Постанова № 38739973, 16.05.2014, Одеський апеляційний адміністративний суд

——————————————————————

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 травня 2014 р.

м.Одеса

Справа № 2-а-7654/10/1570

Категорія: 8.1.1

Головуючий в 1 інстанції: Потоцька Н. В.

Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

доповідача, судді - Димерлія О.О.

суддів – Романішина В.Л., Запорожана Д.В.

за участю секретаря – Цуцкірідзе М.О.

розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Одесі адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Малиновському районі м. Одеси на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 06 грудня 2011 року за адміністративним позовом приватного підприємства виробничо-комерційна фірма «Майтрея» до державної податкової інспекції у Малиновському районі м. Одеси про визнання неправомірними дій посадових осіб та визнання акту перевірки таким, що не відповідає вимогам закону, зобов’язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В:

У липні 2010 року позивач звернувся з вказаним вище адміністративним позовом та, посилаючись на порушення Державною податковою інспекцією у Малиновському районі м. Одеси (надалі – ДПІ) вимог наказу Державної податкової адміністрації України від 10 серпня 2005 року №3327 про затвердження порядку оформлення результатів виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового та валютного та іншого законодавства, просив суд: визнати протиправними дії ДПІ щодо складення акту перевірки від 22 червня 2010 року №79/23-214/31913367; визнати протиправними дії відповідача, які полягають у визнанні правочинів, укладених приватним підприємством виробничо-комерційна фірма «Майтрея» (надалі – Підприємство) з контрагентами такими, що не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним по правочинах; визнати протиправними дії ДПІ, які полягають у визнанні відсутніми об’єктів, які підпадають під визначення статей 3, 4, 7 Закону України «Про податок на додану вартість» та у визнанні недійсними даних, наведених в декларації з податку на додану вартість про обсяги придбання та про задекларований податковий кредит за березень 2010 року.

За наслідками розгляду адміністративного позову Одеським окружним адміністративним судом 06 грудня 2011 року ухвалено постанову про часткове задоволення адміністративного позову.

Суд першої інстанції визнав протиправними дії ДПІ щодо складення акту перевірки від 22 червня 2010 року №79/23-214/31913367. Визнано протиправними дії відповідача, що полягають у визнанні правочинів, укладених Підприємством з контрагентами такими, що не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними по правочинах. У задоволенні решти позовних вимог – відмовлено. При цьому, Одеський окружний адміністративний суд виходив з того, що звернення позивача з зазначеними вимогами є належним способом захисту порушеного права.

В апеляційній скарзі ДПІ, посилаючись на допущені судом порушення норм матеріального і процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, неповне з'ясування обставин справи, що мають значення для справи, просить скасувати оскаржуване судове рішення та постановити нове – про відмову у задоволенні адміністративного позову.

Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги відповідач вказав, що висновки, викладені в акті перевірки відповідають встановленим фактам. Підприємство не надало перевіряючим підтверджуючих документів щодо виникнення податкових зобов’язань, а саме: головні книги, журнали-ордери та карти рахунків №311 «Поточні рахунки у національній валюті», 361 «Розрахунки з вітчизняними покупцями», 70 «Доходи від реалізації», 641 «Рахунки по податкам», 643 «Податкові зобов’язання», 681 «Розрахунки по авансам отриманим», податкові накладні, реєстри виданих податкових накладних, видаткові накладні.

Суд апеляційної інстанції заслухав суддю-доповідача, розглянув доводи апеляційної скарги, перевірив матеріали справи та зважаючи на з’ясовані обставини, дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню.

Перевіряючи повноту з'ясування судом першої інстанції обставин справи та правильність застосування правових норм, апеляційний суд звертає увагу на таке.

З матеріалів справи вбачається, що співробітниками ДПІ було проведено невиїзну документальну перевірку Підприємства з питань правомірності нарахування податку на додану вартість за період з 01 березня 2010 року по 31 березня 2010 року. За результатами перевірки складено акт від 22 червня 2010 року №79/23-214/31913367 де зафіксовано порушення податкового обліку позивача, а саме: п.1,п.5 ст.203,п.1,п.2 ст.215, п.1ст.216, ст.. 228 ЦК України, п.п. 3.1.1 п.3.1 ст.3,п.4.1 ст.4, п.п.7.3.1 п.7.3 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», що призвело до завищення задекларованих суб’єктом господарювання показників у рядку 1 Декларацій «Операції на митній території України, що оподатковуються за ставкою 20%, рядку 9 Декларацій «Усього податкових зобов’язань» у сумі 1044764 грн., у тому числі: за березень 2010 року у сумі - 1044764 грн. та до завищення задекларованих Підприємством показників у рядку 10.1 Декларацій «Придбання з податком на додану вартість на митній території України товарів та послуг з метою їх використання у межах господарської діяльності для здійснення операцій, які підлягають оподаткуванню за ставкою 20%, рядку 17 Декларацій «Усього податкового кредиту» у сумі 1044705 грн.

Звертаючись з позовом до суду, позивач виходив з того, що не приймаючи за результатами перевірки жодного рішення, ДПІ, висновками акту перевірки, фактично, без належних на то повноважень, визнано усі угоди укладені Підприємством з його контрагентами нікчемними.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що загальне поняття акта перевірки наведено у пункті 3 Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 22 грудня 2010 року № 984 (зареєстровано у Міністерстві юстиції України 12 січня 2011 року за № 34/18772), згідно з яким акт – це службовий документ, який підтверджує факт проведення документальної перевірки фінансово-господарської діяльності платника податків і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства.

Апеляційний суд вважає, що оскарження позивачем неправомірності дій органів податкової служби стосовно складення акту перевірки, та визнання акту перевірки таким, що не відповідає вимогам закону, не можуть бути предметом розгляду у суді, оскільки обов’язковою ознакою дій суб’єкта владних повноважень, які можуть бути оскаржені до суду, є те, що вони безпосередньо породжують певні правові наслідки для суб’єктів відповідних правовідносин і мають обов’язковий характер. Висновки ж, викладені у акті перевірки, не породжують обов’язкових юридичних наслідків.

У постанові від 10 вересня 2013 року № 21-237а13 Верховний Суд України висловив правову позицію щодо питання оскарження актів перевірок, зазначивши - акт перевірки не є рішенням суб’єкта владних повноважень у розумінні статті 17 КАС, не зумовлює виникнення будь-яких прав і обов’язків для осіб, робота (діяльність) яких перевірялися, тому його висновки не можуть бути предметом спору. Відсутність спірних відносин, в свою чергу, виключає можливість звернення до суду, оскільки відсутнє право, що підлягає судовому захисту. Акт перевірки є носієм доказової інформації про виявлені контролюючим органом порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства суб’єктами господарювання, документом, на підставі якого приймається відповідне рішення контролюючого органу, а тому оцінка акта, в тому числі й оцінка дій службових осіб контролюючого органу щодо його складання, викладення у ньому висновків перевірки, може бути надана судом при вирішенні спору щодо оскарження рішення, прийнятого на підставі такого акта.

У цьому випадку акт перевірки, в якому відображено узагальнений опис виявлених перевіркою порушень законодавства, що в свою чергу відповідає встановленим правилам складання акта перевірки, не є правовим документом, який встановлює відповідальність суб’єкта господарювання та, відповідно, не є актом індивідуальної дії у розумінні частини першої статті 17 КАС.

За змістом статті 14 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) рішення, дії або бездіяльність органів державної податкової служби та їх посадових осіб можуть бути оскаржені в встановленому законом поряду.

Диспозиція цієї статті передбачає оскарження дій службової особи, які пов’язані з порушенням порядку проведення перевірки, наприклад із порушенням трудового розпорядку такою особою під час проведення ревізії; дій, які полягають у перевищенні повноважень службовою особою щодо обмеження прав у можливості ознайомлення з результатами контрольного заходу; дій щодо проведення перевірки без установлених законом підстав та/або з порушенням чинного законодавства тощо.

Дії службової особи щодо включення до акта певних висновків не можуть бути предметом розгляду у суді, оскільки відповідно до Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого Наказом ДПА України від 10 серпня 2005 року №327, заперечення, зауваження до акту перевірки (за їх наявності) та висновки на них є невід’ємною частиною акта. Це свідчить про те, що дії, пов’язані з включенням до акта висновків, є обов’язковими, тоді як самі висновки такими не є.

Обов’язковою ознакою дій суб’єкта владних повноважень, які можуть бути оскаржені до суду, є те, що вони безпосередньо породжують певні правові наслідки для суб’єктів відповідних правовідносин і мають обов’язковий характер. Висновки, викладені у акті, не породжують обов’язкових юридичних наслідків. Водночас судження контролюючого органу про нікчемність окремих угод є висновками тільки контролюючого органу, зазначення яких в акті перевірки не суперечить чинному законодавству. Такі твердження акта можуть бути підтверджені або спростовані судом у разі спору про законність рішень, дій, в основу яких покладені згадувані висновки акта.

Отже, предметом оскарження відповідно до статті 14 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) є дії чи бездіяльність службових осіб, якщо вони обмежують чи порушують права, свободи чи законні інтереси особи.

Враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що акт перевірки не є рішенням суб’єкта владних повноважень у розумінні статті 17 КАС, не зумовлює виникнення будь-яких прав і обов’язків для осіб, робота (діяльність) яких перевірялися, тому його висновки не можуть бути предметом спору. Відсутність спірних відносин, в свою чергу, виключає можливість звернення до суду, оскільки відсутнє право, що підлягає судовому захисту. Акт перевірки є носієм доказової інформації про виявлені контролюючим органом порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства суб’єктами господарювання, документом, на підставі якого приймається відповідне рішення контролюючого органу, а тому оцінка акта, в тому числі й оцінка дій службових осіб контролюючого органу щодо його складання, викладення у ньому висновків перевірки, може бути надана судом при вирішенні спору щодо оскарження рішення, прийнятого на підставі такого акта.

Оскільки позивач в позові про визнання протиправними дій щодо включення до акту від 22 червня 2010 року №79/23-214/31913367 відомостей (висновків) по встановленню порушень фактично оскаржує акт ревізії (висновки) – у задоволенні адміністративного позову слід відмовити.

Згідно до п.4 ч.1 ст.202 КАС України: «Підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання…».

Так як при прийнятті рішення Одеський окружний суд допустив порушення норм матеріального права, постанова від 06 грудня 2011 року підлягає скасуванню з прийняттям нової постанови суду про відмову у задоволенні адміністративного позову.

Керуючись: ст.. ст..185, 195, 198, 202, 205, 207, 254 КАС України, апеляційний суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Малиновському районі м. Одеси – задовольнити.

Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 06 грудня 2011 року – скасувати та прийняти нову постанову суду.

У задоволенні адміністративного позову приватного підприємства виробничо-комерційна фірма «Майтрея» до державної податкової інспекції у Малиновському районі м. Одеси про визнання неправомірними дій посадових осіб та визнання акту перевірки таким, що не відповідає вимогам закону, зобов’язання вчинити певні дії – відмовити повністю.

Постанова суду набирає законної сили негайно після її проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України на протязі двадцяти днів.

Суддя-доповідач:

Судді: