Рішення № 3875820, 12.05.2009, Господарський суд Чернівецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"12" травня 2009 р.

Справа № 3/88.

За позовом Державного територіально-галузевого об’єднання «Львівська залізниця»в особі відокремленого підрозділу «Івано-Франківська дирекція залізничних перевезень», м. Івано-Франківськ

до відкритого акціонерного товариства «Кострижівський комбінат будівельних матеріалів», смт. Кострижівка Заставнівського району Чернівецької області

про стягнення –16244,22 грн.

Суддя О.В.Гончарук

Представники:

Від позивача –Місюк Н.Я, –юрисконсульт, довіреність від 01.01.2009 року

Від відповідача –Чорней В.Г., доручення від 12.01.2009 року

СУТЬ СПОРУ: Державне територіально-галузеве об’єднання «Львівська залізниця»в особі відокремленого підрозділу «Івано-Франківська дирекція залізничних перевезень»звернулося до ВАТ «Кострижівський комбінат будівельних матеріалів»з позовом про стягнення 16244,22 грн., з яких 14402,10 грн. штрафу, 172,50 грн. плати за користування вагонами, 1116, 00 грн. плати за зберігання вантажу у вагонах, 228,80 грн. вартості маневрових робіт, 37,80 грн. телеграфного збору та 307,02 ПДВ.

В обґрунтування своїх позовних вимог, позивач посилається на порушення відповідачем вимог статті 18 Угоди про міжнародне вантажне залізничне сполучення (СМГС).

Відповідач у своєму відзиві на позовну заяву проти заявленого до нього позову заперечує, обґрунтовуючи це пропуском, з боку відповідача, встановленого статтею 137 Статуту залізниць України, шестимісячного терміну для подання позову.

Ухвалою від 23.12.2008 року порушено провадження у справі.

В подальшому, ухвалами від 26.01.2009 року, 18.02.2009 року, 23.03.2009 року та 22.04.2009 року розгляд справи відкладався, в тому числі за заявою сторін –поза межами двохмісячного строку.

На день вирішення спору, 12.05.2009 року, представниками сторін, клопотань процесуального характеру не заявлено.

Присутній у судовому засіданні представник позивача наполягає на задоволенні позовних вимог з підстав зазначених у позовній заяві.

Представник відповідача проти задоволення позовних вимог заперечує, посилаючись, при цьому, на обставини зазначені у відзиві на позовну заяву.

Розглянувши подані сторонами документи, заслухавши пояснення представників сторін, з’ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, дослідивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення її по суті, суд встановив.

27.03.2008 року на станції Коростень при автоматичному зважуванні на тензометричній вазі вагонів з вантажем відправлених ВАТ «Кострижівський комбінат будівельних матеріалів»на адресу ПРУП «Кричевспецементношиферний»(сполучення Веренчанка Львівської залізниці –Кричев Білоруської залізниці) виявлено факт перевантаження вагону №67008375 на 2000 кг та вагону №66220633 на 10000 кг про що складено комерційні акти за №№ 021827/5, 021828/6.

Факт перевантаження вагонів відповідачем не заперечується. Крім того, згідно листа за № 59 від 28.03.2008 року, надлишок наданого до перевезення у вказаних вагонах гіпсового щебеню у кількості 12000 кг відповідачем забрано.

Судом, з огляду на характер спірних відносин, застосовуються норми Угоди про міжнародне залізничне вантажне сполучення (СМГС).

Угода про міжнародне залізничне вантажне сполучення (СМГС), учасницею якої є, в тому числі, Республіка Білорусь та Україна, встановлює, що перевезення вантажів між країнами здійснюються на умовах, встановлених цією Угодою. Ця Угода застосовується до усіх перевезень вантажів в прямому міжнародному вантажному сполученні по накладних СМГС і лише по залізницях –учасницях цієї Угоди. Ця Угода має обов’язкову силу для залізниць, відправників та одержувачів вантажів.

З 01.07.1998 набрала чинності Угода між залізничними адміністраціями держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав, Латвійської Республіки, Литовської Республіки та Естонської Республіки про особливості застосування окремих норм Угоди про міжнародне залізничне вантажне сполучення (СМГС), якою також встановлено, що перевезення вантажів в прямому міжнародному залізничному сполученні між залізницями (під якими маються на увазі всі залізниці однієї країни) здійснюється на підставі Угоди про міжнародне залізничне вантажне сполучення з врахуванням особливостей застосування її окремих норм, наведених в додатках до цієї Угоди.

Стаття 10 Цивільного кодексу України встановлює, що чинний міжнародний договір, який регулює цивільні відносини, є частиною національного цивільного законодавства України.

За таких обставин, посилання відповідача на необхідність застосування при вирішенні спору норм Статуту залізниць України, а саме статті 137 статуту, якою встановлений шестимісячний строк для подання до господарського суду позовної заяви залізниці до вантажовідправників є безпідставними.

Згідно з параграфом 1 статті 7 Угоди про міжнародне залізничне вантажне сполучення (надалі –СМГС) одночасно з пред'явленням вантажу до перевезення відправник для кожної відправки повинен надати станції відправлення правильно заповнену та підписану накладну. Накладна повинна бути заповнена у відповідності з Поясненнями по заповненню накладної СМГС ( додаток 12.5), а при перевезенні вантажів у країни, залізниці яких не є учасниками Угоди про міжнародне залізничне вантажне сполучення і не застосовують положення СМГС, - у відповідності з Додатком 12.6 до СМГС.

Параграф 2 статті 12 СМГС надає право залізниці перевіряти правильність відомостей, зазначених вантажовідправником в накладній. Перевірка вмісту вантажу на шляху прямування може бути здійснена лише за умови, якщо вона передбачена митними та іншими правилами, а також з метою забезпечення безпеки руху потягів та збереження вантажу на шляху прямування.

Якщо внаслідок перевірки вантажу, здійсненої на шляху прямування або на станції призначення, встановлено, що відомості, зазначені у накладній відправником, не відповідають дійсності, то станція, яка проводила перевірку, повинна про це скласти комерційний акт у відповідності із статтею 18 та зробити відмітку про акт у накладній у графі «Комерційний акт».

В цьому випадку сума витрат, пов'язаних з перевіркою, вписується в накладну та стягується з відправника, якщо перевірка здійснювалась залізницею відправлення, або з отримувача, якщо перевірка здійснювалась залізницею призначення. При цьому стаття 3 СМГС під словами «залізниця»розуміє всі залізниці однієї країни.

Підпункт 2 параграфу 1 статті 18 СМГС встановлює, що залізниця повинна скласти комерційний акт, якщо під час перевезення або видачі вантажу вона перевірила стан вантажу, його масу або кількість місць, а також наявність накладної і при цьому встановила, зокрема, невідповідність між відомостями, вказаними в накладній, і вантажем в натурі про найменування, масу, кількість місць вантажу, знаках (марках) та номерах місць вантажу, найменуванні отримувача та станції призначення.

Стаття 36 СМГС визначає, що за відсутності у цій Угоді, в застосованих тарифах та Службовій інструкції до Угоди необхідних положень застосовуються положення, що викладені у внутрішніх законах та правилах відповідної країни, залізниця якої є учасницею цієї Угоди.

Судом встановлено, що комерційні акти за №№ 021827/5, 021828/6 складені на станції Коростень 27.03.2008 року на підставі актів загальної форми, з яких вбачається, що в результаті переважування вагонів виявлена загальна маса вантажу на 12000 кг (10000 кг + 2000 кг) більша, ніж зазначена в накладних.

Акти складені у відповідності до статті 18 СМГС, а акти загальної форми у відповідності з пунктом 129 Статуту залізниць України та Правилами складання актів.

Згідно із параграфом 1 статті 12 СМГС вантажовідправник несе відповідальність за правильність відомостей та заяв, зазначених ним у накладній. Він несе відповідальність за всі наслідки неправильності, неточності або неповноти відомостей, зазначених ним у накладній, а також від того, що вони внесені у невідповідну графу накладної.

Пункт 3 параграфу 3 статті 12 СМГС встановлює, що штраф стягується при неправильним, неповним та неточним зазначенні в накладній відомостей та заяв, внаслідок чого, зокрема, при навантаженні вантажу вантажовідправником допущено перевантаження вагона понад його максимальну вантажопідйомність.

Штраф згідно пункту 3 даного параграфу стягується у відповідності із статтею 15 у п'ятикратному розмірі провізної плати за перевезення надлишку маси вантажу по залізниці, на якій було встановлено надлишок цього вантажу.

У відповідності з положеннями Угоди про міжнародне залізничне вантажне сполучення та Статуту залізниць України, а також Правилами перевезень вантажів позивачем нараховані суми витрат, пов'язаних з перевіркою маси вантажу, а саме: 172,50 грн. плати за користування вагонами, 1116,00 грн. плати за зберігання вантажу у вагонах, 228,80 грн. вартості маневрових робіт та 37,80 грн. телеграфного збору та 307,02 ПДВ.

Позовні вимоги підтверджені доданими до справи матеріалами –складеними на станції Коростень комерційними актами і актами загальної форми, встановлений статтею 39 СМГС дев’ятимісячний строк позовної давності позивачем не пропущено у зв’язку з чим позов підлягає задоволенню.

Судові витрати віднести на відповідача, з вини якого спір безпідставно доведено до господарського суду.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 33, 43, 49, 82, 84, 85, Господарського процесуального кодексу України, с у д –

В И Р І Ш И В :

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з відкритого акціонерного товариства «Кострижівський комбінат будівельних матеріалів»(вул. Заводська, 15, смт. Кострижівка Заставнівського району Чернівецької області, код 05383282) на користь Державного територіально-галузевого об’єднання «Львівська залізниця»(м. Львів, вул. Гоголя, 1, код 01059900) 14402,10 грн. штрафу, 1842,12 грн. платежів (172,5 грн. плати за користування вагонами, 1116, 00 грн. плати за зберігання вантажу у вагонах, 228,80 грн. вартості маневрових робіт, 37,80 грн. телеграфного збору та 307,02 ПДВ), 162 грн. державного мита та 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. Після набранням судовим рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття, а у разі, якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення, воно набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 цього Кодексу.

За згодою представників сторін у судовому засіданні 12.05.2009 року оголошено вступну та резолютивну частини рішення. Оформлене у відповідності до вимог статті 84 Господарського процесуального кодексу України рішення підписано 14.05 2009 року.

Суддя О.В. Гончарук