Рішення № 38729873, 15.05.2014, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/5060/14 15.05.14

За позовом Приватного акціонерного товариства "Макрохім"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Фідленс-Україна"

про стягнення грошових коштів

Суддя Котков О.В.

У засіданні брали участь:

від позивача: Лазарєв М.О. (представник за довіреністю);

від відповідача: не з'явились.

В судовому засіданні 15 травня 2014 року, відповідно до положень ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, було оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

СУТЬ СПОРУ:

25 березня 2014 року до канцелярії Господарського суду міста Києва від Приватного акціонерного товариства "Макрохім" (позивач) на розгляд суду надійшла позовна заява б/н від 27.02.2014 року в якій викладені позовні вимоги про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Фідленс-Україна" (відповідач) заборгованості за договором поставки № 547/1 від 03.09.2012 року в сумі 50 806,30 грн. з них основного боргу - 43 447,50 грн. (сорок три тисячі чотириста сорок сім гривень 50 копійок), пені /п. 10.3. договору/ - 3 840,07 грн. (три тисячі вісімсот сорок гривень 07 копійок), 10% річних /п. 10.4. договору/ - 2 953,91 грн. (дві тисячі дев'ятсот п'ятдесят три гривні 91 копійка) та індексу інфляції - 564,82 грн. (п'ятсот шістдесят чотири гривні 82 копійки).

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач, як Покупець, не виконав належним чином взяті на себе зобов'язання договором поставки № 547/1 від 03.09.2012 року, зокрема, у визначені договором строки не здійснив в повному обсязі оплату вартості поставленого йому позивачем, як Постачальником, товару, внаслідок чого у відповідача утворилась заборгованість перед позивачем.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.03.2014 року (суддя Котков О.В.) прийнято позовну заяву до розгляду та порушено провадження по справі, розгляд справи призначено на 24.04.2014 року.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 24.04.2014 року розгляд справи, у зв'язку з неявкою представників відповідача було відкладено до 15.05.2014р.

15 травня 2014 року через канцелярію до суду від позивача надійшли для залучення до матеріалів справи додаткові документи, які долучено судом до матеріалів справи № 910/5060/14. В додаткових матеріалах позивач зауважив на обставинах існування у відповідача заборгованості за договором поставки № 547/1 від 03.09.2012 року по основному боргу в розмірі 43 447,50 грн. (сорок три тисячі чотириста сорок сім гривень 50 копійок).

Клопотання щодо фіксації судового процесу учасниками процесу не заявлялось, у зв'язку з чим, розгляд справи здійснювався без застосуванням засобів технічної фіксації судового процесу у відповідності до статті 811 Господарського процесуального кодексу України.

Представники відповідача в судове засідання не з'явилися.

При цьому, 14.05.2014 року через канцелярію суду від відповідача надійшла телеграма з клопотанням про відкладення розгляду справи.

Клопотання відповідача визнано необґрунтованим, причини неявки до суду - неповажними. Відповідачем у справі являється товариство (Товариство з обмеженою відповідальністю "Фідленс-Україна"), а не конкретний представник. Господарським процесуальним кодексом України передбачено можливість ведення справи через представника, що надає можливість направити на розгляд справи іншу уповноважену особу.

У відповідності до п. 3.9.2. постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року N 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Зважаючи на достатність в матеріалах справи доказів, необхідних для повного та об'єктивного вирішення справи, розгляд справи відбувався з урахуванням положень ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними у справі матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд, -

ВСТАНОВИВ:

03 вересня 2012 року між позивачем (надалі - Постачальник або Продавець) та відповідачем (далі по тексту - Покупець або Отримувач) (разом - сторони) було укладено договір поставки № 547/1 (належним чином засвідчена копія договору міститься в матеріалах справи, надалі - Договір або Договір поставки), відповідно до п. 1.1. якого Постачальник зобов'язується передати у власність Покупця, а Покупець прийняти та оплатити хімічну продукцію в асортименті, кількості та за цінами, викладеними у Додатках до Договору, які є його невід'ємною частиною.

Позивач зазначає, що на виконання умов Договору Продавець передав, а Покупець прийняв товар на загальну суму - 124 347,50 грн., при цьому, позивач вказує, що Покупець лише частково розрахувався за товар, зокрема на суму - 80 900,00 грн., а відтак, за розрахунками позивача, відповідач має заборгованість за Договором в розмірі 43 447,50 грн., тобто 124 347,50 грн. - 80 900,00 грн.

Окрім цього, позивач просить суд стягнути з відповідача штрафні санкції за неналежне виконання умов Договору щодо оплати товару.

Оцінивши в нарадчій кімнаті наявні в матеріалах справи документи та докази, господарський суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

У відповідності до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язань - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Згідно з частиною першою статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

За ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України).

Частиною 1 статті 665 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) сплатити за нього певну грошову суму.

Як вже було встановлено судом, 03 вересня 2012 року між сторонами укладено договір поставки № 547/1 згідно п. 1.1. якого Постачальник зобов'язується передати у власність Покупця, а Покупець прийняти та оплатити хімічну продукцію в асортименті, кількості та за цінами, викладеними у Додатках до Договору, які є його невід'ємною частиною.

