Ухвала суду № 3874079, 04.06.2009, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АдміністративниЙ СУД УКРАЇНИ

____________

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

“04” червня 2009р.  Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого                                 Конюшка К.В.

суддів:                  Ланченко Л.В.

                        Пилипчук Н.Г.

Рибченка А.О.

Степашка О.І.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргуЖмеринської об’єднаної державної податкової інспекції у Вінницькій області на постанову Господарського суду м. Києва від 02.02.2006 року та ухвалу Київського апеляційного господарського суду від 21.04.2006 року

у справі  № 11/465

за позовом               Державного територіально-галузевого об’єднання «Південно-Західна залізниця»

до                               Жмеринської об’єднаної державної податкової інспекції у Вінницькій області

про                             скасування податкового повідомлення – рішення

ВСТАНОВИВ:

У грудні 2005 року Державне територіально-галузеве об’єднання «Південно-Західна залізниця» звернулось до Господарського суду м. Києва з позовом до Жмеринської об’єднаної державної податкової інспекції у Вінницькій області про скасування податкового повідомлення – рішення № 0000082601/0 від 15.08.2005 року.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначав, що здійснюючи нарахування земельного податку податковим органом не взято до уваги, що всі землі, якими користується залізниця є землями залізничного транспорту. Частиною 10 статті 7 Закону України «Про плату за землю» визначено, що податок за земельні ділянки, надані для залізниць, справляється у розмірі 25 відсотків суми земельного податку, обчисленого відповідно до частин першої та другої цієї статті. Враховуючи наведене, податковим органом було безпідставно донараховано земельний податок, виходячи зі ставки у розмірі 1 % від грошової оцінки земельної ділянки.

 Постановою Господарського суду м. Києва від 02.02.2006 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 21.04.2006 року, позов задоволено.

 Не погоджуючись зі вказаними судовими рішеннями, Жмеринська об’єднана державна податкова інспекція у Вінницькій області оскаржила їх в касаційному порядку.

В касаційній скарзі скаржник зазначав, що при прийнятті оскаржуваних рішень судами першої та апеляційної інстанцій порушено норми матеріального права, просив їх скасувати, а справу направити на новий розгляд.

Справу розглянуто у попередньому судовому засіданні в установленому             статтею 2201 Кодексу адміністративного судочинства України порядку.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає відхиленню з огляду на таке.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, податковим органом проведено документальну перевірку дотримання вимог податкового та валютного законодавства Жмеринського вагонного депо Південно-західної залізниці за період з 01.03. - 01.07.2005 року, за результатами якої складено Акт № 10/26/01070053 від 01.08.2005 року (далі – Акт перевірки).

За даними Акта перевірки встановлено порушення частини 1 статті 7 Закону України від 03.07.1992 року № 2535-ХІІ «Про плату за землю» (далі - Закон України від 03.07.1992 року № 2535-ХІІ), в результаті чого занижено плату за землю в сумі 12803,48 грн.

На підставі Акта перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000082601/0 від 15.08.2005 року про визначення податкового зобов’язання по земельному податку в розмірі 17284,74 грн., у тому числі: 12803,48 грн. основного платежу та 4481,26 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

Задовольняючи позовні вимоги, суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що оскаржуване податкове повідомлення рішення підлягає скасуваннюз огляду на те, що податковим органом не доведено порушення підприємством вимог податкового законодавства.

Суд касаційної інстанції погоджується з названими висновками судів першої та апеляційної інстанцій з урахуванням наступного.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що Державне територіально-галузеве об’єднання «Південно-Західна залізниця» створене відповідно до статей 1, 4 Закону України від 04.07.1996 року № 273/96-ВР «Про залізничний транспорт» (далі - Закон України від 04.07.1996 року № 273/96-ВР), засновано на державній власності та належить до сфери управління Міністерства транспорту та зв’язку України і підпорядковане Державній адміністрації залізничного транспорту України.

Основною організаційною ланкою на залізничному транспорті, що здійснює забезпечення перевезень пасажирів і вантажу у визначеному регіоні транспортної мережі, є «Південно-Західна залізниця» до складу якої, без статусу юридичної особи входить Вагонне депо Жмеринка Державного територіально-галузевого об’єднання «Південно-Західна залізниця».

Згідно з Положенням про вагонне депо Жмеринка ДТГО «Південно-Західна залізниця», затвердженим наказом Начальника Державного територіально-галузевого об’єднання «Південно-Західна залізниця» від 29.08.2000 року, та довідки № 3638  від 25.09.2000  року Вагонне депо Жмеринка є відокремленим структурним підрозділом Галузевої служби вагонного господарства Державного територіально-галузевого об’єднання «Південно – Західна залізниця», видом діяльності якого є наземний залізничний транспорт загального користування (без трамвайного).

Відповідно до частини 1 статті 67 Земельного кодексу України до земель транспорту належать землі, надані підприємствам, установам та організаціям залізничного, автомобільного транспорту і дорожнього господарства, морського, річкового, авіаційного, трубопровідного транспорту та міського електротранспорту для виконання покладених на них завдань щодо експлуатації, ремонту і розвитку об’єктів транспорту.

Статтею 68 вказаного Кодексу визначено, що до земель залізничного транспорту належать землі смуг відведення залізниць під залізничним полотном та його облаштуванням, станціями з усіма будівлями і спорудами енергетичного, локомотивного, вагонного, колійного, вантажного і пасажирського господарства, сигналізації та зв’язку, водопостачання, каналізації; під захисними та укрупнювальними насадженнями. Службовими, культурно-побутовими будівлями та іншими спорудами, необхідними для забезпечення роботи залізничного транспорту.

Отже, всі землі, якими користується залізниця, відносяться до земель залізничного транспорту.

Згідно з даними Державного акта про право постійного користування землею від 17.12.1998 року земельні ділянки, якими користується Вагонне депо «Жмеринка», надані у постійне користування Державному територіально – галузевому об’єднанню «Південно – західна залізниця». 

За вказаних обставин, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про те, що земельна ділянка площею 97186 кв. м в межах населеного пункту м. Жмеринка, яка була надана у постійне користування позивачу, законодавством віднесена до земель залізниці.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про безпідставність визначення підприємству податкового зобов’язання по земельному податку в розмірі 17284,74 грн., виходячи зі ставки земельного податку, передбаченого частиною 1 статті 7 Закону України від 03.07.1992 року № 2535-ХІІ.

З огляду на викладене доводи касаційної скарги не спростовують правильності висновків судів попередніх інстанцій, зроблених відповідно до вимог чинного законодавства, і такі висновки є правомірними та обґрунтованими.

Згідно з частиною 3 статті 2201 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної  інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.      

            Керуючись ст.ст. 220, 2201, 223, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції

У Х В А Л И В :

Касаційну скаргу Жмеринської об’єднаної державної податкової інспекції у Вінницькій областівідхилити.

Постанову Господарського суду м. Києва від 02.02.2006 року та ухвалу Київського апеляційного господарського суду від 21.04.2006 року у даній справі залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту постановлення і може бути оскаржена з підстав, у строк та у порядку, визначеними ст.ст. 237 – 239 КАС України.

Головуючий

(підпис)

Конюшко К.В.

Судді

(підпис)

Ланченко Л.В.

(підпис)

Пилипчук Н.Г.

(підпис)

Рибченко А.О.

(підпис)

Степашко О.І.

  З оригіналом згідно

  Відповідальний секретар