Постанова № 3873402, 19.05.2009, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АдміністративниЙ СУД УКРАЇНИ

____________

01029, м. Київ, вул. Московська, 8

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 травня 2009 року                                                                   № К-10319/07

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача           Рибченка А.О.

суддів:                                                         Брайка А.І.

                                                                       Голубєвої Г.К.

                                                                       Карася О.В.

Федорова М.О.

при секретарі судового засідання:    Руденко Н.В.  

розглянувшиу відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Старокостянтинівської об’єднаної державної податкової інспекції Хмельницької області

на постановуЖитомирського апеляційного господарського суду від 03.04.2007 року 

тапостановугосподарського суду Хмельницької області від 13.09.2006 року

у справі№ 20/2751 господарського суду Хмельницької області

за позовомСтарокостянтинівського міжрайонного прокурора в інтересах держави в особі Старокостянтинівської об’єднаної державної податкової інспекції Хмельницької області

доКооперативного підприємства комбінату харчування «Ікар»

про звернення стягнення на активи в сумі 39475,93 грн., -

ВСТАНОВИВ:

В квітні 2005 року Старокостянтинівський міжрайонний прокурор звернувся до суду з позовом (з урахування уточнення позовних вимог) в інтересах держави в особі Старокостянтинівської ОДПІ Хмельницької області про звернення стягнення на активи Кооперативного підприємства комбінату харчування «Ікар» в сумі                 7407,15 грн.

Постановою господарського суду Хмельницької області від 13.09.2006 року позовні вимоги задоволено частково. Звернуто стягнення в сумі 2990,06 грн. податкового боргу на активи Кооперативного підприємства комбінату громадського харчування «Ікар» на користь Старокостянтинівської ОДПІ.

Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем було надано суду докази, які підтверджують податкову заборгованість відповідача по податку з доходів фізичних осіб в розмірі 1887,75 грн. та комунальному податку в розмірі 1102,31 грн.

Щодо відмови в задоволенні позовних вимог в частині стягнення з відповідача податкового боргу по земельному податку в сумі 4417,09 грн., то місцевий господарський суд послався на те, що строки сплати податку за землю встановлюються спеціальним законом, яким є Закон України «Про плату на землю», а не положеннями Закону України від 21.12.2000 року № 2181-ІІІ «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та держаними цільовими фондами» (далі – Закон № 2181-ІІІ) в частині застосування фінансових санкцій за порушення строків сплати податку за землю.

Постановою Житомирського апеляційного господарського суду від          03.04.2007 року  судове рішення суду першої інстанції скасовано в частині відмови в позові та викладено резолютивну частину постанови в такій редакції: «Позов Старокостянтинівського міжрайонного прокурора в інтересах держави в особі Старокостянтинівської ОДПІ до Кооперативного підприємства комбінату громадського харчування «Ікар» про звернення стягнення на активи відповідача в сумі 7407,15 грн. податкового боргу задовольнити частково.

Звернути стягнення в сумі 6376,15 грн. податкового боргу на активи Кооперативного підприємство комбінату громадського харчування «Ікар»                 (м. Старокостянтинів, вул. Острозького, 8, код 30156399) на користь Старокостянтинівської ОДПІ (м. Старокостянтинів, вул. Маршала Красовського, 4, код 33965291). В решті позову відмовити.»

При цьому, суд апеляційної інстанції вказав, що місцевий господарський суд дійшов невірного висновку щодо змісту позовних вимог в частині суми боргу по земельному податку, вважаючи всю суму штрафними санкціями, в результаті чого помилково застосував положення статті 25 Закону України «Про плату на землю».

В касаційній скарзі Старокостянтинівська ОДПІ, посилаючись на порушення судами норм матеріального права, просить скасувати постанову господарського суду Хмельницької області від 13.09.2006 року в частині відмови у стягненні 4417,09 грн. та постанову Житомирського апеляційного господарського суду від 03.04.2007 року в частині відмови в задоволенні апеляційної скарги і ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити повністю.

Перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з таких підстав.

Судами встановлено, що у відповідача станом на 23.06.2006 року утворився податковий борг до бюджету в сумі 7407,15 грн., що складається з 4417,09 грн. земельного податку (3386,09 грн. - основний платіж, 906,09 грн. - штрафні санкції, 124,91 грн. - пеня), 1887,75 грн. податку з доходів фізичних осіб (357,52 грн. - основний платіж, 1530,23 грн. - пеня), 1102,31 грн. комунального податку             (1050,12 грн. - основний платіж, 52,19 грн. - пеня).

З метою погашення податкового боргу, у відповідності до вимог пункту 6.2 статті 6 Закону № 2181-ІІІ, відповідачу було вручено дві податкові вимоги: перша за № 1/60 від 11.10.2001 року та друга за № 2 від 12.11.2001 року.

