Постанова № 3873246, 26.12.2008, Рівненський окружний адміністративний суд

Справа № 2-а-6584/08

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 грудня 2008 року 12 год. 12 хв. м. Рівне

Рівненський окружний адміністративний суд під головуванням судді Шевчук С.М. за участю секретаря судового засідання Анікушин В.М. та сторін і інших осіб, які беруть участь у справі:

позивач: не з'явився;

відповідач: представник не з'явився;

розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу зо позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в м.Рівне про визнання бездіяльності неправомірно., стягнення підвищення до пенсії в сумі 1716,30 грн., зобов'язання вчинити дії, суд, -

  В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернулася до Рівненського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Управління Пенсійного фонду України в м.Рівне про визнання бездіяльності неправомірною, стягнення підвищення до пенсії в сумі 1716,30 грн., зобов'язання вчинити дії.

Справу позивач просила розглянути без її участі.

Відповідач подав письмові заперечення проти позову, в яких вказує, що позивачу підвищення до пенсії як дитині війни, у 2007 році не виплачувалося, а в 2008 році - виплачується в розмірі, передбаченому Постановою КМ України від 28 травня 2008 року № 530. На даний час нема затвердженої величини мінімальної пенсії за віком, виходячи з розміру якої необхідно обраховувати підвищення до пенсії дітям війни. Наполягає на застосування наслідків пропуску строку звернення до суду, передбачених ст. 100 КАС України. Справу відповідач просив розглянути за відсутності його представника.

Розглянувши у порядку письмового провадження доводи, викладені позивачем у позовній заяві, дослідивши подані суду письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позов слід задоволити частково.

Суд виходив з такого.

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 року народження, є дитиною війни, що підтверджується паспортом позивача та копією пенсійного посвідчення № НОМЕР_1 (а.с.8).

У Законі України «Про соціальний захист дітей війни» визначено, що державні соціальні гарантії дітям війни, встановлені цим Законом, не можуть бути обмежені або скасовані іншими нормативно-правовими актами.

Статтею 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» передбачено, що дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищується на 30 % мінімальної пенсії за віком.

Законом України «Про державний бюджет України на 2007 рік” дію ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» було зупинено на 2007 рік з урахуванням ст. 111 зазначеного Закону, яка передбачала, що у 2007 році підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, яка виплачується замість пенсії, відповідно до статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" виплачується особам, які є інвалідами (крім тих, на яких поширюється дія Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту"), у розмірі 50 відсотків від розміру надбавки, встановленої для учасників війни.

Рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2007 року по справі №6-рп\2007 були визнані неконституційними положення пункту 12 статті 71 Закону України «Про державний бюджет України на 2007 рік», яким зупинено на 2007 рік дію статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", з урахуванням статті 111 Закону України «Про державний бюджет України на 2007 рік». А отже, з 09.07.2007 року дію ст.6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" було відновлено в повному обсязі. Відповідно до пункту 5 резолютивної частини вказаного рішення Конституційного суду, воно має преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв'язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей зазначених законів, що визнані неконституційними. Отже з 09.07.- 31.12.2007 року позивач має право на підвищення розміру пенсії відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».

Що стосується дії у 2008 р. статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» від 18.11.2004, № 2195-ІV, то Законом України «Про державний бюджет України на 2008р. та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 28.12.2007р. передбачена інша редакція наведеної статті, а саме: «Дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту») до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни. Положення пункту 41 розділу II Закону України «Про державний бюджет України на 2008р. та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 28.12.2007р. визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними) згідно Рішення Конституційного Суду України від 22.05.2008р. №10-рп/2008.

Відповідно до п. 6 резолютивної частини вказаного рішення, рішення Конституційного Суду України у цій справі має преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв'язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України", визнаних неконституційними. Вказане рішення набуло чинності з 22.05.2008 року.

