Ухвала суду № 3874405, 26.05.2009, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ  АДМІНІСТРАТИВНИЙ  СУД  УКРАЇНИ

01029 м.Київ, вул.Московська,8

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ

26.05.2009№К-945/07

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

КарасяО.В. (головуючого),   БрайкаА.І.,  ГолубєвоїГ.К.,  РибченкаА.О.,  ФедороваМ.О.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі м.Києві на постанову Господарського суду м.Києва від14.09.2006 та ухвалу Київського апеляційного господарського суду від13.12.2006 посправі№49/208-А

за позовом    Дочірнього підприємства «Універсал Трейд Україна» із 100% іноземною інвестицією

до                   Державної податкової інспекції у Печерському районі м.Києві

про                             визнання недійсним податкового повідомлення-рішення

ВСТАНОВИВ:

Дочірнє підприємство «Універсал Трейд Україна» із 100% іноземною інвестицією (далі–ДП«Універсал Трейд Україна») звернулося до суду із позовною заявою, в якій просить визнати недійсним податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Печерському районі м.Києві (далі–ДПІ) від28.02.2006 №0000702240/3, (після адміністративного оскарження), яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 12873грн., ут.ч. 8582грн. - основного платежу та 4291грн. – штрафні санкції, винесеного на підставі Акту перевірки від21.07.2005 №36/1/23-16/30520837 з питання дотримання вимог податкового та валютного законодавства позивача за період з 01.10.2001 по 31.09.2004, яким встановлено порушення пп.7.4.1 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», оскільки не скориговано податковий кредит в червні 2003року на суму 25435,67грн. за висновку про те, що діяльність позивача по придбанню двох павільйонів не є господарською, а тому сума витрат позивача по придбанню останніх не відноситься до валових витрат.

Постановою Господарського суду м.Києва від14.09.2006, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного господарського суду від13.12.2006 посправі№49/208-А - позов задоволено.

Постанова суду мотивована тим, що позивачем правомірно було віднесену суму ПДВ до складну податкового кредиту у липні2002року та скориговано у періодах, в яких відбулось фактичне повернення коштів. Суд апеляційної інстанції повність підтримав зазначений висновок.

При цьому судами встановлено наступне:

02.07.2007 позивач звернувся із листом до ДОНауково-інженерний центр"Дуга" щодо виготовлення спарених павільйонів, за яким на підставі рахунків фактур, позивач здійснив передплату за послуги в сумі 152614грн., в т.ч. ПДВ 25435,67грн., в зв'язку з чим в липні2002року зазначену суму ПДВ було віднесено до податкового кредиту.

11.07.2002 та 19.07.2002 ДОНІЦ"Дуга" виписало відповідні податкові накладні на вказану суму.

03.06.2003 позивач направив на адресу контрагента лист №11 з проханням про повернення суми коштів в розмірі 152614грн., у т.ч. 25435,67грн., в зв'язку з відсутністю від місцевої влади дозволу щодо розміщення даних павільйонів.

Отже за врахування таких обставин, суди встановили, що на підставі інформації про рух коштів по поточному рахунку позивача, повернення коштів проводилось: 14.07.2003 (ут.ч.ПДВ 6666,67грн.), 29.12.2003 (ут.ч.ПДВ 1666,67грн.), 31.01.2004 (ут.ч.ПДВ 833,33грн.), 08.04.2004 (ут.ч.ПДВ 1666,67грн.), 30.04.2004 (ут.ч.ПДВ 2166,67грн.), 10.07.2004 (ут.ч.ПДВ 4166,67грн.).

Відповідно позивачем проведено коригування податкового кредиту на загальну суму 17166,68грн., а саме: - в липні 2003року на суму 1666,67грн.; в грудні 2003року на суму 1666,67грн.; в січні 2004року на суму 833.33грн. квітні 2004року на суму 3833,34грн.; в липні 2004року на суму 4166,67грн., що судами визнано таким, що підтверджено податковими накладними.

Щодо спірної суми ПДВ у розмірі8268,99грн., судами встановлено, що зазначену суму податкових зобов'язань з податку на додану вартість було стягнуто із ДОНІЦ"Дуга" в судовому порядку (рішення Господарського суду м.Києва від12.10.2006 посправі№40/377) та підтверджено банківськими виписками від16.03.2005 та 12.04.2005.

