Ухвала суду № 38750126, 12.05.2014, Львівський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 травня 2014 року Справа № 876/8067/13

Львівський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого-судді: Сапіги В.П.,

суддів: Обрізка І.М., Сеника І.М.,

розглянувши в порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу державної податкової інспекції у Пустомитівському районі Львівської області на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 13.05.2013 року у справі за позовом приватного підприємства "Еком" до державної податкової інспекції у Пустомитівському районі Львівської області про скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

13.03.2013 року приватне підприємство "Еком" звернулося в суд з адміністративним позовом до державної податкової інспекції у Пустомитівському районі Львівської області ДПС про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0002181552 від 26.10.2012 року.

Позовні вимоги обґрунтовує тим, що висновок про нікчемність зроблено за наслідками камеральної перевірки податкової звітності, без аналізу первинної документації ПП "Еком", під час якої податковий орган взяв до уваги лише акт перевірки ДПІ у Красногвардійському районі м. Дніпропетровська про фактичну неспроможність ТОВ "Інтерсервіспостач" займатись господарською діяльністю.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 13.05.2013 року позов задоволено, оскільки суд погодився з доводами позивача.

Не погодившись з постановою суду її оскаржила державна податкова інспекція у Пустомитівському районі Львівської області, яка просить скасувати дану постанову та прийняти нову про відмову в задоволенні позовних вимог.

Відповідно до п.п. 1, 2, ч.1 ст. 197 КАС України, суд вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, оскільки таке можливе на основі наявних у ній доказів.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши повноту встановлення обставин справи, правильність їх юридичної оцінки, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що в задоволенні апеляційної скарги необхідно відмовити, з наступних мотивів.

Даючи правову оцінку спірним правовідносинам, колегія суддів врахувала наступні обставини справи та норми чинного законодавства.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі і в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства, регулює Податковий кодекс України (далі - ПК України).

Одним із способів здійснення податкового контролю, передбачених у п. 62.1 статті 62 ПК України, є перевірки та звірки відповідно до вимог цього Кодексу, а також перевірки щодо дотримання законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, у порядку, встановленому законами України, що регулюють відповідну сферу правовідносин.

Відповідно до п. 75.1. ст. 75 ПК України органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки. Камеральні та документальні перевірки проводяться органами державної податкової служби в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на органи державної податкової служби.

Згідно з підп. 75.1.1 п. 75.1 статті 75 ПК України камеральною вважається перевірка, яка проводиться у приміщенні органу державної податкової служби виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків.

Порядок проведення камеральної перевірки визначено у статті 76 ПК України, відповідно до якої камеральна перевірка проводиться посадовими особами органу державної податкової служби без будь-якого спеціального рішення керівника такого органу або направлення на її проведення. Камеральній перевірці підлягає вся податкова звітність суцільним порядком. Згода платника податків на перевірку та його присутність під час проведення камеральної перевірки не обов'язкова. Порядок оформлення результатів камеральної перевірки здійснюється відповідно до вимог статті 86 цього Кодексу.

Відповідно до п. 86.2. статті 86 ПК України за результатами камеральної перевірки у разі встановлення порушень складається акт у двох примірниках, який підписується посадовими особами такого органу, які проводили перевірку, і після реєстрації в органі державної податкової служби вручається або надсилається для підписання протягом трьох робочих днів платнику податків у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу.

Податкова декларація, розрахунок (далі - податкова декларація), відповідно до п. 46.1. статті 46 ПК України, це документ, що подається платником податків (у тому числі відокремленим підрозділом у випадках, визначених цим Кодексом) контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов'язання, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку.

Щодо податку на додану вартість, то відповідно до п. 203.1. ст. 203 ПК України податкова декларація подається за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює календарному місяцю, протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця

Відповідно до пп. 200.10., 200.11 ст. 200 ПК України протягом 30 календарних днів, що настають за граничним терміном отримання податкової декларації, податковий орган проводить камеральну перевірку заявлених у ній даних. За наявності достатніх підстав, які свідчать, що розрахунок суми бюджетного відшкодування було зроблено з порушенням норм податкового законодавства, податковий орган має право провести документальну позапланову виїзну перевірку платника для визначення достовірності нарахування такого бюджетного відшкодування протягом 30 календарних днів, що настають за граничним терміном проведення камеральної перевірки. Перелік достатніх підстав, які надають право податковим органам на позапланову виїзну документальну перевірку платника податку на додану вартість для визначення достовірності нарахування бюджетного відшкодування податку, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Судом встановлено, що 10.10.2012 року ДПІ у Пустомитівському районі на підставі п. 200.10 ст. 200 Податкового кодексу України від 23 грудня 2010 року N 2856-VI провела камеральну перевірку даних, задекларованих у податковій звітності з податку на додану вартість ПП "Еком".

10.10.2012 року за наслідками перевірки складено акт №575/1520/32393055 за яким встановлено порушення підприємством вимоги ч. 1 ст. 203, 215, 228, 662, 655, 656 ЦК України, пп. 198.1, 198.2, 198.6 ст. 198, п. 201.6, 201.10 ст. 210 ПК України від 23 грудня 2010 року N 2856-VI, а саме, що за наслідками автоматизованого співставлення податкового зобов'язання та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України у податковій декларації з податку на додану вартість за лютий 2011 року ПП "Еком" завищено податковий кредит по ТОВ "Інтерсервіспостач" на загальну суму 94166,66 грн.

При цьому, такий висновок зроблено на підставі акта перевірки за №1009/23-307/37276482 від 05.04.2011 року ДПІ у Красногвардійському районі м. Дніпропетровська ТОВ "Інтерсервіспостач" щодо правильності формування податкових зобов'язань та податкового кредиту за січень 2011 року. У зазначеному акті йдеться про те, що ТОВ "Інтерсервіспостач" відсутнє за своїм місцезнаходженням, у нього немає виробничих потужностей та трудових ресурсів для ведення господарської діяльності, тому укладені ним правочини не мали на меті настання правових наслідків, а господарських операцій за його участі в дійсності бути не могло.

На підставі вищеописаних висновків податковий орган виніс податкове повідомлення-рішення №0002181552 від 26.10.2012 року, за яким підприємству збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість в сумі 94168 грн., у тому числі 94167 грн. - за основним платежем, та 1 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями.

Позивач оскаржив таке рішення в адміністративному порядку до вищестоящого податкового органу, яке останнім залишено скаргу платника без задоволення, а податкове повідомлення - рішення - без змін.

Податковий орган, окрім податкової декларації ПП "Еком" з податку на додану вартість за лютий 2011 року, а також додатку № 1 "Розрахунок коригування сум ПДВ" та додатку № 5 "Розшифровка у розрізі контрагентів", використав під час проведення камеральної перевірки акт ДПІ у Красногвардійському районі м. Дніпропетровська про результати перевірки контрагента позивача - ТОВ "Інтерсервіспостач"; на підставі аналізу його змісту відповідач прийшов до висновку про нікчемність правочину позивача з названим товариством та неправомірне віднесення у зв'язку з цим до складу податкового кредиту за лютий 2011 року податку на додану вартість на підставі податкових накладних, виданих ТОВ "Інтерсервіспостач". При цьому відповідач визнає, що поряд із застосуванням в перевірці податкової інформації (акта перевірки контрагента) в платника податку не вимагалися та не досліджувалися первинні (договори, видаткові, податкові та товарно-транспортні накладні, платіжні документи тощо) та бухгалтерські облікові документи щодо правочинів з ТОВ "Інтерсервіспостач".

З аналізу наведених норм ПК України від 23 грудня 2010

року N 2856-VI необхідно вказати, що предметом камеральної перевірки є лише правильність складання податкових декларацій, а єдиними документами, які перевіряються під час такої перевірки, є податкові декларації (розрахунки) і ніякі інші.

Одночасно, зважаючи на імперативні приписи п. 75.1 ПК України суд першої інстанції вірно зазначив, що під час камеральної перевірки податкової звітності податковий орган не має об'єктивної можливості та не вправі аналізувати господарську діяльність платника на предмет дотримання вимог податкового законодавства при формуванні податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість в розрізі конкретних господарських операцій (правочинів). Адже під час такої перевірки не можуть використовуватися первинні та облікові документи платника податків, податкова інформація, експертні висновки, судові рішення та будь-які інші матеріали, визначені ст. 83 ПК України як матеріали, що є підставами для висновків під час проведення перевірок.

Донарахування платникові податкових зобов'язань за наслідками проведення камеральної перевірки є можливим лише у разі виявлення помилок у звітності, поданій таким платником. В іншому ж випадку підставою для визначення податкового зобов'язання є дані документальних перевірок, які передбачають дослідження первинних документів платника.

При цьому, не заслуговують на увагу покликання апелянта на безтоварність господарських операцій позивача з ТОВ "Інтерсервіспостач", оскільки під час камеральної перевірки неможливо зробити висновок про реальність або фіктивність укладених платником податків правочинів та, відповідно, про правомірність чи неправомірність формування податкового кредиту на основі операцій з певним контрагентом.

Всупереч зазначеним вище вимогам законодавства податковий орган за наслідками камеральної перевірки податкової звітності з податку на додану вартість ПП "Еком" зазначив про нікчемність угод позивача та неправомірне формування у зв'язку з цим податкового кредиту.

Згідно ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Частиною 1 ст.86 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Відповідно до ст.159 КАС України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Аналізуючи чинне законодавство та обставини справи колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції позовні вимоги задовольнив у спосіб, визначений ст.162 КАС України, оскільки відповідач як суб'єкт владних повноважень не надав суду достатні та беззаперечні докази в обгрунтування обставин, на яких ґрунтуються його заперечення, та не довів правомірність прийнятого рішення.

В зв'язку з цим, колегія суддів апеляційного суду вважає, що суд першої інстанції при вирішенні даної справи всебічно, повно та об'єктивно встановив обставини справи, дослідив та оцінив всі докази, які містяться в матеріалах справи.

З огляду на таке, наведені в апеляційній скарзі доводи не викликають сумнівів щодо правильності висновків суду першої інстанції та застосування норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до ч. 1 ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Зважаючи на те, що суд правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, апеляційну скаргу належить залишити без задоволення, а постанову без змін.

Керуючись ст. 160, ст.197, п.1 ч.1 ст. 198, ст.200, ст.205, ст.206, ст. 254 КАС України, суд апеляційної інстанції

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу державної податкової інспекції у Пустомитівському районі Львівської області - залишити без задоволення.

Постанову Львівського окружного адміністративного суду від 13.05.2013 року у справі № 813/1936/13-а - без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили через п»ять днів після направлення їх копій особам, які беруть участь у справі та може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції протягом 20-ти днів з дня набрання ухвалою законної сили, а у разі складення ухвали в повному обсязі відповідно до ст.160 КАС України - з дня складення ухвали в повному обсязі.

Головуючий суддя : В.П. Сапіга

Судді: Р.П. Сеник

І.М. Обрізко