Постанова № 38746183, 15.05.2014, Одеський апеляційний господарський суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

__________________

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"15" травня 2014 р.Справа № 916/1213/13Колегія суддів Одеського апеляційного господарського суду у складі: головуючого Ярош А.І.,

суддів: Журавльов О.О., Лисенко В.А.,

при секретарі судового засідання Селиверстовій М.В.,

від позивача : Картузов М.Ю., за довіреністю;

від відповідача : Дразніна М.С., за довіреністю;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „Хелльманн Східна Європа Оуверсіз"

на рішення господарського суду Одеської області від 16 грудня 2013 року

по справі № 916/1213/13

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „Хелльманн Східна Європа Оуверсіз"

до Товариства з обмеженою відповідальністю Будівельна компанія „Кримар"

про стягнення 279 296,44 грн.,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю „Хелльманн Східна Європа Оуверсіз" звернулось до господарського суду Одеської області з позовною заявою про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю Будівельна компанія „Кримар" 279 296,44 грн. збитків, з яких 253 546,23 грн. заборгованості за договором про надання послуг по транспортному експедируванню №14/11/11 від 14.11.2011 року, сума загальних витрат на поновлення своїх прав та охоронюваних законом інтересів в розмірі 25000 грн,, 750,21 грн. три відсотки річних, а також позивач просив вжити заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на нерухоме майно та на грошові кошти відповідача у розмірі заявлених позовних вимог.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 27.05.2013 року заяву позивача про забезпечення позову задоволено частково, накладено арешт на грошові кошти відповідача в розмірі 279 296,44 грн., в задоволенні заяви в частині накладення арешту на нерухоме майно відповідача відмовлено.

Рішенням господарського суду Одеської області 16.12.2013 р. (судді Зайцев Ю.О.(головуючий), Меденцев П.А., Погребна К.Ф.) у позові відмовлено, з підстав того, що право позивача, за захистом якого він звернувся до суду (на своєчасну оплату його послуг) не було порушеним, оскільки акти виконаних робіт направлено не на юридичну адресу боржника, відтак, з урахуванням ч. 2 ст. 530 ЦК України та п. 2.1.2 Договору, обов'язок відповідача оплатити послуги Позивача не настав на дату подачі позову, що свідчить про відсутність порушеного суб'єктивного матеріального права, за захистом якого позивач звернувся до суду, та передчасність заявленого позову, що є підставою для відмови в позові. Порушене право за змістом ст. 1 ГПК України повинно існувати станом на момент подачі позову.

За таких обставин, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що дії позивача, здійснені після звернення до суду (в тому числі по направленню або не направленню будь-яких документів, рахунків, актів та інше), не мають правового значення для вирішення даної справи тому, що не свідчать про обґрунтованість позову - існування порушених прав Позивача, на захист яких поданий позов.

Не погодившись з вищезазначеним рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю „Хелльманн Східна Європа Оуверсіз" звернулось до Одеського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржуване рішення господарського суду Одеської області та задовольнити позовні вимоги в повному обсязі, посилаючись на порушення судом норм матеріального права, не повне з'ясування обставин справи та неповну оцінку наявних доказів.

Обґрунтовуючи апеляційну скаргу, апелянт зазначає, що згідно положень п.4.3 Договору, 19.02.2013 року позивачем було направлено наказним листом з повідомленням на адресу відповідача, а 22.03.2013 року вручено відповідачеві під розписку акти приймання-передачі виконаних робіт на загальну суму 253 546,23 грн., однак до теперішнього часу роботи не оплачені. На думку апелянта, момент оплати настав через 10 днів після відправлення актів, тобто 01.03.2013 року.

Виходячи з доводів апеляційної скарги, скаржник вважає, що матеріалами справи підтверджується факт організації позивачем транспортних послуг щодо перевезення вантажів, а тому позовні вимоги підтверджені документально та доведені.

У відзиві на апеляційну скаргу відповідач заперечував проти задоволення апеляційної скарги, вважав рішення суду першої інстанції законним та обґрунтованим з підстав, викладених у відзиві.

Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши матеріали справи на предмет правильності встановлення обставин та застосування місцевим судом норм матеріального права, судова колегія дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення суду, виходячи із наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, 14 листопада 2011 року між товариством з обмеженою відповідальністю "ХЕЛЛЬМАНН СХІДНА ЄВРОПА ОУІВЕРСІЗ" та Товариством з обмеженою відповідальністю Будівельна компанія "КРИМАР" було укладено Договір № 14/11/11 про надання послуг по транспортному експедируванню експортно-імпортних і транзитних вантажів, згідно якого ТОВ "ХЕЛЛЬМАНН СХІДНА ЄВРОПА ОУІВЕРСІЗ" зобов'язується за плату та за рахунок відповідача виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням та перевантаженням експортно-імпортних і транзитних вантажів, які прямують в /із України, по території України, країн СНД, інших країн.

Пунктом 2.1.2 договору сторони передбачили, що клієнт здійснює 100% передоплату та остаточний розрахунок, який включає у себе як забезпечення Експедитора коштами в довірче управління для організації перевезень вантажів, для стягнення документально підтверджених витрат Експедитора, понесених в інтересах Клієнта з метою виконання договору, так і винагорода Експедитора, на підставі рахунків Експедитора.

Відповідно до п. 4.1. договору, оплата послуг Експедитора по Договору здійснюється відповідно з умовами та по ставкам, вказаним в Заявках на перевезення, які є Додатками до Договору.

Відповідно до п.4.3. договору, факт виконання послуг по Договору підтверджується Актами прийому-передачі виконаних робіт, які мають бути підписані Сторонами Договору. У разі якщо Клієнт не підписав Акт, або у разі відсутності письмової обґрунтованої відмови від підписання Акту, Акт вважається підписаним на протязі 10 днів з моменту відправлення відповідного Акту на адресу Клієнта наказним листом з повідомленням (кур'єрською службою).

Відповідно до п.4.1 Договору, оплата послуг Експедитора по Договору здійснюється відповідно з умовами та по ставкам, вказаним в заявках на перевезення, які є Додатками до Договору.

Згідно п.4.3 Договору, факт виконання послуг по Договору підтверджується Актами прийому-передачі виконаних робіт, які мають бути підписані Сторонами Договору. У разі якщо Клієнт не підписав Акт, Акт вважається підписаним на протязі 1 днів з моменту відправлення відповідного Акту на адресу Клієнта наказним листом з повідомленням (кур'єрською службою).

Відповідно до положень п. 4.3. договору, 19.02.201З р. позивачем було направлено наказним листом з повідомленням (кур'єрською службою) на фактичну адресу Відповідача, як зазначено в договорі, а саме на адресу м.Одеса, вул. Новікова, 2, та 22.02.2013 вручено представнику відповідача ОСОБА_5 згідно поштового повідомлення акти прийому-передачі виконаних робіт: акт №410 від 22.12.2011р.; Акт №436 від 24.01.2012р., Акт №561 від 25.05.2012р.; Акт №668, 668/1 від 08.08.2012р.; Акт №674 від 14.08.2012р.; Акт №707 від 31.08.2012р.; Акт №761 від 10.10.2012р., Акт №784 від 29.10.2012р., Акти №№786, 787, 788, 789, 790, 7)1 від 31.10.2012р., Акти №№797, 798 від 07.11.2012р., Акт №801 від 09.11.2012р., Акт №808 від 15.11.2012р., Акт №810 від 16.11.2012р., Акт №821 від 28.11.2012р..

Відповідно до цих актів загальна сума заборгованості відповідача перед позивачем складає 253546,23 гривень. Однак, до теперішнього часу роботи, вказані в вище перелічених актах відповідачем не оплачені.

На думку позивача, оскільки момент сплати вищевказаної суми настав через 10 днів після відправлення вищевказаних актів відповідачеві, тобто 01.03.2013 року, а оплата вчасно не здійснена, відповідач порушив взяті на себе за договором зобов'язання.

З наведених підстав позивач звернувся до господарського суду Одеської області з вимогами про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю будівельна компанія „КРИМАР" 279 296,44 гривень, що складається з основної заборгованості та сум штрафних санкцій.

Відповідно до статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ст.929 Цивільного кодексу України, за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу.

Договором транспортного експедирування може бути встановлено обов'язок експедитора організувати перевезення вантажу транспортом і за маршрутом, вибраним експедитором або клієнтом, зобов'язання експедитора укласти від свого імені або від імені клієнта договір перевезення вантажу, забезпечити відправку і одержання вантажу, а також інші зобов'язання, пов'язані з перевезенням. Договором транспортного експедирування може бути передбачено надання додаткових послуг, необхідних для доставки вантажу (перевірка кількості та стану вантажу, його завантаження та вивантаження, сплата мита, зборів і витрат, покладених на клієнта, зберігання вантажу до його одержання у пункті призначення, одержання необхідних для експорту та імпорту документів, виконання митних формальностей тощо). Положення цієї глави поширюються також на випадки, коли обов'язки експедитора виконуються перевізником. Умови договору транспортного експедирування визначаються за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено законом, іншими нормативно-правовими актами.

Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору. Одностороння відмова від виконання зобов`язань не допускається, крім випадків, передбачених законом.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським Кодексом України.

Проаналізувавши наявні матеріали справи, судова колегія погоджується з висновками суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позову, виходячи з наступного.

