Ухвала суду № 38734263, 14.05.2014, Апеляційний суд Харківської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________

Провадження № 22-ц /790/2290/14 Головуючий 1 інстанції

Справа № 2018/4500/2012 Бородіна Н.М.

Категорія: договірні Доповідач-Гальянова І.Г.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 травня 2014 року судова колегія судової палати у цивільних справах апеляційного суду Харківської області в складі:

Головуючого-судді : Гальянової І.Г.

суддів: Колтунової А.І.

Костенко Т.М.

при секретарі: Сватенко Н.В..

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Харкові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_4 на рішення Київського районного суду м. Харкова від 27 січня 2014 року по справі за позовом ОСОБА_4 до публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» про припинення правочину та зобов»язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИЛА :

02.11.2011 року позивач звернувсь у суд з позовом в якому просив розірвати укладений 26.12.2007 року між ним та відповідачем договір відновлюваної кредитної лінії №837/18-27/36/7-253 від 26.12.2007року у зв'язку із істотним порушенням умов договору.

Рішенням Київського районного суду м.Харкова від 03.07.2012 року,залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Харківської області від 04.10.2012 року, позовні вимоги ОСОБА_4 задоволені, визнаний таким, що розірваний з 28.12.2008р. договір відновлюваної кредитної лінії №837/ 18-27/36/7-253 від 26.12.2007р.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 13.03.2013 року вказані судові рішення суду першої та апеляційної інстанції були скасовані, а справа направлена до суду першої інстанції на новий судовий розгляд.

В судовому засіданні суду першої інстанції позивач змінив підстави позову та з урахуванням їх остаточних уточнень , просить суд:

- припинити правовідношення, що виникли між ним та банком за договором відновлюваної кредитної лінії №837/18-27/36/7-253 від 26.12.2007року;

- зобов'язати банк припинити дії спрямовані на отримання з позивача нарахованих сум за договором відновлюваної кредитної лінії №837/18-27/36/7- 253 від 26.12.2007 року;

- шляхом зобов'язання банк скасувати всі нараховані до сплати суми за договором відновлюваної кредитної лінії №837/18-27/36/7-253 від 26.12.2007 року, відновити становище, яке існувало до порушення його прав;

- зобов'язати банк припинити дії щодо нарахування простроченої заборгованості за договором кредиту №837/18-27/36/7-252 від 26.12.2007 року;

- відновити становище, яке існувало до порушення прав позивача, шляхом зобов'язання банк скасувати всі нараховані до сплати суми простроченої заборгованості за договором кредиту №837/18-27/36/7-252 від 26.12.2007 року .

В обґрунтування вказаних вимог позивач, з посиланням на вимоги ст.ст. 598,610, 611, 615, 651 ЦК посилається на те , що між ним та банком був укладений кредитний договір (основний) на придбання автомобілю. Кошти за вказаним договором ним отримані, автомобіль придбаний. Основним договором передбаченого обов'язкове страхування автомобілю та для здійснення страхових виплат між ним та банком укладений договір за відновлюваною кредитною лінією №837/18-27/36/7-252 від 26.12.2007 року, за умовами якого банк повинен перераховувати кредитні кошти для здійснення страхових платежів, за договором страхування. Банк не виконав своїх зобов'язань за договором відновлюваної кредитної лінії та не здійснив у грудні 2008 року перерахування коштів страховику, внаслідок чого страхова компанія повідомила його про припинення договору страхування.

Позивач зазначає, що у відповідності до ст. 615 ЦК України він вправі відмовитись в односторонньому порядку від виконання зобов'язань за договором, у зв'язку із невиконанням банком своїх зобов'язань за договором відновлюваної кредитної лінії та він листом від 18.03.2010 року повідомив банк про відмову від послуг банку та припинення своїх зобов'язань за договором відновлюваної кредитної лінії, з 28.12.2008 року, однак банк продовжує неправомірно нараховувати платежі за договором кредитної відновлюваної лінії за припиненим договором та листами вимагає сплату нарахованих платежів.

Позивач також зазначає на те, що банк неправомірно нараховує йому прострочену заборгованість за основним договором, оскільки підвищив в односторонньому порядку відсоткову ставку, тоді як договором передбачено, підписання додаткової угоди, що ним здійснено не було ( т.2 а.с.206 -207,222-223).

