Рішення № 38757610, 12.05.2014, Апеляційний суд Донецької області (м. Маріуполь)

22-ц/775/509/2014(м)

0520/9236/2012

Головуючий у 1 інстанції Пустовойт Т.В.

Категорія 27 Доповідач Ігнатоля Т.Г.

Р ІШ Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 травня 2014 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Донецької області у складі:

головуючого Ігнатоля Т.Г.,

суддів Мироненко І.П., Попової С.А.,

при секретарі Одинцові Е.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Маріуполі справу за позовом Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Приват Банк» (далі ПАТ «КБ «Приват Банк») до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на заочне рішення Іллічівського районного суду Донецької області від 22 жовтня 2012 року,-

в с т а н о в и л а:

У вересні 2012 року ПАТ «КБ «Приват Банк» звернулося до суду з зазначеним позовом до ОСОБА_1, посилаючись на те, що відповідно до укладеного договору № DNH4KS11770055 від 04 травня 2005 р. відповідачка отримала кредит у розмірі 6 372,36 грн. зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 25,08 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення до 05 травня 2008 року. У порушення умов договору відповідачка свої зобов'язання належним чином не виконала у зв'язку з чим, станом на 30 липня 2012 року, у неї утворилася заборгованість у сумі 42 074,92 грн., яка складається з: заборгованості за кредитом 4 280,55 грн., заборгованості за процентами за користування кредитом 15 826,04 грн., пені за несвоєчасне виконання зобов'язань за договором 21 968,33 грн. ПАТ КБ «Приват Банк» просило стягнути з відповідачки заборгованість за кредитним договором у сумі - 42 074,92 грн. та витрати на оплату судового збору в розмірі 420,75 грн.

Заочним рішенням Іллічівського районного суду м. Маріуполя Донецької області від 22 жовтня 2014 року позов ПАТ «КБ «Приват Банк» задоволений. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ «КБ «Приват Банк» заборгованість за кредитом - 42 074,92 грн. та витрати зі сплати судового збору у розмірі 420,75 грн.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального та процесуального права, не повне з'ясування обставин, що мають значення для справи, а також на незаконність та необґрунтованість зазначеного рішення, просила його скасувати та ухвалити нове, яким відмовити ПАТ «КБ «Приват Банк» в задоволені позову. Зокрема, посилається на те, що суд першої інстанції, визначаючи розмір заборгованості перед банком, не перевірив вірність розрахунків, наданих позивачем, оскільки в матеріалах справи відсутні будь які належні докази їх достовірності. Крім того, ОСОБА_1 вказує, що вона не має заборгованості перед банком, оскільки в наданих нею до суду першої інстанції квитанцій, які в неї збереглися, вбачається, що вона сплатила в рахунок погашення заборгованості грошову суму у розмірі 4905 грн., що суперечать наданому позивачем розрахунку, в якому значиться що нею сплачено лише 2091, 81 грн., але судом цей факт був проігнорований. Крім того, пеня позивачем нарахована у порушення норм матеріального права, але суд на це уваги не звернув.

Представник ПАТ «КБ Приват Банк» в судове засідання апеляційного суду не з'явився, будучи належним чином повідомленим про час та місце розгляду справи, тому, відповідно до ч.2 ст.305 ЦПК України, справа розглянута у відсутність представника позивача.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення ОСОБА_1, яка підтримала доводи скарги та просила її задовольнити, дослідивши письмові заперечення представника позивача на апеляційну скаргу відповідачки, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення суду зміні з таких підстав.

Судом встановлено, що 04 травня 2005 року між ПАТ «КБ «Приват Банк» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № DNH4KS11770055, на підставі якого остання отримала кредит у розмірі 6 372,36 грн. зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 25,08 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом, з кінцевим терміном повернення до 05 травня 2008 року.

Відповідно до розрахунку суми заборгованості за договором № DNH4KS11770055 та умов надання банківських послуг, станом на 30 липня 2012 року, у ОСОБА_1 утворилася заборгованість у сумі 42 074,92 грн., яка складається з: заборгованості за кредитом - 4 280,55 грн., заборгованості за процентами за користування кредитом - 15 826,04 грн., пені за несвоєчасне виконання зобов'язань за договором - 21 968,33 грн.

Задовольняючи позов банку про стягнення суми заборгованості, суд виходив з того, що відповідачка не виконала свої зобов'язання за кредитним договором належним чином, а тому, банк має право вимагати від боржниці виконання зобов'язань щодо повернення кредиту, сплати процентів, пені, що передбачено умовами договору.

Такий висновок суду є правильним, оскільки відповідає обставинам справи та вимогам закону.

Згідно зі ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позивальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ст.509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони ( кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно зі ст.525 ЦК України, одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст.526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Згідно ч.1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язані встановлено строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Статтею 536 цього Кодексу передбачено, що за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного судочинства.

Згідно зі ст. 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася та сплати процентів, належних йому відповідно до ст.1048 цього Кодексу.

Відповідно до ст.611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

У відповідності з положеннями п.п.1.1-1.3,3.1 кредитного договору від 4 травня 2005 року (далі Договір), банк зобов'язався видати позичальниці строковий кредит у розмірі 6372,36 грв. на умовах повернення, строковості, платності та цільового характеру використання у сумі та валюті, які визначені в розділі №1 цього Договору, а позичальниця прийняла та зобов'язалася належним чином використати та повернути кредитодавцю суму отриманого кредиту, а також сплатити проценти за користування кредитом і виконати всі інші зобов'язання, що визначені в цьому договорі.

Згідно з п.3.10 Договору при порушенні позичальником будь - якого з зобов'язань, передбачених договором, банк має право нарахувати, а позичальник зобов'язується сплатити банку пеню в розмірі 0,15 % від суми простроченого платежу, але не менше 1 грв. за кожний день прострочення.

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції, дослідивши надані сторонами докази, правильно встановив фактичні обставини справи, визначив закон, яким регулюються спірні правовідносини і обґрунтовано дійшов до висновку про те, що оскільки банк свої зобов'язання за кредитним договором виконав, надав позичальниці в користування грошові кошти у сумі та валюті, зазначеній в договорі, а відповідачка, як позичальник, свої зобов'язання, передбачені кредитним договором, не виконала, є всі підстави для задоволення позову та стягнення з відповідачки непогашеної суми кредиту в розмірі 4 280,55 грн. та процентів за користування кредитними коштами - 15 826,04 грн.

Доводи апеляційної скарги про те, що розрахунок заборгованості, наданий банком, є недостовірним, сума боргу не відповідає дійсності, не приймаються колегією суддів до уваги, оскільки в апеляційній скарзі не наведено підстав та апеляційному суду не надано належних і допустимих доказів на спростування розрахунків банку щодо наявної заборгованості.

Як встановлено з копії витребуваної судом під час апеляційного розгляду справи роздруківки з особового рахунку відповідачки під час апеляційного розгляду справи, суми коштів, які сплатила відповідачка за основним боргом та за процентами за користування кредитними коштами, відображені в розрахунку, зробленому на підставі документів бухгалтерського обліку. Ніяких об'єктивних доказів на підтвердження розбіжностей між фактично внесеними позичальницею сумами на погашення кредиту та відсотків і сумами, вказаними у довідці банку про стан заборгованості, відповідачкою апеляційному суду не надано. Тому, в зазначеній частині доводи апеляційної скарги підлягають відхиленню.

Між тим, колегія суддів не може погодитися з рішенням суду в частині розміру пені.

Відповідно до ст.309 ЦПК України підставами для зміни рішення є неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими; невідповідність висновків суду обставинам справи; порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права.

Згідно з п. 1.2 Договору погашення заборгованості за цим договором здійснюється наступним чином: щомісячно у період сплати з 3 по 10 число кожного місяця позичальник повинен надавати банку грошові кошти (щомісячний платіж) в сумі 254,81 грв. для погашення заборгованості по тілу кредиту та відсоткам.

Як вбачається з довідки банку про стан заборгованості, роздруківки з особового рахунку ОСОБА_1, починаючи з липня 2005 року, мало місце несвоєчасне погашення відповідачкою заборгованості по тілу кредиту та процентам, у зв'язку з чим відбувалося нарахування пені за прострочення зобов'язання та, станом на 30 липня 2012 року, її розмір складає 21 968,33 грв.

Проте, колегія суддів вважає, що рішення суду в частині визначення строків нарахування та розміру пені підлягає зміні, оскільки нарахування пені за порушення строків повернення кредиту та сплати відсотків суперечить нормам матеріального права.

Так, відповідно до ч.1 ст. 549 та ч. 3 ст. 551 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Згідно зі ст.258 цього Кодексу, позовна давність до вимог про стягнення неустойки застосовується в один рік.

Як вбачається з розрахунку заборгованості, наданого банком, в межах річного строку, як це передбачено ст.258 ЦК України, за період з 30 липня 2011 року по 30 липня 2012 року, розмір пені становить 6 693,44 грв. ( З 30 липня 2011 року по 28 березня 2012 року за 241 день = 15321,13:959х241 =3850,25 грв.; з 29 березня 2012 року по 30 липня 2012 року за 124 дні=2843,19 грв.; 2843,19 +3850,25 грв = 6693,44 грв.)

Таким чином, загальна сума заборгованості, яка підлягає стягненню з відповідачки на користь ПАТ «КБ «Приват Банк» становить 26 800,03 грв. та складається з: непогашеної суми кредиту - 4280,55 грв.; заборгованості за процентами за користування кредитними коштами - 15826,04 грв.; пені за несвоєчасне виконання зобов'язань за договором - 6693, 44 грв.

У зв'язку зі зміною рішення щодо розміру заборгованості не може залишатися без зміни і рішення суду в частині стягнення витрат на оплату судового збору на користь позивача. Зокрема, витрати на оплату судового збору повинні становити 268,00 грв.

Керуючись ст. ст. 303, 309, 316 ЦПК України, колегія суддів, -

в и р і ш и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Заочне рішення Іллічівського районного суду Донецької області від 22 жовтня 2012 року змінити.

Стягнути з ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_1, ІПН НОМЕР_1, паспорт серії НОМЕР_2,виданий Іллічівським РВ УМВС України в Донецькій області 18 січня 2002 року, зареєстрована за адресою :АДРЕСА_1) на користь ПАТ «КБ «Приват Банк» заборгованість за кредитним договором від 4 травня 2005 року, яка утворилася станом на 30 липня 2012 року, в розмірі 26 800 ,03 грв., що складається з: непогашеної суми кредиту - 4280,55 грв.; заборгованості за процентами за користування кредитними коштами - 15 826,04 грв.; пені за несвоєчасне виконання зобов'язань за договором - 6693, 44 грв.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ПАТ «КБ «Приват Банк» витрати на оплату судового збору - 268,00 грв.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржено шляхом подачі касаційної скарги протягом двадцяти днів безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Судді