Суд першої інстанції встановив, що порядок оплати послуг експедитора узгоджений в п. 2.1.2 Договору, а строки оплати Договором не встановлені, лише пунктом 2.1.2 договору транспортного експедирування передбачено, що замовник (відповідач) зобов'язався на підставі рахунків Експедитора здійснювати 100% передплату та остаточний розрахунок, який включає як забезпечення Експедитора засобами в довірче управління для організації перевезення вантажів, для відшкодування документально підтверджених витрат, понесених Експедитором в інтересах Замовника з метою виконання Договору, так й винагороду Експедитору.

Відповідно до ч. 2 ст. 12 Закону України "Про транспортно-експедиторську діяльність" клієнт зобов'язаний у порядку, передбаченому договором транспортного експедирування, сплатити належну плату експедитору, а також відшкодувати документально підтверджені витрати, понесені експедитором в інтересах клієнта в цілях виконання договору транспортного експедирування.

З п. 4.1 договору вбачається, що оплата послуг експедитора по договору здійснюється відповідно з умовами та поставкам, вказаним в заявках на перевезення, які є додатками до Договору.

Згідно п. 4.3 Договору, факт виконання послуг по договору підтверджується актами прийому-передачі виконаних робіт, які мають бути підписані сторонами договору. У разі якщо клієнт не підписав акт, акт вважається підписаним на протязі 1 днів з моменту відправлення відповідного акту на адресу клієнта наказним листом з повідомленням (кур'єрською службою).

Як вже зазначалось вище, пунктом 2.1.2 договору транспортного експедирування передбачено, що замовник (відповідач) зобов'язався на підставі рахунків Експедитора здійснювати 100% передплату та остаточний розрахунок, який включає як забезпечення Експедитора засобами в довірче управління для організації перевезення вантажів, для відшкодування документально підтверджених витрат, понесених Експедитором в інтересах Замовника з метою виконання Договору, так й винагороду Експедитору.

За таких обставин, суд першої інстанції дійшов вірних висновків про те, що в даному випадку слід застосовувати приписи ч.2 ст. 530 ЦК України.

Відповідно до ч. 2 ст. 530 ЦК України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Колегія суддів вважає за необхідне окремо звернути увагу на питання щодо настання моменту пред'явлення вимоги та часу оплати наданих послуг за договором, що є вирішальним для правильного вирішення даного спору.

19.02.2013 року ТОВ «Хелльманн Східна Європа Оуверсіз» направила на адресу м.Одеса, вул. Новікова, 2, яка вказана у договорі №14/11/11 від 14.11.11р. як фактична адреса ТОВ «Будівельна компанія «Кримар» акти виконаних робіт за вказаним договором, що підтверджується поясненнями представника позивача та матеріалами справи, а саме поштовим повідомленням та описом ф.107 (т.1 аркуш справи 64).

Як виявилось в процесі розгляду справи, за вищеназваною адресою ТОВ «БК Кримар» на той момент вже не знаходилось, що підтверджується актом приймання-передачі нежитлового приміщення від 15.01.2013 року. Згідно зазначеного акту, у зв'язку з закінченням строку дії договору оренди нежитлового приміщення від 27.12.2011 року, ТОВ БК «Кримар» передало нежитлові адміністративно-складські приміщення, що належать фірмі ТОВ «Фірма КМБ», що перебували в оренді; акт скріплений підписами сторін та печатками підприємств.

Суд першої інстанції дійшов правомірних висновків про те, що передумовою виникнення у експедитора права вимоги до клієнта (Відповідача) оплатити послуги за договором та обов'язку відповідача здійснити оплату є наявність сукупності юридичних фактів, зокрема, підписання сторонами заявок на перевезення з погодженими умовами оплати та ставками; виконання позивачем обов'язку по направленню на адресу відповідача рахунків на оплату разом з документами, що підтверджують здійснені витрати, які не відносяться до вартості самих послуг транспортно-експедиційної компанії, а відшкодовуються окремо в межах їх узгодженої між позивачем та відповідачем вартості на підставі підтверджуючих документів.

Відповідно до п.1.7 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17 грудня 2013 року м. Київ № 14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань», подання кредитором позовної заяви, адресованої господарському суду (а не боржнику) і надіслання останньому як відповідачеві копії такої заяви є складовими судової процедури, а не цивільних правовідносин, і відповідні дії не можуть розглядатися як вимога у розумінні зазначеної норми ЦК України.

Таким чином, судова колегія дійшла висновку, що враховуючи те, що позивачем до подачі даного позову (08 травня 2013 року) не були направлені спірні рахунки на оплату та документи, підтверджуючі витрати, як то передбачено п.2.1.2 договору, а акти виконаних робіт, які були направлені 19.02.2013р., являються лише підтвердженням наданих послуг, однак не вимогою оплати, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції, що з урахуванням умов вищезазначеного пункту 2.1.2 Договору обов'язок Відповідача оплатити послуги та витрати Експедитора не настав.

Пояснення представника позивача щодо направлення документів на адресу відповідача, зазначену в договорі, та пояснення представника відповідача щодо неотримання документів у зв'язку з ненаходженням за цією адресою, на думку судової колегії, не мають правового значення, оскільки саме спірні рахунки, як передбачено умовами договору, позивач до подачі позову за будь-якою адресою відповідача не направляв.

Відтак, як було з'ясовано в ході розгляду справи, з урахуванням ч. 2 ст. 530 ЦК України та п. 2.1.2 Договору, обов'язок відповідача оплатити послуги позивача не настав на дату подачі позову, що свідчить про відсутність порушеного суб'єктивного матеріального права, за захистом якого позивач звернувся до суду, та передчасність заявленого позову, що є підставою для відмови в позові.

Місцевий господарський суд дійшов правомірних висновків про те, що порушене право за змістом ст. 1 ГПК України повинно існувати станом на момент подачі позову.

Аналогічну правову позицію викладено у постановах Вищого господарського суду України від 04.04.2013 року по справі №5004/1403/12, від 07.08.2013 року по справі №5/5005/8314/2012, від 06.12.2012 р. по справі №5011-61/6995-2012, від 06.03.2012 року по справі№32/5009/5787/11.

Крім того, колегія суддів звертає увагу що позивачем не доведено належним чином розмір сум, пред'явлених до стягнення. При цьому, доводи апеляційної скарги збігаються з доводами позовної заяви, спростовуються матеріалами справи, тому не підлягають задоволенню, з наступних підстав.

Судова колегія погоджується з твердженнями суду першої інстанції про помилковість зарахування повторно сплачених ТОВ БК "КРИМАР" коштів у сумі 44 962, 13 грн. (сплачена ТОВ БК "КРИМАР" платіжним дорученням № 2066 від 19 листопаду 2012 року з помилковим призначенням платежу - за рах. № 717 від 05.09.2012 р., в той час як рахунок № 717 від 05.09.2012 року був вже оплачений - докази в матеріалах справи) на погашення згідно Акту 790 від 31.10.2012 р. на суму 56 073, 23 грн., оскільки рахунок № 790 від 31.10.2012 р. не направлявся відповідачу, що в будь-якому разі виключає виникнення обов'язку по оплаті.

Також судова колегія зазначає, що вартісний та кількісний обсяг послуг та витрат експедитора також не був узгоджений сторонами на підставі відповідних заявок, оскільки в матеріалах справи відсутнє документальне підтвердження витрат, понесених експедитором в інтересах клієнта. Більш того, позивачем не доведено належними та допустимими доказами в розумінні ст. ст. 32-34 ГПК України обґрунтування розміру винагороди експедитору.

За таких обставин, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що в зв'язку з невиконанням позивачем своїх обов'язків, закріплених в п. 2.1.2 Договору, як-то неузгодження розміру оплати послуг експедитора та витрат, не направлення рахунків з документами, що підтверджують витрати експедитора, зазначені в рахунках, - обов'язок відповідача здійснити оплату послуг та витрат експедитора за обставинами, викладеними в позові, не настав та, відповідно не існує прострочення по оплаті. А тому всі інші доводи позивача та його дії, здійснені після звернення до суду та не мають правового значення для вирішення даної справи тому, що не свідчать про обґрунтованість позову - існування порушених прав позивача, на захист яких поданий позов.

Таким чином, проаналізувавши матеріали справи та перевіривши законність та обґрунтованість рішення господарського суду першої інстанції, оскільки доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, а звернення позивача до суду є передчасним, у позивача відсутнє право вимагати від відповідача здійснення оплати в зв'язку з ненастанням строків оплати, апелянтом не доведено належними та допустимими доказами своєї правової позиції, судова колегія дійшла висновків про відсутність підстав, передбачених ст.104 ГПК України, для скасування або зміни рішення.

У зв'язку з викладеним, оскаржуване рішення господарського суду Одеської області від 16 грудня 2013 року по справі № 916/1213/13 слід залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Керуючись ст. ст. 99, 101, 103- 105 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „Хелльманн Східна Європа Оуверсіз» залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Одеської області від 16 грудня 2013 року по справі № 916/1213/13 залишити без змін.

Постанова набирає чинності з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до ВГСУ.

Повний текст постанови підписаний 19.05.2014 року

Головуючий суддя А.І. Ярош

Судді О.О.Журавльов

В.А. Лисенко