З матеріалів справи вбачається, що на виконання умов Договору в серпні 2013 року позивач передав товар на загальну суму 124 347,50 грн., що підтверджується видатковими накладними №№: М0019835 від 14.08.2013р. та МХ024133 від 21.08.2013р. (належним чином засвідчені копії накладних містяться в матеріалах справи), а відповідач отримав товар, що підтверджується підписом Отримувача на відповідних накладних.

Статтею 691 Цивільного кодексу України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.

Згідно із частиною 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

За ч. 2 ст. 692 Цивільного кодексу України Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Пунктом 6.1. Договору встановлено, що Покупець зобов'язаний здійснити оплату поставленої Продукції в строк, що не перевищує 30 (тридцять) банківських днів з дати поставки Продукції.

З матеріалів справи слідує, що Покупець перерахував на користь Продавця 80 900,00 грн. за товар по Договору, що підтверджується банківськими виписками та випливає з акту звірки станом на 15.04.2014р. (документу містяться в справі).

Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Ухвалами Господарського суду міста Києва від 26.03.2014р. та від 24.04.2014р. відповідача було зобов'язано надати суду відзив на позов, докази на підтвердження відповідних заперечень, контррозрахунок суми заявленої до стягнення.

Всупереч вимогам вказаних ухвал контррозрахунку заявлених до стягнення сум відповідач до суду не надав та не надіслав.

Враховуючи викладене, зважаючи на відсутність в матеріалах справи контррозрахунку суми заявленої до стягнення, з урахуванням того, що доказів оплати товару по Договору у більшому розмірі, аніж вказано позивачем в позовній заяві, станом на травень 2014 року, до суду не представлено, обґрунтованими є позовні вимоги про стягнення з Покупця на користь Постачальника заборгованості за Договором поставки в розмірі 43 447,50 грн. з розрахунку 124 347,50 грн. (сума товару) - 80 900,00 грн. (частково оплачений товар).

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

У відповідності до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Пунктом 10.3. Договору передбачено, що у разі порушення терміну оплати Продукції, Покупець зобов'язаний заплатити Постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України (яка діяла в період, за який сплачується пеня), від неоплаченої суми за кожний день прострочення.

Згідно зі ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Частиною 2 ст. 551 Цивільного кодексу України визначено, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Статтею 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» передбачено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Статтею 3 Закону передбачено, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього

Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Таким чином розмір пені, що обчислюється від суми простроченого платежу не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

У відповідності до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Дослідивши матеріали справи, враховуючи відсутність в матеріалах справи контррозрахунку відповідача, з урахуванням факту прострочення відповідачем по оплаті вартості отриманого за Договором товару, обґрунтованими є вимоги позивача про стягнення з Покупця на користь Продавця 3 840,07 грн. пені за порушення терміну оплати продукції.

За п. 10.1. Договору у разі невиконання або неналежного виконання сторонами зобов'язань за Договором, вони несуть відповідальність згідно з чинним законодавством України і Договором.

Згідно ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Пунктом 10.4. Договору встановлено, що також Покупець на вимогу Постачальника, у випадку несвоєчасної оплати Продукції, зобов'язаний заплатити суму боргу з урахуванням десяти відсотків річних від простроченої суми.

Дослідивши матеріали справи, за прострочення відповідачем виконання грошового зобов'язання по Договору щодо оплати товару, в межах заявленого періоду нарахування стягненню з Покупця, на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України та п. 10.4. Договору, на користь Продавця підлягає 2 953,91 грн. 10% річних та 564,82 грн. втрат від інфляції.

Статтею 43 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Враховуючи все вищевикладене, позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Судові витрати позивача по сплаті судового збору в сумі 1 827,00 грн. відповідно до положень статті 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 33, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Фідленс-Україна" (ідентифікаційний код 36426518, адреса: 03038, м. Київ, вул. Лінійна, буд. 17, п/р 26009241505900 в AT "УкрСиббанк", МФО 351005), або з будь-якого іншого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання рішення суду, на користь Приватного акціонерного товариства "Макрохім" (ідентифікаційний код 24720905, адреса: 02002, м. Київ, вул. Луначарського, буд. 4, п/р 26007925 в AT «Райффайзен Банк Аваль» м. Київ, МФО 300335), або на будь-який інший рахунок, виявлений державним виконавцем під час виконання рішення суду, грошові кошти: основного боргу - 43 447,50 грн. (сорок три тисячі чотириста сорок сім гривень 50 копійок), пені - 3 840,07 грн. (три тисячі вісімсот сорок гривень 07 копійок), 10% річних - 2 953,91 грн. (дві тисячі дев'ятсот п'ятдесят три гривні 91 копійка), індексу інфляції - 564,82 грн. (п'ятсот шістдесят чотири гривні 82 копійки) та судові витрати - 1 827,00 грн. (одна тисяча вісімсот двадцять сім гривень). Видати наказ.

Копію даного рішення направити відповідачу у справі 910/5060/14.

Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 85 Господарського процесуального кодексу України. Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку та в строки, встановлені ст. 93 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено 19.05.2014р.

Суддя О.В. Котков