А відтак, позивач саме з 22.05.2008 року має право на підвищення до пенсії в розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком відповідно до ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" в редакції, що діяла в період до внесення змін пп. 2 п. 41 розділу II Закону України “Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України” від 28.12.2007 р. N 107-VI (що визнані некоституційними).

Відповідно до ч.1 ст. 2 Закону України "Про прожитковий мінімум" від 15 липня 1999 року № 966-14, прожитковий мінімум застосовується для встановлення розмірів мінімальної заробітної плати та мінімальної пенсії за віком.

Прожитковий мінімум для осіб, що втатили працездатність визначено Законами України на відповідний бюджетний рік (2007, 2008рр.). Так, прожитковий мінімум для вказаний осіб становив: 380 грн. в період з 01.01.-31.03. 2007р.; 406 грн. в період з 01.04.-30.09.2007р.; 411 грн. в період з 01.10.-31.12.2007р.; 470 грн. в період з 01.01.-31.03.2008р.; 481 грн. в період з 01.04.-30.06.2008р.; 482 грн. в період з 01.07.-01.09.2008р.; 498 грн. в період з 01.10-01.12.2008р.

Постановою КМ України від 28.05.2008 року № 530 “Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян”, було встановлено підвищення до пенсії дітям війни в таких розмірах: з 22 травня - 48,1 гривні, з 1 липня - 48,2 та з 1 жовтня - 49,8 гривні.

Однак, вказана постанова є підзаконним нормативно-правовим актом, відповідно до ч. 4 ст. 9 КАС України, у разі виникнення колізії між підзаконним нормативно-правовим актом та законом, застосуванню підлягають положення закону. Крім того, відповідно до ст. 3 Закону України “Про соціальний захист дітей війни”, державні соціальні гарантії дітям війни, встановлені цим Законом, не можуть бути обмежені або скасовані іншими нормативно-правовими актами.

Судом встановлено, що позивач отримував підвищення до пенсії в період з 01.01.2008 року по дату звернення до суду в розмірах, передбачених Постановою КМ України від 28.05.2008 року № 530, а не в розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком.

За таких обставин, суд вважає, що право позивача порушене, він має право на підвищення пенсії на 30 % мінімальної пенсії за віком, як це визначено ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» за період з 09.07. по 31.12.2007р. та з 22.05.2008 року виходячи з мінімальної пенсії за віком, що визначеється в розмірі прожиткового мінумуму для осіб, що втатили працездатність.

Відповідач наполягає на застосуванні наслідків пропуску позивачем строку звернення до суду.

Відповідно до ч. 2 ст. 99 КАС України, для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Про порушення своїх прав позивач міг дізнатися: за 2007рік - з дати офіційного оприлюднення (в Офіційному віснику України, 2007, № 52, 27.07.2007р.) Рішення Конституційного суду України від 09.07.2007 року та з дати отримання пенсії. Позивач не заперечував фактичних обставин, щодо отримання пенсії у відповідні місяці 2007 року.

Позивач до суду звернувся лише 01.12.2008 року. Суд вважає, що положення ст. 46 Закону «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» з приводу порядку виплати пенсій за минулий час на позивача не поширюється, оскільки ч. 2 названої статті, передбачає, що строки не застосовуються до пенсій, що нараховані та не отримані з вини органу, що здійснює виплату пенсій. Відповідач же спірного розміру підвищення до пенсії не нараховував, а відтак на вказані вимоги застосовуються строки передбачені ст. 99 КАС України.

Отже, встановлений ст. 99 КАС України річний строк звернення до адміністративного суду за захистом права на нарахування підвищення до пенсії допомоги за період з 01.07.2007 року по 30 листопада 2007року закінчився для позивача відповідно 30.11.2008 року.

Приймаючи до уваги, що поважних причин пропуску строку звернення до адміністративного суду за захистом порушених прав стосовно позовних вимог щодо нарахування щомісячної державної допомоги за період з 01.07.2007 року по 30.11.2007, позивач суду не надав, суд приходить до висновку, що відсутні підстави для поновлення зазначеного строку.

Таким чином, у задоволенні позову позивача за період з липня 2007 року по листопад 2007 року включно слід відмовити у зв'язку з пропуском позивачем річного строку звернення до адміністративного суду.

З врахуванням розміру мінімальної пенсії за віком за 2007-2008 роки, суми отриманого підвищення до пенсії за період з 22 травня 2008 року по жовтень 2008 року включно, сума заборгованості становить: за період з 01 грудня по 31 грудня 2007 року включно - 123,30 грн., за період з 22 травня по жовтень 2008 року включно - 774,05 грн. За період з 22.05.2008 року по жовтень 2008 року включно позивач отримав 258,02 грн. А відтак, до стягнення підлягає підвищення до пенсії за період з 01.12.2007 року по 31.12.2007 року та з 22.05.2008 року по 30.10.2008 року в сумі 639,33 грн.

Щодо позовної вимоги позивача про зобов'язання відповідача виплачувати підвищення до пенсії відповідно до Закону України “Про соціальний захист дітей війни” надалі при нарахуванні пенсії, то вказана вимога підлягає до часткового задоволення - лише до дати винесення даної постанови, оскільки судом встановлено, що за період з листопада 2008 року по 26 грудня відповідач здійснює нарахування та відповідно виплату підвищення до пенсії позивачу, як дитині війни в розмірі меншому ніж передбачено ст.6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни”. Стосовно ж подальшої виплати, то відповідно до ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Виходячи зі змісту наведеної норми, позивач має право звертатись до суду за захистом саме порушеного права. Оскільки позивачем заявлені вимоги про зобов'язання відповідача виплачувати позивачу щомісячну грошову допомогу в розмірі, встановленому Законом України «Про соціальний захист дітей війни» на майбутнє, суд вважає, що в цій частині у позові повинно бути відмовлено

За таких обставин, позов підлягає до часткового задоволення.

Відповідно до ч. 3 ст. 94 КАС України, якщо адміністративний позов задоволено частково, то судові витрати, здійснюються позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог.

Керуючись ст. 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Позов ОСОБА_1 задоволити частково.

2. Визнати неправомірною бездіяльність Управління Пенсійного фонду України в м.Рівне, що полягає у невиплаті ОСОБА_1 підвищення до пенсії у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком, як це передбачено ст. 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” за період з 09.07.2007 року по 31.12.2007 року та з 22.05.2008 року по 30.10.2008 року.

3. Стягнути з Управління Пенсійного фонду України в м.Рівне (м.Рівне, вул. Відінська, 41, код ЗКПО 21098440) на користь позивача - ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) підвищення до пенсії в розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком за період з 01 грудня 2007 року по 31 грудня 2007 року включно в сумі 123,30 грн. (сто двадцять три гривні тридцять копійок) та з 22 травня 2008 року по 30 жовтня 2008 року включно в сумі 516,03 грн. (п'ятсот шістнадцять гривень три копійки).

4. Зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в м.Рівне виплачувати ОСОБА_1 підвищення до пенсії, як дитині війни, в розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком відповідно до ст. 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” за період з 01 листопада 2008 року по 26 грудня 2008 року відповідно до Закону України “Про соціальний захист дітей війни”.

5. В задоволенні решти позовних вимог ОСОБА_1 відмовити.

6. Присудити з Державного бюджету на користь ОСОБА_1 судовий збір в сумі 6,39 грн. за позовними вимогами майнового характеру, та 1,70 грн. за позовними вимогами немайнового характеру.

7. Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано. Якщо заяву про апеляційне оскарження було подано, але апеляційна скарга не була подана у встановлений строк, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

8. Постанова може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції, який ухвалив постанову. Заява про апеляційне оскарження подається протягом 10 днів з дня складення постанови в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом 20-ти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Суддя С.М.Шевчук

Повний текст постанови складено 30.12.2008 року.

Постанова не набрала законної сили.

Суддя С.М.Шевчук