Постанова № 38730235, 14.05.2014, Дніпропетровський апеляційний господарський суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14.05.2014 року Справа № 904/8753/13

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого судді Широбокової Л.П. - доповідач,

суддів: Пруднікова В.В., Орєшкіної Е.В. (склад колегії суддів змінений на підставі розпорядження секретаря судової палати Кузнецової І.Л. від 19.03.2014р.)

при секретарі: Валяр М.Г.

за участю прокурора Карпенко О.І. посвідчення № 017866 від 19.06.13.

та представників сторін:

від позивача: Годько І.О. представник, довіреність № 2 від 13.01.14;

від відповідача: Бутенко В.А. Директор, контракт від 07.04.14;

Воронов Ю.В. представник, довіреність № б/н від 02.04.14;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з додатковою відповідальністю "Дніпропетровське автотранспортне підприємство 11259", м. Дніпропетровськ на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 27.01.2014р. у справі №904/8753/13

за позовом Прокурора Індустріального району м. Дніпропетровська,

в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції

у Дніпропетровській області, м. Дніпропетровськ

до Товариства з додатковою відповідальністю "Дніпропетровське

автотранспортне підприємство 11259", м. Дніпропетровськ

про стягнення збитків у розмірі 301 065,60 грн

В С Т А Н О В И В:

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 27.01.2014р. (суддя Бєлік В.Г.) позов задоволено.

Стягнуто з Товариства з додатковою відповідальністю "Дніпропетровське автотранспортне підприємство 11259" до спеціального фонду Державного бюджету України шкоду, заподіяну державі внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища у розмірі 90319,68 грн, що становить 30% грошових стягнень, із зарахуванням коштів на відповідний аналітичний рахунок, відкритий в головному управлінні Державного казначейства України у Дніпропетровській області за балансовим рахунком 3311 "Кошти, які підлягають розподілу між Державними і місцевими бюджетами".

Стягнуто з Товариства з додатковою відповідальністю "Дніпропетровське автотранспортне підприємство 11259" до спеціального фонду обласного бюджету Дніпропетровської обласної ради шкоду, заподіяну державі внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища у розмірі 60 213,12 грн, що становить 20% грошових стягнень, із зарахуванням коштів на відповідний аналітичний рахунок, відкритий в головному управлінні Державного казначейства України у Дніпропетровській області за балансовим рахунком 3311 "Кошти, які підлягають розподілу між Державними і місцевими бюджетами".

Стягнуто з Товариства з додатковою відповідальністю "Дніпропетровське автотранспортне підприємство 11259" до спеціального фонду місцевого бюджету Дніпропетровської міської ради шкоду, заподіяну державі внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища у розмірі 150 532,80 грн, що становить 50% грошових стягнень за шкоду, із зарахуванням коштів на відповідний аналітичний рахунок, відкритий в головному управлінні Державного казначейства України у Дніпропетровській області за балансовим рахунком 3311 "Кошти, які підлягають розподілу між Державними і місцевими бюджетами".

Стягнуто з Товариства з додатковою відповідальністю "Дніпропетровське автотранспортне підприємство 11259" на користь Державного бюджету України в особі управління Державної казначейської Служби України у Жовтневому районі м. Дніпропетровська Дніпропетровської області судовий збір в сумі 6 021,31 грн.

Не погодившись із зазначеним рішенням, Товариство з додатковою відповідальністю "Дніпропетровське автотранспортне підприємство 11259" звернулося з апеляційною скаргою, в якій просить рішення суду скасувати, прийняти нове рішення, яким відмовити у позовних вимогах у повному обсязі. В обґрунтування апеляційної скарги посилається на порушення судом норм матеріального та процесуального права. Вважає, що перевірка, проведена 20.03. - 02.04.13р., його не стосується. Зазначив, що в матеріалах перевірки не вказані особи, якими допущені правопорушення, а також не встановлено факт порушення вимог природоохоронного законодавства саме Відповідачем. Крім того, в акті перевірки зазначено, що перевірка проводиться на території, прилеглої до Відповідача; посадові особи Відповідача присутніми на перевірці не були; акт на його адресу не надходив. Зазначив, що в рамках розгляду кримінального провадження встановлено, що порушення природоохоронного законодавства були допущені саме ОСОБА_5, як фізичною особою, а не Відповідачем. Оскільки, факт того, що шкода була завдана ОСОБА_5 саме під час виконання ним своїх службових обов`язків не встановлений, вважає безпідставним застосування судом положень ст. 1172 Цивільного кодексу України.

Прокурор та позивач проти апеляційної скарги заперечили, посилаючись на те, що факт засмічення земельної ділянки встановлений вироком суду, що набрав законної сили. Розміщення будівельних відходів шляхом зсипання їх на поверхневий умовно - родючий шар ґрунту було здійснено заступником директора Відповідача ОСОБА_5 під час виконання ним відповідних адміністративно-господарських та організаційно-розпорядчих обов`язків. Таким чином, саме Відповідач є відповідальним за завдані збитки.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення прокурора та представників сторін, обговоривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Судом при розгляді справи встановлено, що 20.03-02.04.2013р. державними інспекторами з охорони навколишнього природного середовища Дніпропетровської області Бакановим О.П. та Байлюк Ю.В. в присутності прокурора прокуратури Індустріального району Єднак В.В. була проведена перевірка дотримання вимог природоохоронного законодавства України за фактом розташування будівельних та промислових відходів на території, прилеглій до ВАТ "Дніпропетровське автотранспортне підприємство 11259" (надалі - Відповідач) по вул. Винокурова,5 у м. Дніпропетровську, під час якої встановлено, що на ґрунтовій поверхні території, прилеглій до території Відповідача, розміщенні відходи різні за морфологічним станом (відходи цегли, відходи пластику, відходи деревини, відходи паперу тощо). Відходи розташовані на відкритій земельній ділянці по схилу балки з різким уклоном, площа засмічення - 48 м2, об`єм відходів перевищує 100 м/куб, що є порушення ст. 164 Земельного кодексу України, ст. 35 Закону України "Про охорону земель", ст.ст. 17, 32, 33 Закону України "Про відходи", ст.ст. 44, 105 Водного кодексу України, про що складено акт перевірки №119 (а.с. 13, 126).

На підставі зазначеного акту державним інспектором з охорони навколишнього середовища Дніпропетровської області ОСОБА_6 складений розрахунок розміру збитків, заподіяних державі засміченням земельних ресурсів внаслідок порушення природоохоронного законодавства України, що склали 301 065,60 грн.

Відповідальну особу Відповідача - заступника директора ОСОБА_5 було притягнуто до кримінальної відповідальності за порушення природоохоронного законодавства за ч. 1 ст. 239 Кримінального кодексу України, про що Індустріальним районним судом м. Дніпропетровська був винесений вирок від 12.07.2013р. по справі №11кп/774/546/13 (в частині призначеного покарання вирок був скасований ухвалою Апеляційного суду Дніпропетровської області від 22.10.2013р., призначено менш суворе покарання - накладення штрафу у розмірі 1700 грн, а.с. 12, 31).

Предметом позову є стягнення з Відповідача шкоди, завданої засміченням земельної ділянки.

Суд першої інстанції при винесенні рішення не прийняв заперечення Відповідача у справі та, враховуючи встановлений вироком факт забруднення та визначення суми збитків, а також норми ст. 69 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» та ч. 1 ст. 1172 Цивільного кодексу України, дійшов висновку про правомірність стягнення збитків - 301 065,60 грн, з чим не погоджується колегія суддів.

Статтею 32 Закону України "Про відходи" передбачено, що з метою обмеження та запобігання негативному впливу відходів на навколишнє природне середовище та здоров'я людини забороняється, зокрема, вести будь-яку господарську діяльність, пов'язану з утворенням відходів, без одержання від уповноважених органів виконавчої влади у сфері поводження з відходами лімітів на обсяги утворення та розміщення відходів (п."а" ч.1).

Згідно статті 33 цього Закону зберігання та видалення відходів здійснюються відповідно до вимог екологічної безпеки та способами, що забезпечують максимальне використання відходів чи передачу їх іншим споживачам (за винятком захоронення). Зберігання та видалення відходів здійснюються в місцях, визначених органами місцевого самоврядування з врахуванням вимог земельного та природоохоронного законодавства, за наявності спеціальних дозволів, у яких визначені види та кількість відходів, загальні технічні вимоги, заходи безпеки, відомості щодо утворення, призначення, методів оброблення відповідно до встановлених лімітів та умови їх зберігання. Забороняється несанкціоноване скидання і розміщення відходів у тому числі побутових у підземних горизонтах, на території міст та інших населених пунктів, на територіях природно-заповідного фонду, на землях природоохоронного, оздоровчого, рекреаційного та історико-культурного призначення, в межах водоохоронних зон та зон санітарної охорони водних об'єктів, у інших місцях, що може створювати небезпеку для навколишнього природного середовища та здоров'я людини.

Відповідно до ст.ст. 42,43 вказаного Закону, що кореспондуються з п."в" ч.1 ст.211 Земельного кодексу України, особи, винні в порушенні законодавства про відходи, несуть дисциплінарну, адміністративну, цивільну чи кримінальну відповідальності за, зокрема, порушення встановленого порядку поводження з відходами, що призвело або може призвести до забруднення навколишнього природного середовища, прямого чи опосередкованого шкідливого впливу на здоров'я людини та економічних збитків (п. "а"); самовільне розміщення чи видалення відходів (п. "б"). Такі особи зобов`язані відшкодувати шкоду, заподіяну ними внаслідок порушення законодавства про відходи, в порядку і розмірах, встановлених законодавством України.

Процедура проведення перевірок з питань здійснення державного контролю у сфері охорони навколишнього природного середовища та оформлення їх результатів визначається Порядком організації та проведення перевірок суб'єктів господарювання щодо дотримання вимог природоохоронного законодавства, затвердженим Міністерством охорони навколишнього природного середовища України від 10.09.2008р., №464.

Відповідно до п.п. 4.13, 4.15 цього Порядку за результатами проведеної планової або позапланової перевірки, в тому числі спільно з іншими органами державного нагляду (контролю), державним інспектором складається уніфікований акт перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства, що містить перелік питань для здійснення планових заходів державного нагляду (контролю), залежно від ресурсу, що перевірявся. До акта перевірки додаються (за наявності) порівняльні таблиці, графіки, схеми, оформлені належним чином, підписані та надані посадовими особами суб'єкта господарювання, що перевіряється. В акті перевірки також зазначається інформація, пов'язана з проведенням інструментально-лабораторного контролю (відбір проб та вимірювання безпосередньо на об'єкті перевірки), та зазначаються посилання на акти відбору проб та протоколи вимірювань.

Порядок розрахунку розмірів відшкодування шкоди суб'єктами господарювання та фізичними особами в процесі їх діяльності через забруднення земель хімічними речовинами, їх засмічення промисловими, побутовими та іншими відходами визначається Методикою визначення розмірів шкоди, зумовленої забрудненням і засміченням земельних ресурсів через порушення природоохоронного законодавства, затвердженою Наказом Мінекобезпеки від 27.10.1997р., № 171 (із змінами та доповненнями).

Пунктами 3.5., 3.5.1 передбачено, що при виявленні засмічення визначаються на місці обсяги засмічення відходами та інші показники, які необхідні для визначення розмірів шкоди. Об'єм відходів (м 3), що спричинили засмічення, встановлюють за об'ємними характеристиками цього засмічення через добуток площі засмічення земельної ділянки та товщини шару цих відходів. Товщину шару відходів ділянки визначають вимірюванням.

Як вбачається з акту перевірки №119 (а.с.13) при перевірці інспекторами була встановлена площа засміченої ділянки - 48 м2 (зазначено, що замір площі проводився спеціальним мірним приладом - рулеткою №1, свідоцтво №14-2/330 від травня 2012 року), а також об`єм відходів - «перевищує 100 м/куб.». Проте, при розрахунку розміру відшкодування збитків (а.с. 15) у визначенні коефіцієнту К33 враховане значення середньої товщини сміття - 2,3 м (об'єм визначено 110,4 м/куб). В акті перевірки дані про товщину шару відходів, виміри яких відповідно до Методики повинні бути здійснені в декількох місцях, - відсутні. З акту перевірки не вбачається, що інспекторами було взагалі здійснено вимірювання товщини сміття, що є обов`язковою дією відповідно до Методики для визначення об`єму відходів, як і не зазначено про мірний прилад, за допомогою якого могло проводитися таке вимірювання.

Таким чином, суд приходить до висновку, що при розрахунку розміру відшкодування збитків інспектором були взяті дані, які при перевірці встановлені не були. Оскільки, об'єм відходів, який не можливо визначити без даних про їх товщину, безпосередньо впливає на розмір збитків, наданий позивачем розрахунок не може бути обґрунтованим доведенням розміру визначеної у ньому шкоди та прийнятий судом до уваги як доказ завдання Відповідачем шкоди саме у розмірі 301 065,6 грн.

Суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що факт засмічення земельної ділянки був встановлений вироком Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 12.07.2013р., який в цій частині ухвалою Апеляційного суду Дніпропетровської області від 22.10.2013р. у справі №11кп/774/546/13 залишений без змін, та здійснений посадовою особою відповідача.

Разом з тим, в силу ч. 3 ст. 35 Господарського процесуального кодексу України вирок, що набрав законної сили є обов`язковим для господарського суду при вирішенні спору по питанням, чи мали місце певні дії та ким вони здійснені.

При цьому, обчислений позивачем розмір збитків не є преюдиційним фактом в розумінні ст. 35 Господарського процесуального кодексу України. Відшкодування цих збитків є предметом розгляду у господарській справі, тому саме господарський суд має визначити правомірність їх розрахунку. Індустріальним районним судом м. Дніпропетровська при винесенні вироку від 12.07.2013р. не досліджувався спірний акт перевірки від 20.03-02.04.2013р. (вирок містить посилання на протокол огляду місця події від 18.06.2013р.) та не містить правової оцінки розрахунку збитків.

Судом першої інстанції не перевірялась та не надавалась правова оцінка розрахунку розміру завданих збитків та даним, що були взяті у ньому, внаслідок чого суд дійшов невірного висновку про його обґрунтованість, внаслідок чого безпідставно стягнув з відповідача шкоду, заподіяну державі внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, - 301 065,60 грн. Таке рішення підлягає скасуванню з прийняттям нового рішення про відмову в позові.

При цьому колегія суддів враховує також положення ст. 1192 Цивільного кодексу України, відповідно до якої з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов`язати особу, яка завдала шкоду, відшкодувати її в натурі або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі.

Як вбачається з матеріалів справи (акт перевірки від 15.01.2014р.), станом на 15.01.2014р. «за візуальним оглядом території, прилеглої до ТДВ "Дніпропетровське автотранспортне підприємство 11259", факту розташування звалища будівельних та металевих відходів не встановлено».

Таким чином, Відповідачем було усунуте допущене порушення.

Суд зауважує, що ліквідування засмічення не звільняє Відповідача від відповідальності, оскільки ліквідація засмічення згідно вищевказаних норм права є обов'язком правопорушника як обов'язок припинення правопорушення, а відшкодування збитків за засмічення землі передбачене приписами спеціального земельного та екологічного законодавства і відповідною Методикою. Проте, подані Позивачем докази не доводять завдання шкоди Відповідачем саме у розмірі 301 065,60 грн.

Клопотання відповідача про зупинення провадження у справі до вирішення адміністративного позову судом відхиляється, оскільки в судовому засіданні 14.05.2014р. представники сторін повідомили суд, що позовна заява Відповідача про скасування розрахунку збитків залишена окружним адміністративним судом без розгляду. Отже, відсутні правові підстави для зупинення провадження у справі.

З урахуванням наведеного, позивачем недоведені обставини, що мають значення для справи, які господарський суд визнав встановленими, що відповідно п.2 ч.1 ст.104 Господарського процесуального кодексу України є підставою для його скасування.

Керуючись ст. ст. 44-49, 99, 101, 103-105 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Товариства з додатковою відповідальністю "Дніпропетровське автотранспортне підприємство 11259", м. Дніпропетровськ задовольнити.

Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 27.01.2014р. у справі № 904/8753/13 скасувати.

Прийняти нове рішення.

В задоволенні позову відмовити.

Накази господарського суду Дніпропетровської області від 14.02.2014р. щодо стягнення шкоди визнати такими, що не підлягають виконанню.

Постанова набирає чинності з часу проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого господарського суду України через Дніпропетровський апеляційний господарський суд протягом двадцятиденного строку з дати її прийняття.

Повний текст постанови складено 19.05.2014р.

Головуючий суддя Л.П. Широбокова

Суддя В.В. Прудніков

Суддя Е.В. Орєшкіна