Постанова № 38759943, 12.05.2014, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

місто Київ

12 травня 2014 року 09:57 №826/4741/14

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Літвінової А.В., при секретарі судового засідання Давиденко Л.В., за участю представників сторін, розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовомдержавного підприємства «Київський бронетанковий завод»доміжрегіонального головного управління Міністерства доходів і зборів у місті Києві - Центрального офісу з обслуговування великих платниківпровизнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 14.03.2014 №0000213720,

На підставі частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні 12 травня 2014 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Виготовлення постанови у повному обсязі відкладено, про що повідомлено осіб, які брали участь у розгляді справи, з урахуванням вимог частини другої статті 167 Кодексу адміністративного судочинства України. Під час проголошення вступної та резолютивної частин постанови сторонам роз'яснено зміст судового рішення, порядок і строк його оскарження, а також порядок отримання повного тексту постанови, визначеного статтею 167 Кодексу адміністративного судочинства України,

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Державне підприємство «Київський бронетанковий завод» звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до міжрегіонального головного управління Міністерства доходів і зборів у місті Києві - Центрального офісу з обслуговування великих платників про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 14.03.2014 №0000213720.

Позовні вимоги мотивовано безпідставним зменшенням міжрегіональним головним управлінням Міністерства доходів і зборів у місті Києві - Центральним офісом з обслуговування великих платників від'ємного значення податку на додану вартість за листопад 2013 року, оскільки позивачем повністю дотримано приписи Податкового кодексу України, зокрема, пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України.

Відповідач проти позову заперечив з огляду на те, що платник податку втрачає право на включення до складу податкового кредиту звітного податкового періоду сум податку на додану вартість, у разі якщо заява про відмову постачальника надати податкову накладну (порушення ним порядку заповнення та/або порядку реєстрації в Єдиному державному реєстрі податкових накладних) подана до органу державної податкової служби заявником в іншому, ніж звітний період.

Розглянувши подані сторонами документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд,

ВСТАНОВИВ:

Міжрегіональним головним управлінням Міністерства доходів і зборів у місті Києві - Центральним офісом з обслуговування великих платників проведено документальну позапланову виїзну перевірку правомірності нарахування державним підприємством «Київський бронетанковий завод» , задекларованих у податковій звітності з податку на додану вартість щодо від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання і сумою податкового кредиту та суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість у зменшення податкових зобов'язань з податку на додану вартість наступних податкових періодів за листопад 2013 року.

Перевіркою встановлено порушення державним підприємством «Київський бронетанковий завод» пунктів 198.2, 198.3, 198.6 статті 198, пункту 200.3 статті 200, пункту 201.10 статті 201, пункту 202.1 статті 202 Податкового кодексу України, що призвело до завищення податкового кредиту та від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту за листопад 2013 року на суму 437 467 грн.

За наслідками перевірки міжрегіональним головним управлінням Міністерства доходів і зборів у місті Києві - Центральним офісом з обслуговування великих платників складено акт перевірки від 18.02.2014 №156/28-10-3-20/14302667 та прийнято податкове повідомлення-рішення від 14.03.2014 №0000213720, яким позивачеві зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 437 467 грн.

Досліджуючи надані сторонами докази, аналізуючи наведені міркування та заперечення, оцінюючи їх в сукупності, суд бере до уваги наступне.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

У разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати складання податкової накладної.

Відповідно до пункту 200.3 статті 200 Податкового кодексу України при від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Згідно з пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Згідно з абзацом 11 статті 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до частини першої статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Відповідно до абзацу другого пункту 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за номером 168/704, господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Аналіз вказаних норм свідчить про те, що будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичне здійснення господарської операції відсутнє, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені законодавством.

Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції. Зазначена позиція суду узгоджується із позицією Вищого адміністративного суду України, викладеною у листі від 02.06.2011 №742/11/13-11.

Як вбачається з акту перевірки міжрегіонального головного управління Міністерства доходів і зборів у місті Києві - Центрального офісу з обслуговування великих платників від 18.02.2014 №156/28-10-3-20/14302667 висновки щодо порушення позивачем приписів податкового законодавства зроблено з огляду на відсутність у державного підприємства «Київський бронетанковий завод» права на включення до складу податкового кредиту за листопад 2013 року суми податку на додану вартість у розмірі 437 467,00 грн. на підставі скарги та заяви державного підприємства про відмову постачальника надати податкову накладну (порушення ним порядку заповнення та/або порядку реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних), враховуючи, що вказана заява була подано до звітної декларації по операціях перша подія по яких сталася в червні та жовтні 2013 року, тобто в іншому ніж звітний період (листопад 2013).

