Рішення № 38755794, 12.05.2014, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

12.05.14р. Справа № 904/1505/14

За позовом Департаменту корпоративних прав та правового забезпечення Дніпропетровської міської ради, м. Дніпропетровськ

до Публічного акціонерного товариства "Державний ощадний банк"- Філія - Правобережне відділення № 6719 ПАТ "Ощадбанк", м. Дніпропетровськ

третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Комунальне виробниче житлове ремонтно - експлуатаційне підприємство Кіровського району, м. Дніпропетровськ

про стягнення 6 752,95 грн.

Суддя Золотарьова Я.С.

Представники:

від позивача: Ковальчук Д.Ю.- представник (дов. № 10/3-146 від 30.12.2013 року)

від відповідача: не з'явився

від третьої особи: не з'явився

СУТЬ СПОРУ:

Департамент корпоративних прав та правового забезпечення Дніпропетровської міської ради звернувся до господарського суду Дніпропетровської області із позовом до Публічного акціонерного товариства "Державний ощадний банк" - Філія - Правобережне відділення № 6719 ПАТ "Ощадбанк", за участю третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Комунальне виробниче житлове ремонтно - експлуатаційне підприємство Кіровського району про стягнення заборгованості за договором оренди № 303-ДКП/11 від 02.09.2011 року в розмірі 6 708,85 грн., з яких 6 007,84 грн. основний борг та 701,01 пеня.

Позовні вимоги обґрунтовані невиконанням відповідачем умов договору оренди нерухомого майна, що належить до комунальної власності територіальної громади міста № 303-ДКП/11 від 02.09.2011 року щодо своєчасної оплати орендних платежів.

27.03.2014 року представник позивача надав заяву про збільшення позовних вимог, в якій просить суд стягнути з відповідача 6 752,95 грн., з яких 6 051,94 грн. основний борг та 701,01 пеня.

Відповідно до статті 22 Господарського процесуального кодексу України позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог.

Суд задовольнив заяву позивача про збільшення позовних вимог.

12.05.2014 року представник позивача надав у судовому засіданні письмові пояснення, в яких зазначає, що позивачем було допущено описку в тексті позовної заяви щодо того, що згідно з актом приймання-передачі від 23.10.2012 року орендар повернув балансоутримувачу об'єкт оренди. Вказаний акт приймання-передачі не складався між сторонами та не підписувався, об'єкт оренди не повертався позивачу.

12.05.2014 року представник позивача надав у судовому засіданні письмові пояснення, в яких зазначає, що відповідачем 26.12.2013 року було сплачено 3 009,77 грн., 30.12.2013 року - 3 003,76 грн. та 17.04.2014 року 38,41 грн.

Відповідач відзив на позов не надав, у судові засідання, призначені для розгляду справи, явку свого повноважного представника не забезпечив, про поважність причин неявки представника у судові засідання суд не повідомив. Був належним чином повідомлений про час та місце судового засідання.

У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору (пункт 3.9.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 року "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції").

Відповідно до статті 75 Господарського процесуального кодексу України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Згідно зі статтею 85 Господарського процесуального кодексу України у судовому засіданні 22.04.2014 року було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, вислухавши пояснення представника позивача та представника третьої особи, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

02.09.2011 року між Департаментом корпоративних прав та правового забезпечення Дніпропетровської міської ради (орендодавець) та Публічним акціонерним товариством "Державний ощадний банк України" в особі філії - Правобережне відділення № 6719 ПАТ "Ощадбанк" (орендар) був укладений договір оренди нерухомого майна, що належить до комунальної власності територіальної громади міста № 303-ДКП/11 (а.с.17).

Відповідно до пункту 1.1 договору з метою ефективного використання комунального майна орендодавець на підставі рішення міської ради від 21.03.07 № 41/11 із змінами та доповненнями передає, а орендар приймає в стокове платне користування нерухоме майно нежитлове приміщення загальною площею 52,9 кв.м. у тому числі (27,8 кв.м. + 25,1 кв.м.), розміщене за адресою: м. Дніпропетровськ, пр. Карла Маркса, буд.. 125, на першому поверсі 5-ти поверхового будинку, що перебуває на балансі КВ ЖРЕП Кіровського району.

