Постанова № 38739858, 15.05.2014, Одеський апеляційний господарський суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

__________________

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"15" травня 2014 р.Справа № 916/1768/13 Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Гладишевої Т.Я.

суддів Савицького Я.Ф., Колоколова С.І.

(склад судової колегії сформовано відповідно до розпорядження № 340 від 18.03.2014 року)

при секретарі судового засідання Будному О.В.

за участю представників сторін в судовому засіданні від 15.05.2014 року:

від позивача: ОСОБА_1, без належно оформлених повноважень;

від відповідача: Богуш О.О., за довіреністю;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Приватного підприємства «Альфа-Юг»

на рішення господарського суду Одеської області від 17.02.2014 року

по справі № 916/1768/13

за позовом: Сільськогосподарського кооперативного товариства «Vivai Cooperativi Rauscedo»

до відповідача: Приватного підприємства «Альфа-Юг»

про стягнення 1310458,02 грн.

В судовому засіданні 15.05.2014 року згідно ст. 85 Господарського процесуального кодексу України оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

ВСТАНОВИВ:

У липні 2013 року Сільськогосподарське кооперативне товариство «Vivai Cooperativi Rauscedo» (далі - позивач, СКТ «Vivai Cooperativi Rauscedo») звернулось до господарського суду Одеської області з позовом до Приватного підприємства «Альфа-Юг» (далі - відповідач, ПП «Альфа-Юг») про стягнення 1310458,02 грн. заборгованості, з яких 1071511,15 грн. основного боргу та 238946,87 грн. процентів за невиконання умов контракту купівлі-продажу № 338//CV09-10. Позовні вимоги обґрунтовані невиконанням відповідачем своїх зобов'язань за контрактом щодо сплати за поставлений позивачем товар з посиланням на приписи ст. ст. 22, 526, 610, 611, 612 Цивільного кодексу України та ст. ст. 193, 224, 225 Господарського кодексу України.

Враховуючи надані позивачем письмові уточнення до позовної заяви від 06.09.2013 року за вх. № 26713/13, СКТ „Vivai Cooperativi Rauscedo" просило суд стягнути з ПП „Альфа-Юг" основний борг у розмірі 1 071 511,15 грн. та проценти за порушення строків оплати в розмірі 238946,87 грн.

Ухвалою від 10.09.2013 року на підставі пунктів 4, 6 ст. 63 ГПК України повернуто без розгляду зустрічну позовну заяву ПП «Альфа-Юг» до СКТ «Vivai Cooperativi Rauscedo» про визнання договору недійсним.

Ухвалою від 11.09.2013 року провадження у справі № 916/1768/13 зупинено у зв'язку зі зверненням ПП «Альфа-Юг» з апеляційною скаргою на ухвалу господарського суду від 10.09.2013 року.

Ухвалою Одеського апеляційного господарського суду від 01.10.2013 року у справі № 916/1768/13 апеляційну скаргу ПП «Альфа-Юг» на ухвалу господарського суду Одеської області від 10.09.2013 року залишено без розгляду на підставі п. 5 ч. 1 ст. 81 ГПК України, справу № 916/1768/13 повернуто до господарського суду Одеської області.

Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 22.10.2013 року по справі № 916/1768/13 апеляційну скаргу ПП «Альфа-Юг» залишено без задоволення, ухвалу господарського суду Одеської області від 10.09.2013 року - без змін.

Постановою Вищого господарського суду України від 09.12.2013 року у справі № 916/1768/13 касаційну скаргу ПП «Альфа-Юг» залишено без задоволення, постанову Одеського апеляційну скаргу від 22.10.2013 року по справі № 916/1768/13 залишено без змін.

Ухвалою від 24.12.2013 року провадження у справі № 916/1768/13 поновлено.

