Ухвала суду № 38749473, 14.05.2014, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 757/110714-а Головуючий у 1-й інстанції: Підпалий В.В.

Суддя-доповідач: Гром Л.М.

У Х В А Л А

Іменем України

14 травня 2014 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Гром Л.М.,

суддів: Бєлової Л.В., Міщука М.С.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційні скарги Пенсійного фонду України, Управління Пенсійного фонду України у м. Івано-Франківську на постанову Печерського районного суду міста Києва від 27 лютого 2014 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Правління Пенсійного фонду України, Управління Пенсійного фонду України у м. Івано-Франківську про визнання дій неправомірними, зобов'язання здійснити виплату пенсії,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Печерського районного суду міста Києва від 27 лютого 2014 року позов задоволено частково. Суд визнав протиправною відмову Управління Пенсійного Фонду України в м. Івано-Франківську Івано-Франківської обл. у призначенні та виплаті пенсії ОСОБА_2, зобов'язав УПФУ в м. Івано-Франківську Івано-Франківської обл. (код ЄДРПОУ 20550895) призначити та виплачувати ОСОБА_2 пенсію з 10.06.2013 року.

На вказану постанову відповідачі подали апеляційні скарги, в яких просять її скасувати і винести нову про відмову в задоволенні позову.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши за матеріалами справи наведені у апеляційній скарзі доводи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, у 1990 році виїхав з України до Ізраїлю на постійне місце проживання.

У зв'язку з виїздом на постійне місце проживання до Ізраїлю у 1993 році, відповідач припинив виплату пенсії на підставі п.2 частини першої статті 49, статті 51 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058-ІV.

25.11.2013 року, у зв'язку з прийняттям Конституційним Судом України рішення №25-рп/2009 від 07.10.2009, позивач звернувся до відповідача Правління Пенсійного фонду України із заявою про призначення та виплату пенсії за віком.

Правління Пенсійного фонду України своїм листом від 10.12.2013 року відмовило у призначенні та виплаті пенсії.

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 49 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», виплата пенсії припиняється на весь час проживання пенсіонера за кордоном, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України.

Статтею 51 вказаного закону передбачалось, що у разі виїзду пенсіонера на постійне місце проживання за кордон пенсія, призначена в Україні, за заявою пенсіонера може бути виплачена йому за шість місяців наперед перед від'їздом, рахуючи з місяця, що настає за місяцем зняття з обліку за місцем постійного проживання. Під час перебування за кордоном пенсія виплачується в тому разі, якщо це передбачено міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України.

Міжнародних договорів між Україною та Ізраїлем стосовно призначення та виплати пенсії не укладалося.

Враховуючи зазначене, відповідач, припиняючи виплату пенсії позивачу у зв'язку з його переїздом на постійне місце проживання до Ізраїлю, діяв відповідно до вимог законодавства, яке було чинне на момент виникнення спірних правовідносин.

Проте, рішенням Конституційного Суду України від 07.10.2009 року по справі № 1-32/2009 визнано такими, що не відповідають Конституції України, положення пункту 2 частини 1 статті 49, другого речення статті 51 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 року № 1058-IV.

Відповідно до статті 152 частини 2 Конституції України, закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.

З огляду на зазначене, положення пункту 2 частини 1 статті 49 та другого речення статті 51 Закону втратили чинність з 07.10.2009 року, тобто від дати прийняття рішення Конституційним Судом України № 25-рп/2009.

Відповідно до частини 2 статті 49 Закону поновлення виплати пенсії здійснюється за рішенням територіального органу Пенсійного фонду протягом 10 днів після з'ясування обставин та наявності умов для відновлення її виплати.

Таким чином, проживаючи в Ізраїлі, як громадянин України, позивач має такі ж самі конституційні права, як й інші громадяни цієї держави, оскільки Конституція України та пенсійне законодавство України не допускають обмеження права на соціальний захист, зокрема права на отримання пенсії за ознакою місця проживання.

Враховуючи наведене, колегія суддів погоджується з висновками суду апеляційної інстанції про часткове задоволення позову.

Доводи апеляційних скарг не спростовують правильності висновків суду першої інстанції.

На підставі викладеного, враховуючи, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, керуючись ст.ст. 197, 198, 200, 205, 206 КАС України, суд,

УХВАЛИВ:

Апеляційні скарги залишити без задоволення, а постанову Печерського районного суду міста Києва від 27 лютого 2014 року - без змін.

Ухвала остаточна і оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя:

Суддя:

Головуючий суддя Гром Л.М.

Судді: Бєлова Л.В.

Міщук М.С.