Ухвала суду № 38747095, 16.04.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"16" квітня 2014 р. м. Київ К/800/19286/13

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі: Лосєва А.М., Бившевої Л.І., Шипуліної Т.М., за участю секретаря Титенко М.П.,за участю представників позивача:Верещаги Т.В.,відповідача:не з'явився,розглянувши у відкритому судовому засіданні

касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Запоріжжі Державної податкової служби

на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 25.04.2012

та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 21.03.2013

у справі № 0870/3040/12

за позовом Відкритого акціонерного товариства «Запорізький металургійний комбінат «Запоріжсталь»

до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Запоріжжі Державної податкової служби

про скасування податкових повідомлень-рішень,

В С Т А Н О В И Л А:

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 25.04.2012, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 21.03.2013, задоволено позовні вимоги Відкритого акціонерного товариства «Запорізький металургійний комбінат «Запоріжсталь» (надалі - позивач, ВАТ «Запорізький металургійний комбінат «Запоріжсталь») до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Запоріжжі Державної податкової служби (надалі - відповідач, СДПІ по роботі з ВПП у м. Запоріжжі ДПС) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 27.03.2012 № 0000780801, № 0000790801.

Приймаючи рішення, суди першої та апеляційної інстанцій виходили з того, що висновок податкового органу щодо фіктивності укладених правочинів є неправомірним, оскільки первинними документами підтверджено настання реальних правових наслідків, зміну майнового стану позивача, а також безпосередній зв'язок проведених операцій із господарською діяльністю ВАТ «Запорізький металургійний комбінат «Запоріжсталь». Суди спростували доводи суб'єкта владних повноважень стосовно формування позивачем податкового кредиту та, в подальшому, від'ємного значення з податку на додану вартість за грудень 2011 року - січень 2012 року із порушенням норм податкового законодавства.

Вважаючи, що рішення судів попередніх інстанцій прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України із касаційною скаргою, у якій просить скасувати постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 25.04.2012 та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 21.03.2013 і постановити нове рішення про відмову у задоволенні позову в повному обсязі.

Позивач надав письмові заперечення на касаційну скаргу, в яких обґрунтовує законність оскаржуваних судових рішень та їх відповідність усталеній судовій практиці.

Відповідно до частини першої статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що представниками СДПІ по роботі з ВПП у м. Запоріжжі ДПС було проведено виїзну позапланову перевірку позивача з питань визначення правомірності декларування від'ємного значення податку на додану вартість за грудень 2011 року та достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку за грудень 2011 року, яка виникла за рахунок від'ємного значення з податку на додану вартість (надалі - ПДВ), що декларувалось в період з 01.10.2011 по 31.11.2011.

За результатом проведеної перевірки було складено акт від 06.03.2012 № 152/08-01/00191230, в якому зроблено висновок про порушення позивачем пп. 14.1.181 п. 14.1 ст.14, п.44.1 ст.44, п. 198.1, п. 198.3 ст.198, п. 200.1, п. 200.3 ст.200 Податкового Кодексу України, п. 10.1 Порядку ведення реєстру виданих та отриманих податкових накладних, затвердженого наказом ДПА України від 24.12.2010 № 1002, розділу V п. 4 Положення «Про затвердження форм та порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість», затвердженого наказом ДПА України від 25.01.2011 № 41, в результаті чого позивачем завищено суму податкового кредиту та від'ємного значення грудня 2011 року на загальну суму ПДВ 664 742,00 грн.

На підставі вказаного акта перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 27.03.2012 № 0000780801, яким позивачу зменшено суму від'ємного значення ПДВ за грудень 2011 року на 664 742,00 грн.

Крім того, у період з 17.02.2012 по 07.03.2012 відповідачем проведено невиїзну камеральну перевірку позивача з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на розрахунковий рахунок за січень 2012 року.

За результатом проведеної перевірки було складено акт від 07.03.2012 № 159/08-01/00191230, в якому зроблено висновок про завищення позивачем заявленої в січні 2012 року суми бюджетного відшкодування ПДВ у розмірі 664 742,00 грн.

На підставі даного акта перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000790801, згідно якого позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за січень 2012 року в розмірі 664 742,00 грн. та застосовано фінансові санкції в розмірі 332 371,00 грн.

Висновки вказаних актів перевірок обґрунтовано тим, що позивачем в порушення чинного законодавства до складу податкового кредиту, від'ємного значення грудня 2011 року включено суму ПДВ з придбання вугілля на 578 909,12 грн. та деталей на суму 85 832,48 грн. у грудні 2011 року (на загальну суму 664 742,00 грн.) від постачальників, щодо яких не підтверджено здійснення поставки продукції, а саме: від ТОВ ТПК «Інтегро» та ТОВ НВП «Технопром».

Переглянувши судові рішення у межах касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального і процесуального права, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги, з огляду на наступне.

Відповідно до пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 Податкового Кодексу України, що вступив в дію з 01.01.2011, податковий кредит визначено як суму, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового періоду), визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Бюджетне відшкодування - відшкодування від'ємного значення податку на додану вартість на підставі підтвердження правомірності сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість за результатами перевірки платника, у тому числі автоматичне бюджетне відшкодування у порядку та за критеріями, визначеними у розділі V цього Кодексу.

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Згідно п. 198.2 ст. 198 даного Кодексу датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: або дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг, або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку (згідно п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України).

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Згідно п. 201.8 ст. 201 ПК України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Податкова накладна, відповідно до абзацу першого п. 201.10 ст. 201 даного Кодексу, видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Таким чином, виходячи із приписів вищевказаних норм Податкового кодексу України, податкова накладна є документом, який підтверджує фактичну сплату покупцем податку на додану вартість у ціні товару, та надає право на формування податкового кредиту платника податків-покупця. І лише придбання товарів (послуг, робіт), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності платника податку, відсутність податкової накладної та складання податкової накладної особою, що не зареєстрована як платник ПДВ, позбавляють платника податку права на включення до податкового кредиту сплачених (нарахованих) сум податків у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, контрагенти позивача на час здійснення відповідних господарських операцій були зареєстровані платниками ПДВ. Господарські правовідносини з ТОВ ТПК «Інтегро» та ТОВ НВП «Технопром» оформлено позивачем належним чином, а фактичне здійснення операцій з постачання товарів підтверджується належними первинними документами та документами податкової звітності, що не заперечується і актами перевірок.

Будь-які порушення щодо форми та змісту первинних документів, які підтверджують фактичне вчинення господарських операцій з постачання товару між позивачем та ТОВ ТПК «Інтегро» та ТОВ НВП «Технопром», в актах перевірок відсутні.

Визначення розміру належних платнику податку сум бюджетного відшкодування з податку на додану вартість здійснюється на підставі норм ст.200 Податкового кодексу України.

Відповідно до пп.200.1, 200.2, 200.3 ст.200 Податкового кодексу України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду. При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом. При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Відповідно до п.200.4 ст. 200 Податкового кодексу України, якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то: а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем товарів/послуг; б) залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду.

При цьому, виходячи зі змісту вищезазначених норм, бюджетному відшкодуванню підлягає частина податку, сплачена платником податку, який придбав товари та послуги, їх постачальникам, що відповідає загальному поняттю відшкодування як компенсації понесених витрат.

Встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини свідчать про реальність фактичного переміщення (транспортування), приймання та використання придбаного у ТОВ ТПК «Інтегро» та ТОВ НВП «Технопром» вугілля та деталей у власній господарській діяльності, про що свідчать: договір від 30.08.2011 № 20/2011/1649 з ТОВ «ТПК «Інтегро», договір від 19.05.2011 № 20/2011/1180 з ТОВ НВП «Технопром», рахунки-фактури, залізничні накладні, податкові накладні, видаткові накладні, платіжні доручення про перерахування грошових коштів в оплату товару. Тобто, дані документи підтверджують реальність проведення господарських операцій із вказаними контрагентами та є первинними документами у розумінні Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Отже, суди попередніх інстанцій дійшли вірного висновку про те, що, придбавши товар для використання у власній господарській діяльності та сплативши його вартість, у т.ч. ПДВ у складі вартості товару, позивач набув право на віднесення сплачених сум податку на додану вартість у вартості товарів, до складу податкового кредиту, що в подальшому збільшило суму від'ємного значення в декларації за грудень 2011 року.

Зважаючи на викладене, колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій про недоведеність факту порушення податкового законодавства з боку позивача та про неправомірність оскаржуваних податкових повідомлень-рішень. Тобто, вищенаведеним спростовується позиція відповідача, що полягає у переконаності в штучному створенні документообігу задля імітації господарських операцій, які дають право ВАТ «Запорізький металургійний комбінат «Запоріжсталь» на формування сум податкового кредиту та реалізацію права на бюджетне відшкодування сум податку на додану вартість.

Доводами касаційної скарги викладене не спростовується.

Відповідно до статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись ч. 3 ст. 160, ст.ст. 210, 214, 215, 220, 223, 224, 230, 231, ч. 5 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів

У Х В А Л И Л А:

1. Касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Запоріжжі Державної податкової служби залишити без задоволення.

2. Постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 25.04.2012 та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 21.03.2013 у справі № 0870/3040/12 залишити без змін.

3. Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у порядку та в строки, встановлені статтями 236 - 238, 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя(підпис)А.М. Лосєв Судді:(підпис)Л.І. Бившева (підпис) Т.М. Шипуліна