Ухвала суду № 38746925, 03.04.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"03" квітня 2014 р. м. Київ К/800/29821/13

Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

головуючої: суддів: Блажівської Н.Є., Сіроша М.В., Усенко Є.А. розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Вишгородському районі Київської області Державної податкової служби на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 12 березня 2013 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 14 травня 2013 року

у справі № 826/249/13-а

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Текнолюм»

до Державної податкової інспекції у Вишгородському районі Київської

області Державної податкової служби

про скасування податкового повідомлення-рішення,-

В С Т А Н О В И В

Товариство з обмеженою відповідальністю «Текнолюм» (надалі також - позивач, ТОВ «Текнолюм») звернулось до суду із адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Вишгородському районі Київської області Державної податкової служби (надалі також - ДПІ, відповідач) про визнання протиправним і скасування податкового повідомлення-рішення від 9 жовтня 2012 року №0000712300 про нарахування 628568 грн. податку на прибуток.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 12 березня 2013 року позов задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Вишгородському районі Київської області Державної податкової служби від 9жовтня 2012 року №0001522300. Відмовлено в задоволенні іншої частини адміністративного позову.

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 14 травня 2013 року апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Вишгородському районі Київської області Державної податкової служби залишено без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 12 березня 2013 року - без змін.

ДПІ в касаційній скарзі, вказуючи на допущені судами першої та апеляційної інстанції порушення норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення даного спору, просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 12 березня 2013 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 14 травня 2013 року і прийняти новее рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

Заслухавши суддю-доповідача, сторін, що беруть участь у справі, обговоривши доводи касаційної скарги та перевіривши за матеріалами справи правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія судців звертає увагу на наступне.

Відповідно до частини 1 статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, які не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, за результатами документальної позапланової виїзної перевірки позивача, оформленої актом від 12 квітня 2012 року №433/22-00/37270449, яка проведена на підставі підпункту 78.1.11 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України (надалі також - ПК України; тут і надалі - в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) ДПІ винесено податкове повідомлення-рішення від 9 жовтня 2012 року №0001522300, яким позивачу збільшено грошове зобов'язання з податку на прибуток на 628568 (у т.ч.: 628567 грн. - основний платіж, 1 грн. - штраф).

Так, відповідно до підпункту 78.1.11 пункту 78.1 статті 78 ПК України документальна позапланова виїзна перевірка здійснюється у разі отримання постанови суду (ухвали суду) про призначення перевірки або постанови органу дізнання, слідчого, прокурора, винесену ними відповідно до закону у кримінальних справах, що перебувають у їхпровадженні.

Згідно з пунктом 86.9 статті 86 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на час винесення оскаржуваного податкового повідомленння-рішення) у разі якщо грошове зобов'язання розраховується органом державної податкової служби за результатами перевірки, призначеної відповідно до кримінально-процесуального закону або закону про оперативно-розшукову діяльність, податкове повідомлення-рішення за результатами такої перевірки не приймається до дня набрання законної сили відповідним рішенням суду. Матеріали перевірки разом з висновками органу державної податкової служби передаються правоохоронному органу, що призначив перевірку. Статус таких матеріалів перевірки та висновків органу державної податкової служби визначається кримінально-процесуальним законом або законом про оперативно-розшукову діяльність.

За своїм змістом дана норма не містить жодних обмежень чи застережень щодо застосування лише до осіб, відносно яких порушена кримінальна справа чи ведеться оперативно-розшукова справа, тому стосується всіх перевірок, призначених відповідно до кримінально-процесуального закону або закону про оперативно-розшукову діяльність.

За змістом пункту 86.9 статті 86 ПК України належним доказом на підтвердження правомірності прийняття податкового повідомлення-рішення за результатами вказаної перевірки є відповідне рішення суду, що набрало законної сили, по кримінальній справі, в межах якої призначена та здійснювалася перевірка позивача.

Проте, відповідачем не доведено суду наявності на час винесення оскаржуваного податкового повідомлення-рішення відповідного судового рішення по кримінальнійсправі, а судом таких рішень не встановлено, що вказує на відсутність встановлених пунктом 86.9 статті 86 ПК України підстав для прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

Отже, внаслідок грубого порушення відповідачем наведених вище приписів податкового законодавства податкове повідомлення-рішення, з приводу правомірності якого виник спір, винесено відповідачем в порушення встановленого законом порядку, що є підставою для його скасування.

Доводи касаційної скарги висновків судів першої та апеляційної інстанцій не спростовують і не дають підстав для висновку, що судами при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права. Таким чином, ухвалені по справі рішення є законними і обґрунтованими, а зазначена в касаційній скарзі позиція відповідача не знаходить свого підтвердження матеріалами справи та не ґрунтується на положеннях чинного законодавства.

Відповідно до частини 1 статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

За таких обставин, суд, перевіривши у межах касаційної скарги правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, приходить до висновку, що касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а оскаржувані рішення слід залишити без змін.

Керуючись статтями 221, 223, 224, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

У Х В А Л И В

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Вишгородському районі Київської області Державної податкової служби залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 12 березня 2013 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 14 травня 2013 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у порядку та в строки, встановлені статтями 236 - 238, 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуюча: Н. Є. Блажівська

Судді: М.В. Сірош

Є.А. Усенко