Ухвала суду № 38740429, 14.05.2014, Апеляційний суд Чернівецької області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 травня 2014 року м. Чернівці

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Чернівецької області у складі:

головуючого Чупікової В. В.

суддів Перепелюк І.Б., Яремка В.В.

секретар Собчук І.Я.

з участю апелянта ОСОБА_1, заінтересованих осіб ОСОБА_2, ОСОБА_3, представника Чернівецької ОПЛ Місюрко І.В., лікаря - психіатра Плав»юк І.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за заявою головного лікаря Чернівецької обласної психіатричної лікарні про госпіталізацію ОСОБА_1 у психіатричний стаціонар без її згоди, за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Шевченківського районного суду м.Чернівці від 3 квітня 2014 року,

в с т а н о в и л а:

У квітні 2014 року головний лікар Чернівецької обласної психіатричної лікарні звернулася в суд з заявою про застосування у відношенні ОСОБА_1, 1984 року народження, примусової госпіталізації до психіатричного стаціонару Чернівецької обласної психіатричної лікарні. Посилалася на те, що остання страждає на тяжкий психічний розлад, у зв'язку з чим виявляє небезпеку для себе та потребує лікування в умовах стаціонару, від запропонованої госпіталізації у медичний заклад ОСОБА_1 відмовилася оскільки хворою себе не вважала.

Рішенням Шевченківського районного суду м.Чернівці від 3 квітня 2014 року заяву головного лікаря Чернівецької обласної психіатричної лікарні задоволено.

Призначено ОСОБА_1, 1984 року народження, яка проживає за адресою:АДРЕСА_1, примусову госпіталізацію у психіатричний стаціонар без її згоди в Чернівецьку обласну психіатричну лікарню.

№22ц-783/2014 рік Головуючий у 1 інстанції Чебан В.М.

Категорія 71 Доповідач Чупікова В.В.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1, просить скасувати рішення суду та постановити нове рішення, яким відмовити у задоволенні заяви головного лікаря ЧОПЛ про госпіталізацію її без згоди у психіатричний стаціонар. Посилається на те, що направлення, висновки лікаря психіатра Сандуляк В.П. є недійсними та помилковими, висновок комісії лікарів ЧОПЛ про необхідність примусової госпіталізації в умовах стаціонару є помилковим та не відповідають дійсності.

В запереченні на апеляційну скаргу головний лікар Чернівецької обласної психіатричної лікарні просить її відхилити, а рішення суду першої інстанції залишити без змін, як законне та обґрунтоване.

Колегія суддів вважає, що апеляційна скарга ОСОБА_1, задоволенню не підлягає з таких підстав.

Згідно ст.308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Застосовуючи у відношенні ОСОБА_1 примусову госпіталізацію в умовах психіатричного стаціонару Чернівецької обласної психіатричної лікарні, суд виходив з того, що вона страждає на тяжкий психічний розлад, внаслідок чого виявляє небезпеку для себе, потребує госпіталізації до психіатричного лікувального закладу.

Такий висновок суду відповідає нормам матеріального і процесуального права.

Статтею 3 ЗУ «Про психіатричну допомогу» передбачено, що кожна особа вважається такою, яка не має психічного розладу, доки наявність такого розладу не буде встановлено на підставах та в порядку, передбачених вказаним цим законом та іншими законами України.

Відповідно до ч.3 ст.13 ЗУ «Про психіатричну допомогу» особа може бути госпіталізована до психіатричного закладу в примусовому порядку на підставах, передбачених ст.14 цього Закону.

Згідно ст.14 ЗУ «Про психіатричну допомогу» особа, яка страждає на психічний розлад, може бути госпіталізована до психіатричного закладу без її усвідомленої згоди або без згоди її законного представника, якщо її обстеження або лікування можливі лише в стаціонарних умовах, та при встановленні в особи тяжкого психічного розладу, внаслідок чого вона: вчиняє чи виявляє реальні наміри вчинити дії, що являють собою безпосередню небезпеку для неї чи оточуючих, або неспроможна самостійно задовольняти свої основні життєві потреби на рівні, який забезпечує її життєдіяльність.

Порядок розгляду заяви про надання особі психіатричної допомоги у примусовому порядку врегульовано ст.ст.279 - 281 ЦПК України.

Відповідно до ч.2 ст.281, ч.2 ст.282 ЦПК України справа за заявою про надання психіатричної допомоги у примусовому порядку чи про припинення надання амбулаторної психіатричної допомоги, госпіталізацію у примусовому порядку розглядається в присутності особи, щодо якої вирішується питання про надання їй психіатричної допомоги у примусовому порядку, з обов'язковою участю прокурора, лікаря-психіатра, представника психіатричного закладу, що подав заяву, та законного представника особи, щодо якої розглядаються питання, пов'язані з наданням психіатричної допомоги.

Рішення про задоволення заяви лікаря-психіатра, представника психіатричного закладу є підставою для надання відповідної психіатричної допомоги у примусовому порядку.

З матеріалів справи вбачається, що 31 березня 2014 року ОСОБА_1 була госпіталізована до 8 відділення Чернівецької обласної психіатричної лікарні на підставі звернень, які надійшли від її чоловіка ОСОБА_2 та рідної сестри ОСОБА_3, та була оглянута черговим лікарем-психіатром Іщук Г.В., лікарем-психіатром Сандуляк В.П. та комісією лікарів Чернівецької обласної психіатричної лікарні (а.с.5-6).

В судовому засіданні апеляційної інстанції заінтересовані особи ОСОБА_2, ОСОБА_3 пояснювали, що підставою для звернення разом з ОСОБА_1 до Чернівецької обласної психіатричної лікарні були нервові зриви останньої, вона ночами не спала, не цікавилася дитиною, багато часу проводила за комп'ютером в контактах, відмовилася від їжі, похудла, хотіла віддати душу богові, попрощалася з дитиною та збиралася їхати до Києва не знала з ким та до кого їде, бажала там зібрати прес-конференцію, виступати по телебаченню.

Згідно ч.ч.2-5 ст.27 ЗУ «Про психіатричну допомогу» виключно компетенцією лікаря-психіатра або комісії лікарів-психіатрів є встановлення діагнозу психічного захворювання, прийняття рішення про необхідність надання психіатричної допомоги в примусовому порядку або надання висновку для розгляду питання, пов'язаного з наданням психіатричної допомоги в примусовому порядку. При наданні психіатричної допомоги лікар-психіатр, комісія лікарів-психіатрів незалежні у своїх рішеннях і керуються лише медичними показаннями, своїми професійними знаннями, медичною етикою та законом. Лікар-психіатр, комісія лікарів-психіатрів несуть відповідальність за прийняті ними рішення відповідно до закону. Рішення, прийняте лікарем-психіатром або комісією лікарів-психіатрів при наданні психіатричної допомоги, викладається у письмовій формі та підписується лікарем-психіатром або комісією лікарів-психіатрів.

Згідно висновку комісії лікарів Чернівецької обласної психіатричної лікарні психіатричного огляду особи №27 від 31 березня 2014 року ОСОБА_1, 1984 року народження, встановлені психічні розлади у проявах напруженості, настороженості, підозрілості, порушення мислення у вигляді маячних інтерпретацій, а також астенізованості, відсутність критики до наявних розладів психіки. Внаслідок встановленого комісія прийшла до висновку про наявність у ОСОБА_1 важкого психічного розладу у вигляді гострої психогенної параноїдної реакції (F 23.31), який створює небезпеку для неї. (а.с.3). Наведений висновок відповідає вимогам ст.27 ЗУ «Про психіатричну допомогу» ст.27 ЗУ «Про психіатричну допомогу»

Апелянт ОСОБА_1 належними та допустимими доказами вказаний висновок комісії не спростувала. ЇЇ доводи щодо недійсності та помилковості висновку комісії лікарів про можливість її лікування тільки в умовах стаціонару з тих підстав, що вона протягом 10 днів відмовлялася від лікування і одужала спростовуються поясненнями лікаря- психіатра Плав»юк І.О. в судовому засіданні апеляційної інстанції,

Так, лікар - психіатр Плав»юк І.О. пояснювала, що апелянт пробула 10 днів в лікарні, оскільки була вилучена з травмуючи умов, не мала доступу до Інтернету, не бачила чоловіка, а тому покращився стан здоров'я без медикаментозного лікування, мав місце психоз через певні сімейні обставини, який лікується, і не свідчить про наявність у неї хронічного захворювання, що не позбавляє її можливості працювати за спеціальністю.

Наведене підтверджується виробничою характеристикою, яка долучена до матеріалів справи в суді апеляційної інстанції за клопотанням апелянта, з якої вбачається, що остання працювала медсестрою в ОКУ «Лікарні швидкої медичної допомоги» до 16.04.2014 року зарекомендувала себе з позитивної сторони, добросовісно виконувала свої професійні обов'язк(а.с.41).

З матеріалів справи вбачається, що заява головного лікаря Чернівецької обласної психіатричної лікарні про госпіталізацію ОСОБА_1 у психіатричний стаціонар без її згоди розглянута судом за участю прокурора, представника Чернівецької ОПЛ та лікаря - психіатра. Відсутність ОСОБА_1 в судовому засіданні першої інстанції не призвело до неправильного вирішення справи.

З огляду на викладене колегія суддів приходить до висновку, що ОСОБА_1 на час госпіталізації та розгляду справи судом першої інстанції страждала тяжким психічним розладом, створювала небезпеку для себе, а тому суд першої інстанції обґрунтовано дійшов висновку про застосування у відношенні неї примусової госпіталізації у психіатричний стаціонар без її згоди в Чернівецьку обласну психіатричну лікарню.

Рішення Шевченківського районного суду м.Чернівці від 3 квітня 2014 року постановлене з додержанням вимог матеріального та процесуального закону. Доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 не дають підстав для його скасування з постановленням нового рішення про відмову в задоволенні заяви головного лікаря Чернівецької ОПЛ..

Керуючись ст.ст.209, 218, 308 ЦПК України, судова колегія,

у х в а л и л а:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.

Рішення Шевченківського районного суду м.Чернівці від 3 квітня 2014 року залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий

Судді: