Постанова № 38736945, 15.05.2014, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 810/5909/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Балаклицький А.І.

Суддя-доповідач: Ганечко О.М.

ПОСТАНОВА

Іменем України

15 травня 2014 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді: Ганечко О.М.,

суддів: Коротких А.Ю., Літвіної Н.М.,

при секретарі Біднячук Ю.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Броварської об'єднаної державної податкової інспекції у Київській області на постанову Київського окружного адміністративного суду від 03.12.2013 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Профавтосервіс» до Броварської об'єднаної державної податкової інспекції у Київській області про скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся з позовом до Броварської об'єднаної державної податкової інспекції у Київській області про скасування податкових повідомлень-рішень.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 03.12.2013 року позов задоволено в повному обсязі.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову, якою відмовити в задоволені позову в повному обсязі, посилаючись на незаконність, необ'єктивність, необґрунтованість рішення, порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.

Представник відповідача заперечував проти задоволення позову, просив залишити постанову суду першої інстанції без змін.

Представник апелянта не з'явився, будучи належним чином повідомленим, що не перешкоджає слуханню спірного питання відповідно до вимог ч. 4 ст. 196 КАС України.

Заслухавши суддю-доповідача, представник прозивача, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Згідно ст. ст. 198 ч. 1 п. 3, 202 ч. 1 п. 4 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції скасовує її та ухвалює нове рішення, якщо визнає, що судом першої інстанції порушено норми матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Як вбачається з матеріалів справи, Броварською ОДПІ Київської області ДПС проведено документальну позапланову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах з ТОВ "Угра" за період з 01.12.2011 по 31.12.2011.

За результатами перевірки Броварською ОДПІ Київської області ДПС складено Акт від 31.01.2013 №68/22-5/35325883 (надалі - Акт перевірки).

Під час перевірки податковим органом зроблено висновок про те, що правочин, укладений між позивачем та ТОВ "Угра", є нікчемним і в силу статей 203, 215, 216 Цивільного кодексу України не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

Як наслідок, у ході перевірки встановлено наступні порушення позивачем вимог податкового законодавства, а саме:

- п. 138.2, п. 138.4, п. 138.6, п. 138.8 ст. 138, п.п.139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VІ, в результаті чого позивачем занижено податок на прибуток в ІV кварталі 2011 року на суму 12267 грн.;

- п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 200.1, п. 200.2 ст. 200 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VІ, в результаті чого позивачем занижено податкові зобов'язання з податку на додану вартість, що підлягає сплаті (перерахуванню), в грудні 2011 року на загальну суму 10667 грн.;

- ч. 1 ст. 203, ч. 2 ст. 215 Цивільного кодексу України, має ознаки нікчемності та є нікчемним в силу припису закону договір, укладений між "Профавтосервіс" та ТОВ "Угра" на загальну суму 64000 грн., в т.ч. ПДВ - 10667 грн.

На підставі висновків Акту перевірки відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення, а саме:

- № 0000022203 від 08.02.2013, згідно з яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем "податок на прибуток приватних підприємств" у розмірі 12267 грн., з яких: 12267 грн. - за основним платежем; 0 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями;

- № 0000032203 від 08.02.2013, згідно з яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем "податок на додану вартість" у розмірі 12333,75 грн., з яких: 10667 грн. - за основним платежем; 2666,75 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями.

Судом першої інстанції встановлено, що ТОВ "Профавтосервіс" мало взаємовідносини з ТОВ "Угра" протягом вересня 2011 року - лютого 2012 року.

Згідно умов договору підряду № 495/11 від 01.09.2011 року Виконавець зобов'язується виконати за дорученням замовника (ТОВ "Профавтосервіс") та відповідно до умов вказаного договору роботи, а замовник-в строки, передбачені цим договором, прийняти ці роботи. Характер робіт: кузовні роботи автомобілів (рихтування, фарбування).

На підтвердження фактичного надання перелічених послуг за вказаним договором позивач надав, акти надання послуг, рахунки на оплату, податкові накладні, банківські рахунки.

Однак, колегією суддів встановлено, що розрахунки між ТОВ "Профавтосервіс" та ТОВ «Угра» за виконанні послуги (рихтовочні роботи, покраска крила та бампера, арматурні роботи) проводились у безготівковій формі.

В рахунок оплати за виконанні послуги отримано кошти на суму 64 000 грн., що підтверджується банківською випискою № 77 від 28.12.2011 року.

Однак, відповідно до п.п. 1.4.1. та п.1.5. договору підряду №459/11 від 01.09.2011 р. позивачем не надано акт приймання-передачі, в якому зазначається вартість автомобіля щодо якого повинні бути виконані роботи, всі видимі дефекти автомобіля.

При прийманні автомобіля від замовника Підрядник повинен в присутності представника замовника самостійно перевіряти всі зовнішні дефекти автомобіля і в обов'язковому порядку зазначити їх у акті приймання-передачі.

Крім того, встановлено, що відсутня інформація щодо доставки автомобілів підряднику.

Відповідно до правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Мінтрансу України від 22.05.2006 року № 493 (далі правила перевезення), товарно-транспортна накладна-єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, призначений для списання товарно-матеріальних ціностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу і обліку виконаної роботи.

Підпунктом 11.1 пункту 11 Правил перевезення, визначено, що товарно-транспортні накладні та дорожні листи вантажного автомобіля є основним документом на перевезення вантажів.

Згідно підпункту 11.5 пункту 11 Правил перевезення, товарно-транспортну накладну на перевезення вантажів автомобільним транспортом Замовник (вантажовідправник) повинен виписувати в кількості не менше чотирьох екземплярів. Замовник (вантажовідправник) засвідчує всі екземпляри товарно-транспортної накладної підписом і при необхідності печаткою (штампом).

Відповідно до підпункту 11.7 пункту 11 Правил перевезення, перший екземпляр товарно-транспортної накладної лишається у замовника (вантажовідправника), другий - передається водієм (експедитором) вантажоодержувачу, третій і четвертий екземпляри, засвідчені підписом вантажоодержувача ( у разі потреби й печаткою або штампом), передається Перевізнику.

Колегією суддів встановлено, що позивачем не було надано докази транспортування автомобілів від ТОВ «Угра» до ТОВ "Профавтосервіс" для виконання покрас очних, рихтовочних, арматурних робіт, а після їх виконання, назад Замовнику.

Частинами другою та третьою ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні" 16 липня 1999 року N996-XIV (із змінами та доповненнями) передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, що фіксують факт здійснення господарської операції. Первинні і зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати обов'язкові реквізити: назва документа; дату і місце складання..., зміст і обсяг господарської операції; одиницю виміру господарської операції.

Відповідно до п.2 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні" 16 липня 1999 року №996-ХІУ, первинні документи для надання їм юридичної сили і доказовості повинні можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву підприємства, установи, від імені яких складений документ, назву документа (форми), код форми, дату і місце складання; зміст господарської операції, вимірювачі господарської операції (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Відповідно до п. 44.1 ст.44 Податкового кодексу України, для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Відповідно до п. 138.2 статті 138 ПК України, витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Згідно п. 138.8 статті 138 ПК України, собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг складається з витрат, прямо пов'язаних з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг, а саме: прямих матеріальних витрат; прямих витрат на оплату праці; амортизації виробничих основних засобів та нематеріальних активів, безпосередньо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; загальновиробничі витрати, які відносяться на собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку; вартості придбаних послуг, прямо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; інших прямих витрат, у тому числі витрат з придбання електричної енергії (включаючи реактивну).

Відповідно до п.п.139.1.9. п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України, витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Згідно з п. 198.2 ст. 198 ПК України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 198.3 ст. 198 ПК України, визначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з, зокрема, придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Пунктом 200.1 ст. 200 ПК України, передбачено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Враховуючи викладене вище, колегія суддів приходить до висновку, що податкові повідомлення-рішення № 0000022203 від 08.02.2013, згідно з яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем "податок на прибуток приватних підприємств" у розмірі 12267 грн., з яких: 12267 грн. - за основним платежем; 0 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями та № 0000032203 від 08.02.2013, згідно з яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем "податок на додану вартість" у розмірі 12333,75 грн., з яких: 10667 грн. - за основним платежем; 2666,75 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями, прийняті відповідно до вимог чинного законодавства, оскільки позивачем було порушено п п. 138.2, п. 138.4, п. 138.6, п. 138.8 ст. 138, п.п.139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VІ, п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 200.1, п. 200.2 ст. 200 Податкового кодексу України.

Таким чином, неправомірним є висновок суду першої інстанції про задоволення позову, а постанова суду першої інстанції не відповідає нормам матеріального права, доводи апеляційної скарги спростовують висновки суду першої інстанції, викладені у зазначеній постанові, у зв'язку з чим є підстави для її скасування з постановленням нової постанови про відмову в задоволені позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 160, 167, 195,196,197,198,202,205,207,212,254 КАС України, суд-

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Броварської об'єднаної державної податкової інспекції у Київській області - задовольнити.

Постанову Київського окружного адміністративного суду від 03.12.2013 року - скасувати та прийняти нову, якою в задоволені позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Профавтосервіс» до Броварської об'єднаної державної податкової інспекції у Київській області про скасування податкових повідомлень-рішень - відмовити.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядок і строки, визначені ст.212 КАС України.

Головуючий суддя: О.М.Ганечко

Судді: А.Ю.Коротких

Н.М. Літвіна

Повний текст постанови виготовлений 16.05.2014 року.

Головуючий суддя Ганечко О.М.

Судді: Коротких А. Ю.

Літвіна Н. М.