Справу розглянуто судом першої інстанції за відсутності сторін.

Рішенням Київського районного суду м. Харкова від 27 січня 2014 року в задоволенні позовних вимог позивачу відмовлено.

В апеляційній скарзі позивач просить скасувати вказане рішення суду та ухвалити нове рішення, яким задовольнити його позовні вимоги.

Доводи апеляційної скарги обгрунтовує невідповідністю висновків суду обставинам справи та наявним у справі доказам. Позивач зазначає, що при ухваленні рішення суд першої інстанції не прийняв до уваги його посилання на вимоги ст. 615 ЦК України як на підставу припинення договору не застосував до виниклих між ним та відповідачем правовідносин норми ст.ст. 598, 610, 611, 615, 651 ЦК України які передбачають право сторони відмовитись від зобов»язань, у разі невиконання його іншою стороною за умови надання такого права законом, навіть якщо таке право не передбачено договором. Позивач також зазначає на невідповідність обставинам справи та вимогам ч.2 ст. 16 ЦК України висновок суду в частині способу вибраного ним способу захисту цивільного права та вказує на відповідність такого способу захисту його прав вимогам зазначеною норми права .

Сторони в судове засідання суду апеляційної інстанції не з»явились, будучи належним чином повідомленими про час та місце розгляду справи про що свідчить розписка позивача та поштове повідомлення про вручення судової повістки відповідачу (т.3 а.с.15-17) та про причини неявки в судове засідання не повідомили.

За таких обставин, на підставі ч.2 ст. 305 ЦПК України, судова колегія вважає за необхідне розглянути справу за відсутності сторін.

Заслухавши доповідь судді, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги судова колегія приходить до висновку,що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Згідно до вимог ч.1 ст. 303 ЦПК України, під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обгрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Відмовляючи позивачу в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з відсутності підстав для задоволення змінених позивачем позовних вимог.

При цьому судом першої інстанції встановлено та підтверджено наявними у справі доказами , що 26 грудня 2007 року між сторонами укладений договір кредиту № 837/18-2736/7-252 (далі - Основний договір), за умовами якого відповідач надав позивачу у користування грошові кошти в сумі 106830 грн., на придбання автомобілю Зкосіа Осіалаа, за умови їх повернення зі сплатою процентів в розмірі 0,01% річних. Згідно умов Основного договору позивач зобов'язався щомісячно повертати кредит зі сплатою відсотків, сплачуючи щомісячний платіж в розмірі 1271,78 грн., з кінцевим терміном погашення 20.12.2014 року(т.1 а.с.98-103).

Відповідно до п.3.3.1 Основного договору позичальник зобов'язався укласти договір страхування придбаного ним автомобіля.

Банк надав кредитні кошти, позивач отримав та придбав автомобіль Зкосіа Осіауіа.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено наявними у справі доказами , що 26.12.2007 року між позивачем та ВАТ НАСК «Оранта» було укладено договір страхування за №К837- 040/07/СТ, вигодонабувачем за є відповідач , відповідно до якого позивач застрахував зазначений автомобіль зі строком дії договору з 27.12.2007 року по 20.12.2014 рік .Відповідно до умов вказаного договору позивач зобов'язався вносити страхові платежі в загальні сумі 29566,03 грн. страхові платежі, згідно з додатком до договору повинні сплачуватися щорічно до 26 грудня , останній страховий платіж повинен бути сплачений до 26.12.2013 року ( т.1 а.с.11 -14).

Судом першої інстанції також встановлено та підтверджено наявними у справі доказами ,що 26.12.2007 року між сторонами був укладений договір відновлюваної кредитної лінії №837/18-2736/7-253, за умовами якого банк зобов'язався надати позивачу грошові кошти, за умови повернення зі сплатою 15% річних. Кредит надається траншами, для забезпечення сплати чергових страхових платежів за договором страхування №К837-040/07/СТ від 26.12.2007 року, шляхом перерахування коштів на рахунок страхової компанії.

Пунктом 1.1.4. умов вказаного договору договору передбачено, що зобов'язання позичальника за даним договором є пріоритетними при здійсненні ним погашення заборгованості з урахуванням Основного договору ( т.1 а.с.7-9).

При цьому умови зазначеного договору не передбачають права на односторонню відмову позивача від виконання взятих на себе зобов»язань за вказаним договором.

Судом першої інстанції встановлено, підтверджено наявними у справі доказами та не спростовано відповідачем , що у 2008 році банк не здійснив видачу траншу позивачу, за договором відновлюваної кредитної лінії, та не перерахував кошти на рахунок страхової компанії при відсутності передбачених умовами договору підстав та в подальшому у 2009 році перераховував страховику в рахунок погашення заборгованості за договором відновлюваної кредитної лінії.

Судом першої інстанції також встановлено та підтверджено наявними у справі доказами, що 18.03.2010 року позивач направив про відмову від своїх зобов'язань за договором відновлюваної кредитної лінії з моменту порушення банком його умов в частині надання кредиту. Банк лист отримав, що сторонами не оспорюється ( т.1 а.с.20).

Листом від 01.02.2011 року ВАТ НАСК «Оранта» повідомила позивача про припинення договору страхування №К837-040/07/СТ з 24 години 26.12.2008 року, у зв'язку із не сплатою страхового платежу ( т.1 а.с.15).

Позивач згідно умов укладеного та підписаного з банком Основного договору сплачував щомісяця 1 271, 28 грн., що підтверджується наданим квитанціями та не оспорюється банком. Між тим, сплачені позивачем кошти за Основним договором банк на підставі п.1.1.4 умов договору відновленої кредитної лінії погашав виниклу у позивача заборгованість за договором відновлюваної кредитної лінії та внаслідок чого відповідач нараховує позивачу заборгованість як за Основним договором, так і договором кредитної лінії.

Згідно до вимог ч.1 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов»язків.

В частинах 1 , 2 та 4 ст. 631 ЦК України встановлено, що строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов»язки відповідно до договору. Договір набирає чинності з моменту його укладання. Закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору.

Вказані обставини справи та вимоги норм матеріального права, свідчать про те, що строк дії договору відновлювальної кредитної лінії не закінчився та він є чинним, оскільки не розірваний та не визнані судом недійсним.

За змістом частин 1 та 2 ст. 509 ЦК України, п.1 ч.2 ст. 11 ЦК України, зобов»язанням є правовідношення, в якому одна сторона зобов»язана вчинити на користь другої сторони певну дію, яка виникає , зокрема з договорів.

Підстави припинення зобов»язань встановлені в ст. 598 ЦК України , яка передбачає, що зобов»язання припиняються частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

За змістом ч.1 ст. 611, ч.1 ст. 615 ЦК України, вказані норми передбачають припинення зобов»язання внаслідок його порушення за умови, що це встановлено договором або законом.

Оскільки чинним на цей час договором відновлюваної кредитної лінії №837/18-27/36/7-253 від 26.12.2007року не передбачено односторонньої відмови позивача від зобов»язань щодо його виконання, у зв»язку з порушенням його умов з боку позивача то суд першої інстанції, розглядаючи справу в межах заявлених позивачем вимог ( ч.1 ст. 11 ЦПК України) прийшов до обгрунтованого висновку щодо відсутності підстав для припинення правовідношення, що виникли між позивачем та відповідачем за вказаним договором та у зв»язку з тим, що інші вимоги позивача пов'язані та є похідними від вимоги про припинення встановлених договором правовідношень, прийшов до обгрунтованого висновку про відмову в задоволенні інших зазначених вище позовних вимог.

Доводи, викладені позивачем в апеляційній скарзі вказаних висновків суду не спростовують та не дають підстав для скасування чи зміни ухваленого у справі рішення.

При цьому судова колегія вважає безпідставними доводи позивача, викладені в апеляційній скарзі щодо незастосування судом першої інстанції вимог ст. 651 ЦК України, оскільки вказана норма ЦК України передбачає підстави для зміни чи розірвання договору, та з такими вимогами, відповідно до змінених ним позовних вимог, позивач до суду не звертався

З огляду на наведене судова колегія приходить до висновку про залишення рішення суду першої інстанції без змін.

Керуючись ст. ст. 303, 308, 315, 317, 319, 218 ЦПК України, судова колегія,-

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_4 відхилити.

Рішення Київського районного суду м. Харкова від 27 січня 2014 року залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий, суддя:

Судді: