Рішення № 38737865, 14.05.2014, Апеляційний суд Вінницької області

Справа № 127/27854/13-ц Провадження № 22-ц/772/1386/2014Головуючий в суді першої інстанції:Антонюк В. В.Категорія: 20 Доповідач: Панасюк О. С.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"14" травня 2014 р. м. Вінниця Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Вінницької області в складі: головуючого - судді Панасюка О.С., суддів Іванюка М.В., Берегового О.Ю., з участю секретаря Руденко О.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Вінниці апеляційну скаргу фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 на рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 19 березня 2014 року у справі за позовом ОСОБА_3 до фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 про розірвання договору купівлі-продажу, -

встановила:

В листопаді 2013 року ОСОБА_3 звернувся до суду з цим позовом, відповідно до якого з урахуванням уточнення позовних вимог, просив розірвати укладений 30 жовтня 2013 року між ним та ФОП ОСОБА_2 договір купівлі-продажу електронного пристрою - інтернет планшету «Ainol Novo Hero 2 16 Gb», стягнути з відповідача на його користь 1602 грн., сплачених за придбання цього пристрою, 5000 грн. на відшкодування моральної шкоди, а також витрати на правову допомогу адвоката.

Вказував, що 25 жовтня 2013 року у інтернет мережі магазинів «Фотомаг» замовив електронний пристрій - інтернет планшет «Ainol Novo Hero 2 16 Gb» за ціною 1580 грн. та захисну плівку, вартістю 40 грн. 60к. ; 30 жовтня 2013 року в магазині по вул. Келецькій, 84 у м. Вінниці він отримав замовлений пристрій, за який сплатив 1580 грн. та 22 грн. за кур'єрські послуги, захисна плівка виявилась невідповідною за діагоналлю. 4 листопада 2013 року син позивача, ознайомившись із програмним забезпеченням пристрою, виявив його невідповідність замовленій моделі (Ainol Novo 10, замість Ainol Novo Hero 2 16 Gb), який, відповідно, має інші технічні характеристики. Того ж дня ОСОБА_3 зателефонував до магазину з вимогою обміняти товар, але без попереднього огляду товару у сервісному центрі йому було відмовлено у задоволенні цієї вимоги, наступного дня він особисто прийшов до магазину з аналогічною вимогою, де отримав відмову з тих же підстав. Незважаючи на подальші звернення до відповідача та інспекції з питань захисту прав споживачів його вимоги про обмін товару або розірвання договору дотепер не задоволені.

Рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 19 березня 2014 року позов задоволено частково. Розірвано укладений 30 жовтня 2013 року між ОСОБА_3 та ФОП ОСОБА_2 договір купівлі-продажу електронного пристрою - інтернет планшету «Ainol Novo Hero 2 16 Gb». Стягнуто з ФОП ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 1602 грн. у відшкодування матеріальної шкоди, 500 грн. на відшкодування моральної шкоди, 687 грн. витрат на правову допомогу адвоката.

В апеляційній скарзі ФОП ОСОБА_2, посилаючись на порушення судом норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, просив рішення скасувати і ухвалити нове про відмову у позові.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах заявлених вимог та доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що вона підлягає задоволенню частково з таких підстав.

Ч. ч. 1, 2 ст. 303 ЦПК України передбачає, що під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції; апеляційний суд досліджує лише ті докази, які судом першої інстанції були досліджені з порушенням встановленого порядку або в дослідженні яких було неправомірно відмовлено, а також нові докази, неподання яких до суду першої інстанції було зумовлено поважними причинами.

Таким чином, судова колегія розглядає справу та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції.

Задовольняючи часткового позовні вимоги про розірвання договору купівлі-продажу та стягнення моральної шкоди суд першої інстанції правильно виходив із того, що відповідач продав позивачу товар неналежної якості, а відтак на вимогу позивача такий договір підлягає розірванню, відповідач зобов'язаний повернути позивачу сплачену за товар грошову суму та відшкодувати моральну шкоду.

Так судом встановлено, що ОСОБА_3 25 жовтня 2013 року замовив у ФОП ОСОБА_2 електронний пристрій - інтернет планшет «Ainol Novo Hero 2 16 Gb» за ціною 1580 грн.; 30 жовтня 2013 року в магазині по вул. Келецькій, 84 у м. Вінниці він отримав замовлений пристрій, за який сплатив 1580 грн. та 22 грн. за кур'єрські послуги; 4 листопада 2013 року син позивача, ознайомившись із програмним забезпеченням пристрою, виявив його невідповідність замовленій моделі (Ainol Novo 10, замість Ainol Novo Hero 2 16 Gb), однак на неодноразові вимоги позивача відповідач відмовляє йому у розірванні договору та поверненні сплаченої за товар грошової суми, зокрема, своїм листом від 8 листопада 2013 року ФОП ОСОБА_2 повідомив ОСОБА_3, що факт невідповідності товару його вимогам не підтверджений, а відтак задля їх задоволення його необхідно передати для діагностики до представництва у м. Вінниці по вул. Келецькій, 84 (а.с.7).

Відповідно до п. п. 2, 4, 5 ч. 1 ст. 4 Закону України «Про захист прав споживачів» (далі Закон) споживачі під час придбання, замовлення або використання продукції, яка реалізується на території України, для задоволення своїх особистих потреб мають право на належну якість продукції та обслуговування; необхідну, доступну, достовірну та своєчасну інформацію про продукцію, її кількість, якість, асортимент, а також про її виробника (виконавця, продавця); відшкодування майнової та моральної шкоди, завданої внаслідок недоліків продукції (дефекту в продукції), відповідно до закону.

Ч. 1 ст. 6 Закону встановлений обов'язок продавця (виробника, виконавця) передати споживачеві продукцію належної якості, а також надати інформацію про цю продукцію.

Згідно з абзацом 2 ч. 1 ст. 8 Закону у разі виявлення протягом встановленого гарантійного строку істотних недоліків, які виникли з вини виробника товару (продавця, виконавця), або фальсифікації товару, підтверджених за необхідності висновком експертизи, споживач, в порядку та у строки, що встановлені законодавством і на підставі обов'язкових для сторін правил чи договору, має право за своїм вибором вимагати від продавця або виробника:

1) розірвання договору та повернення сплаченої за товар грошової суми;

2) вимагати заміни товару на такий же товар або на аналогічний, з числа наявних у продавця (виробника), товар.

П. п. 1, 2 ч. 1 ст. 21 Закону визначено, що крім інших випадків порушень прав споживачів, які можуть бути встановлені та доведені виходячи з відповідних положень законодавства у сфері захисту прав споживачів, вважається, що для цілей застосування цього Закону та пов'язаного з ним законодавства про захист прав споживачів права споживача вважаються в будь-якому разі порушеними, якщо:

1) при реалізації продукції будь-яким чином порушується право споживача на свободу вибору продукції;

2) при реалізації продукції будь-яким чином порушується свобода волевиявлення споживача та/або висловлене ним волевиявлення.

Оскільки внаслідок підміни товару (його фальсифікації) порушені права споживача ОСОБА_3, зокрема, на: належну якість продукції, необхідну, доступну, достовірну та своєчасну інформацію про продукцію, її якість, то суд першої інстанції прийшов до правильного висновку про необхідність розірвання договору купівлі-продажу та повернення сплаченої за товар грошової суми.

Крім того, у відповідності до ч. 2 ст. 22 Закону при задоволенні вимог споживача суд одночасно вирішує питання щодо відшкодування моральної (немайнової) шкоди.

Під моральною шкодою слід розуміти, зокрема, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів (п. 2 ч. 2 ст. 23 ЦК України).

Враховуючи те, що через порушення відповідачем його прав ОСОБА_3 зазнав моральних страждань у виді негативних переживань роздратування, зневіри, неспокою, погіршення якості та рівня свого життя через необхідність вжиття додаткових зусиль для відновлення цих прав, то суд першої інстанції також дійшов до правильного висновку про необхідність відшкодування моральної шкоди, розмір якої визначив з урахуванням інтенсивності і тривалості цих страждань, принципів розумності і справедливості, що забезпечило баланс між захистом порушених прав позивача та інтересів відповідача (п. 6 ч. 1 ст. 3 ЦК України).

Колегія суддів відхиляє доводи апелянта про правомірність його дій через відмову позивача надати пристрій на діагностичне дослідження для встановлення факту його невикористання, збереження товарного вигляду, споживчих властивостей, пломб, тому що такі вимоги можуть бути пред'явлені лише щодо товару належної якості (абзац 3 ч.1 ст. 9 Закону). Однак, придбаний позивачем пристрій не можна визнати товаром належної якості як з наведених вище міркувань, так і з огляду на позицію самого відповідача, який не заперечував того факту, що придбана ОСОБА_3 модель електронного пристрою - інтернет планшету не є тією, що він замовляв. При цьому його доводи про аналогічність споживчих властивостей обох моделей не мають правового значення для вирішення спору.

Разом з тим, вирішуючи питання про судові витрати у справі, зокрема, у виді витрат на правову допомогу адвоката в розмірі 687 грн. відповідно до квитанції № 06 від 26 грудня 2013 року, суд першої інстанції залишив поза увагою приписи ст. 1 Закону України «Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних і адміністративних справах», за якою розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних справах, в яких така компенсація виплачується стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, іншою стороною, не може перевищувати 40 відсотків встановленої законом мінімальної заробітної плати у місячному розмірі за годину участі особи, яка надавала правову допомогу, у судовому засіданні, під час вчинення окремих процесуальних дій поза судовим засіданням та під час ознайомлення з матеріалами справи в суді.

Отже, відшкодуванню підлягає не будь-яка правова допомога, а лише та, яка надається, у судовому засіданні, під час вчинення окремих процесуальних дій поза судовим засіданням та під час ознайомлення з матеріалами справи в суді.

За змістом до ч. 1 ст. 197, ч. 1 ст. 198, ч.1 ст. 200 ЦПК України фіксування судового засідання здійснюється за допомогою звукозаписувального технічного засобу, про що секретарем судового засідання ведеться журнал судового засідання. Під час вчинення окремої процесуальної дії поза судовим засіданням складається протокол.

Як видно із журналу судового засідання адвокат участі у ньому не брав, протоколів окремих процесуальної дій поза судовим засіданням у справі не має, з матеріалами справи він також не ознайомлювався, отже підстав для стягнення витрат на правову допомогу у суду не було.

Також, колегія суддів зазначає, що вимога про стягнення витрат на правову допомогу є позовною вимогою, а відтак обставини її надання та розмір витрат підлягають доказуванню у загальному порядку відповідно до ч. 3 ст. 10, ч. 1 ст. 60 ЦПК України, зокрема особа, яка ставить вимогу про її відшкодування має, окрім квитанції, надати розрахунок розміру таких витрат з урахуванням часу затраченого на участь в судових засіданнях (проведенні відповідних процесуальних дій).

Крім того, правильно встановивши обставини справи та правовідносини сторін, що з них випливають, як договірні, суд у резолютивній частині рішення зазначив про стягнення з відповідача на користь позивача 1602 грн. матеріальної шкоди, тобто помилково застосував до цих правовідносин деліктне зобов'язання, а тому колегія суддів приходить до висновку про необхідність зміни рішення у цій частині.

Керуючись ст. ст. 303, 304, 307, 309, 313-315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів, -

вирішила:

Апеляційну скаргу задовольнити частково.

Рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 19 березня 2014 року в частині стягнення з фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 687 (шестисот вісімдесяти семи) грн. витрат на правову допомогу скасувати.

У задоволенні позову в цій частині відмовити.

В частині стягнення з фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 1602 (однієї тисячі шестисот двох) грн. у відшкодування матеріальної шкоди змінити.

Абзац третій резолютивної частини рішення викласти у такій редакції:

«Стягнути з фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 1602 (одну тисячу шістсот дві) грн. сплаченої суми за товар неналежної якості».

В решті рішення залишити без змін.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржене в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий

Судді