Не погодившись із постановою Господарського суду м.Києва від14.09.2006 та ухвалою Київського апеляційного господарського суду від13.12.2006 посправі№49/208-А, відповідач (ДПІ) подав касаційну скаргу, де просить скасувати судові рішення та відмовити у позові. На думку скаржника судами першої та апеляційної інстанцій були порушені норми матеріального права, а саме пп.7.4.1 п.7.4. ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість». При цьому скаржник зазначив, що судами обґрунтовано встановлено, що сума ПДВ у розмірі 25435,67грн., перерахована позивачем в якості передплати, правомірно та з урахуванням вимог пп.7.5.1 ст.7 Закону України «Про податок і а додану вартість» включена до складу податкового кредиту у липні 2002року, сума ПДВ у розмірі 17166грн., повернута ДОНІЦ "Дуга" позивачу правомірно та з урахуванням вимог п.4.5 ст.4 Закону України «Про податок на додану вартість» відкоригована в періодах, в яких відбувалась фактичне повернення грошових коштів. Однак сума ПДВ у розмірі 8268,99грн., станом на 31.09.2004 залишалась неповернутою та вважалась заборгованістю, скаржник зазначив про те, що підстав для здійснення коригування суми ПДВ у розмірі 8268,99грн. у позивача не було.

Позивач заперечення на касаційну скаргу не надав.

Перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу необхідно відхилити з наступних підстав.

Як визначено п.1.7 ст.1 Закону України від03.04.1997 №168 «Про податок на додану вартість» (зі змінами на час виникнення спірних правовідносин), - податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом. Відповідно датою виникнення права на податковий кредит вважається дата здійснення першої із подій; - або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг) (п.7.5 ст.7 Закону).

А в силу пп.7.4.1 ст.7 цього Закону, - податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації. Суми податку на додану вартість, сплачені (нараховані) платником податку у звітному періоді у зв’язку з придбанням (спорудженням) основних фондів, що підлягають амортизації, включаються до складу податкового кредиту такого звітного періоду, незалежно від років введення в експлуатацію основних фондів, а також від того, чи мав платник податку оподатковувані обороти протягом такого звітного періоду.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України на спростування заперечень скаржника зазначає про безпідставність застосування приписів пп.7.4.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», саме на тій підставі, що у разі коли платник придбає товари (роботи, послуги), вартість яких не відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) і не підлягає амортизації, податки, що сплачені у зв'язку з таким придбанням, відшкодовуються за рахунок відповідних джерел і до складу податкового кредиту не включаються. Тобто коригування податкового кредиту не ставиться в даному випадку в залежність від того, що попередньо придбані товари мали б відноситись до валових витрат, так як придбавались саме для здійснення господарської діяльності.

Аналіз норм права, що регулюють спірні правовідносини, показав, що судами правомірно визнано, що позивач мав право проводити коригування податкового кредиту на загальну суму 17166,68грн., за підтвердженими податковими накладними. А також проводити коригування податкового кредиту на загальну суму за належними йому сумами грошових коштів, що надійшли до нього від контрагента.

Таким шляхом суд касаційної інстанції дійшов висновку про те, що обґрунтовуючи свою позицію, суди вірно зазначили, що позивач повністю виконав свої податкові зобов’язання.

Розглядаючи підстави виникнення спірних правовідносин, необхідно врахувати, що судами попередніх інстанцій обґрунтовано встановлено, що спірна сума ПДВ у розмірі8268,99грн. була стягнута із ДОНІЦ"Дуга" в судовому порядку (рішення Господарського суду м.Києва від12.10.2006 посправі№40/377), що підтверджено банківськими виписками від16.03.2005 та 12.04.2005, а отже судами доведено безпідставність нарахування відповідачем податкового зобов'язання.

Отже, при прийнятті судових рішень суди першої та апеляційної інстанцій дійшли вичерпних юридичних висновків і правильно застосували до спірних правовідносин сторін норми матеріального права та підставно задовольнили позов. А постанова Господарського суду м.Києва від14.09.2006 та ухвала Київського апеляційного господарського суду від13.12.2006 посправі№49/208-А належним чином мотивовані і за своїм змістом та формою відповідають вимогам процесуального закону і не підлягають скасуванню. При цьому доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують.

Керуючись ст.ст. 215, 220, 2201, 221, 223, 224, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції Печерському районі м.Києві відхилити.

Постанову Господарського суду м.Києва від14.09.2006 та ухвалу Київського апеляційного господарського суду від13.12.2006 посправі№49/208-А залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає, крім як з підстав, у строк та в порядку, визначеними ст.ст.237-239 КАС України.

Головуючий                                                            О.В.Карась

Судді                                                                         А.І.Брайко

                                                                                  Г.К.Голубєва

                                                                                  А.О.Рибченко

                                                                                  М.О.Федоров