Рішенням господарського суду Одеської області від 17.02.2014р. (суддя Меденцев П.А.) позов задоволено у повному обсязі. Стягнуто з Приватного підприємства "Альфа-Юг" на користь Сільськогосподарського кооперативного товариства "Vivai Cooperativi Rausсedo" основний борг в розмірі 1071511,15 грн. та проценти за порушення строків оплати в розмірі 238946,87 грн. Стягнуто з Приватного підприємства "Альфа-Юг" на користь Сільськогосподарського кооперативного товариства "Vivai Cooperativi Rausсedo" витрати по сплаті судового збору у розмірі 26209,16 грн.

Рішення суду обґрунтовано доведеністю порушень відповідачем умов контракту купівлі-продажу № 338//CV09-10 від 23.03.2010 р. щодо оплати за поставлений товар з посиланням на приписи ст. ст. 509, 525, 526, 530, 549, 611, 625, 629, 655 Цивільного кодексу України, ст. ст. 173, 193 Господарського кодексу України.

Не погодившись з рішенням суду від 17.02.2014р., ПП "Альфа - Юг" звернулось до Одеського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржуване рішення та прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позову у повному обсязі.

Обґрунтовуючи апеляційну скаргу, скаржник посилається на порушення судом норм матеріального та процесуального права, а саме ст. ст. 5, 43 Закону України "Про міжнародне приватне право". Скаржник також вказує, що не порушував своїх зобов'язань за укладеним між сторонами контрактом, оскільки для оплати товару визначений порядок, якого не дотримувався саме позивач, а тому обов'язок сплати за поставлений товар не настав.

З наведених підстав ПП "Альфа - Юг" вважає рішення суду від 17.02.2014 року таким, що прийнято без надання судом належної оцінки належним і допустимим доказам у даній справі.

В процесі розгляду справи 03.04.2014 р. ПП "Альфа - Юг" надало доповнення до апеляційної скарги, в яких вказало, що позовна заява підписана представником позивача на підставі довіреності, яка не має юридичної сили через відсутність легалізації шляхом проставлення апостилю відповідно до вимог Гаазької Конвенції 1961р.

Відповідно до ст. 1 Гаазької Конвенції, ця Конвенція поширюється на офіційні документи, які були складені на території однієї з Договірних держав і мають бути представлені на території іншої Договірної держави.

Частина 1 ст. 3 Конвенції передбачає, що єдиною формальною процедурою, яка може вимагатися для посвідчення автентичності підпису, якості , в якій виступала особа, що підписала документ, та, у відповідному випадку, автентичності відбитку печатки або штампу, якими скріплений документ, є проставлення передбаченого статтею 4 апостилю компетентним органом держави, в якій документ був складений.

Передбачений в частині першій статті 3 апостиль проставляється на самому документі або на окремому аркуші, що скріплюється з документом, він повинен відповідати зразку, що додається до цієї Конвенції.

Колегія суддів, дослідивши подану представником позивача довіреність від 31.01.2014 року на представництво інтересів Сільськогосподарського кооперативного товариства "Vivai Cooperativi Rausсedo", зазначає, що вона не відповідає вимогам Конвенції, відтак, ОСОБА_1 не є повноважним представником позивача.

Відповідно до п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

При цьому судом апеляційної інстанції також враховано, що відповідно до п.п.3.9.2 п.3.9 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Колегія суддів дійшла висновку про достатність у матеріалах справи документальних доказів для вирішення спору по суті за відсутності повноважного представника позивача.

Перевіривши матеріали справи, правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, повноту встановлення обставин справи та відповідність ним висновків суду, заслухавши пояснення представника відповідача, колегія суддів зазначає наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, 23.03.2010 р. між Сільськогосподарським кооперативним товариством "Vivai Cooperativi Rausсedo" (продавець, Італія) та Приватним підприємством "Альфа - Юг" (покупець, Україна) укладено контракт купівлі-продажу № 388//CV09-10, за умовами якого продавець продає, а покупець приймає привиті саджанці винограду відповідно до специфікації, що є невід'ємною частиною контракту № 388//CV09-10.

Відповідно до специфікації до контракту № 338//CV09-10 саджанці поставляються у кількості 148140 шт. за ціною 0,79 Євро за 1 шт. на загальну суму 117 030,60 Євро.

Валютою контракту, платежів та ціни продукції є - євро (пункт 6.1). Згідно п. 6.2 контракту розрахунки за поставлений товар здійснюються шляхом банківського переказу 10% від суми контракту на протязі 10 банківських днів з дати підписання контракту та 90% від суми контракту - рівними щомісячними частинами на протязі 12 місяців починаючи з 01.01.2011 року до 31.12.2011 року.

На виконання умов контракту № 338//CV09-10 від 23.03.2010 р. позивачем 12.05.2010р. поставлено ПП „Альфа-Юг" 148140 шт. виноградних саджанців в асортименті на загальну суму 117030,60 Євро, з яких сплачено 15472,30 Євро.

Як вбачається з позовної заяви на дату її подання борг відповідача складає 101558,30 Євро, що по курсу НБУ на 21.06.2013р. (1 Євро = 10,5507 грн.) складає 1071511,15 грн.; загальна сума процентів за невиконання умов Контракту покупцем складає 22 647,49 Євро, що по курсу НБУ на 21.06.2013р. складає 238946,87 грн.

Судова колегія, оцінюючи надані докази, звертає увагу на наступне.

Спірні правовідносини між позивачем та відповідачем ґрунтуються на контракті купівлі - продажу № 338//CV09-10, за умовами якого сторони узгодили, що всі спори, які виникають в процесі виконання контракту, сторони вирішують шляхом переговорів. В разі недосягнення згоди спори повинні бути врегульовані у судових установах країни продавця у відповідності з матеріальним та процесуальним законодавством цієї країни (пункт 10.1).

Згідно зі статтею 5 Закону України "Про міжнародне приватне право" у випадках, передбачених законом, учасники (учасник) правовідносин можуть самостійно здійснювати вибір права, що підлягає застосуванню до змісту правових відносин.

Статтею 43 Закону України "Про міжнародне приватне право" передбачено, що сторони договору, згідно зі статтями 5, 10 цього Закону, можуть обрати право, що застосовується до договору, крім випадків, коли вибір права прямо заборонено законами України.

Пунктом 10 контракту визначено, що правом, яке застосовується до контракту, є право країни продавця.

Враховуючи вищезазначене, судова колегія вважає, що до правовідносин, що виникають з контракту купівлі-продажу № 338//CV09-10 від 23.03.2010 р. повинно застосовуватися законодавство Італії.

Згідно із статтею 4 ГПК України господарський суд у випадках, передбачених законом або міжнародним договором, застосовує норми права інших держав. При цьому відповідно до статті 5 Закону України "Про міжнародне приватне право" учасники (учасник) правовідносин можуть самостійно здійснювати вибір права, що підлягає застосуванню до змісту правових відносин. Отже, у випадку обрання сторонами контракту права, що підлягає застосуванню до змісту правовідносин, господарський суд на підставі статті 4 ГПК України застосовує це право при вирішенні спору.

Стаття 9 Закону України "Про міжнародне приватне право" встановлює, що відсилання до права іноземної держави має розглядатися як відсилання до норм матеріального права, яке регулює відповідні правовідносини, виключаючи застосування його колізійних норм, якщо інше не встановлено законом.

Крім того, відповідно до статті 6 Закону України "Про зовнішньоекономічну діяльність" (в редакції на момент укладення контракту) права та обов'язки сторін зовнішньоекономічних договорів (контрактів) визначаються правом країни, обраної сторонами при укладенні договору (контракту) або в результаті подальшого погодження.

Зі змісту контракту вбачається, що сторони шляхом укладення контракту купівлі - продажу № 338//CV09-10 здійснили вибір права, що має застосовуватись при визначенні змісту їх прав і обов'язків, відповідно до статті 6 Закону України "Про зовнішньоекономічну діяльність".

Відповідно до п. 4 ч.1 ст. 104 ГПК України підставами для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду є порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

Таким чином, суд першої інстанції при застосуванні норм матеріального права України порушив вимоги статей 5, 6, 9, 10, 43 Закону України "Про міжнародне приватне право", статті 6 Закону України "Про зовнішньоекономічну діяльність", порушив принцип міжнародного приватного права України щодо автономії волі, а також порушив норми процесуального права, що є підставою для скасування рішення від 17.02.2014 року.

Колегія суддів також зазначає наступне.

Матеріали справи не містять доказів щодо правосуб'єктності позивача, а саме сертифікату реєстрації, виписки з торговельного (банківського, судового) реєстру країни тощо як того вимагає ст. 13 Закону України "Про міжнародне приватне право".

Крім того, позовна заява від імені Сільськогосподарського кооперативного товариства "Vivai Cooperativi Rausсedo" підписана представником "Vivai Cooperativi Rausсedo" за довіреністю ОСОБА_1

Але зазначена довіреність (а.с.56) не має необхідних ознак наявності повноважень на представництво інтересів нерезидента в господарському суді України.

Як вже згадувалось, з 22.12.2003 року для України набрала чинності Гаазська Конвенція, що скасовує вимогу легалізації іноземних офіційних документів. Згідно з положеннями Конвенції скасовується вимога легалізації документів для їх подальшого використання в державах - учасниках цієї Конвенції. Замість консульської легалізації для учасниць Конвенції застосовується процедура спрощеної легалізації - проставлення апостилю.

Офіційні документи, які використовуються на території держав - учасниць Конвенції, мають бути засвідченими спеціальним штампом "Apostille", проставленим компетентним органом держави, в якій було складено документ. Зазначена Конвенція ратифікована Італією без застережень, заяв чи нотифікацій 13.12.1977р. та вступила в силу 11.02.1978 р.

Через порушення викладених вище вимог чинного законодавства щодо легалізації офіційних документів довіреність, яка складена в Італії українською мовою від імені Еудженіо Сарторі - генерального директора Сільськогосподарського кооперативного товариства "Vivai Cooperativi Rausсedo", не має юридичної сили на території України.

Зазначене свідчить про те, що позовну заяву від імені Сільськогосподарського кооперативного товариства "Vivai Cooperativi Rausсedo" підписано особою, яка не мала права її підписувати.

Відповідно до пункту 1 ч. 1 ст. 81 ГПК України господарський суд залишає позов без розгляду, якщо позовну заяву підписано особою, яка не має права підписувати її.

Відповідно до п.3 ст.103 ГПК України апеляційна інстанція за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати рішення повністю або частково і припинити провадження у справі або залишити позов без розгляду повністю або частково.

За таких обставин, судова колегія залишає позов Сільськогосподарського кооперативного товариства "Vivai Cooperativi Rausсedo" без розгляду.

Відповідно до ст. 49 ГПК України судові витрати зі сплати судового збору покладаються на позивача.

Керуючись ст. ст. 44, 49, п.1 ч.1 ст. 81, 99, 101-105 ГПК України, судова колегія -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Приватного підприємства "Альфа - Юг" задовольнити частково.

Рішення господарського суду Одеської області від 17.02.2014 року по справі № 916/1768/13 - скасувати.

Позов Сільськогосподарського кооперативного товариства "Vivai Cooperativi Rausсedo" залишити без розгляду.

Стягнути з Сільськогосподарського кооперативного товариства "Vivai Cooperativi Rausсedo" на користь Приватного підприємства "Альфа - Юг" 13104,58 грн. судового збору, сплаченого за подачу апеляційної скарги.

Доручити господарському суду Одеської області видати наказ з зазначенням відповідних реквізитів сторін.

Повернути Приватному підприємству "Альфа - Юг" з Державного бюджету України (р/р 31217206782002, отримувач: ГУДКС України в Одеській області, код ЄДРПОУ отримувача 37607526, МФО отримувача 828011) 262,09 грн. судового збору, надмірно сплаченого за квитанцією № 11571085 від 24.02.2014 р. за подачу апеляційної скарги.

Постанова в порядку ст. 105 ГПК України набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку.

Повний текст постанови підписано 19.05.2014 року.

Головуючий суддя: Т.Я. Гладишева

Суддя: Я.Ф. Савицький

Суддя: С.І. Колоколов