Згідно з пунктом 2.2 договору орендар вступає у строкове платне користування об'єктом оренди з дати підписання сторонами цього договору та акта приймання-передачі об'єкта оренди.

Відповідно до акту приймання-передачі від 02.09.2011 року (а.с.25) відповідачу було передано об'єкт оренди, зазначений в п.1.1 договору.

Пунктом 3.2 договору передбачено, що розмір орендної плати відповідно до розрахунку орендної плати, що є невід'ємною частиною цього договору, становить 1 400,08 грн., без ПДВ /базова за березень місяць 2011 рік/.

Згідно з пунктом 3.3 договору за користування об'єктом оренди орендар сплачує орендну плату, яку спрямовує:

- 50 % від загальної суми орендної плати до загального фонду міського бюджету м. Дніпропетровська на розрахункові рахунки, які відкриті управліннями Державного казначейства за місцем реєстрації орендаря, як платника податків та зборів, в районних податкових інспекціях м. Дніпропетровська, відповідно з кодом бюджетної класифікації 22080401 - у розмірі 3 003,81 грн.;

- 50 % від загальної суми орендної плати у розмірі 3 003,81 грн. на рахунок балансоутримувача об'єкта оренди.

Пунктом 3.4 договору передбачено, що орендна плата за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування орендної плати за попередній місяць з урахуванням індексу інфляції за поточний місяць.

Орендна плата сплачується орендарем щомісяця у термін не пізніше 15 числа місяця, наступного за звітним, і не залежить від наслідків господарської діяльності орендаря (частина 1 пункту 3.5 договору).

Цей договір діє з 02.09.2011 року по 16.08.2014 року включно (пункт 10.1 договору).

Доказів повернення об'єкту оренди сторони до суду не надали.

Позивач вимагає стягнути заборгованість за період січень-лютий 2014 року у розмірі 6 752,95 грн.

В ході судового розгляду позивач надав докази сплати відповідачем заборгованості у розмірі 6 752,95 грн. (а.с.52-53).

Таким чином, заборгованість за договором оренди № 303-ДКП/11 від 02.09.2011 року у сумі 6 007,84 грн. була сплачена 26.12.2013 року та 30.12.2013 року, тобто до подання позовної заяви.

Приймаючи рішення, господарський суд виходив з наступного.

Відповідно до статті 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Відповідно до частин 1 та 2 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Суб'єкти господарювання повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином, відповідно до закону, інших правових актів, договору (пункт 1 статті 193 Господарського кодексу України).

Орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності (частина 1 статті 286 Господарського кодексу України).

Відповідно до частини 1 статті 2 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", орендою є засноване на договорі строкове платне користування майном, необхідним орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності.

Частинами 1 та 2 статті 19 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" встановлено, що орендар за користування об'єктом оренди вносить орендну плату незалежно від наслідків господарської діяльності. Методика розрахунку орендної плати та пропорції її розподілу між відповідним бюджетом, орендодавцем і балансоутримувачем визначаються для об'єктів, що перебувають у державній власності, Кабінетом Міністрів України. Методика розрахунку орендної плати та пропорції її розподілу між відповідним бюджетом, орендодавцем і балансоутримувачем визначаються органами, уповноваженими Верховною Радою Автономної Республіки Крим (для об'єктів, що належать Автономній Республіці Крим), та органами місцевого самоврядування (для об'єктів, що перебувають у комунальній власності) на тих самих методологічних засадах, як і для об'єктів, що перебувають у державній власності.

Оскільки відповідачем до порушення провадження у справі (11.03.2014 року) було частково сплачено (26.12.2013 року та 30.12.2013 року) суму основного боргу у розмірі 6 013,53 грн., господарський суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині стягнення 6 013,53 грн. не підлягають задоволенню.

Пунктом 1-1 статті 80 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Відповідно до пункту 4.4 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 року "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" господарський суд припиняє провадження у справі у зв'язку з відсутністю предмета спору (пункт 1-1 частини першої статті 80 ГПК), зокрема, у випадку припинення існування предмета спору (наприклад, сплата суми боргу, знищення спірного майна, скасування оспорюваного акта державного чи іншого органу тощо), якщо між сторонами у зв'язку з цим не залишилося неврегульованих питань.

