Постанова № 38730468, 21.03.2014, Голосіївський районний суд міста Києва

Справа № 2601/13004/12

Провадження №: 1/2601/930/12

ПОСТАНОВА

21.03.2014 року м. Київ

Голосіївський районний суд міста Києва в складі:

головуючого - судді Дідик а М.В.,

при секретарі Гайдамаці Д.Л.

з участю прокурора Галицької Ю.Г.,

засуджених ОСОБА_1,ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві клопотання заступника прокурора м. Києва про поновлення строку на внесення касаційної скарги на вирок Голосіївського районного суду м. Києва від 20.11.2012 року , відносно ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4,

встановив:

Вироком Голосіївського районного суду м. Києва від 20.11.2012 року ОСОБА_1 засуджено за ч.3 ст.27, ч.2 ст.222, ч.2 ст. 358, ч.3 ст. 358, ст. 70 КК України до покарання у виді обмеження волі на строк 3 роки з позбавленням права займатися підприємницькою діяльністю на строк 1 рік та на підставі ст. 74 КК України від призначеного покарання звільнено на підставі ст. 49 КК України, ОСОБА_2 засуджено за ч.2 ст.222, ч.2 ст. 358, ч.3 ст. 358, ст. 70 КК України до покарання у виді обмеження волі на строк 2 роки з позбавленням права займатися підприємницькою діяльністю на строк 2 роки та на підставі ст. 74 КК України від призначеного покарання звільнено на підставі ст. 49 КК України, ОСОБА_3 засуджено за ч.2 ст.222, ч.2 ст. 358, ч.3 ст. 358, ст. 70 КК України до покарання у виді обмеження волі на строк 2 роки з позбавленням права займатися підприємницькою діяльністю на строк 2 роки та на підставі ст. 74 КК України від призначеного покарання звільнено на підставі ст. 49 КК України, ОСОБА_4 засуджено за ч.2 ст.222, ч.2 ст. 358, ч.3 ст. 358, ч.1 ст. 366, ст. 70 КК України до покарання у виді обмеження волі на строк 2 роки з позбавленням права займатися підприємницькою діяльністю на строк 2 роки та на підставі ст. 74 КК України від призначеного покарання звільнено на підставі ст. 49 КК України.

20.12.2012 року постановою Голосіївського районного суду м. Києва апеляцію прокурора на вищезазначений вирок, визнано такою що не підлягає розгляду (т.48 а.с.178).

11.03.2013 року ухвалою колегії суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду м. Києва, апеляцію прокурора на постанову суду від 20.12.2012 року, залишено без задоволення( т.48 а.с. 201).

10.06.2013 року заступник прокурора м. Києва звернувся з касаційною скаргою на вирок та з клопотанням про поновлення строку на касаційне оскарження.

Причину пропуску строку на касаційне оскарження вироку, мотивує тривалим розглядом Апеляційним судом м. Києва апеляції прокурора на постанову суду першої інстанції та не можливістю вчасно отримати належним чином завірену копію вироку суду.

04.07.2013 року постановою Голосіївського районного суду м. Києва відмовлено у відновленні строку на касаційне оскарження вироку суду ( т.49 а.с. 43).

16.09.2013 року Апеляційним судом м. Києва апеляцію прокурора було залишено без задоволення, а постанову суду від 04.07.2013 року, без змін (т.49 а.с. 56-59).

30.01.2014 року ухвалою колегією суддів Судової палати у кримінальних справах ВССУ з розгляду цивільних і кримінальних справ, за результатами розгляду касаційної скарги прокурора, постанову Голосіївського районного суду м. Києва від 04.07.2013 року та ухвалу колегії суддів Судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду м. Києва від 16.09.2013 року скасовано, а справу направлено на новий судовий розгляд до суду першої інстанції для розгляду клопотання заступника прокурора м. Києва про поновлення строку на касаційне оскарження вироку Голосіївського районного суду м. Києва від 20.11.2012 року (т.49 а.с.80-81).

Як зазначено в ухвалі касаційної інстанції, що із клопотання прокурора вбачається, що пропуск строку обґрунтовується тим, що він був позбавлений можливості своєчасно отримати в суді належним чином завірені копії судових рішень, необхідних для подачі касаційної скарги. Судом, без проведення належної перевірки відмовлено у відновленні строку на касаційне оскарження, при цьому мотивовано таке рішення тим, що «причини пропуску строку на касаційне оскарження, відмічені в клопотанні та озвучені прокурором, на погляд суду не є в поважними».

Відмічається, що судом залишено поза увагою, що право касаційного оскарження вироку Голосіївського районного суду від 20.11.2012 року у прокурора виникло з 11.03.2013 рок, при цьому практично до 29.04.2013 року зазначена кримінальна справа знаходилася в Апеляційному суді м. Києва. Отже, як відмічає колегія суддів, протягом більш ніж 1,5 місяця після набрання вироком законної сили, прокурори були позбавлені можливості отримати завірені, у відповідності до п.23.7 Інструкції з діловодства в місцевому загальному суді, копії судових рішень, приєднання яких до скарги, при її подачі до суду касаційної інстанції, є обов»язковими у відповідності до вимог ч.1 ст. 387 КПК України ( 1960 року). Зазначені обставини не можна відкидати при вирішенні питання відновлення строків.

Ознайомившись з клопотанням, вислухавши прокурора, засуджених, беручи до уваги вказівки Колегії суддів ВССУ зазначені в ухвалі та враховуючи їх, суд прийшов до висновку, що клопотання прокурора про відновлення строку на касаційне оскарження вироку суду, задоволенню не підлягає, з наступних підстав.

Як видно з матеріалів, кримінальна справа, після прийняття Апеляційним судом м. Києва 11.03.2013 року ухвали про залишення без змін постанови Голосіївського районного суду м. Києва від 20.12.2012 року, яка проголошувалася з участю прокурора, була повернута та отримана Голосіївським районним судом м. Києва 18.03.2013 року, що підтверджується відміткою на супровідному листі (т. 48 а.с. 204).

В суді вона знаходилася до 29.03.2013 року і знову була повернута до Апеляційного суду м. Києва ( т. 48 а.с. 209).

29.04.2013 року Апеляційний суд м. Києва повернув кримінальну справу до Голосіївського районного суду м. Києва.

10.06.2013 року заступником прокурора м. Києва подано касаційну скаргу та клопотання про відновлення строку на касаційне оскарження вироку суду.

Ураховуючи, що у прокурора з 11.03.2013 року виникло право на касаційне оскарження вироку, останній, враховуючи, що кримінальна справа з вищезазначеної дати до закінчення трьох місячного строку визначеного ст. 386 КПК України, протягом якого може бути подана касаційна скарга, впродовж з 18.03 по 29.03.2013 року та з 29.04.2013 по дату закінчення строку на касаційне оскарження, знаходилася в Голосіївському районному суді м. Києва, не був позбавлений можливості у строки касаційного оскарження, отримати завірені, у відповідності до п.23.7 Інструкції з діловодства в місцевому загальному суді, копії судових рішень, приєднання яких до скарги, при її подачі до суду касаційної інстанції, є обов»язковими у відповідності до вимог ч.1 ст. 387 КПК України ( 1960 року).

Матеріали кримінальної справи не містять будь яких даних з приводу того, що прокурор в період з 18.03 по 29.03.2013 року та з 29.04.2013 року до закінчення строку на касаційне оскарження, звертався до суду про отримання копії вироку і з певних об»єктивних або суб»єктивних причин не міг їх отримати, що фактично спростовує посилання прокурора, що внесли касаційну скаргу у максимально стислі строки, як тільки у її розпорядженні опинилися належним чином завірена копія вироку суду.

У клопотанні не відмічено, а прокурором в суді не надано переконливих доказів того, що з поважних причин був пропущений строк на касаційне оскарження вироку суду, та не аргументовано, що саме перешкоджало прокуратурі у період з моменту надходження справи з Апеляційної інстанції до закінчення строку на касаційне оскарження (це біля 1,5 місяця), отримати належним чином завірений вирок суду.

Більше того, прокурор, яка бере участь у розгляді клопотання, підтримавши його відмітила, що судом не було надано прокуратурі інформації про рух кримінальної справи, та прокуратура не отримала рішення апеляційного суду, що стало причиною пропуску строку на касаційне оскарження вироку суду. Відмічені прокурором обставини, як причини пропуску строку на касаційне оскарження, суд вважає надуманими і такими що не ґрунтуються на вимог закону, і вони не є обґрунтуванням поважності причин пропуску строку на касаційне оскарження вироку суду.

Засуджений ОСОБА_4 з приводу клопотання прокурора відмітив, що представники прокуратури були присутні при розгляді справи в Апеляційному суді м. Києва, та при проголошенні рішень, а тому їм було відомо про результати судових розглядів. Просить відмовити в задоволенні клопотання.

Інші засуджені також відмітили, що в задоволенні клопотання прокурора слід відмовити.

Ураховуючи викладене, суд прийшов до висновку що в задоволенні клопотання заступнику прокурора м. Києва у відновленні строку на касаційне оскарження вироку суду від 20.11.2012 року, відносно ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, слід відмовити, а касаційну скаргу визнати такою, що не підлягає розгляду.

Керуючись ст.ст. 353,383,386 КПК України, суд

постановив:

Відмовити заступнику прокурора м. Києва у відновленні строку на касаційне оскарження вироку суду від 20.11.2012 року, відносно ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, а касаційну скаргу визнати такою, що не підлягає розгляду.

Постанова суду може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції.

Суддя М.В.Дідик