Постанова № 38758246, 20.02.2014, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ20 лютого 2014 р. Справа № 804/666/14 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого суддіВрони О. В. за участю секретаря с/зМаксименко Е.М. представника позивача Денисенко А.В. представника відповідача Волошина К.Е. розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпропетровську адміністративну справу за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «САВ-ДІСТРИБЬЮШН» до Інспекції з питань захисту прав споживачів у Дніпропетровській області про визнання дій протиправними та скасування рішень,-

ВСТАНОВИВ:

До Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю «САВ-ДІСТРИБЬЮШН» до Інспекції з питань захисту прав споживачів у Дніпропетровській області з вимогами:

1) визнати протиправним та скасувати наказ Інспекції з питань захисту прав споживачів у Дніпропетровській області (далі по тексту - відповідач, Держспоживінспекція у Дніпропетровській області) від 06.11.2013 року №106-од про проведення позапланової перевірки позивача на підставі доручення Держспоживінспекції України від 05.11.2013 року №5090-2-7/6;

2) визнати протиправними та скасувати рішення про відбір зразків продукції №104/0/100270 від 06.11.2013 року на підставі доручення Держспоживінспекції України від 05.11.2013 року №5090-2-7/6;

3) визнати протиправними дії відповідача по проведенню позапланової перевірки позивача та відбір зразків продукції на підставі доручення Держспоживінспекції України від 05.11.2013 року №5090-2-7/6;

4) визнати протиправним і скасувати рішення про вжиття обмежувальних (корегувальних) заходів №368 від 11.11.2013 року та №369 від 11.11.2013 року;

5) визнати протиправним і скасувати протокол про виявлене (і) порушення вимог ст.44 Закону України «Про державний ринковий нагляд і контроль нехарчової продукції» та ст.15 Закону України «Про загальну безпечність нехарчової продукції», складений щодо порушень зазначених в акті перевірки характеристик продукції №100270 від 07.11.2013 року;

6) скасувати постанову про накладення штрафних санкцій №164 від 11.11.2013 року.

Ухвалою суду від 20.02.2014р. позовна заява в частині позовних вимог про визнання протиправним та скасування наказу Інспекції з питань захисту прав споживачів у Дніпропетровській області від 06.11.2013 року №106-од про проведення позапланової перевірки позивача на підставі доручення Держспоживінспекції України від 05.11.2013 року №5090-2-7/6 та визнання протиправними дії відповідача по проведенню позапланової перевірки позивача на підставі доручення Держспоживінспекції України від 05.11.2013 року №5090-2-7/6 залишена без розгляду.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що наказ відповідача про проведення позапланової перевірки торгівельного об'єкту позивача є протиправним та таким, що прийнятий за відсутності законодавчо визначених підстав для проведення позапланової перевірки з питань, визначених як предмет перевірки у складеному акті. Позивач вважає, що дії відповідача щодо проведення позапланової перевірки позивача з питань, відображених у акті перевірки, та відбір зразків продукції є протиправними. Позапланова перевірка проведена відповідачем з порушенням норм матеріального права, які регламентують порядок проведення позапланових перевірок суб'єктів господарської діяльності контролюючими органами. Прийняті за наслідками проведеної перевірки рішення про вжиття обмежувальних (корегувальних) заходів, протокол та постанова про накладення штрафних санкцій є протиправними, необґрунтованими та такими, що підлягають скасуванню.

Також, позивач зазначив про те, що відповідач неправомірно застосував обмежувальні корегувальні заходи в вигляді обмеження надання продукції на ринку, оскільки Законом України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» передбачено, що повне або часткове зупинення виробництва (виготовлення) або реалізації продукції, виконання робіт, надання послуг допускається за постановою адміністративного суду, ухваленою за результатами розгляду позову органу державного нагляду (контролю) щодо застосування заходів реагування. Більше того, позивач зазначає, що відповідач протиправно та безпідставно застосував обмежувальні корегувальні заходи у вигляді обмеження надання продукції на ринку, а також застосував штрафні санкції, оскільки позивачем не допускалося порушення норм діючого законодавства, зокрема Постанов КМУ від 29.07.09 № 785, від 29.10.09 № 1149.

Відповідач проти позову заперечував, надавши письмові заперечення, в яких зазначив, що оскаржувані рішення прийнято ним на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Під час перевірки позивача виявлено, що побутова техніка та електроприлади реалізуються позивачем без нанесення національного знаку відповідності та декларації відповідності, чим порушено вимоги технічних регламентів, які затверджено постановами Кабінету Міністрів України від 29.07.2009 року № 785 та від 29.10.2009 року № 1149. У зв'язку з викладеним відповідачем згідно п.1 ч.3 ст. 44 Закону України «Про державний ринковий нагляд і контроль нехарчової продукції» накладено на позивача штраф та застосовано обмежувальні (корегувальні) заходи в вигляді обмеження надання продукції на ринку до приведення її у відповідність до вимог чинного законодавства України.

Заслухавши представників позивача та відповідача, розглянувши доводи позовної заяви та наданих заперечень, дослідивши письмові докази, суд вважає, що адміністративний позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що на підставі ст.6, 7 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності», доручення Державної інспекції України з питань захисту прав споживачів (далі по тексту - Держспоживінспекція) від 05.11.2013 року №5090-2-7/6 та наказу Держспоживінспекції у Дніпропетровській області від 06.11.2013 року №106-од, відповідачем 07.11.2013 року проведено перевірку характеристик продукції, яку реалізує позивач у магазині «Фокстрот» за адресою: м. Дніпропетровськ, вул. Комунарівська, 8.

За наслідками перевірки відповідачем складено Акт перевірки характеристик продукції від 07.11.2013 року №100270, у якому відповідачем зафіксовано наступне порушення допущене позивачем, а саме:

- встановлено продукцію (п.1,7,8) на якій відсутній Національний знак відповідності, що не відповідає вимогам п.17, 21, 24, 27 Технічного регламенту з електромагнітної сумісності обладнання, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29.07.2009 року №785;

- встановлено, продукцію щодо якої неналежно застосовано Національний знак відповідності (п.3-6, 9), що не відповідає п.9 Технічному регламенту безпеки низьковолнового електричного обладнання, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 29.10.2009 року №1149;

- встановлено продукція на якій відсутня інформація українською мовою про виробника, уповноваженого представника та інструкція з експлуатації (п.2), що не відповідає Технічному регламенту мийних засобів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.09.2008 року №717.

В зв'язку з тим, що в процесі перевірки була виявлена продукція, що не відповідає встановленим вимогам, відповідачем 07.11.2013 року прийняте рішення №104/0/100270 про відбір зразків для проведення експертизи.

В ході перевірки відповідачем 07.11.2013 року складений протокол №100270 про виявлені порушення вимог ст.44 Закону України «Про державний ринковий нагляд і контроль нехарчової продукції» та ст.15 Закону України «Про загальну безпечність нехарчової продукції».

На підставі зазначеного акту перевірки відповідачем прийнято рішення про вжиття обмежувальних (корегувальних) заходів №366 від 11.11.2013 року, яким обмежено надання продукції на ринку шляхом приведення продукції у відповідність із встановленими вимогам та рішення про вжиття обмежувальних (корегувальних) заходів №369 від 11.11.2013 року, яким обмежено надання продукції на ринку шляхом тимчасової заборони надання продукції на ринку.

Також, відповідачем прийнято постанову від 11.11.2013 року №164, якою на позивача накладено штраф на загальну суму 6080,00 грн., в тому числі за розповсюдження продукції на якій відсутній Національний знак відповідності, чим порушено п.1 ч.3 ст. 44 Закону України «Про державний ринковий нагляд і контроль нехарчової продукції» сума штрафу у розмірі 4250,00грн. та за розповсюдження продукції щодо якої неналежно застосовано національний знак відповідності, чим порушено п.2 ч.3 ст. 44 Закону України «Про державний ринковий нагляд і контроль нехарчової продукції» сума штрафу у розмірі 2550,00грн.

Вирішуючи спір по суті, в частині позовних вимог ТОВ «САВ-ДІСТРИБЬЮШН» про визнання протиправними та скасування рішення відповідача про вжиття обмежувальних (корегувальних) заходів №368 та №369 від 11.11.2013 року, а також про скасування постанови відповідача про накладення штрафних санкцій від 11.11.2013 року №11, суд виходить з наступного.

Відповідно до ч.5 ст.33 Закону України «Про державний ринковий нагляд і контроль нехарчової продукції», будь-який захід щодо обмеження чи заборони надання продукції на ринку, вилучення продукції з обігу чи її відкликання, що вживається відповідно до цього Закону або Закону України "Про загальну безпечність нехарчової продукції", має бути пропорційним рівню загрози відповідної продукції суспільним інтересам. У рішенні про застосування обмеження чи заборону надання продукції на ринку, вилучення продукції з обігу чи її відкликання мають бути зазначені підстави його застосування.

Відповідно до ч.7 ст.33 Закону України «Про державний ринковий нагляд і контроль нехарчової продукції», у рішенні органу ринкового нагляду про заборону чи обмеження надання продукції на ринку, вилучення продукції з обігу або її відкликання зазначаються, зокрема: 1) обґрунтування підстав прийняття такого рішення; 2) конкретні обмежувальні (корегувальні) заходи та пов'язані з ними дії, що має виконати суб'єкт господарювання, до якого застосовуються такі заходи; 3) потреба у вжитті відповідних обмежувальних (корегувальних) заходів щодо всього обсягу продукції певної марки (моделі, артикулу, модифікації) або її окремих партій чи серій.

Судом встановлено, що рішення про накладення штрафних санкцій від 11.11.2013 року №164 та про вжиття обмежувальних (корегувальних) заходів №368 та №369 від 11.11.2013 року прийняти у зв'язку з тим, що на побутовій техниці та миючих засобах, які реалізовувалися через мережу позивача, відсутній та неналежно застосований Національний знак відповідності та на продукції відсутня інформація українською мовою про виробника, уповноваженого представника та інструкція з експлуатації.

Суд зазначає, що правила застосування національного знаку відповідності врегульовано постановою Кабінету Міністрів України від 29.11.2001 року № 1599, згідно з якими знак відповідності наноситься тільки на ті види продукції, опис яких міститься в технічних регламентах. При цьому нанесення знака відповідності є обов'язковим. Знак відповідності наноситься на виріб та/або на етикетку, тару, пакування, експлуатаційну та товаросупровідну документацію тощо, якщо інше не передбачено відповідним технічним регламентом. Місце та спосіб нанесення (друкування, наклеювання, гравірування, травлення, штампування, лиття тощо) знака відповідності визначається виробником продукції.

Згідно п.7, п.9 та п.10 Технічного регламенту низьковольтного електричного обладнання, який затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 29.10.2009 року № 1149, перед введенням в обіг на електрообладнання повинен бути нанесений національний знак відповідності, який підтверджує відповідність електрообладнання вимогам цього Технічного регламенту, включаючи виконання процедури оцінки відповідності (внутрішній контроль виробництва) згідно з додатком 3 до цього Технічного регламенту. У разі коли на електрообладнання поширюється дія інших технічних регламентів, які передбачають нанесення національного знака відповідності, наявність на електрообладнанні національного знака відповідності означає, що воно вважається таким, що відповідає вимогам інших технічних регламентів. Національний знак відповідності наноситься виробником чи уповноваженим представником виготовлювача продукції в Україні на кожний виріб електрообладнання або, якщо це неможливо, на пакування, інструкцію або документ, в якому визначені гарантійні зобов'язання, у спосіб, що забезпечує його видимість, розбірливість та незмивність.

Відповідно до п.17, 19 Технічного регламенту з електромагнітної сумісності обладнання», затвердженої постановою Кабінетом Міністрів України від 29.07.2008 року №785, за нанесення національного знаку відповідності відповідає виробник або уповноважений представник. Національний наносять на апаратуру або на табличку з її технічними даними. У разі коли його нанесення на апаратуру неможливо або невиправдане через її конструкцію, національний знак відповідності повинен бути нанесений на пакування, якщо таке наявне, та на супровідні документи.

Згідно пунктів 16 та 17 Технічного регламенту з електромагнітної сумісності обладнання, який затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 29.07.2009 року № 785, декларація про відповідність повинна, зокрема, містити: посилання на цей Технічний регламент; ідентифікаційні відомості про апаратуру, які встановлені в пункті 23 цього Технічного регламенту; найменування та місцезнаходження виробника та/або уповноваженого представника; позначення нормативних документів з роками їх затвердження, відповідність яким декларується для забезпечення відповідності апаратури положенням цього Технічного регламенту; дату складення декларації; прізвище, ім'я, по батькові та підпис особи, уповноваженої брати зобов'язання від імені виробника або уповноваженого представника. На апаратуру, відповідність якої цьому Технічному регламенту було доведено із застосуванням процедури, установленої у пунктах 13 або 14 цього Технічного регламенту, наноситься національний знак відповідності. За нанесення національного знака відповідності відповідає виробник або уповноважений представник

Таким чином, судом встановлено, що національний знак відповідності може бути нанесений на пакування, етикетку, тару, інструкцію або документ, в якому визначені гарантійні зобов'язання, у спосіб, що забезпечує його видимість, розбірливість та незмивність.

Оскільки обов'язок та відповідальність за нанесення Національного знаку відповідності покладено на виробників, представників виробника, чи постачальників, продукція, яка надходить до реалізації у торгову мережу позивача (об'єкти торгівлі), вже має маркування Національним знаком відповідності, та відповідні декларації про оцінку відповідності, які надходять разом із товаром та первинною документацією.

З наданих позивачем доказів, вбачається, що на пакуванні, у якому знаходилася побутова техніка та миючі засоби, проставлений національний знак відповідності, а також на продукції наявна інформація українською мовою про виробника, уповноваженого представника та інструкція з експлуатації.

Суд зазначає, що Технічний регламент з електромагнітної сумісності обладнання, який затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 29.07.2009 року № 785 та Технічний регламент низьковольтного електричного обладнання, який затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 29.10.2009 року № 1149, не встановлюють вимог щодо нанесення поруч з Національним знаком відповідності ідентифікаційного номера органа з оцінки відповідності. Отже, відповідно до наведених вище технічних регламентів виробник самостійно/добровільно визначає модуль для оцінки відповідності своєї продукції, однак виключно відповідно до вимог цих технічних регламентів.

Належно застосоване маркування Національним знаком відповідності на продукції під час перевірки було у наявності та містилась на упаковці товару, етикетці, супровідній документації.

На підставі викладеного суд вважає, що у відповідача не було передбачених п.1 та п.2 ч.3 ст. 44 Закону України «Про державний ринковий нагляд і контроль нехарчової продукції» підстав для притягнення позивача до відповідальності за розповсюдження продукції, на якій відсутній або неналежно застосований Національний знак відповідності тому рішення про вжиття обмежувальних (корегувальних) заходів №368 від 11.11.2013 року та №369 від 11.11.2013 року та постанова від 11.11.2013 року №164 про накладення штрафних санкцій були прийняті протиправно та підлягають скасуванню.

Що стосується позовних вимог про визнання протиправним та скасування рішення про відбір зразків продукції №104/0/100270 від 06.11.2013 року на підставі доручення Держспоживінспекції України від 05.11.2013 року №5090-2-7/6, про визнання протиправними дій відповідача по відбору зразків продукції на підставі доручення Держспоживінспекції України від 05.11.2013 року №5090-2-7/6 та про визнання протиправним і скасування протоколу про виявлене (і) порушення вимог ст.44 Закону України «Про державний ринковий нагляд і контроль нехарчової продукції» та ст.15 Закону України «Про загальну безпечність нехарчової продукції», який складений щодо порушень зазначених в акті перевірки характеристик продукції №100270 від 07.11.2013 року, суд зазначає наступне.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

В адміністративному суді можуть бути оскаржені лише ті рішення, дії чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень (тобто правові акти), що призводять до виникнення юридичних наслідків у вигляді виникнення, зміни чи припинення прав та обов'язків у певних осіб.

При цьому позивач на власний розсуд визначає чи порушені його права рішеннями, дією або бездіяльністю суб'єкта владних повноважень. Водночас, належний захист прав та інтересів особи можливий лише в разі існування спірних правовідносин, тобто, в разі встановлення, що рішення, дія або бездіяльність протиправно породжують, змінюють або припиняють права та обов'язки у сфері публічно-правових відносин.

Дії суб'єкта владних повноважень є такими, що порушують права і свободи особи в тому разі, якщо відповідні дії не повинні вчинюватися таким суб'єктом стосовно цієї особи, виходячи з наданої йому компетенції.

Бездіяльність суб'єкта владних повноважень є такою, що порушує права і свободи особи в тому разі, якщо певні дії повинні, але не вчиняються суб'єктом владних повноважень на реалізацію наданої йому компетенції.

При цьому оспорювані правові акти (рішення, дії або бездіяльність) повинні бути юридично значимими, тобто мати безпосередній вплив на суб'єктивні права та обов'язки шляхом або позбавлення можливості повністю чи в частині реалізувати належне цій особі право, або шляхом безпідставного покладення на цю особу будь - якого обов'язку.

Отже, в порядку адміністративного судочинства можуть розглядатися спори щодо будь - яких рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень без обмежень, але відповідні вимоги можуть бути задоволені за умови, що такі рішення, дії (бездіяльність) є юридично значимими для позивача, тобто порушують права та інтереси останнього шляхом обмежень у реалізації його прав чи покладення на нього необґрунтованих обов'язків.

Згідно ст. 17 КАС України предметом розгляду по суті в порядку адміністративного судочинства є не будь-які рішення, дії або бездіяльність суб'єкта владних повноважень, а лише ті, що породжують права та обов'язки учасників спірних відносин.

В свою чергу, висновки викладені в протоколі про виявлені порушення відповідача, не є предметом оскарження в адміністративному суді, оскільки не є обов'язковими ані для платника податків, ані для керівника контролюючого органу. Останній оцінює викладені в протоколі перевірки доводи і в разі наявності порушень приймає рішення, яке і визначає зобов'язання суб'єкта господарювання.

Крім того, рішення про відбір зразків продукції на час звернення позивача до суду з позовом про їх скасування втратило свою дію відповідно до ч.6 ст. 27 Закону України «Про державний ринковий нагляд і контроль нехарчової продукції».

Отже, оскільки протокол і рішення про відбір зразків носять процедурний характер, суд вважає за необхідне відмовити в задоволенні позову в частині визнання протиправними та скасування рішення про відбір зразків продукції №104/0/100270 від 06.11.2013 року та протоколу про виявлене (і) порушення вимог ст.44 Закону України «Про державний ринковий нагляд і контроль нехарчової продукції», ст.15 Закону України «Про загальну безпечність нехарчової продукції, за відсутністю предмету спору.

Відповідно до ч.3 ст.94 КАС України якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

Керуючись ст.ст. 158 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю «САВ-ДІСТРИБЬЮШН» до Інспекції з питань захисту прав споживачів у Дніпропетровській області про визнання протиправними дій та скасування рішень, задовольнити частково.

Визнати протиправними та скасувати рішення Інспекції з питань захисту прав споживачів у Дніпропетровській області про вжиття обмежувальних (корегувальних) заходів №368 від 11.11.2013 року та №369 від 11.11.2013 року.

Визнати протиправною та скасувати постанову Інспекції з питань захисту прав споживачів у Дніпропетровській області про накладення штрафних санкцій №164 від 11.11.2013 року.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Стягнути з Державного бюджету України на користь товариства з обмеженою відповідальністю «САВ-ДІСТРИБЬЮШН» судовий збір у розмірі 24,36грн.

Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги через Дніпропетровський окружний адміністративний суд з одночасним направленням копії апеляційної скарги особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі складення постанови у повному обсязі, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Повний текст постанови складено 25 лютого 2014 року

Суддя О.В. Врона