Припинення провадження у справі на підставі зазначеної норми ГПК можливе в разі, коли предмет спору існував на момент виникнення останнього та припинив існування в процесі розгляду справи. Якщо ж він був відсутній і до порушення провадження у справі, то зазначена обставина тягне за собою відмову в позові, а не припинення провадження у справі.

Провадження у справі було порушено 11.03.2014 року. 17.04.2014 року відповідачем було сплачено суму боргу у розмірі 38,41 грн., тому на підставі вищевикладеного, господарський суд припиняє провадження в частині стягнення 38,41 грн. відповідно до пункту 1-1 статті 80 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно зі статтею 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Стаття 549 Цивільного кодексу України зазначає, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, яке боржник має передати кредиторові у випадку порушення боржником зобов'язання.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", платники грошових коштiв сплачують на користь одержувачiв цих коштiв за прострочку платежу пеню в розмiрi, що встановлюється за згодою сторiн.

Частиною 6 статті 232 Господарського кодексу України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до пункту 9.2 договору за несвоєчасну сплату суми орендної плати орендар зобов'язаний сплатити пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ на дату нарахування пені від несплаченої суми орендної плати за кожен день прострочення платежу за весь період існуючої заборгованості, у співвідношенні, визначеному у п.3.3 цього договору.

За несвоєчасну сплату орендної плати позивач здійснив нарахування відповідачу пені за період з 16.10.2011 року по 26.09.2013 року у розмірі 701,01 грн.

Перевіривши розрахунок пені, суд дійшов висновку, що позивачем невірно визначено період нарахування пені. Оскільки позивач заявив до стягнення період заборгованості січень-лютий 2014 року, а іншого періоду позивачем не заявлено, тому нарахування пені повинно починатись відповідно до п. 3.5 договору з 16.02.2014 року за січень та з 16.03.2014 року за лютий. Але, позивач визначає закінчення періоду нарахування пені - 26.09.2013.

Тому, суд доходить висновку, що позовні вимоги щодо стягнення з відповідача пені за період з 16.10.2011 року по 26.09.2013 року і сумі 701,01 грн. не підлягають задоволенню.

Частиною 3 статті 80 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що про припинення провадження у справі виноситься ухвала, в якій мають бути вирішені питання про розподіл між сторонами господарських витрат, про повернення судового збору з бюджету, а також можуть бути розв'язані питання про стягнення штрафів, передбачених у пунктах 4 і 5 частини другої статті 83 цього Кодексу.

Відповідно до частини 1 статті 7 Закону України "Про судовий збір" сплачена сума судового збору повертається за ухвалою суду в разі: зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом; повернення заяви або скарги; відмови у відкритті провадження у справі; залишення заяви або скарги без розгляду (крім випадків, якщо такі заяви або скарги залишені без розгляду у зв'язку з повторним неприбуттям позивача або за його клопотанням); закриття провадження у справі.

Отже, перелік підстав повернення сплачених сум судового збору є вичерпним та у їх числі не зазначено такої підстави, як припинення провадження у справі (стаття 80 ГПК).

Дана позиція викладена у п. 5.1. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 7 від 21.02.2013 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України".

Таким чином, припинення провадження у справі з підстав, передбачених статтею 80 Господарського процесуального кодексу України, не тягне за собою наслідків у вигляді повернення сплаченої суми судового збору.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається при відмові в позові на позивача.

Керуючись ст. ст. 1, 4, 12, 33, 34, 43, 49, 75, 82 - 85, 115 - 117 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд -

ВИРІШИВ:

Провадження у справі в частині стягнення 38,41 грн. припинити.

В іншій частині позову відмовити.

Рішення суду може бути оскаржене протягом десяти днів з дня підписання рішення шляхом подання апеляційної скарги до Дніпропетровського апеляційного господарського суду через господарський суд Дніпропетровської області.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 19.05.2014 р.

Суддя Я.С. Золотарьова