Ухвала суду № 38747120, 15.05.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 травня 2014 року м. Київ К/800/66389/13

Вищий адміністративний суд України у складі:

головуючого суддіРозваляєвої Т. С. (суддя-доповідач),суддівМаслія В. І., Черпіцької Л. Т.,розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Харківської митниці Міндоходів на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 16 жовтня 2013 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 10 грудня 2013 року у справі за позовом Спільного підприємства "Украінская Восточная Рибная компанія" товариство з обмеженою відповідальністю до Харківської митниці Міндоходів про скасування рішення, картки відмови та стягнення суми,

в с т а н о в и в :

Спільне підприємство "Украінская Восточная Рибная Компанія" товариство з обмеженою відповідальністю звернулось з позовом до Харківської митниці Міндоходів про скасування рішення про коригування митної вартості товарів № 807010001/2013/000024/1 від 18 червня 2013 року; про скасування картки відмови № 807010001/2013/00025 від 18 червня 2013 року; стягнення з Державного бюджету України на користь позивача надмірно сплаченого податку на додану вартість в сумі 15 496 грн 91 коп.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 21 жовтня 2013 року, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 10 грудня 2013 року, позов задоволено частково:

- визнано протиправним та скасовано рішення Харківської обласної митниці про коригування митної вартості товарів № 807010001/2013/000024/1 від 18 червня 2013 року та зобов'язано Харківську митницю вчинити дії щодо визначення митної вартості товару - із застосуванням методу визначення митної вартості за ціною контракту №0408/07;

- визнано протиправною та скасовано картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №807010001/2013/00025 від 18 червня 2013 року;

- в задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з рішеннями судів в частині задоволення позову, відповідач звернулася з касаційною скаргою, у якій просить їх скасувати та прийняти нове рішення про відмову в позові.

В запереченнях позивач просить залишити скаргу без задоволення, а рішення судів - без змін.

Відповідно до частини другої статті 220 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.

Заслухавши доповідача, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права в межах частини другої статті 220 КАС України, колегія суддів приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Судами встановлено, що в межах контракту № 0408/07 від 04 серпня 2007 року позивач за вантажною митною декларацією 807010001/2013/806283 від 18 червня 2013 року заявив до митного оформлення товар, вартість якого визначив за першим методом - ціною договору.

Для підтвердження заявленої у декларації митної вартості товару, окрім митної декларації, позивачем надано відповідачеві наступні документи: рахунок-фактура (інвойс) № 21091566 від 13 червня 2013 року декларація митної вартості № 807010001/2013/806283 від 18.06.2013; копія зовнішньоекономічного контракту купівлі-продажу товару № 0408/07 від 07.09.2011; доповнення до зовнішньоекономічного контракту № 0408/07 від 03.09.12р; копія рахунка-фактури (інвойс) № 21091566 від 13 червня 2013 року; копія прейскуранту (прас-листа) виробника товару б/н від 13.06.2013; міжнародна автомобільна накладна (CMR) б/н від 14.06.2013; книжка МДП (Carnet TIR) № XW/68613343 dsl 16/06/2013; копія договору про здійснення та організацію перевезення та транспортно-експедиційного обслуговування № 747/пр. від 20.02.2012; копія рахунку-фактури про надання транспортно-експедиційних послуг від виконавця договору про транспортно-експедиційні послуги ESP 13 № 6042 від 18.06.2013; копія ветеринарного свідоцтва форми Ф-2 (ввезення товарів) ВРД - 00 № 163898 від 18.06.2013; копія висновку державної санітарно - епідеміологічної експертизи № 05.03.02-03/126572 від 29.12.2011; копія сертифікату відповідності № UA1.007.X000842-13 від 25.01.2013; копія декларації виробника б/н від 13.06.2013; копія сертифікату про походження товару загальної форми № б/н від 14.06.2013; копія сертифікату якості б/н від 13.06.2013; копія митної декларації країни відправлення № 2013112841080790 від 14.06.2013.

Відповідач відмовив позивачу у митному оформленні товару за заявленою митною вартістю у зв'язку з її невірним визначенням та через невідповідність обраного декларантом методу визначення митної вартості товару, наведеним у главі 9 Митного Кодексу України.

За таких обставин, відповідачем прийнято рішення про коригування митної вартості товарів № 807010001/2013/000024/1 від 18 червня 2013 року на підставі шостого методу та видано позивачу картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні № 807010001/2013/00025 від 18 червня 2013 року.

