Постанова № 38736850, 14.05.2014, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 травня 2014 р. Справа № 805/5521/14

приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17

Донецький окружний адміністративний суд в складі головуючого судді Тарасенка І.М., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Управління Пенсійного фонду України в Мар’їнському районі Донецької області до Відділу державної виконавчої служби Мар’їнського районного управління юстиції про визнання дій державного виконавця неправомірними та зобов’язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

Управління Пенсійного фонду України в Мар’їнському районі Донецької області звернулось до Донецького окружного адміністративного суду з позовною заявою до Відділу державної виконавчої служби Мар’їнського районного управління юстиції про визнання дій державного виконавця неправомірними та зобов’язання вчинити певні дії.

В обґрунтування позовних вимог позивач вказав, що у провадженні Відділу державної виконавчої служби Мар’їнського районного управління юстиції (далі - Відділ ДВС) перебували на примусовому виконанні 8 виконавчих листів про відшкодування фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, призначених за Списком №2 з сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Дачне» на користь Управління Пенсійного фонду України в Мар’їському районі Донецької області (далі – Управління) на загальну суму 16 270, 39 грн.. За даними виконавчими документами відкрито 8 виконавчих проваджень.

22.04.2014 року до Управління за вище наведеними виконавчими документами надійшло 8 постанов головного державного виконавця відділу ДВС від 24.12.2013 про повернення документів стягувачеві керуючись п. 4 ч. 1 ст. 47 Закону України «Про виконавче провадження».

Управління вважає, що відповідачем неправомірно прийнято зазначені постанови, оскільки п. 4 ч. 1 ст. 47 Закону України “Про виконавче провадження” передбачено повернення виконавчого документа у разі, якщо стягувач перешкоджає провадженню виконавчих дій або не здійснив авансування витрат на організацію та проведення виконавчих дій або не здійснив авансування яких передбачено цим Законом, незважаючи на попередження державного виконавця про повернення йому виконавчого документа є недоцільним, оскільки обов'язкове авансування витрат на проведення виконавчих дій передбачено лише п. 6 ст. 20 Закону України “Про виконавче провадження”.

Пунктом 1 статті 42 вищевказаного Закону встановлено, що з метою забезпечення провадження виконавчих дій стягувач може за погодженням з державним виконавцем внести на відповідний рахунок органу державної виконавчої служби певну грошову суму для здійснення необхідних витрат або покриття їх частини, якщо інше не передбачене законом.

Також позивач зазначає, що згоди на авансування витрат не надавало та на адресу суду відділу ДВС направлено листа за № 10580/02 від 22.02.2013 року в якому зазначає, що Управління є державним органом і не може надати згоди на авансування витрат.

Крім того, Управління посилається на Положення про Управління Пенсійного фонду України в районах, містах і районах у містах, затверджене постановою правління Пенсійного фонду України від 30.04.2002 № 8-2 та зареєстроване в Міністерстві юстиції України 21.05.2002 за № 442/6730, згідно з яким Управління має право у межах своєї компетенції розпоряджатись майном і коштами Фонду у межах затвердженого кошторису видатків. Видатки ж авансування витрат на проведення виконавчих дій в кошторисі Управління Пенсійного фонду не передбачено.

Позивач через канцелярію суду 14.05.2014 року надав заяву, відповідно до якої, просить розглянути справу без участі представника, позовні вимоги підтримує.

Представник відповідача в судове засідання не з’явився, про дату, час та місце судового розгляду повідомлявся належним чином, причин неявки суду не повідомив.

Відповідно до ч. 6 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Крім того, суд зауважує на тому, що відповідачем не надано суду матеріалів виконавчих проваджень №40920799, №41293194, №41293252, №41293298, №41293349, № 41293431, №41293489, №41293622, які були витребувані ухвалою суду від 05.05.2014 року та яка отримана уповноваженою особою відповідача, що підтверджується звітом про надіслання факсограми.

За таких обставин, суд вирішує справу на підставі наявних у справі письмових доказів в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Позивач – Управління Пенсійного фонду України в Мар’їнському районі Донецької області є юридичною особою публічного права, суб’єктом владних повноважень.

Відповідно до Положення про Пенсійний фонд України, затвердженого Указом Президента України від 06.04.2011 № 384/2011, Пенсійний фонд України є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Віце-прем’єр-міністра України - Міністра соціальної політики України. Пунктом 7 вказаного Положення передбачено, що Пенсійний фонд України здійснює свої повноваження безпосередньо та через утворені в установленому порядку територіальні органи.

Згідно Закону України «Про державну виконавчу службу» від 24 березня 1998 року № 202/98-ВР державна виконавча служба входить до системи органів Міністерства юстиції України. Органом державної виконавчої служби, зокрема, є районні, міські (міст обласного значення), районні в містах відділи державної виконавчої служби відповідних управлінь юстиції.

У відповідності до вимог ч. 1 ст. 2 Закону України «Про виконавче провадження» № 606-XIV від 21 квітня 1999 року (із змінами та доповненнями) (далі – Закон № 606) примусове виконання рішень покладається на державну виконавчу службу, яка входить до системи органів Міністерства юстиції України.

Згідно ч. 3 ст. 181 КАС України відповідачем у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби є відповідний орган державної виконавчої служби.

Тобто, з урахуванням приписів вищезазначеної норми відповідачем у даній адміністративній справі є саме Відділ державної виконавчої служби Мар’їнського районного управління юстиції .

Так, з матеріалів справи вбачається що у провадженні Відділу ДВС перебували на примусовому виконанні 8 виконавчих листів про відшкодування фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, призначених за Списком №2 з сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Дачне» на користь Управління на загальну суму 16 270, 39 грн.

22.04.2014року на адресу Управління від Відділу ДВС за виконавчими провадженнями №40920799, №41293194, №41293252, №41293298, №41293349, № 41293431, №41293489, №41293622 надійшли постанови від 24.12.2013 року про повернення документів стягувачеві.

Підставою прийняття вказаних постанов зазначено п. 4 ч. 1 ст. 47 Закону України “Про виконавче провадження”, у зв'язку з відмовою стягувача від авансування витрат на організацію та проведення виконавчих дій, а саме: авансування витрат на проведення виконавчих дій, пов’язаних з виготовленням технічної документації на об’єкти нерухомості. (а.с. 5-12).

Приписами статті 41 Закону України “Про виконавче провадження” встановлюється перелік витрат виконавчого провадження, які пов'язані з організацією та проведенням виконавчих дій щодо забезпечення примусового виконання рішень, та є витратами виконавчого провадження.

Витрати виконавчого провадження здійснюються за рахунок коштів Державного бюджету України та коштів виконавчого провадження, які використовуються у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Кошти виконавчого провадження складаються з: авансового внеску стягувача на організацію та проведення виконавчих дій; стягнутих з боржника витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій; інших надходжень, що не суперечать законодавству.

Згідно ст. 42 Закону України “Про виконавче провадження” з метою забезпечення провадження виконавчих дій стягувач може за погодженням з державним виконавцем внести на відповідний рахунок органу державної виконавчої служби певну грошову суму для здійснення необхідних витрат або покриття їх частини, якщо інше не передбачено цим Законом.

Таким чином, суд робить висновок, що у стягувача виникає право, а не обов'язок на авансування витрат на організацію та проведення виконавчих дій. Крім того, стягувач сплачує певну грошову суму для необхідних витрат за погодженням з державним виконавцем.

Пунктом 4 частини 1 статті 47 Закону України “Про виконавче провадження” передбачено, що виконавчий документ повертається стягувачу у разі, якщо стягувач перешкоджає провадженню виконавчих дій або не здійснив авансування витрат на організацію та проведення виконавчих дій, авансування яких передбачено цим Законом, незважаючи на попередження державного виконавця про повернення йому виконавчого документа.

Таким, чином суд звертає увагу на те, що повернення виконавчого документа передбачається саме за нездійснення погодженого авансування витрат.

Крім того, відповідачем не було надано суду доказів того, що між позивачем та державним виконавцем мале місце погодження про авансування витрат на організацію та проведення виконавчих дій.

У відповідності до ст.ст. 71, 86 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об’єктивному дослідженні.

Згідно ч. 2 статті 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Таким чином, суд дійшов висновку про необхідність повного задоволення позовних вимог Управління Пенсійного фонду України в Мар’їнському районі Донецької області до Відділу державної виконавчої служби Мар’їнського районного управління юстиції про визнання дій державного виконавця неправомірними та зобов’язання вчинити певні дії.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст. 8, 9, 10, 11, 51, 69, 70, 71, 72, 86, 158, 159, 160, 161, 162, 163, 164, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Управління Пенсійного фонду України в Мар’їнському районі Донецької області до Відділу державної виконавчої служби Мар’їнського районного управління юстиції про визнання дій державного виконавця неправомірними та зобов’язання вчинити певні дії – задовольнити повністю.

Визнати неправомірними та скасувати постанови головного державного виконавця Відділу державної виконавчої служби Мар’їнського районного управління юстиції від 24.12.2013 року за номерами виконавчих проваджень: № 40920799, № 41293194, № 41293252, № 41293298, № 41293349, № 41293431, № 41293489, № 41293622 про відшкодування фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, призначених за Списком №2 з сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Дачне» на користь Управління Пенсійного фонду України в Мар’їському районі Донецької області на загальну суму 16 270, 39 грн.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Донецького апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга на постанову Донецького окружного адміністративного суду подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Тарасенко І.М.