Позивачем у відповідності до вимог підпункту 7.2.1 пункту 7.2 статті 7 Закону № 2181-ІІІбуло прийнято рішення № 153 від 27.10.2002 року про застосування заходів погашення податкового боргу платника податків за рахунок стягнення його активів.

Суд апеляційної інстанції, погоджуючись з висновком суду першої інстанції щодо наявності у відповідача податкової заборгованості з податку з доходів фізичних осіб в сумі 1887,75 грн. та комунального податку в сумі 1102,31 грн., встановив, крім того, наявність у відповідача боргу зі сплати земельного податку в сумі 3386,09 грн. основного платежу. При цьому, апеляційний господарський суд вказав, що суд першої інстанції помилково вважав всю суму 4417,09 грн. штрафними санкціями, в результаті чого помилково застосував положення статті 25 Закону України «Про плату на землю».

Разом з тим, суд апеляційної інстанціїпогодився з позицією суду першої інстанції щодо відсутності правових підстав для стягнення податкового боргу в частині застосованих до відповідача штрафних санкцій за порушення строків сплати податку за землю в сумі 906,09 грн. та пені в сумі 124,91 грн., а всього – 1031 грн. В обґрунтування вказаної правової позиції, суд послався на те, що оскільки строки сплати податку на землю встановлюються спеціальним Законом, тобто, Законом України «Про плату за землю», то у позивача відсутні правові підстави розповсюджувати дію Закону № 2181-ІІІв частині застосування фінансових санкцій за порушення строків сплати на спірні правовідносини. Статтею 25 Закону України «Про плату за землю» передбачена відповідальність за прострочення встановлених строків сплати податку у вигляді пені, інші санкції даним Законом не передбачені.

Однак колегія суддів по може погодитись з вказаною позицією судів, враховуючи наступне.

Так, статтею25 Закону України «Про плату за землю» передбачено, що за прострочення встановлених строків сплати податку справляється пеня у розмірах, визначених законом.

Відповідно до частини 1 статті 26 Закону України «Про плату за землю» за порушення норм цього Закону платники податків несуть відповідальність, передбачену Земельним кодексом України та законами України.

Згідно преамбули Закону № 2181-ІІІ, цей Закон є спеціальним законом з питань оподаткування, який встановлює порядок погашення зобов’язань юридичних та фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов’язкових платежів), включаючи збір на обов’язкове державне пенсійне страхування та внески на загальнообов’язкове державне соціальне страхування, нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків контролюючими органами, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, та визначає процедуру оскарження дій органів стягнення.

Враховуючи межі застосування Закону України «Про плату за землю» та за принципом превалювання спеціальної норми над загальною, положення Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» є спеціальною нормою у галузі податкового законодавства, а Закон України «Про плату за землю» є загальною з цих питань.

Загальні норми можуть бути застосовані лише щодо питань неврегульованих спеціальною нормою права.

З огляду на наведене, висновок судів у цій справі щодо превалювання Закону України «Про плату за землю» над положеннями Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» щодо накладення штрафу за порушення строків розрахунків з земельного податку є помилковим.

Таким чином, повно та правильно встановивши обставини справи, суд апеляційної інстанції допустив порушення норм матеріального права при ухваленні оскаржуваного рішення.

Таке порушення норм матеріального права призвело до ухвалення незаконного судового рішення, а тому воно підлягає скасуванню відповідно до вимог статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України з постановленням нового судового рішення про задоволення позовних вимог в повному обсязі.

Керуючись ст. ст. 220, 221, 223, 229, 230, 232 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Старокостянтинівської об’єднаної державної податкової інспекції Хмельницької області задовольнити.

Скасувати постанову Житомирського апеляційного господарського суду від 03.04.2007 року. 

Прийняти у справі нову постанову, якою позов Старокостянтинівського міжрайонного прокурора в інтересах держави в особі Старокостянтинівської об’єднаної державної податкової інспекції до Кооперативного підприємства комбінату харчування «Ікар» про звернення стягнення на активи відповідача в сумі 7407,15 грн. податкового боргу задовольнити повністю.

Звернути стягнення в сумі 7407,15 грн. (сім тисяч чотириста сім гривень             15 копійок) податкового боргу на активи Кооперативного підприємства комбінату харчування «Ікар» (м. Старокостянтинів, вул. Грушевського, 22, код 30156399) на користь Старокостянтинівської об’єднаної державної податкової інспекції                         (м. Старокостянтинів, вул. Маршала Красовського, 4, код 33965291).

Видачу виконавчого листа доручити господарському суду Хмельницької області.

Справу № 20/2751 повернути до господарського суду Хмельницької області.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення.

За винятковими обставинами вона може бути оскаржена до Верховного Суду України протягом одного місяця з дня відкриття таких обставин.

Головуючий                                                                      Рибченко А.О.

Судді                                                                                    Брайко А.І.

                                   Голубєва Г.К.

                                    Карась О.В.

                                                                                               Федоров М.О.