, що товариство за місцем своєї реєстрації м.Свалява вул.Головна 78 не знаходиться. Зафіксовано, що у ТОВ «Золота Долина» відсутні виробничі, транспортні засоби, трудові ресурси, складські приміщення.

Отже встановлено, що ТОВ «Золота Долина» не є виробником будівельних матеріалів, лісоматеріалів та продукції, яка в подальшому згідно документів постачалася КП «Райагробуд». Перевіркою ТОВ «Золота Долина» не задокументовано придбання товариством продукції, яка постачалася згідно документів на КП «Райагробуд». Відсутні також докази про фактичний рух активів (перевезення від продавця до покупця).

Оцінюючи реальність господарських операцій з постачання позивачу матеріалів суд з урахуванням обсягів та періодичності поставок констатує, що під час судового розгляду документально не доведено рух активів, перевезення матеріалів від ТОВ «Золота Долина» на КП «Райагробуд».

При цьому суд відхиляє доводи позивача про відсутність потреби у перевезенні товарів, оскільки такі зберігалися ТОВ «Золота Долина» по місцю знаходження позивача де і придбавалися позивачем. Так, позивачем надано до суду Договір оренди від 23 травня 2013 року за яким ТОВ «Золота Долина» орендує у КП «Райагробуд» приміщення площею 10 м.кв.. Суд з урахуванням виду поставлених матеріалів та їх кількості приходить до переконання, про те що орендована площа не може забезпечити зберігання матеріалів. Договорів зберігання, які б дозволяли ТОВ «Золота Долина» зберігати матеріали на площах належних КП «Райагробуд» позивачем не надано.

В судовому засіданні досліджено документи про перетин державного кордону України директором ТОВ «Золота Долина», якими спростовуються відомості зазначені у прибуткових касових ордерах про приймання директором ТОВ «Золота Долина» готівкових коштів, оскільки такий не перебував на території України на відповідні дати.

Суд, аналізуючи наявні у справі первинні документи констатує, що підписи на первинних документах: накладних, податкових накладних та квитанціях до прибуткових касових ордерів вчинені від імені директора «Золотої Долини» в окремих випадках кардинально відрізняються. Наявні також документи, які не містять відомостей про осіб, що приймали участь у господарській операції тобто не дають змогу їх ідентифікувати.

Виходячи із викладеного суд погоджується із доводами Свалявської ОДПІ про те, що ТОВ «Золота Долина» не постачало КП «Райагробуд» матеріали, які зазначені у первинних документах. Отже, такі первинні документи складені не на виконання реальних господарських операцій, а лише з метою імітації такої діяльності. Первинні документи, які не фіксують реальні господарські операції не можуть бути підставою для податкового обліку результатів такої операції в тому числі використання податкових накладених для формування податкового кредиту.

Статтею 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» встановлено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що первинним документом є документ який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно ч.2 ст.3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, грунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Згідно з п.44.1 ст.44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Відповідно до п.198.3 ст.198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

З наведеного вбачається, що документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством. Отже для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що податковий орган довів правомірність прийнятого ним податкового повідомлення-рішення, а тому в задоволенні даного адміністративного позову слід відмовити повністю.

Згідно ст..94 КАС України та відповідно до ч.3 ст.4 Закону України "Про судовий збір", з позивача слід стягнути, з врахуванням ставки збору (встановленої пп.1 п.3. ч.2 ст.4 Закону України "Про судовий збір") та суми сплаченого позивачем при зверненні до суду судового збору (згідно квитанції від 30.01.2014 року № 1203020128) на користь Державного бюджету України судовий збір у розмірі 4462,05 грн.

Керуючись ст.ст. 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1.У задоволенні адміністративного позову Колективного підприємства "Райагробуд" до Свалявської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Закарпатській області про визнання неправомірним та скасування податкового повідомлення-рішення - відмовити повністю.

2. Стягнути з Колективного підприємства "Райагробуд" (89300, Закарпатська область, м. Свалява, вул. А. Волошина, 132, код ЄДРПОУ 03584154) на користь Державного бюджету України судовий збір у сумі 4462,05 грн. (чотири тисячі чотириста шістдесят дві гривні 05 коп.)

3. Постанова суду може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня її проголошення, а у разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Апеляційна скарга подається через Закарпатський окружний адміністративний суд з одночасним надсиланням її копії до суду апеляційної інстанції. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

СуддяН.Д. Маєцька