Ухвала суду № 38750088, 12.05.2014, Львівський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 травня 2014 року Справа № 876/8064/13

Львівський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого-судді: Сапіги В.П.,

суддів: Обрізка І.М., Сеника Р.П.,

за участі секретаря судових засідань Сердюк О.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Державної податкової інспекція у Франківському районі м. Львова Львівської області ДПС на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 14.05.2013 року у справі за позовом приватного підприємства "Укртехпостач" до ДПІ в Франківському районі м. Львова Львівської області ДПС про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

В С Т А Н О В И В :

Приватне підприємство "Укртехпостач" звернулося в суд з адміністративним позовом до ДПІ в Франківському районі м. Львова Львівської області ДПС про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 07.03.2013 року за № 0000062210 та № 0000072210 в частині збільшення суми грошового зобов'язання.

Позовні вимоги обгрунтовано тим, що податковим органом помилково зроблено висновок щодо нереальності господарських операцій між позивачем та ТОВ «АРС Трейд», ТОВ «Ейс Констракшен Менеджмет», внаслідок чого безпідставно збільшено податкове зобов»язання з податку на додану вартість та податку на прибуток. На момент вчинення господарських операцій відомості про вказаних контрагентів знаходилися в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців та останні були зареєстрованими платниками податку на додану вартість. Валові витрати та податковий кредит сформовані відповідно до вимог п. 138.1, п. 138.2, п. 138.4 ст. 138, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139, п. 198.1, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України від 02.12.2010 р. №2755-УІ у зв'язку з постачанням товару. При цьому понесені валові витрати та сформований податковий кредит підтверджуються первинними, розрахунковими документами та податковими накладними.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 14.05.2013 року задоволено позовні вимоги, оскільки суд погодився з наведеними позивачем доводами в частині понесених валових витрат та сформованого податкового кредиту.

Не погодившись з постановою суду її оскаржив відповідач - ДПІ в Франківському районі м. Львова Львівської області ДПС, який просить скасувати дану постанову та прийняти нову про відмову в задоволенні позову в повному об»ємі.

При цьому апелянт обґрунтовує та мотивує свої вимоги аналогічно обґрунтуванням заперечень на позовні вимоги та зазначає щодо неможливості підтвердити факт виконання договірних зобов»язань, оскільки у підприємств-контрагентів позивача відсутні трудові ресурси та виробничі потужності, що виключає можливість виконання взятих на себе зобов'язань згідно укладених з позивачем договорів. Окремо зазначає, висновки акту перевірки підтверджуються інформацією, зібраною СВ ПМ ДПС у Хмельницькій області в ході розслідування кримінальної справи № 41/0279 по обвинуваченню ОСОБА_2 у вчиненні злочинів, передбачених ч.5 ст. 27, ч.2 ст. 205, ч.5 ст. 27, ч.5 ст. 212 КК України, а також за фактами вчинення невстановленими особами фіктивного підприємництва за ознаками злочину, передбаченого ч.2 ст. 205 КК України.

Апелянт вважає перевіркою доведеним, що укладення договорів спрямовано на здійснення операцій з отримання податкової вигоди з метою штучного формування податкового кредиту та валових витрат.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши повноту встановлення обставин справи, правильність їх юридичної оцінки, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що в задоволенні апеляційної скарги необхідно відмовити з наступних мотивів.

Даючи правову оцінку спірним правовідносинам, колегія суддів врахувала наступні обставини справи та норми чинного законодавства.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі і в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Приватне підприємство "Укртехпостач" 03.02.1999 року зареєстровано виконавчим комітетом Львівської міської ради та 10.02.1999 року взято на податковий облік і на момент проведення перевірки знаходиться на обліку в ДПІ в Франківському районі м. Львова Львівської області ДПС та було платником податку на додану вартість.

Працівниками податкового органу проведено позапланову документальну виїзну перевірку ПП «Укртехпостач» з питань господарських взаємовідносин з ТОВ «АРС Трейд» та ТОВ «Ейс Констракшен Менеджмет» за період з 01.10.2009 року по 30.09.2012 року.