Не погоджуючись із рішенням митного органу та карткою відмови у митному оформленні товару, позивач звернувся з цим позовом, в якому також просив стягнути з Державного бюджету України суму переплати податку на додану вартість та мита, в розмірі 15 496 грн 91 коп.

Суд першої інстанції дійшов висновку, з яким погодився суд апеляційної інстанції, щодо обґрунтованості позову в частині визнання неправомірними та скасування рішення та картки відмови у митному оформленні.

Колегія суддів погоджується з висновками судів.

Статтею 259 МК України передбачено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є їх ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, обчислена відповідно до положень цього Кодексу.

Положеннями частини першої статті 262 МК України встановлено, що митна вартість товарів і метод її визначення заявляються (декларуються) митному органу декларантом під час переміщення товарів через митний кордон України шляхом подання декларації митної вартості.

Відповідно до статті 266 МК України, визначення митної вартості товарів, які імпортуються в Україну, здійснюється за такими методами: за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); за ціною договору щодо ідентичних товарів; за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; на основі віднімання вартості; на основі додавання вартості (обчислена вартість); резервного.

Основним є метод визначення митної вартості товарів за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартість операції). Кожен наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу. У разі неможливості застосування жодного з методів 1-5, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, установлених статтею 273 цього Кодексу.

Відповідно до статті 267 МК України, митною вартістю за ціною договору щодо товарів, які імпортуються, є вартість операції, тобто ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби відповідно до частини другої цієї статті. Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або які повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів на користь продавця та/або на користь продавця через третіх осіб, та/або на пов'язаних з продавцем осіб. Такі платежі можуть бути здійснені прямо або опосередковано шляхом переказу грошей, акредитиву, інкасування або за допомогою інших розрахунків (вексель, передача цінних документів тощо).

Положеннями частини третьої статті 266 МК України встановлено, що, якщо митна вартість не може бути визначена за методом 1 згідно з положеннями статті 267 цього Кодексу, проводиться процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості відповідно до вимог статей 268 і 269 цього Кодексу. У ході таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.

Таким чином, метод 6 (резервний) може бути використано для визначення митної вартості товару тільки в разі неможливості використання 1-5 методів визначення вартості за умови додержання процедури визначення митної вартості встановленої частиною 3 цієї статті.

Аналіз наведених норм, а також положень постанов Кабінету Міністрів України від 9 квітня 2008 року № 339 «Про затвердження Порядку здійснення контролю за правильністю визначення митної вартості товарів» та від 20 грудня 2006 року № 1766 «Про затвердження Порядку декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, та подання відомостей для її підтвердження» дає підстави вважати, що митні органи мають виключну компетенцію в питаннях перевірки та контролю правильності обчислення декларантом митної вартості.

Разом з тим, дискреційні функції митних органів мають законодавчі обмеження у випадках незгоди із задекларованою митною вартістю. До них, зокрема, належить необхідність обґрунтування неможливості обрання першого методу визначення митної вартості.

Між тим, колегія суддів погоджується з висновками судів про те, що відповідачем не доведено наявності підстав для коригування заявленої позивачем митної вартості.

Так, наявні матеріали справи свідчать про те, що позивач на виконання вимог Митного кодексу України надав під час митного оформлення всі необхідні документи.

Щодо посилання скаржника на відомості спеціалізованої бази даних Єдиної автоматизованої інформаційної системи Держмитслужби України щодо іншої вартості подібних товарів, то, як правильно зазначили суди, самі по собі відомості згаданої системи не є достатньою підставою для коригування заявленої декларантом митної вартості, за умови відсутності сумнівів у достовірності наданих декларантом документів та їх повноти.

Таким чином, на думку судів, у відповідача були в наявності всі документи, які давали можливість встановити дійсну митну вартість товару за ціною договору.

Суд касаційної інстанції приходить до висновку, що при розгляді справи судами першої та апеляційної інстанцій не порушено норм матеріального та процесуального права, оцінка обставинам у справі дана повно та правильно.

Враховуючи викладене, та керуючись ст.ст. 220, 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ухвалив:

Касаційну скаргу Харківської митниці Міндоходів відхилити, а постанову Харківського окружного адміністративного суду від 16 жовтня 2013 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 10 грудня 2013 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строк та у порядку, визначеними статтями 237, 238, 239-1 КАС України.

Судді: