Постанова № 38740683, 16.05.2014, Миколаївський окружний адміністративний суд

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Миколаїв.

16 травня 2014 року Справа № 814/985/14

Миколаївський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Желєзного І.В. секретар судового засідання Зощак В.В. розглянувши адміністративну справу

за участю представників:

від позивача: Баришніков А.О.,

від відповідача: Дідик О.М.,

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Південьбуд Миколаїв ЛТД", (вул. Кірова, 238-б, оф. 201, м. Миколаїв, 54031)

доДПІ у Ленінському районі м. Миколаєва Головного управління Міндоходів у Миколаївській області, (вул. Гмирьова, 1/1,Миколаїв,54028)

провизнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Південьбуд Миколаїв ЛТД» (далі позивач, підприємство, ТОВ), посилаючись на незаконність оспорюваних рішень, звернулося до суду з вимогами Державної податкової інспекції у Ленінському районі м.Миколаєва Головного управління Міндоходів у Миколаївській області (далі відповідач, ДПІ, контролюючий орган) про визнання протиправними та скасування: податкового повідомлення-рішення від №0000622201 від 01.04.2014р., яким підприємству збільшено грошове зобов'язання з податку на прибуток за основним платежем в сумі 30230грн.; податкового повідомлення-рішення №0000632201 від 01.04.2014р., яким підприємству збільшено грошове зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем в сумі 26287 грн. та застосовано штраф в розмірі 13144 грн..

Не погоджуючись з підставами прийняття оспорюваних рішень (порушення ст.135, 137, 138, 139, п.185.1 ст.185, п.187.1 ст.187, п.188.1 ст.188, п.198.6 ст.198, п.201.4 ст.201 ПК України при оформлені господарських операцій ТОВ «Будспецтехнологія-3») позивач просив про задоволення позову.

Відповідач позов не визнав, зазначивши про неправомірність формування позивачем витрат та податкового кредиту по контрагенту ТОВ «Будспецтехнологія-3», оскільки деякі господарські операції оформлені (здійснені) до укладення угоди з вказаним контрагентом в письмовій формі.

Дослідивши матеріали справи та оцінивши наявні в них фактичні дані, суд дійшов висновку про обгрунтованість заявлених вимог, виходячи з наступного.

При розгляді справи встановлено, що з 12.03.2014р. по 14.03.2014р. ДПІ проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «Південьбуд Миколаїв ЛТД», за результатами проведення якої контролюючим органом складено акт перевірки від 21 березня 2014 року №1094/14-02-22-01/34511098 (далі акт перевірки).

На підставі зазначеного акта ДПІ прийняті податкові повідомлення-рішення:

№0000622201 від 01.04.2014р., яким суб'єкту господарювання збільшено грошове зобов'язання з податку на прибуток за основним платежем в сумі 30230грн.;

№0000632201 від 01.04.2014р., яким підприємств збільшено грошове зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем в сумі 26287 грн. та застосовано штраф в розмірі 13144 грн..

Підставою для прийняття оспорюваних рішень слугував висновок контролюючого органу про порушення позивачем п.135.1 ст.135, п.135.2 ст.135, п.137.1 ст.137, п.138.1, п.138.2 ст.138, п.139.1 ст139, п.185.1 ст.185, п.187.1 ст.187, п.188.1 ст.188, п.198.6 ст.198, п.201.4 ст.201.9 ПК України, оскільки, на думку контролюючого органу господарські операції між позивачем та ТОВ «Будспецтехнологія-3» є безтоварними, так як податкові накладні, які виписувалися до 03.11.2011р. (до підписання договору поставки будівельних матеріалів), є такими, що видані безпідставно.

Вирішуючи питання про наявність в діях суб'єкта господарювання складу інкримінованих порушень податкового законодавства, суд враховує наступне.

Відповідно до ст.1 ЗУ «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства. Таким чином визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків. Первинним документом є документ, якій містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Статтею 9 ЗУ «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» встановлено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Відповідно до підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 ПК України (в редакції, що була чинною у відповідних податкових періодах), об'єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135-137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138-143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу;

Приписами п.135.2 ПК України визначено, що доходи визначаються на підставі первинних документів, що підтверджують отримання платником податку доходів, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Згідно з п.137.1 ПК України дохід від реалізації товарів визнається за датою переходу покупцеві права власності на такий товар. Дохід від надання послуг та виконання робіт визнається за датою складення акта або іншого документа, оформленого відповідно до вимог чинного законодавства, який підтверджує виконання робіт або надання послуг.

Відповідно до п.138.1 ПК України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6-138.9, підпунктами 138.10.2-138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Із п.138.2 ПК України слідує, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу. У разі якщо платник податку здійснює виробництво товарів, виконання робіт, надання послуг з довготривалим (більше одного року) технологічним циклом виробництва за умови, що договорами, укладеними на виробництво таких товарів, виконання робіт, надання послуг, не передбачено поетапної їх здачі, до витрат звітного податкового періоду включаються витрати, пов'язані з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг у цьому періоді. Платник податку для визначення об'єкта оподаткування має право на врахування витрат, підтверджених документами, що складені нерезидентами відповідно до правил інших країн.