25.02.2013 року за результатами перевірки складено акт перевірки № 274/22-10/30275304, яким встановлено порушення підприємством вимог п. 138.1, п. 138.2, п. 138.4 ст. 138, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139, п. 198.1, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 201.1 ст. 201 ПК України від 02.12.2010 р. №2755-УІ , в результаті чого підприємством занижено податок на прибуток в сумі 69575 грн., та занижено податок на додану вартість на загальну суму 60500 грн.

Податковим органом 07.03.2013 року винесено податкові повідомлення-рішення № 0000062210, яким підприємству збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток на суму 69575 грн., № 0000072210, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість у сумі 69126 грн.

Між сторонами немає спору щодо змісту та форми первинних документів, які є у справі та досліджувалися під час перевірки та під час судового розгляду. Водночас, відповідач заперечує сам факт (реальність) здійснення господарських операцій між позивачем та ТОВ «АРС Трейд», ТОВ «Ейс Констракшен Менеджмет».

Вирішуючи спір, суд першої інстанції обґрунтовано виходив з наступного.

Податкові зобовязання з податку на прибуток підприємства визначені внаслідок порушення, на думку відповідача, п. 138.1, п. 138.2, п. 138.4 ст. 138, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст.139 ПК України від 02.12.2010 р. №2755-УІ, в результаті чого підприємством занижено податок на прибуток в сумі 69575 грн.

Відповідно до п.138.1, 138.1.1. ст. 138 ПК України від 02.12.2010 року №2755-УІ витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються, зокрема, із витрат операційної діяльності. Витрати операційної діяльності включають собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2 - 140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.

Також відповідно до п. 138.2 ст. 138 ПК України від 02.12.2010 року №2755-УІ витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, крім нерозподільних постійних загальновиробничих витрат, які включаються до складу собівартості реалізованої продукції в періоді їх виникнення, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг (п.138.4 ст. 138).

Відповідно до п.139.1.9 ст. 139 ПК України від 02.12.2010 року №2755-УІ не включаються до витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Податкові зобовязання з податку на додану вартість визначені внаслідок порушення підприємством, на думку відповідача, п. 198.1, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 201.1 ст. 201 ПК України від 02.12.2010 р. №2755-У, в результаті чого підприємством занижено податок на додану вартість на загальну суму 60500 грн.

Відповідно до п.198.1 ст. 198 ПК України від 02.12.2010 р. №2755-У, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає, зокрема, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Відповідно до п.198.2 ст. 198 ПК України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено п.н.. Відповідно до п.198.6 ст.198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» №996 від 16.07.1999р., підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Тобто підтвердженням господарської операції (в даній ситуації поставки товару) є первинний документ - видаткова накладна.

Суд першої інстанції встановив і це стверджується матеріалами справи, що ПП «Укртехпостач» здійснює діяльність з виробництва цегли, черепиці та інших будівельних виробів з випаленої глини. Також, усі необхідні документи, які дають право займатись такими видами діяльності у позивача наявні, а саме: спеціальний дозвіл на користування надрами, технологічна карта, ліцензії тощо. У позивача наявні виробничо-технічні та трудові ресурси, необхідні для даного виду діяльності.

08.06.2011 року між ПП «Укртехпостач» та ТОВ «АРС Трейд» укладено договір постачання № 18 і за умовами договору постачальник (ТОВ «АРС Трейд») зобов'язувалося поставити і передати у власність покупцеві (ПП «Укртехпостач») товар - вугілля, а покупець зобов'язувався прийняти товар та оплатити його на умовах договору. На виконання умов договору ТОВ «АРС Трейд» передало, а ПП «Укртехпостач» прийняло товар - вугілля у кількості 200 т. за видатковою накладною № РН-6-14011 від 14.06.2011 року на суму 156000 грн.

За наслідками проведеної господарської операції ТОВ «АРС Трейд» виписало податкову накладну від 14.06.2011 року № 261 на суму 156000 грн., ПДВ 26000 грн.

ПП «Укртехпостач» оплатило придбаний товар чотирма платіжними дорученнями - № 161 від 21.06.2011 року на суму 45000 грн., № 162 від 22.06.2011 року на суму 30000 грн., № 163 від 23.06.2011 року на суму 45000 грн., № 164 від 24.06.2011 року на суму 30000 грн.

Також 02.08.2011 року між ПП «Укртехпостач» та ТОВ «Ейс констракшен менеджмент» укладено договір постачання № 21 і за умовами договору постачальник (ТОВ «Ейс констракшен менеджмент») зобов'язувалося поставити і передати у власність покупцеві (ПП «Укртехпостач») товар - вугілля, а покупець зобов'язувався прийняти товар та оплатити його на умовах договору.

На виконання умов договору ТОВ «Ейс констракшен менеджмент» передало, а ПП «Укртехпостач» прийняло товар - вугілля у кількості 300 т. за видатковою накладною № РН-8-10001 від 10.08.2011 року на суму 207000 грн.

За наслідками проведеної господарської операції ТОВ «Ейс констракшен менеджмент» виписало податкову накладну від 10.08.2011 року № 241 на суму 207000 грн., ПДВ 34500 грн.

ПП «Укртехпостач» оплатило придбаний товар трьома платіжними дорученнями - № 215 від 10.08.2011 року на суму 75000 грн., № 217 від 11.08.2011 року на суму 75000 грн., № 229 від 25.08.2011 року на суму 57000 грн.

В основу висновку про порушення законодавства ПП «Укртехпостач», ДПІ поклало інформацію, зібрану СВ ПМ ДПС у Хмельницькій області в ході розслідування кримінальної справи № 41/0279 по обвинуваченню ОСОБА_2 у вчиненні злочинів, передбачених ч.5 ст. 27, ч.2 ст. 205, ч.5 ст. 27, ч.5 ст. 212 КК України, а також за фактами вчинення невстановленими особами фіктивного підприємництва за ознаками злочину, передбаченого ч.2 ст. 205 КК України, та протокол допиту ОСОБА_3, де останній зазначає, що в процесі здійснення господарської діяльності зазначених підприємств жодних товарно-матеріальних цінностей в адресу ПП «Укртехпостач» не реалізовував та не придбавав.

Також податковий орган у акті перевірки посилається на протокол допиту свідків ОСОБА_4 та ОСОБА_5

Однак, суд першої інстанції підставно критично віднісся до наведених доказів, ДПІ, при цьому зазначаючи наступне.

Частиною 4 статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

При цьому, відповідно до ч.4 ст.72 КАС України саме вирок суду в кримінальній справі або постанова суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.

За змістом статті 72 КАС України, відповідно до буквального тлумачення зазначеної норми, преюдиційними обставинами, що звільнені від доказування, є обставини, встановлені безпосередньо: 1) або вироком у кримінальній справі; 2) або постановою про адміністративний проступок.

Відповідно, обставина, в даному випадку, відсутності об'єктів оподаткування, через призму непричетності ОСОБА_2 та ОСОБА_5 до фактичної діяльності ТОВ «АРС Трейд», ТОВ «Ейс Констракшен Менеджмет», що встановлена в інших процесуальних актах, як то наведених вище, не сприймається судом як обов'язкова, відповідно до частини четвертої статті 72 КАС України.

Окрім цього, з акту, в якому описані протоколи допиту ОСОБА_4 та ОСОБА_5, вбачається, що свідчення останніх не стосуються ПП «Укртехпостач», а тому незрозумілим є, яким чином свідчення останніх обґрунтовують дотримання чи порушення товариством вимог податкового законодавства та правомірності ведення останнім господарської діяльності.

Суд відхиляє покликання ДПІ на дані аналізу податкової звітності, АІС про відсутність транспортних засобів, приміщень, трудових та інших виробничих ресурсів у контрагентів, оскільки відповідач не довів, які саме трудові ресурси та основні засоби необхідні для виконання зазначених договорів, а також не довів, хто саме поставляв ці товари, якщо не зазначені підприємства, і на яких умовах, якщо не на тих, які передбачені відповідними договорами. Крім того, це не свідчить про не спроможність виконання господарських зобовязань.

Разом з тим, що стосується позивача, то податковий орган взагалі не висловлював сумнівів в його не спроможності виконувати господарські операції.

Відповідно до ч.3 ст. 18 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" від 15.05.2003р. №755-ІV якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

На момент вчинення господарських операцій позивачем з ТОВ «АРС Трейд», ТОВ «Ейс Констракшен Менеджмет» відомості про зазначених контрагентів знаходилися в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців. Вказані обставини не заперечуються податковим органом в акті перевірки і під час розгляду судової справи по суті.

Також на момент вчинення оспорюваних господарських операцій контрагенти позивача були в установленому порядку зареєстрованими платником податку на додану вартість з правом складання податкових накладних.

Водночас, у разі доведення вироком суду події злочину і вини посадових осіб під час здійснення господарських операцій з ПП «Укртехпостач», податковий орган може вимагати перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами. На даний момент, достовірних фактів, які б не викликали сумніву в суду в реальності придбання вугілля, їх поставки немає.

Одночасно суд першої інстанції обґрунтовано спростував твердження апелянта про відсутність довіреностей на отримання товарно-матеріальних цінностей, оскільки такі підтверджуються наявними у матеріалах справи доказами, зокрема, журналом реєстрації довіреностей ПП «Укртехпостач», у якому за №№ 25 та 31 містяться записи про видачу директору ОСОБА_6 довіреностей на отримання товарно-матеріальних цінностей.

Відповідачем не доведено, що вугілля, яке позивач використовує для виробництва цегли, черепиці та інших будівельних виробів з випаленої глини придбано позивачем у інших суб»єктів господарювання, а не в ТОВ «АРС Трейд», ТОВ «Ейс Констракшен Менеджмет».

Проаналізувавши зазначене суд вважає, що наведені в акті перевірки дані щодо ТОВ «АРС Трейд», ТОВ «Ейс Констракшен Менеджмет» є субєктивним припущенням податкового органу про неможливість здійснювати господарські операції з ПП «Укртехпостач».

Відповідно до ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд, згідно ст. 86 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Згідно ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до ст.159 КАС України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Аналізуючи чинне законодавство та обставини справи колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції обґрунтовано задовольнив позовні вимоги в спосіб, визначений ст.162 КАС України, оскільки відповідач як суб'єкт владних повноважень не надав суду достатні та беззаперечні докази в обгрунтування обставин, на яких ґрунтуються його заперечення, та не довів правомірність прийнятих рішень.

В зв'язку з цим, колегія суддів апеляційного суду вважає, що суд першої інстанції при вирішенні даної справи всебічно, повно та об'єктивно встановив обставини справи, дослідив та оцінив всі докази, які містяться в матеріалах справи.

З огляду на таке, наведені в апеляційній скарзі доводи не викликають сумнівів щодо правильності висновків суду першої інстанції та застосування норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до ч. 1 ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду -без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Зважаючи на те, що суд правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, апеляційну скаргу належить залишити без задоволення, а постанову без змін.

Керуючись ч.3 ст. 160, ст.196, п.1 ч.1 ст. 198, ст.200, ст.205, ст.206, ст. 254 КАС України, суд апеляційної інстанції

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекція у Франківському районі м. Львова Львівської області ДПС - залишити без задоволення.

Постанову Львівського окружного адміністративного суду від 14.05.2013 року у справі №813/2864/13-а - без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції протягом 20-ти днів з дня набрання ухвалою законної сили, а у разі складення ухвали в повному обсязі відповідно до ст.160 КАС України - з дня складення ухвали в повному обсязі.

Головуючий суддя : В.П.Сапіга

Судді: Р.П. Сеник

І.М.Обрізко

Повний текст виготовлено 13.05.2014р.