Ухвала суду № 38755006, 05.05.2014, Львівський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 травня 2014 року Справа № 9104/51968/11

Львівський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Пліша М.А.,

суддів Шинкар Т.І., Ільчишин Н.В.,

розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Волинської області на постанову Волинського окружного адміністративного суду від 10 березня 2011 року у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Феміда - Інтер» до Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Волинської області про скасування податкового повідомлення-рішення,-

В С Т А Н О В И В :

товариство з обмеженою відповідальністю «Феміда-Інтер» звернулось в суд першої інстанції з адміністративним позовом до Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Волинської області в якому просило, з урахуванням заяви про зміну позовних вимог(а.с.43) визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення відповідача від 30 грудня 2010 року № 0001852302/0.

Постановою Волинського окружного адміністративного суду від 10 березня 2011 року позовні вимоги задоволено, визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Луцької об'єднаної державної податкової інспекції від 30 грудня 2010 року № 0001852302/0.

Не погодившись з таким рішенням суду першої інстанції Луцька об'єднана державна податкова інспекція оскаржила його в апеляційному порядку, вважає, що постанова прийнята з порушенням норм матеріального права.

В апеляційній скарзі зазначає, що на підставі акту від 10.12.2010 року № 9309/23-03/20136463 Луцькою ОДПІ 30.12.2010 року винесене податкове повідомлення-рішення № 0001852302/0. яким зменшено суму заявленого бюджетного відшкодування в розмірі 34 211 гри., з них за липень 2009 року в розмірі 21011 грн. та за жовтень 2009 року в розмірі 13 200 грн.

Луцькою об'єднаною державною податковою інспекцією проведено документальну невиїзну перевірку ТзОВ фірми «Феміда-Інтер» з питань правових відносин з постачальником першої ланки ТзОВ «Салон опалювальної техніки «Будерус» за липень 2009 року, які вплинули на бюджетне відшкодування за серпень 2009 року та з постачальником першої ланки ТзОВ «Станед» за жовтень 2009 року, які вплинули на бюджетне відшкодування за листопад 2009 року, за результатами якої складений акт від 10.12.2010 року № 9309/23-03/20136463. яким встановлено, що основним постачальником ТзОВ фірми «Феміда-Інтер» є ТзОВ «Салон опалювальної техніки «Будерус», яким реалізовано позивачу товар: з'єднувач з різьбою, кільце цільне з'єднання зажимів. Сума поставленої продукції склала 126 068 грн. 29 коп.. в тому числі ПДВ в розмірі 21011 грн. 38 коп. Також, даним актом встановлено, що одним із постачальників ТзОВ фірми «Феугіда-Інтер» є ТзОВ «Станед», яке реалізувало ТзОВ фірмі «Феміда-Інтер» товар (внутрішній блок касетний) на суму 79 200 гри., в тому числі ПДВ 13 200 грн.

Згідно висновків акту від 10.12.2010 року № 9309/23-03/20136463, ТзОВ фірма «Феміда-Інтер» порушило абз. «а» пп..7.7.2 п.7.2 ст.7 Закону України «Про податок вартість» оскільки відсутні відповіді на запити про проведення зустрічних перевірок контрагентів ТзОВ фірми «Феміда-Інтер» - ТзОВ «Салон опалювальної техніки «Будерус» та ТОВ «Станед».

Судом першої інстанції не взято до уваги, що відповідно до п.1, п.3, п. 4 ст. 11 Закону України «Про державну податкову службу в Україні»(чинного на момент спірних правовідносин) , Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого Наказом ДПА України 10.08.2005р. №327 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 25.08.2005р. за № 925/11205 та п 4.3 Методичних рекомендацій щодо взаємодії між підрозділами органів державної податкової служби при організації та проведенні перевірок достовірності нарахування бюджетного відшкодування ПДВ затвердженого наказом ДПА України від 18.08.2008р. № 350, при проведенні перевірки направлявся запит на зустрічну перевірку основного постачальника. Згідно п.5 Наказу ДПА України від 12 листопада 2002 року № 538 «Щодо здійснення ефективного контролю за правомірністю відшкодування з бюджету сум ПДВ» у ході проведення документальної перевірки заявленого до відшкодування ПДВ проводяться зустрічні перевірки основних постачальників (до виробника або імпортера товарів, робіт, послуг).

Станом на час написання акту не можливо підтвердити суму, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою ПДВ в зв'язку з неотриманням відповідей на запити по проведенню зустрічних перевірок по постачальниках ТзОВ «Салон опалювальної техніки «Будерус» та ТзОВ «Станед».

Враховуючи викладене просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

Особи, що беруть участь у справі, в судове засідання для розгляду апеляційної скарги не прибули, про дату, час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином, клопотань від осіб, які беруть участь у справі, про розгляд справи за їх участю не поступало, а тому колегія суддів, у відповідності до ч. 1 ст. 197 КАС України, вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, оскільки таку може бути вирішено на основі наявних у ній доказів.

Заслухавши суддю доповідача, вивчивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних міркувань.

Судом першої інстанції встановлено, що Луцькою об'єднаною державною податковою інспекцією проведено документальну невиїзну перевірку ТзОВ фірми «Феміда-Інтер» з питань правових відносин з постачальником першої ланки ТзОВ «Салон опалювальної техніки «Будерус» за липень 2009 року, які вплинули на бюджетне відшкодування за серпень 2009 року та з постачальником першої ланки ТзОВ «Станед» за жовтень 2009 року, які вплинули на бюджетне відшкодування за листопад 2009 року, за результатами якої відповідачем складений акт від 10.12.2010 року № 9309/23-03/20136463, згідно якого основним постачальником ТзОВ фірми «Феміда-Інтер» є ТзОВ «Салон опалювальної техніки «Будерус», яким реалізовано позивачу товар: з'єднувач з різьбою, кільце цільне для з'єднання зажимів, сума поставленої продукції склала 126 068 грн. 29 коп.. в тому числі ПДВ в розмірі 21011 грн. 38 коп. Також, відповідачем у акті перевірки зафіксовано що одним із основних постачальників ТзОВ фірми «Феміда-Інтер» є ТзОВ «Станед», яке реалізувало ТзОВ фірмі «Феміда-Інтер» товар (внутрішній блок касетний) на суму 79 200 грн., в тому числі ПДВ 13 200 грн. Згідно висновків, зроблених відповідачем у згаданому вище акті перевірки ТзОВ фірми «Феміда-Інтер» порушило абз. «а» пп..7.7.2 п.7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» бо відсутні відповіді на запити про проведення зустрічних перевірок контрагентів ТзОВ фірми «Феміда-їнтер» - ТзОВ «Салон опалювальної техніки «Будерус» та ТзОВ «Станед». За наслідками перевірки Луцькою ОДПІ винесене податкове повідомлення-рішення від 30.12.2010 року № 0001852302/0 яким, за зазначене вище порушення зменшено суму заявленого позивачем бюджетного відшкодування в розмірі 34 211 грн., з них за липень 2009 року в розмірі 21011 грн. та за жовтень 2009 року в розмірі 13 200 грн..

Розглядаючи спір суд першої інстанції правильно зазначив, що відповідно до пп.7.7.2 «а» п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», що діяв на момент виникнення спірних правовідносин, якщо у. наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг). Згідно п.п.7.7.1 п.7.7 ст.7 зазанчсеного Закону сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду. Відповідно до п.7.4.1 цього ж Закону податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку

Факт здійснення господарських операцій підтверджено видатковою накладною від 30.06.2009 року № РН0000237, податковою накладною від 07.07.2009 року № 500, податковою накладною від 22.07.2009 року № 502, платіжними дорученнями № 832 від 06.07.2009 року та № 910 від 22.07.2009 року та видатковою накладною від 25.09.2009 року № РН-0000007, податковою накладною № 32 від 15.09.2009 року, а також платіжним дорученням № 1438 від 15.09.2009 року..

Представниками сторін у суді першої інстанції не заперечувався і факт, що згідно рядка 3 «Розрахунку суми бюджетного відшкодування» за червень 2009 року, суму податку на додану вартість в розмірі 21011 грн. 38 коп. та за вересень 2009 року, суму податку на додану вартість в розмірі 21 011 грн. 38 коп. позивачем заявлено до відшкодування.

Крім того відповідачем не заперечувалось і правомірність формування ТзОВ фірмою «Феміда-інтер» податкового кредиту.

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що згідно п.5 ч.6 ст. 11-1 Закону України «Про державну податкову службу в Україні», положеннями якої керувався податковий орган при проведенні документальної невиїзної перевірки, органи державної податкової служби наділені повноваженнями проводити позапланові виїзні перевірки у разі виникнення потреби у перевірці відомостей, отриманих від особи, яка мала правові відносини з платником податків, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов'язковий письмовий запит органу державної податкової служби протягом десяти робочих днів з дня отримання запиту. Тому суд вважав, що відповідачу необхідно було б провести саме позапланову виїзну перевірку в результаті якої з'ясувати правові підстави формування ТзОВ фірмою «Феміда-Інтер» податкового кредиту на підставі первинних документів, після чого вирішувати питання про підтвердження чи не підтвердження, заявлених ТзОВ фірмою «Феміда-Інтер», зайво сплачених сум податку на додану вартість до відшкодування з державного бюджету України.

При цьому суд апеляційної інстанції зазначає, що суду першої інстанції не слід було давати оцінку, які дії саме повинен був би вчиняти податковий орган, а давати оцінку існуючими правовідносинам. Колегія суддів вважає, що відсутність відповідей на запити про проведення зустрічних перевірок по контрагентах позивача - ТзОВ «Салон опалювальної техніки «Будерус» та ТзОВ «Станед» не може ставити у залежність право позивача на бюджетне відшкодування податку на додану вартість за наявності належних для цього правових підстав.

З огляду на викладене суд апеляційної інстанції вважає, що доводи апеляційної скарги не заслуговують на увагу і підстав для задоволення такої не має.

Керуючись ст. 160, ст. 197, п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. 200, ст.205, ст.206, ст. 254 КАС України, суд,

У Х В А Л И В :

апеляційну скаргу Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Волинської області - залишити без задоволення, а постанову Волинського окружного адміністративного суду від 10 березня 2011 року по справі № 2а/0370/146/11 - без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя М.А. Пліш

Судді Т.І. Шинкар

Н.В. Ільчишин