Постанова № 38749146, 14.05.2014, Львівський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 травня 2014 року Справа № 122215/12/9104

Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду в складі:

головуючого судді Шавеля Р.М.,

суддів Костіва М.В. та Савицької Н.В.,

з участю секретаря судового засідання - Гнатик А.З.,

а також сторін (їх представників):

від позивача - Васько І.П.;

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Пустомитівському районі Львівської обл. на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 30.05.2012р. в адміністративній справі за позовом Приватного підприємства «Фірма «Ампер» до Державної податкової інспекції у Пустомитівському районі Львівської обл. про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість, -

В С Т А Н О В И Л А:

07.02.2012р. позивач Приватне підприємство «Фірма «Ампер» (надалі - ПП «Фірма «Ампер», позивач, підприємство, платник податків) звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому просив визнати нечинним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Пустомитівському районі Львівської обл. (надалі - ДПІ у Пустомитівському районі Львівської обл., відповідач, податковий орган) № 0000062350 від 12.01.2012р. про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість /ПДВ/ на 54546 грн., в тому числі 44877 грн. 40 коп. за основним платежем та 9668 грн. 60 коп. за штрафними (фінансовими) санкціями (Т.1, а.с.5-9).

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 30.05.2012р. заявлений позов задоволено; визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення ДПІ у Пустомитівському районі Львівської обл. № 0000062350 від 12.01.2012р.; вирішено питання про розподіл судових витрат (Т.2, а.с.169-174).

Не погодившись із вказаною постановою, її оскаржила відповідач ДПІ у Пустомитівському районі Львівської обл., яка у поданій апеляційній скарзі просить постанову суду першої інстанції скасувати та у задоволенні заявленого позову відмовити, покликаючись на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи (Т.2, а.с.179-173).

В обґрунтування вимог апеляційної скарги покликається на те, що операції позивача з контрагентами ПП БФ «Віалекс», ПП «Львівкомфортгруп-К», ТзОВ «Екопласт-Львів», ПП «Спецпостачсервіс», ПП «МКМ-Сервіс», ТзОВ «НТЦ «Сінергія», ТзОВ «П'ятий фактор» по придбанню товарів не носять реального характеру; вказані контрагенти не перебувають за місцями свого знаходження, не звітуються до податкових органів, в останніх є відсутніми основні та інші засоби, транспортні засоби для реального здійснення розглядуваних господарських операцій. Окрім цього, під час проведення перевірки та судового розгляду справи позивачем не представлено доказів транспортування товарів, актів прийому-передачі товарів.

Також судом не надано належної оцінки фактам притягнення посадових осіб вказаних підприємств до кримінальної відповідальності та подальше звільнення останніх від такої на підставі амністії, а також доказам, що були надалі слідчими органами щодо безтоварності проведених позивачем господарських операцій.

Заслухавши суддю-доповідача, заперечення представника позивача, перевіривши матеріали справи та апеляційну скаргу в межах наведених у них доводів, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає до задоволення, з наступних підстав.

Відповідно до ст.202 КАС України суд апеляційної інстанції скасовує судове рішення та ухвалює нове, коли має місце, зокрема, неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність таких обставин; невідповідність висновків суду обставинам справи та порушення норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи чи питання.

Як встановлено судом першої інстанції, впродовж 25.11.2011р.-01.12.2011р. ревізорами ДПІ у Пустомитівському районі Львівської обл. проведено позапланову невиїзну документальну перевірку ПП «Фірма «Ампер» з питань повноти формування податкового кредиту з ПДВ по взаєморозрахунках з ПП БФ «Віалекс», ПП «Львівкомфортгруп-К», ТзОВ «Екопласт-Львів», ПП «Спецпостачсервіс», ПП «МКМ-Сервіс», ТзОВ «НТЦ «Сінергія», ТзОВ «П'ятий фактор» за період з 01.01.2009р. по 31.03.2011р., за результатами якої складено Акт перевірки № 1414/230/22418450 від 08.12.2011р. (Т.1, а.с.14-39).

Перевіркою встановлено порушення вимог пп.7.2.3, п.7.2, пп.7.4.1, 7.4.4, 7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», п.п.198.3, 198.6 ст.198, п.п.201.4, 201.5, 201.6 ст.201 Податкового кодексу України, п.п.1, 5 ст.203, п.п.1, 2 ст.215, п.1 ст.216, ст.ст.228, 626, 629, 655, 658, 662 Цивільного кодексу України, в результаті чого занижено суму ПДВ за період 01.01.2009р. - 31.03.2011р. на 44877 грн. 40 коп.

На підставі вказаного Акта перевірки податковим органом винесено податкове повідомлення-рішення № 0000062350 від 12.01.2012р. щодо збільшення суми грошових зобов'язань з ПДВ в розмірі 54546 грн., з яких 44877 грн. 40 коп. за основним платежем та 9668 грн. 60 коп. за штрафними (фінансовими) санкціями (Т.1, а.с.13).

Підставою для винесення вказаного податкового повідомлення-рішення є висновки податкового органу за результатами проведеної перевірки про непідтвердження реальності здійснення господарських операцій позивача з контрагентами ПП БФ «Віалекс», ПП «Львівкомфортгруп-К», ТзОВ «Екопласт-Львів», ПП «Спецпостачсервіс», ПП «МКМ-Сервіс», ТзОВ «НТЦ «Сінергія», ТзОВ «П'ятий фактор», на підставі яких платником податків були сформовані дані податкового обліку.

Задовольняючи заявлений позов, суд першої інстанції виходив з того, що розглядувані господарські операції виконані договірними сторонами, податковим органом не доведено вчинення цих господарських зобов'язань із метою, яка суперечить інтересам держави та суспільства. Факти придбання товарів стверджуються представленими первинними документами, позивачем дотримані передбачені Законом України «Про податок на додану вартість» та Податковим кодексом України вимоги для формування податкового кредиту, через що висновки податкового органу не ґрунтуються на вимогах закону.

Також Акт перевірки складений з порушенням вимог закону і без об'єктивного аналізу господарських операцій, вчинених підприємством, та ґрунтується виключно на припущеннях щодо безтоварності операцій; зміст останнього не вказує на допущені позивачем правопорушення. Під час проведення перевірки не досліджувалися жодні первинні документи щодо придбання товарно-матеріальних цінностей; після отримання таких документів податковий орган не провів позапланової перевірки та не врахував принцип презумпції добросовісності дій платника податків.

Між тим, наведені висновки суду першої інстанції колегія суддів вважає такими, що суперечать фактичним обставинам справи і не відповідають нормам чинного законодавства, з наступних причин.

Статтею 67 Конституції України передбачено обов'язок сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Відповідно до вимог Закону України «Про податок на додану вартість» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин):

пп.7.4.1 п.7.4 ст.7 - податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

пп.7.4.5. п.7.4. ст.7 - не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Згідно вимог п.198.3 ст.198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно з п.198.6 ст.198 цього Кодексу не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Вимоги до первинних документів передбачені ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», яка передбачає обов'язкові реквізити первинних та зведених облікових документів, що повинні мати обов'язкові реквізити як назву, дату і місце складання, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції, посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Предметом доказування у розглядуваній справі є дослідження обставин про те, чи не були дії позивача спрямовані на безпідставне одержання коштів із державного бюджету та завищення податкового кредиту та валових витрат, чи мали операції із придбання у ПП БФ «Віалекс», ПП «Львівкомфортгруп-К», ТзОВ «Екопласт-Львів», ПП «Спецпостачсервіс», ПП «МКМ-Сервіс», ТзОВ «НТЦ «Сінергія», ТзОВ «П'ятий фактор» товарів реальний характер, яким чином придбавалися ці товари, а також чи існувала реальна можливість здійснення таких операцій.

При цьому, надання податковому органу належним чином оформлених документів, передбачених законодавством про податки та збори, з метою одержання податкової вигоди є підставою для її одержання, якщо податковим органом не встановлено та не доведено, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, є наслідком укладення нікчемних правочинів або коли відомості ґрунтуються на інших документах, недійсність даних в яких установлена судом.

Про необґрунтованість податкової вигоди можуть також свідчити підтверджені доказами доводи податкового органу, зокрема про наявність таких обставин:

* неможливість реального здійснення платником податків зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності;

* відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності через відсутність управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів;

* облік для цілей оподаткування лише тих господарських операцій, які безпосередньо пов'язані з виникненням податкової вигоди, якщо для цього виду діяльності також потрібне здійснення й облік інших господарських операцій;

* здійснення операцій з товаром, що не вироблявся або не міг бути вироблений в обсязі, зазначеному платником податків у документах обліку;

* відсутність первинних документів обліку.

В аспекті наведеного колегія суддів враховує, що наявними матеріалами справи підтверджуються висновки податкового органу про відсутність реального здійснення господарських операцій з участю ПП «Фірма «Ампер», з огляду на наступне.

В підтвердження господарських правовідносин з контрагентами ПП БФ «Віалекс», ПП «Львівкомфортгруп-К», ТзОВ «Екопласт-Львів», ПП «Спецпостачсервіс», ПП «МКМ-Сервіс», ТзОВ «НТЦ «Сінергія», ТзОВ «П'ятий фактор» позивачем представлені видаткові накладні на продаж товарно-матеріальних цінностей, податкові накладні (а.с.40-42, 46-49, 51-53, 56-59, 62-64, 66-67).

Оплата придбаних товарів здійснена позивачем шляхом безготівкового перерахунку грошових коштів на банківські рахунки контрагентів, про що свідчать представлені платіжні документи (а.с.43-45, 50, 54-55, 60-61, 65, 68).

Разом з тим, перевірками контрагентів позивача, проведених податковими органами, встановлено, що ПП БФ «Віалекс», ПП «Львівкомфортгруп-К», ТзОВ «Екопласт-Львів», ПП «Спецпостачсервіс», ПП «МКМ-Сервіс», ТзОВ «НТЦ «Сінергія», ТзОВ «П'ятий фактор» не розташовані за своїми місцезнаходженнями, у вказаних контрагентів є відсутніми основні фонди та виробничі потужності, трудові ресурси, транспортні засоби, що вказує про неможливість фактичного здійснення розглядуваних господарських операцій. Також під час проведення перевірок вказаними підприємствами не були представлені первинні документи по проведених з позивачем операціях поставки товарів; щодо деяких з них органами досудового слідства порушені кримінальні справи та прийняті відповідні судові рішення.

Зокрема, постановою Сихівського районного суду м.Львова від 29.12.2011р. у справі № 1/104/11 звільнені від кримінальної відповідальності, передбаченої ч.3 ст.27, ч.3 ст.28, ч.2 ст.205 КК України, посадові особи ТзОВ «Екопласт-Львів» (Т.2, а.с.113-114). Досудовим слідством по вказаній справі з'ясовано, що притягнуті до відповідальності особи упродовж 2009-2010 років організували реєстрацію, придбання та перереєстрацію суб'єктів господарювання на малозабезпечених (підставних) осіб за грошову винагороду, у тому числі ТзОВ «Екопласт-Львів» (а.с.Т.2, а.с.115).

Про фіктивну діяльність ПП «Спецпостачсервіс» ствердив директор підприємства ОСОБА_4 під час допиту в якості свідка, що стверджується відповідними протоками допитів від 09.11.2010р. та 10.11.2010р. (Т.2, а.с.116-126).

У провадженні Слідчого управління ДПС у Львівській обл. перебуває кримінальна справа за ознаками фіктивного підприємництва щодо створення ПП «Львівкомфортгруп-К» (Т.2, а.с.127), також під час розслідування інших кримінальних справ з'ясовано, що ПП «МКМ-Сервіс» здійснювало діяльність щодо безпідставного формування податкового кредиту іншим суб'єктам господарювання (Т.2, а.с.129, 130-133).

В спростування висновків податкового органу позивачем під час апеляційного розгляду не було представлено товарно-транспортні накладні, наявність яких є обов'язковими відповідно до Інструкції про порядок виготовлення, зберігання, застосування єдиної первинної транспортної документації для перевезення вантажів автомобільним транспортом та обліку транспортної роботи, затв. спільним наказом Міністерства транспорту України та Міністерства статистики України № 228/253 від 07.08.1996р. (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Також позивачем не надані документи, які б засвідчували якість придбаного товару та джерело його походження.

Аналізуючи в сукупності вищевикладені обставини, а також оцінюючи представлені позивачем первинні документи щодо подальшого використання придбаних товарів (Т.1, а.с.85-284, Т.2, а.с.1-102) колегія суддів приходить до переконливого висновку про те, що останні не спростовують вищевказаних висновків податкового органу, із змісту таких неможливо чітко та однозначно встановити використання придбаних від контрагентів ПП БФ «Віалекс», ПП «Львівкомфортгруп-К», ТзОВ «Екопласт-Львів», ПП «Спецпостачсервіс», ПП «МКМ-Сервіс», ТзОВ «НТЦ «Сінергія», ТзОВ «П'ятий фактор» товарів у господарській діяльності позивача. Позивачем не надано також актів списання або введення в експлуатацію цих товарів, докази їх переробки в готову продукцію тощо.

Із змісту представлених підприємством документів не видається можливим визначити місця поставки товарів, їхнього перевізника та умови транспортування, факти проведення розвантажувально-навантажувальних робіт тощо.

При цьому колегія суддів враховує правову позицію Верховного Суду України по цій категорії спорів, яка полягає в тому, що несплата продавцем чи його контрагентом податку на додану вартість до бюджету, у разі фактичного здійснення господарської операції, не впливає на формування податкового кредиту покупцем та не є підставою для позбавлення останнього права на відшкодування цього податку, якщо він виконав усі передбачені законом умови отримання такого відшкодування і має всі документальні підтвердження розміру заявленого податкового кредиту.

У розглядуваній справі, приймаючи спірне податкове повідомлення-рішення, податковий орган виходив з того, що позивач фактично товари у названих контрагентів не придбавав, а лише провів документальне оформлення розглядуваних операцій, через що вказані операції були нікчемними. На підтвердження своїх доводів ДПІ у Пустомитівському районі Львівської обл. надала суду письмові документи про те, що позивач товари не придбавав, а фактично співпрацював з фіктивними суб'єктами господарювання.

За таких обставин видані названими контрагентами первинні документи позивачу слід вважати такими, що не мають юридичної сили, складеними з метою маскування безтоварних операцій, що оформлялися з метою мінімізації податкових зобов'язань.

Таким чином, податковий орган підставно прийшов до висновку про відсутність реального здійснення господарських операцій ПП БФ «Віалекс», ПП «Львівкомфортгруп-К», ТзОВ «Екопласт-Львів», ПП «Спецпостачсервіс», ПП «МКМ-Сервіс», ТзОВ «НТЦ «Сінергія», ТзОВ «П'ятий фактор» по поставці товарів.

В частині доводів позивача про допущені порушення закону під час перевірки колегія суддів враховує, що вказана перевірка проведена на підставі наказу ДПІ у Пустомитівському районі Львівської обл. № 705 від 25.11.2011р., повідомлення № 19031/10/230 від 25.11.2011р. на проведення перевірки, які були завчасно вручені керівнику позивача під розпис (Т.2, а.с.163-164).

До початку проведення перевірки відповідачем скеровувалися на адресу позивача письмові запити щодо надання первинних документів по операціях з розглядуваними контрагентами (Т.2, а.с.165-166).

Окрім цього, перебування керівника позивача на лікуванні (Т.1, а.с.12) не перешкоджало проведенню невиїзної перевірки, оскільки відповідно до вимог п.79.3 ПК України присутність платників податків під час проведення документальних невиїзних перевірок не обов'язкова.

Також допущені описки в тексті Акту перевірки не впливають на правильність висновків податкового органу, зміст останнього є чітким та однозначним, не допускає неоднозначного тлумачення.

Оцінюючи в сукупності вищевикладене, колегія суддів вважає, що реальність здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентами ПП БФ «Віалекс», ПП «Львівкомфортгруп-К», ТзОВ «Екопласт-Львів», ПП «Спецпостачсервіс», ПП «МКМ-Сервіс», ТзОВ «НТЦ «Сінергія», ТзОВ «П'ятий фактор» не підтверджується представленими доказами, вказані дії позивача спрямовані виключно на отримання податкової вигоди.

За відсутності фактичного здійснення операцій відповідні суми не можуть включатися до складу податкового кредиту для цілей оподаткування ПДВ навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів.

Таким чином, враховуючи підтвердження в судовому засіданні обставин, якими контролюючий орган обґрунтував свої твердження про порушення позивачем вимог Закону України «Про податок на додану вартість» та Податкового кодексу України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), а відтак й покладених в основу оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, приймаючи до уваги вірне застосування останнім приписів Закону України «Про податок на додану вартість» та Податкового кодексу України, заявлений позивачем позов є безпідставним, через що задоволенню не підлягає.

Інші висновки постанови суду першої інстанції колегія суддів вважає безпідставними і помилковими, оскільки такі не відповідають вимогам Закону України «Про податок на додану вартість» та Податкового кодексу України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

З огляду на вищевикладене, доводи апеляційної скарги є суттєвими і складають підстави для висновку про порушення судом норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, через що постанова суду підлягає скасуванню з прийняттям нової постанови про відмову у задоволенні заявленого позову з вищевикладених мотивів.

Керуючись ст.94, ч.3 ст.160, ст.ст.195, 196, п.3 ч.1 ст.198, п.4 ч.1 ст.202, ч.2 ст.205, ст.ст.207, 254 КАС України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Пустомитівському районі Львівської обл. задоволити.

Постанову Львівського окружного адміністративного суду від 30.05.2012р. скасувати та прийняти нову постанову, якою в задоволенні позову Приватного підприємства «Фірма «Ампер» до Державної податкової інспекції у Пустомитівському районі Львівської обл. про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість, - відмовити.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання постановою законної сили, а у разі складення постанови в повному обсязі відповідно до ст.160 КАС України - з дня складення постанови в повному обсязі.

Головуючий суддя: Р.М.Шавель

Судді: М.В.Костів

Н.В.Савицька