Згідно з п.139.1.9 ПК України витрати не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку. У відповідності до пп. «а» п. 198.1 ст. 198 ПК України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає, зокрема, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів.

Приписами п.180.1 ст.180 ПК України визначено, що платник податку - будь-яка особа, що зареєстрована або підлягає реєстрації як платник податку. Платник податку самостійно відповідає за своєчасність та повноту нарахування та сплати податку. Датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: дата зарахування коштів від покупця на банківський рахунок платника податків; дата відвантаження товарів покупцю (п. 187.1 ст. 187 ПК України).

Відповідно п.198.1 ст.198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно п.198.2 ст.198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше; дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 198.6 ст.198 ПК України визначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

У разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати складання податкової накладної.

Пунктом 201.1 ст.201 ПК України встановлено, що платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну. При цьому дата отримання платником податку товарів, що підтверджено податковою накладною, є датою виникнення права платника податків на віднесення сум податку до податкового кредиту (п. 198 ст. 198 ПК України).

Згідно приписів п.201.10. ст.201 ПК України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Системний аналіз наведених правових норм вказує на те, що для формування платником податків витрат та податкового кредиту з податку на додану вартість Закон не передбачає обов'язкової умови фактичного надходження цих сум до бюджету. У разі невиконання контрагентом платника податків зобов'язань по сплаті податку до бюджету, інших порушень, в тому числі дефектів документів, що видавались цими підприємствами, негативні наслідки (відповідальність) настають лише для нього. Документом, який підтверджує сплату покупцем податку на додану вартість в ціні товару, зокрема є податкова накладна.

До складу витрат можуть бути віднесені витрати, що безпосередньо пов'язані з підготовкою, організацією, веденням виробництва та реалізацією продукції, робіт, послуг, які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності та підтверджені належними та достатніми первинними документами. Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків. Первинним документом є документ, якій містить відомості про реальну господарську операцію та підтверджує її здійснення. Правильність формування платником податків валових витрат та податкового кредиту вимагає наявності зв'язку витрат платника податків на придбання послуг з його господарською діяльністю, що полягає у намірі платника податку отримати користь від придбаних товарів (послуг) саме у контрагента, зазначеного в первинних документах.

Для віднесення відповідних сум до складу валових втрат не передбачається умова відслідкування та контролю платником податку (добросовісним набувачем товару, послуг та ін.) реальної сплати цих сум до бюджету контрагентом та подання останнім податкової звітності до органу податкової служби. Чинним законодавством на сторону в господарському зобов'язанні не покладено обов'язок з'ясування обставин сплати податків та зборів контрагентом.

До того ж, суб'єкт господарювання (добросовісний учасник угод та господарських операцій) не наділений можливістю контролю (навіть за власною ініціативою) за сплатою податків іншими суб'єктами підприємницької діяльності. Якщо контрагент не виконав свого зобов'язання як платник податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи, оскільки юридична відповідальність особи має індивідуальний характер (ст.61 Конституції України). Недобросовісність учасника угоди щодо сплати податків та зборів не є підставою для позбавлення платника податку права на відображення в складі валових витрат, понесених на придбання товарів (послуг) та використання запасів, якщо останній виконав усі передбачені законом умови та має всі документальні підтвердження понесених витрат та фактичного здійснення господарських операцій.

При розгляді справи встановлено, що в листопаді 2011 року ТОВ «Будспецтехнологія-3» здійснювались поставки будівельних матеріалів на користь позивача.

На підтвердження реальності господарських операцій позивачем надані:

видаткова накладна № 1/6 від 01.11.2011 року на суму 14 133,60 грн. в т.ч. ПДВ 2 355,60грн.

видаткова накладна № 1/7 від 01.11.2011 року на суму 8 495,47 грн. в т.ч. ПДВ 1 415,91грн.

видаткова накладна № 2/4 від 02.11.2011 року на суму 135 090,73 грн. в т.ч. ПДВ 22 515,12грн.

видаткова накладна № 4/1 від 04.11.2011 року на суму 142 566,00 грн. в т.ч. ПДВ 23 761,00грн.

видаткова накладна № 4/6 від 04.11.2011 року на суму 233 576,60 грн. в т.ч. ПДВ 38 929,43грн.

видаткова накладна № 7/4 від 07.11.2011 року на суму 224 157,58 грн. в т.ч. ПДВ 37 359,60грн.

видаткова накладна № 25/4 від 25.11.2011 року на суму 171 980,02 грн. в т.ч. ПДВ 28 663,34грн.

податкова накладна № 7 від 01.11.2011 року на суму 14 133,60 грн. в т.ч. ПДВ 2 355,60 грн.