З матеріалів справи вбачається, що між державним підприємством «Київський бронетанковий завод» та його контрагентами: державним підприємством «Харківське конструкторське бюро з машинобудування імені О.О. Морозова» та приватним акціонерним товариством «Укрбронекомплект» укладено договори купівлі-продажу від 17.06.2013 №1392-ХКБМ та від 04.10.2013 №057/10/2, відповідно.

На підтвердження виконання умов договорів, руху активів в процесі здійснення господарських операцій позивачем надано суду копії договорів від 17.06.2013 №1392-ХКБМ та від 04.10.2013 №057/10/2; податкових накладних від 19.06.2013 №24, від 29.10.2013 №1; актів приймання передачі; товарно-транспортних накладних; специфікації, накладної витрат. Додатково позивачем надано суду листування державного підприємства «Київський бронетанковий завод» з його контрагентами: державним підприємством «Харківське конструкторське бюро з машинобудування імені О.О. Морозова» та приватним акціонерним товариством «Укрбронекомплект» з приводу ненадання останніми податкових накладних, оформлених та зареєстрованих в Єдиному державному реєстрі податкових накладних у відповідності до вимог Податкового кодексу України.

Суд наголошує на тому, що податковим органом не заперечується реальність господарських операцій за договорами від 17.06.2013 №1392-ХКБМ та від 04.10.2013 №057/10/2, а лише вказується на відсутність у державного підприємства права включення до складу податкового кредиту за листопад 2013 року суми податку на додану вартість у розмірі 437 467,00 грн. за податковими накладними від 19.06.2013 №24, від 29.10.2013 №1, на підставі скарги та заяви.

Проте така позиція відповідача не відповідає приписам Податкового кодексу України.

Так, відповідно до пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, у редакції на час виникнення спірних правовідносин, у разі відмови продавця товарів/послуг надати податкову накладну або в разі порушення ним порядку її заповнення та/або порядку реєстрації в Єдиному реєстрі покупець таких товарів/послуг має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву із скаргою на такого постачальника, яка є підставою для включення сум податку до складу податкового кредиту. До заяви додаються копії товарних чеків або інших розрахункових документів, що засвідчують факт сплати податку у зв'язку з придбанням таких товарів/послуг або копії первинних документів, складених відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", що підтверджують факт отримання таких товарів/послуг.

За посиланням позивача, що підтверджується матеріалами справи, податкові накладні від 19.06.2013 №24, від 29.10.2013 №1 отримано державним підприємством «Київський бронетанковий завод» від державного підприємства «Харківське конструкторське бюро з машинобудування імені О.О. Морозова» 18.12.2013 з підтвердженням не зареєстрованості в Єдиному державному реєстрі по технічним причинам, а від приватного акціонерного товариства «Укрбронекомплект» 01.12.2013 з поясненням того, що був відсутній директор та неможливості підписання податкової накладної.

Позивачем 20.12.2013 до органу державної податкової служби подано декларацію із податку на додану вартість за листопад 2013 року разом із додатками, зокрема, додатком №8 «Заява про відмову постачальника надати податкову накладну (порушення ним порядку заповнення та/або порядку реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних)».

Враховуючи викладене, позивач включив суми податку на додану вартість до складу податкового кредиту за листопад 2013 року суму податку на додану вартість у розмірі 437 467,00 грн. на підставі скарги державного підприємства та заяви про відмову постачальника надати податкову накладну (порушення ним порядку заповнення та/або порядку реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних) у відповідності до вимог пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України.

Судом не приймаються до уваги доводи відповідача, що на підставі листа Державної податкової служби України від 13.01.2012 №1120/7/15-3417-22 право платника податків на включення суми податку на додану вартість на підставі заяви про відмову постачальника надати податкову накладну (порушення ним порядку заповнення та/або порядку реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних) обмежується звітним періодом.

Така позиція суб'єкта владних повноважень суперечить приписам пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, відповідно до якого право на формування податкового кредиту у встановленому порядку зберігається за платником податків протягом 365 календарних днів з дати складання податкової накладної.

За таких обставин, позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Згідно з вимогами статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Керуючись статтями 69, 70, 71 та 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва,

П О С Т А Н О В И В:

Позов задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення-рішення міжрегіонального головного управління Міністерства доходів і зборів у місті Києві - Центрального офісу з обслуговування великих платників від 14.03.2014 №0000213720.

Постанова набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України. Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Літвінова А.В.