податкова накладна № 9 від 01.11.2011 року на суму 8 495,47 грн. в т.ч. ПДВ 1 415,91 грн.

податкова накладна № 10 від 02.11.2011 року на суму 135 090,73 грн. в т.ч. ПДВ 22 515,12грн.

податкова накладна № 20 від 04.11.2011 року на суму 142 566,00 грн. в т.ч. ПДВ 23 761,00грн.

податкова накладна № 25 від 04.11.2011 року на суму 233 576,60 грн. в т.ч. ПДВ 38 929,43грн.

податкова накладна № 33 від 07.11.2011 року на суму 224 157,58 грн. в т.ч. ПДВ 37 359,60грн.

податкова накладна № 14 від 03.11.2011 року на суму 52 280,20 грн. в т.ч. ПДВ 8 713,37грн.

податкова накладна № 157 від 25.11.2011 року на суму 119 699,82 грн. в т.ч. ПДВ 19 949,97грн.

Оплата за отримані будматеріали здійснена позивачем на користь ТОВ «Будспецтехнологія-3» платіжними дорученнями:

платіжне доручення № 03.11.2011 від 245 на суму 210 000,00 грн.

платіжне доручення № 04.11.2011 від 246 на суму 260 000,00 грн.

платіжне доручення № 24.11.2011 від 268 на суму 250 000,00 грн.

платіжне доручення № 25.11.2011 від 269 на суму 210 000,00 грн.

03.11.2011р. між позивачем (замовник) та ТОВ "Будспецтехнологія-3" (постачальник) укладено договір поставки будівельних матеріалів №122.

Таким чином, позивачем надані первинні документи, що підтверджують факт реальної поставки контрагентом товарів. Видані позивачеві контрагентом видаткові, податкові накладні та інші первинні документи відповідають вимогам діючого законодавства і є належним доказом правомірності формування валових витрат та податкового кредиту з ПДВ. На момент видачі податкових накладних постачальник був зареєстрований платником ПДВ, а отже, мав право їх виписувати. В свою чергу покупець мав правові підстави включити суму сплаченого в ціні товару ПДВ по таким податковим накладним до податкового кредиту. Позивач в повному обсязі задекларував свої податкові зобов'язання з ПДВ та сплатив податки до бюджету.

Товари, які придбані у ТОВ «Будспецтехнологія- 3», в подальшому використані позивачем в господарській діяльності під час виконання будівельно-ремонтних робіт ДП «Дельта-Лоцман», Управлінню освіти Миколаївської міської ради та Управлінню ЖКГ та будівництва Южноукраїнської міської ради, що підтверджено наданими до суду документа (актами приймання виконаних робіт, довідками про вартість виконаних робіт, цивільно-правовими угодами та ін.) .

Твердження відповідача про те, що оскільки договір про постачання будівельних матеріалів діяв з дати його підписання (з 03.11.2011р.), податкові накладні, виписані до 03.11.2011р., є такими, що виписувалися безпідставно, що в свою чергу свідчить про безтоварність господарських операцій, є невмотивованими. Так, сам факт відсутності письмового тексту угоди не є доказом безтоварності та нелегітимності господарської операції. Будь-які дефекти в цивільно-правових відносинах, що носять оспорюваний характер (можуть бути оспорені тільки учасниками таких відносин), не є підставою для визнання господарських операцій безтоварними та не свідчать про неправомірне формування витрат та податкового кредиту.

На думку суду, позиціонування вказаної обставини (наявність дефектів у цивільних відносинах) як порушення податкового законодавства в контексті доктрини превалювання суті господарських операцій над її формою та презумпції правомірності дій платника податків, в даному випадку не ґрунтується на приписах чинного законодавства та є надуманим. Досліджені судом фактичні дані вказують на невмотивованість аргументів контролюючого органу, оскільки ДПІ не спростовано реальність господарських операцій. Наявність або відсутність окремих цивільно-правових документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце.

Оскільки товар оплачено та отримано позивачем і в подальшому фактично використано в господарській діяльності, то позивач мав усі підстави для включення сум на оплату цього товару до валових витрат підприємства та формування податкового кредиту.

Таким чином, відповідач - суб'єкт владних повноважень при прийнятті оспорюваного податкового повідомлення-рішення діяв не на підставі, не в спосіб, що передбачені законами України, та без врахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення.

Вищенаведене в сукупності є підставою для задоволення позову.

Відповідно до ч.1 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені витрати з Державного бюджету України.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 70-71, 86, 122,138, 158-163 КАС України,

П О С Т А Н О В И В:

Позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Миколаєва Головного управління Міндоходів у Миколаївській області від 01.04.2014 року №0000622201.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Миколаєва Головного управління Міндоходів у Миколаївській області від 01.04.2014 року №0000632201.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Південьбуд Миколаїв ЛТД" (ідентифікаційний код 34511098) 365 гривень 40 копійок в рахунок відшкодування сплаченого судового збору.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів в порядку ст. 186 КАС України.

Суддя І. В. Желєзний